Правознавство. Профільний рівень. 10 клас. Кравчук

§ 15. Законність і правопорядок

Терміни та поняття, важливі для засвоєння теми:

• законність • публічний порядок • правопорядок • ознаки правопорядку • гарантії законності

«Основу міцного правопорядку складає свобода особи та її недоторканність».

Богдан Кістяківський, український правознавець, громадський діяч

15.1. Поняття і вимоги законності

Вимоги до точного і неухильного виконання законів сформувались ще в сиву давнину. Про це ще стверджували римські юристи, які говорили: "Dura lex, sed lex" (Суворий закон, все одно закон). Система римського права стала юридичною базою законності у сфері майнових відносин, яка пізніше інтегрувалась у більш модернізовані форми, з вимогами реальної рівності перед законом всіх учасників суспільних відносин.

Законність — це режим (стан) відповідності суспільних відносин законам і підзаконним нормативно-правовим актам держави, який утворюється в результаті неухильного дотримання їхніх вимог всіма суб’єктами права.

Вимоги законності співпадають з принципами права з єдиною відмінністю, що вони є лише інструментом, засобом реалізації загальних принципів права.

Основні вимоги законності:

якість закону. Режим законності вимагає, щоб закони були демократичними, в яких недопустиме свавілля держави по відношенню до своїх громадян;
верховенство закону по відношенню до всіх інших правових актів;
єдність розуміння і застосування законів на всій території держави, а також практики їх реалізації всіма суб'єктами суспільних відносин;
рівність всіх громадян в правовому захисті і у виконанні громадянами правових приписів (рівність всіх перед законом і судом) або право громадян на захист;
неминучість відповідальності за порушення вимог закону, всі факти правопорушень повинні бути розкриті, а винні особи мають потерпіти негативну реакцію держави на порушення закону;
єдність законності і доцільності. Їх не можна протиставляти тому, що правові закони самі наділені найвищою мірою доцільності.

здійснення державного нагляду і громадського контролю за дотриманням законів.

Стабільний і ефективний режим законності в суспільстві можливий тільки в умовах рівності всіх людей перед законом і судом. З однієї сторони суб’єкти права зобов'язані в повному обсязі виконувати покладені на них обов'язки, підпорядковуватись вимогам закону. З іншої сторони, держава зобов'язана створити всі необхідні умови для здійснення їхніх законних прав та інтересів. Захист прав громадян здійснюється, в першу чергу, через систему правосуддя. Суди повинні бути незалежними і підкорятись тільки закону, розглядаючи ті чи інші справи.

Основними принципами законності у сучасній державі є:

1) єдність, тобто однаковість нормативно-правового регулювання на всій території країни і щодо всіх суб’єктів права;

2) доцільність — відповідність законодавства цілям забезпечення прав людини і громадянина, нації і народу, прогресивного розвитку суспільства тощо;

3) реальність — гарантування законності всіма дієвими засобами.

15.2. Гарантії законності

Гарантії законності — це система засобів, за допомогою яких у суспільному житті впроваджується, охороняється і, в разі порушення, відновлюється режим законності.

Гарантії законності поділяють на загальносоціальні (такі, що залежать від стану всього суспільства чи його окремих сфер, зокрема економічні, політичні, ідеологічні та інші) і спеціально-соціальні (юридичні).

Спеціально-соціальні або юридичні гарантії законності — це передбачені правовими нормами спеціальні засоби впровадження, охорони і, в разі порушення, відновлення законності.

Юридичні гарантії законності класифікують так:

за метою: превентивні (попереджувальні), що спрямовані на запобігання правопорушенням; відновлюючі, які спрямовані на усунення чи подолання (відшкодування) негативних наслідків правопорушень; штрафні (каральні), полягають в реалізації заходів юридичної відповідальності до правопорушників;

за суб’єктами застосування гарантій: президентські, парламентські, прокурорські, судові, муніципальні, адміністративні, контрольні;

за характером правового наслідку: правотворчі, правороз’яснювальні, правозастосувальні, правореалізаційні;

за зовнішньою формою:

нормативно-документальні — це гарантії законності, передбачені нормативно-правовими чи правоз’ясувальними актами загального характеру);
індивідуально-документальні — це гарантії законності, передбачені правозастосовними актами, спеціально спрямованими на забезпечення охорону та відновлення законності, а також в інтерпретаційних юридичних актах індивідуального характеру);
діяльнісні — виявляються в діяльності певних суб'єктів, що беруть участь у застосуванні правових норм, а також реалізації нормативних та правозастосовних актів, що гарантують законність.

Гарантіями законності також є:

Законодавство — воно є як основою законності, так і його гарантією, оскільки саме законодавство встановлює обов’язок всіх суб’єктів права не порушувати законність;

Діяльність правоохоронних органів — такі органи стоять на сторожі законності, а також сюди ж відносять контроль з боку влади та управління;

Правова культура та правове виховання тобто загальна повага до права, знання змісту його норм і вміння їх здійснювати, а також формування цих якостей шляхом правового навчання, правової пропаганди, юридичної практики, самовиховання тощо.

15.3. Суспільний порядок. Публічний порядок. Правопорядок

У суспільстві діє велика кількість соціальних норм, які упорядковують відносини між людьми, регулюють їх поведінку.

Стан упорядкованості суспільних відносин, що встановлюється в результаті дотримання всіма людьми соціальних норм, називається суспільним порядком.

Відповідно, правопорядок є складовою суспільного порядку, оскільки правові норми становлять найбільший пласт серед соціальних. Правопорядок утверджується там, де реалізована законність і полягає він у верховенстві правового закону і неухильному дотриманні його вимог всіма суб’єктами правовідносин — фізичними, юридичними особами, а насамперед державними органами та посадовими особами.

Правопорядок — стан організованості, впорядкованості суспільного життя, що формується в результаті впливу на нього права і здійснення приписів права всіма суб'єктами.

Публічний порядок — це стан упорядкованості, урегульованості і узгодженості публічно-правових відносин, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. Тож публічний порядок є складником правопорядку, його центральною частиною, адже передбачає впорядкованість тих правовідносин, стороною в яких є суб’єкт владних повноважень.

Основні ознаки правопорядку:

закладається в правових нормах в процесі правотворчості;
спирається на принцип верховенства права і панування закону в сфері правовідносин;
встановлюється в результаті реалізації правових норм;
створює сприятливі умови для використання суб’єктивних прав;
передбачає своєчасне і повне виконання всіма суб’єктами юридичних обов’язків;
забезпечується всіма державними засобами, включаючи примус.
вимагає невідворотності юридичної відповідальності для кожного, хто скоїв правопорушення;
встановлює сувору суспільну дисципліну;
передбачає чітку і ефективну роботу віх державних і приватних юридичних органів і служб, передусім правосуддя;
створює умови для організованості громадянського суспільства і режим сприяння для індивідуальної свободи;
забезпечується всіма державними засобами, включаючи примус.

Виконайте в команді

1. Обговоріть в командах ваше розуміння поняття «законність» та основні принципи законності. Чому суспільству необхідні гарантії законності?
2. Визначте, як правове виховання може виступати гарантією законності.

Практичне завдання до § 15

Застосуйте знання з теми, виконавши завдання: