Правознавство. Профільний рівень. 10 клас. Кравчук

§ 16. Правосвідомість

Терміни та поняття, важливі для засвоєння теми:

• правова ідеологія • правова психологія • правова культура • структура правосвідомості

«Чому люди спрямовують усі свої зусилля тільки на те, щоб заробити побільше грошей, задовольнити свої пристрасті, смачно поїсти? Згадайте, для чого ви прийшли в цей світ. Подивіться, що ви зробили в житті з любові до близького, для духу й світла у світі».

Блаженна мати Тереза, католицька черниця, лауреат Нобелівської премії миру

16.1. Правосвідомість і її складники

Норми права створюються людьми, в них вкладаються людські знання, розум і свідомість. Звернені норми права також до свідомості людей. Отже, правосвідомість — свідомість у галузі права, обов’язковий елемент його виникнення, розвитку і функціонування.

Правосвідомість — це особлива форма суспільної свідомості, сукупність правових понять, ідей, поглядів, почуттів, що виражають ставлення людини або людей до права, його мети, завдань, способів та методів правового регулювання, до правності нормативно-правових актів, окремих нормативних приписів.

У складі правосвідомості розрізняють правову ідеологію та правову психологію.

Правова ідеологія — структурний елемент правосвідомості, який охоплює знання, уявлення, поняття про зміст права, що формуються цілеспрямовано в результаті правового виховання.

Правова психологія — це структурний елемент правосвідомості, що включає правові почуття, настрої, інші емоційні сприйняття правових явищ. Формується цей елемент, як правило, стихійно, тому відображає право поверхнево, проте через нього реалізуються традиції, звичаї, вміння особи критично оцінювати свої дії з точки зору правомірності тощо.

Види правосвідомості:

а) за суб’єктами — індивідуальна, групова, класова, суспільна, національна;

б) за характером відображення правової дійсності — професійна (наукова, практична), непрофесійна.

16.2. Правова культура

Правова культура є різновидом загальної культури, яка складається з духовних і моральних цінностей, що відносяться до правової дійсності.

До загальних рис правової культури відносяться властивості, притаманні всім видам культури як умови, способу і результату діяльності особи і суспільства, в процесі якої відбувається розвиток людських сил і відносин, самої особи в усій різноманітності її людських виявлень. Особливі риси правової культури пов’язані з правом, правовою системою і іншими правовими явищами.

Правова культура — це знання і розуміння права і правових явищ, а також вміння і навички послуговуватися юридичними засобами для захисту своїх прав та законних інтересів, що знаходить свій вияв в правомірній діяльності і соціально-активній поведінці.

Правова культура є цінністю у тій мірі, в якій дозволяє людям користуватися благами свободи і справедливості, служить забезпеченню гідності особистості, приймає участь у досягненні гідного і достатнього рівня життя.

Знання права розкривають можливості доцільного і розумного його використання для реалізації власних інтересів, задоволення потреб, що виникають у повсякденному житті людини. Знання права створює умови для активної соціальної, політичної, правової діяльності людини.

Правова культура, як і взагалі культура, проявляється в діях особи. Правова культура означає високий рівень участі людей у правовому житті суспільства, здійсненні правової діяльності, відбиває стан законності і правопорядку, рівень правосвідомості. Покажчик правової культури — це міра активності суб’єкта права у правовій сфері, добровільності, сумлінності і принциповості у виконанні вимог нормативних приписів, реальності прав і свобод громадян.

Традиційно правову культуру поділяють за суб’єктами на дві окремі категорії: правову культуру особи і правову культуру суспільства.

Правова культура особи — властивість, що характеризується загальною повагою до права, достатніми знаннями змісту правових норм і вміння їх реалізовувати, а також активною правомірною поведінкою особи в усіх життєвих ситуаціях.

Правова культура суспільства — сукупність факторів, що характеризують рівень правосвідомості, досконалості законодавства, його дотримання і забезпечення, стан законності і правопорядку.

Рівень досягнутої в суспільстві правової культури суттєво впливає на ефективність правового регулювання, характер законодавства, форми і засоби забезпечення прав громадян, ступінь визнання загальнолюдських цінностей, норм міжнародного права. Правова культура формує у людей правові якості, озброює їх правовими знаннями про цивілізовані засоби правової комунікації.

16.3. Правовий нігілізм та шляхи його подолання

Правовий нігілізм — це заперечення, ігнорування та негативне ставлення до права, закону та правових форм організації суспільних відносин, прав і свобод інших осіб. Правовий нігілізм — пряма протилежність правовій культурі, коли більшість людей не знає або не розуміє закону, негативно ставиться до законодавства і необхідності додержувати його, не визнає суспільної цінності права. Правовий нігілізм несумісний з правовою державою, він призводить до порушень правового порядку, зростання злочинності.

В умовах становлення правової держави і громадянського суспільства формування високого рівня правосвідомості і правової культури всіх суб’єктів суспільних відносин є необхідним.

Певний рівень правової культури досягається за допомогою об’єктивних і суб'єктивних факторів. Серед об'єктивних визначають умови розвитку суспільства, а суб'єктивних — правове виховання.

Правове виховання — цілеспрямована, послідовна, систематична діяльність держави і її органів, а також інших суб’єктів з формування певної системи правових знань, вмінь і навичок, правового мислення, правових почуттів — почуття права, законності, почуття поваги до права і закону, почуття поваги до цінностей, які охороняються правом і законодавством.

Правове виховання здійснюється в певних формах, серед яких основними є: правова освіта (навчання), правова пропаганда, правова просвіта, правова агітація, різні форми правомірної соціально-активної діяльності та ін.

Найбільш ефективною і результативною формою є правова освіта, оскільки вона дає певну систему правових знань. Вона здійснюється у закладах освіти різних рівнів. Правова пропаганда — це розповсюдження певних правових ідей, законодавства серед великої кількості населення (по телебаченню, радіо, з використанням соцмереж тощо). Правова агітація — це розповсюдження правових ідей, знань серед невеликої кількості населення. Правова просвіта має обмежені завдання — дати певні знання з тих чи інших питань, роз’яснити чинне законодавство. Правомірна соціально-активна діяльність чи поведінка — це така форма правового виховання, яка здійснюється практично в процесі реалізації норм права: використання, дотримання, виконання і застосування.

Виконайте в команді

1. Обговоріть в командах, від чого чи від кого залежить формування правової ідеології та зростання правосвідомості. Поясніть, чому, на вашу думку, правова психологія формується стихійно.

2. Поміркуйте, який вплив у суспільстві може мати поширення правового нігілізму. Як цьому запобігти?

Практичне завдання до § 16

Застосуйте знання з теми, виконавши завдання:

5. Запропонуйте способи впливу на якісні показники правової культури особи і суспільства. Що для цього має робити держава, а що - кожен із її громадян?

Для закріплення теми «Правосвідомість»:

• 1. Назвіть складники правового виховання.
• 2. Застосуйте поняття і терміни правова ідеологія, правова психологія, правова культура.
• 3. Опишіть структуру правосвідомості.
• 4. Висловіть судження щодо умов формування правової культури особи.