§ 54. Сучасний стан світової торгівлі. Торговельний баланс країни

Відповідно до різноманіття напрямів спеціалізації у світовому господарстві, міжнародна торгівля також існує в різних формах і має багато специфічних характеристик.

Форми міжнародної торгівлі поділяють на види за такими критеріями:

За критерієм об'єкта: торгівля сировиною; торгівля паливом; торгівля продовольством; торгівля напівфабрикатами; торгівля готовими виробами (виробничого призначення, невиробничого призначення); торгівля послугами (виробничими, транспортними, експедиторськими, консультаційними, посередницькими, туристичними, маркетинговими, обліковими тощо).
За критерієм регулювання міжнародної торгівлі: звичайна — здійснення регулювання в повному обсязі відповідно до національного законодавства; дискримінаційна — уведення державою обмежень на експортно-імпортні операції; преференційна торгівля — торгівля, під час якої застосовуються пільги (податкові, митні).
За методами здійснення міжнародної торгівлі: торгівля пряма (не використовуються послуги посередників); торгівля через посередників.

Організаційні форми міжнародної торгівлі теж різноманітні. Передусім це міжнародні товарні біржі — торговельні установи, де здійснюється продаж одного товару великими партіями.

Багато торговельних операцій здійснюється і на міжнародних аукціонах — міжнародні установи, де відбувається продаж коштовностей, предметів розкоші тощо.

Ще однією формою є міжнародні торги: відкриті — такі, у яких мають право брати участь усі фізичні та юридичні особи; закриті — такі, у яких беруть участь найбільш авторитетні фірми за спеціальними запрошеннями.

Міжнародну або зовнішню торгівлю характеризують три важливі показники: загальний обсяг (товарообіг), товарна та географічна структура.

Загальний обсяг міжнародної торгівлі (товарообіг) поділяється на два види: вартісний і фізичний обсяги. Вартісний обсяг обчислюється за визначений період часу в поточних цінах відповідного року з використанням поточних валютних курсів. Розрізняють номінальний і реальний вартісні обсяги. Номінальний вартісний обсяг зазвичай виражається в доларах США в поточних цінах і тому залежить від динаміки обмінного курсу долара до інших валют. Реальний вартісний обсяг являє собою номінальний обсяг, конвертований у постійні ціни за допомогою дефлятора. Фізичний обсяг обчислюється в постійних цінах і дозволяє робити необхідні порівняння та визначати реальну динаміку міжнародної торгівлі. Ці показники всі країни розраховують у національній валюті й переводять у долари США з метою міжнародного порівняння.

Товарна структура являє собою співвідношення товарних груп у світовому експорті (існують понад 20 млн видів виробничих виробів споживчого призначення, величезна кількість проміжних виробів і понад 600 видів послуг).

Географічна структура являє собою розподіл торговельних потоків між окремими країнами та їхніми групами, які виділяються або за територіальною, або за організаційною ознакою. Територіальна географічна структура — це дані про міжнародну торгівлю країн, що належать до однієї частини світу або до однієї групи. Організаційна географічна структура — це дані про міжнародну торгівлю між країнами, що належать до окремих інтеграційних та інших торговельно-політичних об'єднань або виділені у визначену групу за певними критеріями (наприклад країни ОПЕК).

Зараз міжнародна торгівля — це широкий «проспект» із двостороннім рухом зустрічних потоків: експорту та імпорту. Експорт — вивезення (продаж) товарів, послуг, а також капіталів за кордон для реалізації на зовнішніх ринках. Імпорт — придбання (купівля) в іноземного контрагента товару, платних послуг, кредитів, інвестицій і ввезення їх із-за кордону. Загальна сума експорту та імпорту товарів (послуг) складає зовнішньоторговельний обіг.

Ми вже розглядали торговельний баланс як частину платіжного балансу країни. Торговельний баланс відображає співвідношення вартості експорту та імпорту країни за певний проміжок часу, як правило, за рік. В активній частині цього балансу відображено експорт товарів і послуг вітчизняного виробництва, а також увезених із-за кордону й перероблених. У пасивній частині — імпорт товарів і послуг іноземного виробництва для внутрішніх потреб або переробки з метою їх подальшого вивезення. Різниця між вартісними обсягами експорту та імпорту складає торговельне сальдо. Воно буває додатним і від'ємним. Так, коли вартість вивезених товарів перевищує вартість увезених, сальдо буде додатним (або активним), за зворотного співвідношення — від'ємним (пасивним). Вільне сальдо негативно позначається на економічному стані країни та її зовнішньоекономічних позиціях. Для його покриття країна має виплатити країнам-контрагентам відповідні грошові кошти (золотом або конвертованою валютою) чи отримати кредит від країн-постачальників або інших банківських установ.

Слід зазначити, що внутрішня структура торговельного балансу динамічна й мінлива. На її стан впливає багато зовнішніх і внутрішніх чинників: циклічність економічного розвитку, динаміка світових цін (особливо на сировину), зміна курсів валют, зростання або зниження внутрішнього попиту на споживчі та інвестиційні товари, зовнішньоекономічна політика держави, спрямована на зростання або стримування експорту та імпорту.

Від'ємний торговельний баланс вважається небажаним і зазвичай оцінюється як ознака слабкості зовнішньоекономічних позицій країн, що розвиваються, які відчувають нестачу валютних надходжень. Можна визначити такі особливості сучасного розвитку світової торгівлі:

Зростання експортної квоти, що свідчить про поширене залучення країн у світову економіку, тому що експортна квота показує, яка частка всієї виробленої продукції реалізується на світовому ринку. У деяких країнах цей показник перевищує середній світовий (17 %) — наприклад у Німеччині, Франції, Великій Британії. Це характеризує посилення інтернаціоналізації господарського життя.
За статистикою МВФ, до групи найбільших експортерів (понад 100 млрд дол. на рік) належать США, Німеччина, японія, Франція, Велика Британія, італія, Канада, Нідерланди, Бельгія, люксембург, Китай, Південна Корея, Сингапур, Тайвань, іспанія.
Основною тенденцією сучасного етапу розвитку міжнародної торгівлі є збільшення питомої ваги продукції обробної промисловості (3/4 світового експорту) і скорочення частки сировинних товарів. Майже 40 % вартості світового експорту припадає на технічно складну, диференційовану продукцію — автомобілі та транспортне устаткування.
Незначною мірою, але стійко скорочується частка продовольчих товарів у світовому експорті, що пов'язано з відносно повільним зростанням сільськогосподарського виробництва порівняно з промисловим і падінням частки аграрного сектору у ВВП у всіх групах країн.
Найбільш наукоємна й високотехнологічна продукція обертається між промислово розвиненими країнами, але на сучасному етапі країни, що розвиваються, становлять серйозну конкуренцію.

Стратегічними напрямами розвитку українського експорту є:

підвищення технологічного рівня продукції, що постачається на зарубіжні ринки (авіаційна, ракетно-космічна, електронна, технічна, засоби зв'язку);
поглиблення переробки сільськогосподарської сировини та покращення якості продовольчої продукції. Попит на сільськогосподарську продукцію у світі зростатиме, що дозволяє очікувати на збільшення її експорту;
за сумарними запасами деяких природних ресурсів (мінеральних, ґрунтових, рекреаційних тощо) Україна посідає одне з провідних місць у європі.

Крім того, в Україні зберігається та може нарощуватися експортний потенціал високотехнологічної та наукоємної продукції. лише сім країн світу (у тому числі Україна) мають повний цикл проектування та виробництва літаків. Галузь не лише зберегла свої потужності та кадровий потенціал, але й створила принципово нові моделі літаків (Ан-70, Ан-140, Ан-38, Ан-148). Ракетно-космічна галузь також має світове визнання. Україна входить до п'ятірки країн, які володіють передовими аерокосмічними технологіями. Потужними є позиції України у верстато- й суднобудуванні, біо- та інформаційних технологіях, технологіях із розробки нових матеріалів, радіоелектроніці, фізиці низьких температур, ядерній фізиці, електрозварюванні, технологіях у галузі інформатики, зв'язку, які здатні забезпечити розвиток високотехнологічного виробництва на рівні найвищих світових стандартів. 82 % усього експорту агропродовольчих продуктів з України припадає на десять продуктів (мал. 2).

Головним ринком збуту української сільськогосподарської продукції залишається ринок Азії, де основними країнами-партнерами є індія, Туреччина й Китай. На другому місті — країни ЄС із часткою 32 %, де головними партнерами є Нідерланди, іспанія та італія. Третє місце належить країнам Африки, на які припадає 14%. Основними партнерами серед країн Африки є єгипет, Туніс і Марокко.

Останніми роками Україна нарощує імпорт із Польщі, яка займає першу сходинку у структурі агропродовольчого імпорту України. На другій позиції перебуває Німеччина, а третє місце посідає Туреччина.

Мал. 2. Основні продукти агропродовольчого експорту України (2018 р.)

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Охарактеризуйте організаційні форми міжнародної торгівлі.
2. Які висновки можна зробити щодо розвитку міжнародних відносин країни за аналізом торговельного балансу?
3. Назвіть особливості сучасного етапу розвитку світової торгівлі.
4. Назвіть форми світової торгівлі. Яким є рівень їхнього розвитку в Україні?

Зміст

Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України