§ 58. Дохід виробника інформаційних ресурсів в інформаційній економіці

На сучасній стадії розвитку цивілізації як ніколи зростає роль інформації і в житті людини, і у функціонуванні суспільства загалом. В інформаційній економіці формою економічної реалізації різних видів власності на корисну інформацію є інформаційна рента.

Основою інформаційної ренти працівника є унікальні інформація та знання фахівця, його здатність до певного виду творчої діяльності, результатом чого є створення ним специфічного за якостями продукту, що відрізняється новизною й неповторністю та має значну споживчу вартість.

Об’єкти інтелектуальної власності — авторські права, ноу-хау, ліцензії тощо — приносять своїм власникам фіксований дохід у вигляді монопольної інформаційної ренти.

Корпоративні власники цінних інформаційних ресурсів отримують монопольну й додану інформаційну ренту. Монопольна інформаційна рента створюється у вигляді фіксованого доходу, якщо її власники володіють комерційними таємницями чи ноу-хау. Додану інформаційну ренту отримують висококваліфіковані професіонали, лідери інноваційних інформаційних технологій, які володіють дуже цінною інформацією.

Монопольна й додана інформаційна рента існує також і у сфері державної власності. Держава вкладає інвестиції в людський капітал, охорону здоров’я, освіту, науку, культуру. Усе це підвищує конкурентоспроможність країни та вітчизняних підприємств. Використання державних інформаційних ресурсів, надання державою своїх баз даних, безкоштовної інформації суб’єктам господарювання, контроль та захист із боку держави та правоохоронних органів призводять до зменшення соціальних та трансакційних (на передачу інформації) витрат. Саме це є основою для отримання доданої інформаційної ренти.

Таким чином, причиною виникнення монопольної інформаційної ренти є монополія приватної власності на інформацію. За своєю суттю монопольна інформаційна рента — це є надлишок ринкової ціни інформаційного продукту над його вартістю. Різниця в корисності інформаційних ресурсів призводить до утворення доданої інформаційної ренти — додаткового доходу, який виникає при використанні кращих та середніх за цінністю інформаційних продуктів та послуг.

Окрім монопольної та доданої інформаційної ренти, виділяють також інноваційну інформаційну ренту. Вона пов’язана з отриманням додаткового прибутку при використанні інформаційних продуктів, які підвищили свою корисність у результаті додаткових інвестицій. До них належать інвестиції в програмне забезпечення, у бази даних, удосконалення комунікаційних мереж, маркетингові дослідження ринків, підвищення кваліфікації робітників тощо. До того часу, доки діє ліцензійний термін користування інформацією, додатковий прибуток отримує користувач. Після закінчення ж терміну внаслідок підвищення цінності інформаційного продукту власник збільшує орендну плату за використання цього ресурсу, стягуючи додатковий прибуток на свою користь.

Важливою особливістю інформаційної економіки є те, що найбільші доходи в ній отримують не розробники інформаційних продуктів, а ті, хто займається їх тиражуванням, поширенням та особливо їх продажем. Так, найбільшу частину інформаційної ренти присвоюють провайдери Інтернету, інформаційні центри та центри інформаційних технологій.

Слід зауважити також, що багато продуктів інформаційної діяльності за своїм статусом є громадськими (суспільними) благами (фундаментальні наукові дослідження, державне управління, національна мережа зв’язку тощо). Вони мають властивості неподільності й невиключення зі споживання. Як правило, держава бере на себе регулювання процесу виробництва та розподілу інформаційних продуктів, без яких суспільство не може нормально розвиватися. Інтереси суспільства вимагають, щоб значна частина інформації була доступною. Відзначимо, що в деяких випадках приватний бізнес також зацікавлений у досить простому й дешевому доступі до інформації, наприклад під час проведення рекламних кампаній.

Тому щодо багатьох видів інформаційних продуктів виникає проблема платності. З одного боку, відсутність прибутковості, небажання фірм-виробників виходити на інформаційний ринок може мати катастрофічні наслідки для традиційних державних та некомерційних інформаційних організацій. З іншого боку, повна передача інформаційної діяльності на комерційні основи може поставити під загрозу загальну доступність інформації.

Як основні аргументи проти платності низки інформаційних продуктів висувають такі негативні наслідки застосування принципів ринку, як неможливість урахувати громадські витрати й вигоди, небезпека масового виробництва дешевих послуг погіршеної якості та меншого значення, посилення соціальної нерівності споживачів, поділ суспільства на «інформаційно бідних» та «інформаційно багатих». З іншого боку, застосування принципу платності спонукає інформаційні служби й постачальників інформації активніше підлаштовуватися під структуру попиту, підвищує розуміння реальної цінності інформації в користувачів, усуває зайві запити, виявляє корисність служб завдяки їх оцінюванню через ринок, сприяє раціоналізації управління фірм-виробників інформації тощо.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Що являє собою інформаційна рента?

2. Які види інформаційної ренти ви знаєте?

3. Чому орендатори інформаційних ресурсів зацікавлені в подовженні терміну дії ліцензійного користування інформацією, а власники — у його зменшенні?

4. Чи доводилося вам або вашим близьким користуватися послугами інформаційних організацій? Чи були інформаційні продукти платними?

5. Наведіть приклади платних інформаційних продуктів.