Правознавство. Профільний рівень. 10 клас. Кравчук

§ 14. Юридична відповідальність

Терміни та поняття, важливі для засвоєння теми:

• юридична відповідальність • презумпція невинуватості • види юридичної відповідальності • принципи і функції юридичної відповідальності • обставини, що виключають юридичну відповідальність • перспективна і ретроспективна відповідальність • цілі юридичної відповідальності • підстави юридичної відповідальності

«Свобода означає відповідальність, ось чому більшість людей боїться її».

Бернард Шоу, ірландський драматург та політичний активіст

§ 14.1. Поняття і принципи юридичної відповідальності

14.1.1. Відповідальність особи

Відповідальність розуміють як свідоме ставлення особи до вимог суспільної необхідності, до своїх обов'язків, соціальних норм і загальнолюдських цінностей. Як почуття обов’язку, відповідальність існує в трьох формах часу — в минулому, сучасному і майбутньому. У більшості випадків позитивна відповідальність спрямована на перспективу, в той час як юридичну відповідальність розглядають тільки в ретроспективі як негативну відповідальність за минулі правопорушення, тому що притягнення до відповідальності за майбутні правопорушення було б абсурдним і безглуздим.

Юридична відповідальність є частиною суспільної (соціальної) відповідальності. Тобто юридична відповідальність інтерпретується як реакція держави (суспільства) на скоєне правопорушення.

14.1.2. Юридична відповідальність: поняття, ознаки, підстави

Здійснення правопорушень тягне за собою юридичну відповідальність у вигляді застосування до правопорушника заходів державного примусу каральної спрямованості, понесення ними втрат особистого, організаційного чи матеріального характеру.

У результаті правопорушень виникають охоронні правовідносини, за яких держава має право вживати карні та відновлювальні заходи до правопорушників. Останні зобов’язані нести визначені втрати та відшкодувати потерпілому понесені ним збитки.

Юридична відповідальність — це юридичний обов'язок правопорушника зазнати примусового, від імені держави (суспільства), на підставі закону або іншого нормативного акта, позбавлення його певних соціальних благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), які йому належали до факту правопорушення з метою попередження правопорушень у перспективі й відновлення (чи відшкодування) втрачених суб’єктивних прав на матеріальні та духовні цінності.

Юридична відповідальність характеризується певними ознаками:

а) виникає тільки за наявності правопорушення;

б) основною підставою юридичної відповідальності є склад правопорушення;

в) передбачає примусове позбавлення правопорушника певних соціальних благ (особистих, майнових або духовних);

г) притягнення до юридичної відповідальності здійснюють спеціально уповноважені на це особи і тільки у відповідності із процесуальними нормами;

д) визначена нормами права як один із видів державного примусу у формах каральних і правовідновлюючих заходів;

е) завжди пов’язана з правозастосуванням.

Для притягнення особи до юридичної відповідальності необхідна наявність певних підстав. Підставами юридичної відповідальності є: склад правопорушення; деліктоздатність (осудність, дієздатність) суб’єкта, його вік; передбаченість правопорушення нормативно-правовими актами. Всі ці підстави взаємопов’язані й закріплені у законодавстві.

Склад правопорушення характеризується сукупністю таких елементів: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного елементу складу правопорушення виключає юридичну відповідальність.

Юридична відповідальність настає лише за факт правопорушення. Будь-яка спроба відступитися від закону, порушити або обійти його, чим би вона не мотивувалася, терпимою бути не може.

Важливою підставою юридичної відповідальності є наявність норми права, що забороняє певний протиправний вчинок і встановлює відповідні санкції. Притягнення до юридичної відповідальності здійснюється на основі акта застосування норми права, в якому індивідуалізовані заходи юридичної відповідальності до конкретного правопорушника (наприклад, рішення суду).

14.1.3. Принципи юридичної відповідальності

Щоб краще уявити собі поняття юридичної відповідальності, необхідно визначити її принципи:

Принцип законності, який означає, що юридична відповідальність може мати місце лише за ті діяння, які передбачені законом, і тільки на підставі закону, у відповідності з процесуальними нормами. Крім того повинен бути встановлений факт скоєння конкретного правопорушення як об’єктивної істини.

Принцип справедливості, який включає основний зміст і передбачає, що за протиправний вчинок відповідає той, хто його здійснив; що застосування санкцій реально відновлює порушене право і відшкодовує завдані збитки; що закон, який встановлює відповідальність чи посилює її, не може мати зворотної сили (ст.58 Конституції України); що недопустимі покарання і позбавлення, які принижують людську гідність; що за одне правопорушення можливе лише одне юридичне покарання (ст.61 Конституції України); що каральна відповідальність повинна відповідати тяжкості скоєного правопорушення; що неможна за проступки встановлювати кримінальні покарання.

Принцип доцільності означає відповідність вибраного по відношенню до правопорушника покарання цілям юридичної відповідальності. Даний принцип передбачає індивідуалізацію державно-примусових заходів в залежності від тяжкості скоєного злочину, особистих властивостей правопорушника; можливість пом'якшення і навіть відмови від застосування заходів відповідальності у випадках, коли її цілі можуть бути досягнуті іншими засобами.

Принцип невідворотності включає в своєму змісті такі вимоги:

ні одне правопорушення не повинно залишитися непоміченим державою;
швидке і оперативне застосування заходів відповідальності за скоєне правопорушення;
висока професійність персоналу правоохоронних органів;
ефективність застосованих заходів по відношенню до правопорушників.

Принцип відповідальності суб’єкта права лише за свої вчинки. За думки, якщо вони не проголошені, біологічні чи соціальні особливості за родинні чи дружні стосунки і тому подібне ніхто нести відповідальності не може. Тобто законодавець повинен встановлювати заходи юридичної відповідальності лише за ті діяння, які за своїми об’єктивними властивостями є суспільно небезпечними.

Принцип відповідальності лише за винні діяння. Все, що скоєне при відсутності в особи вибору, тобто при відсутності волі, чи у випадках, коли суб'єкт не передбачав, не міг і не повинен був передбачити результати своїх вчинків, не бажав їх настання чи не міг керувати своїми діями, підставами юридичної відповідальності бути не може. Крім того, пригадайте такий принцип права як презумпція невинуватості: Особа, яку притягують до відповідальності за скоєння злочину, вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Вперше презумпція невинуватості проголошена у французькій Декларації прав людини і громадянина (1789), знайшла подальше закріплення в Загальній декларації прав людини (ст. 11), закріплена також у Конституції України (ч. 1 ст. 62), у Кримінальному кодексі України (ч. 2 ст. 2), Кримінальному процесуальному кодексі України (ст. 17).

Принцип швидкого настання юридичної відповідальності, без чого вона втрачає свою актуальність і може перестати відповідати як самому правопорушенню, так і тим соціальним умовам, в яких воно було скоєне.

Таким чином, соціальною сутністю юридичної відповідальності є викликана державою природна негативна реакція суспільства (принаймні тієї його частини, волю якої виражає держава) на порушення певних соціальних інтересів, на пошкодження соціальних чи особистих благ.

Виконайте в команді

1. Обговоріть в командах принципи юридичної відповідальності, послуговуючись схемою «Якщо не..., то...». Припустіть, що один із принципів відсутній, не працює. Як це могло б вплинути на загальну ситуацію?

Практичне завдання до § 14.1

Застосуйте знання з теми, виконавши завдання:

1. Визначте співвідношення ознак юридичної відповідальності та її підстав.

2. Поясніть, у чому полягає значення наявності юридичних підстав значення і завдання систематизації нормативно-правових актів.

§ 14.2. Види юридичної відповідальності

14.2.1. Види юридичної відповідальності

На основі різних підстав юридична відповідальність розподіляється на види. Наприклад, за органами, які накладають відповідальність, розрізняють: відповідальність, яку накладають органи державної влади; відповідальність, яку покладають на правопорушника судові й інші органи юрисдикції; відповідальність, до якої правопорушник притягується адміністративними органами (органами державного управління).

Залежно від того, до якої галузі належить юридична відповідальність, який вид правопорушення вчинено (злочин, проступок), виділяють: конституційну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну, матеріальну, кримінальну відповідальність. (Нині дискутують щодо можливості виділення й інших видів юридичної відповідальності: екологічної, процесуальної, фінансової тощо).

Якщо характеризувати кожен з цих видів юридичної відповідальності, то необхідно сказати, що конституційна відповідальність настає у випадку вчинення Президентом державної зради або іншого злочину, а також у випадках порушення обов’язків народними депутатами та ін. У багатьох випадках вона поєднується з іншими видами юридичної відповідальності.

Адміністративна відповідальність є видом юридичної відповідальності, яка настає за вчинення адміністративного правопорушення (тобто проступку) і полягає в застосуванні компетентними державними органами (наприклад, судом) чи посадовими особами адміністративних стягнень до винних у їх вчиненні осіб.

Цивільна, або цивільно-правова відповідальність буває договірна та недоговірна. Договірною є відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов договору. Недоговірна цивільно-правова відповідальність — це відповідальність за заподіяння шкоди внаслідок цивільного правопорушення, у випадку відсутності договірних відносин між порушником і потерпілим.

Унаслідок порушення дисципліни (трудової, військової і т. д.) або невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов’язків настає дисциплінарна відповідальність, яка полягає у застосуванні роботодавцем або уповноваженим ним органом заходів дисциплінарного впливу. Розрізняють загальну дисциплінарну відповідальність (порушення трудових обов’язків, закріплених загальними нормами трудового права і правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також у невиконання законних наказів безпосереднього керівника) і спеціальну дисциплінарну відповідальність (передбачена для окремих категорій працівників у дисциплінарних статутах, законах і положеннях, які діють у деяких сферах (оборони, внутрішніх справ, залізничного, водного і повітряного транспорту).

Для дисциплінарної відповідальності характерне те, що вона має місце у відношеннях підлеглості особи, яка вчинила проступок, органу, який застосував захід дисциплінарного впливу.

Матеріальна відповідальність — це вид юридичної відповідальності, яка також може мати місце у трудових відносинах і полягає в обов'язку однієї сторони трудового договору відшкодувати повністю або частково матеріальні збитки, заподіяні іншій стороні протиправними і винними діями. До матеріальної відповідальності може бути притягнуто як працівників (наприклад, працівник знищив або зіпсував матеріали, напівфабрикати, обладнання, інструменти тощо), так і роботодавців (наприклад, незаконне звільнення, затримка розрахунку при звільненні з роботи, каліцтво працівника під час виконання ним трудових обов'язків та ін.).

Кримінальна відповідальність — це обов’язок особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, прийняти застосування найбільш суворого заходу державного впливу — кримінального покарання — і стерпіти його юридичні наслідки.

14.2.2. Обставини, що виключають юридичну відповідальність

Не є правопорушеннями і, відповідно, не можуть виступати в якості підстав юридичної відповідальності, діяння хоча зовні і схожі з правопорушеннями, але які не є такими в силу своєї суспільної значимості. До таких діянь чинне законодавство відносить такі:

1. Необхідна оборона

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Необхідною обороною є дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони є умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

2. Уявна оборона

Уявною обороною є дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

3. Затримання особи, що вчинила кримінальне правопорушення

Не визнаються протиправними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і доставления її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.

4. Крайня необхідність

Не є правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

5. Фізичний або психічний примус

Не є правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

6. Виконання наказу або розпорядження

Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження. Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

7. Діяння, пов'язане з ризиком

Не є правопорушенням діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети. Ризик визнається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам. Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.

8. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття кримінально протиправної діяльності організованої групи чи злочинної організації

Не є правопорушенням вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх кримінально протиправної діяльності. Така особа підлягає кримінальній відповідальності лише за вчинення у складі організованої групи чи злочинної організації особливо тяжкого злочину, вчиненого умисно і поєднаного з насильством над потерпілим, або тяжкого злочину, вчиненого умисно і пов'язаного з спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків.

9. Виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України

Кожна особа має право на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України незалежно від можливості уникнення зіткнення, заподіяння шкоди або звернення за допомогою до інших осіб чи органів державної влади, Збройних Сил України. Не є правопорушенням діяння (дія або бездіяльність), вчинене в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту та спрямоване на відсіч та стримування збройної агресії Російської Федерації або агресії іншої країни, якщо це заподіяло шкоду життю або здоров’ю особи, яка здійснює таку агресію, або заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, за відсутності ознак катування чи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

14.2.3. Функції юридичної відповідальності

Застосовуючи заходи юридичної відповідальності держава прагне досягти певного остаточного результату, який передбачається законодавством. При різних видах юридичної відповідальності можуть бути різні цілі. Наприклад, у кримінальному законодавстві основними цілями покарання є виправлення і перевиховання засуджених, зокрема у дусі чесного ставлення до праці, точного виконання законів, поваги правил співжиття; попередження здійснення нових правопорушень з боку засудженого (спеціальна превенція; попередження злочинів з боку інших осіб (загальна превенція).

Слід зазначити, що будь-яке покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Це положення закріплене в законодавстві і свідчить про гуманність інституту покарання. Це гарантується тим, що система покарань не знає ні тілесних покарань, ні таких, які ганьблять людину.

Інші цілі переслідуються при цивільно-правовій відповідальності. Тут головне місце займає поновлення втрачених прав, відшкодування завданих збитків, тобто компенсаційна мета.

Метою адміністративного стягнення є, передусім, попередження більш серйозних правопорушень, а також ствердження неминучості покарання за скоєння правопорушення, тобто порушення правових норм, які мають обов’язковий характер. Це порушення різних санітарних правил, правил громадського порядку, військового обліку, паспортного режиму.

Відповідно до зазначених вище цілей юридичної відповідальності можна виділити основні її функції: правоохоронна та виховна. Правоохоронна функція юридичної відповідальності, в свою чергу поділяється на репресивно-каральну (деякі автори називають її штрафною, хоча це не змінює її сутності). Вона свідчить про те, що юридична відповідальність є актом відплати держави по відношенню до правопорушника, а також засобом, який попереджає нові правопорушення. Другим підвидом правоохоронної функції є правовідновлююча, або компенсаційна функція, яка характерна для майнової відповідальності. Стягнення нанесеної шкоди з правопорушника компенсує збитки потерпілої сторони, відновлює її майнові права, про що говорилося раніше.

Що стосується попереджувально-виховної (превентивної) функції, то вона дуже тісно зв'язана з репресивно-каральною. Вона покликана забезпечити формування у громадян певних мотивів, що спонукають дотримуватись норм закону, поважати права і законні інтереси інших осіб. Цілі, конкретизовані у функціях юридичної відповідальності, свідчать про соціальну необхідність юридичної відповідальності, її призначення в правовій системі.

Виконайте в команді

1. Доберіть приклади життєвих ситуацій, коли юридична відповідальність за діяння, зовні і схожі з правопорушеннями, не наставатиме. Обговоріть запропоновані приклади.

2. Укладіть таблицю: «Юридична відповідальність: види, суть, мета».

Практичне завдання до § 14.2

Застосуйте знання з теми, виконавши завдання:

1. Складіть розгорнутий план повідомлення на тему: «Юридична відповідальність: ознаки, підстави, види».

2. Запишіть, який вид відповідальності настане в разі вчинення таких правопорушень: використання твору без згоди автора; невиплата коштів за договором оренди; неналежне виконання трудових обов'язків; спалювання сухого листя в межах населених пунктів; пошкодження чужого майна; нанесення тяжких тілесних ушкоджень; крадіжка чужого майна; завідомо неправдивий виклик спеціальних служб; проїзд у громадському транспорті без квитка.

Для закріплення теми «Юридична відповідальність»:

1. Назвіть принципи і функції юридичної відповідальності; види юридичної відповідальності; обставини, що виключають юридичну відповідальність.
2. Застосуйте поняття і терміни юридична відповідальність, презумпція невинуватості та підкріпіть їх прикладами.
3. Опишіть види юридичної відповідальності та підкріпіть їх прикладами.
4. Висловіть судження про перспективну і ретроспективну відповідальність.
5. Схарактеризуйте цілі юридичної відповідальності; підстави юридичної відповідальності.
6. Оцініть особливий характер юридичної відповідальності.

Зміст