Географія. Повторне видання. 8 клас. Гільберг

Тема 7. Ландшафти України

Ви дізнаєтеся про:

• чинники, які впливають на формування природних ландшафтів;
• сучасні ландшафти та фізико-географічне районування України;
• природні умови й особливості географічного положення фізико-географічних країн, природних зон і природно-аквальних комплексів Чорного й Азовського морів;
• природоохоронні території;
• особливості прояву вертикальної поясності в Українських Карпатах і Кримських горах.

Ви навчитеся:

• визначати основні чинники формування природних ландшафтів, природних країн і природних зон;
• показувати на карті природні зони, гірські країни;
• характеризувати рівнинні лісові, лісостепові, степові та гірські ландшафти, природні комплекси морів;
• пояснювати на конкретних прикладах особливості взаємодії компонентів природи в ландшафті;
• аналізувати карту ландшафтів, зокрема співвідношення природних та антропогенних ландшафтів у вашій місцевості, ландшафтні профілі;
• оцінювати природні ресурси зон, гірських областей, морів, наслідки впливу господарської діяльності людини на природні ландшафти.

§ 32. Ландшафт як просторово-цілісна система. Карта «Ландшафти України». Антропогенні ландшафти

Пригадайте: 1. Що таке природний комплекс? 2. Які природні компоненти входять до його складу? 3. Назвіть найбільший природний комплекс Землі.

Ландшафти як просторово-цілісна система. Компоненти природи гірські породи, атмосферне повітря, поверхневі води, ґрунти, рослинність і тваринний світ — утворюють систему, у якій усі частини взаємозалежні. Так було протягом усієї історії розвитку Землі, так є й тепер. Взаємозв’язок у природі зумовлений обміном енергією, речовиною та інформацією між її компонентами.

Кожний компонент географічної (ландшафтної) оболонки (рельєф, ґрунти, води, органічний світ та ін.) розвивається за власними законами. Однак жоден із них не існує й не розвивається ізольовано. Він зазнає впливу інших компонентів і сам впливає на них. Постійний обмін речовини й енергії між окремими частинами ландшафтної оболонки визначає її цілісність. Якщо в ландшафтній оболонці змінити якусь одну ланку, почнуть відповідно змінюватися й усі інші. Ландшафтна оболонка — це водночас і цілісна, і неоднорідна система.

Сукупність компонентів природи земної поверхні утворює різні за розміром і складом системи ландшафти, або природно-територіальні комплекси (ПТК). Основні чинники формування ПТК: неоднорідність земної кори, різноманітність рельєфу, кількість сонячної радіації, співвідношення тепла й вологи. У водних басейнах виокремлюють природно-аквальні комплекси.

Структура ландшафту — сукупність внутрішніх взаємозв’язків між компонентами (вертикальні зв’язки) і між дрібнішими ПТК (горизонтальні зв’язки). Розташування, порядок компонентів і ПТК усередині ландшафту називають його будовою. Розрізняють вертикальну (порядок компонентів) і горизонтальну (порядок ПТК) будови ландшафту.

Наявність сталих взаємозв’язків забезпечує цілісність ландшафту. Його структура постійно розвивається і змінюється, що зумовлено розвитком та ускладненням географічної оболонки. В Україні прийнята така система одиниць класифікації ландшафтів: клас → тип і підтип → вид (мал. 102).

Класи ландшафтів розрізняють за впливом тектонічного азонального чинника з урахуванням особливостей циркуляції атмосфери. Гірський і рівнинний класи ландшафтів у межах України представлені так: рівнинний східноєвропейський клас ландшафтів, гірський карпатський, гірський кримський.

Типи й підтипи ландшафтів виокремлюють залежно від показників забезпечення теплом і вологою, що зумовлює відмінності ґрунтово-рослинного покриву. На рівнинах ці зміни переважно пов’язані з широтною зональністю, а в горах — зі зниженням температури повітря й збільшенням кількості опадів із висотою, тобто вертикальною поясністю.

На території України в межах рівнинного класу ландшафтів виокремлюють чотири типи ландшафтів: мішанолісові, широколисто-лісові, лісостепові та степові. У межах гірського класу розрізняють східнокарпатський, гірський лучно-степовий та кримський гірський лучно-лісовий типи ландшафтів, які поділяють на декілька підтипів залежно від вертикальної (висотної) поясності.

Мал. 102. Класифікація ландшафтів України

Розгляньте в атласі ландшафтну карту України. Знайдіть райони, де поширені різні типи ландшафтів. Чим пояснюється таке різноманіття?

Сучасна зональність ландшафтів України сформувалася до початку антропогенного періоду. Вважають, що 3 млн років тому на території України існували лише дві природні зони — лісова й лісостепова, а пізніше з’явилася ще одна — степова. Ці давні ландшафти називають палеоландшафтами. Протягом антропогенового періоду розвивалися два типи палеоландшафтів: холодні (льодовикові) і теплі (міжльодовикові).

Районування природних ландшафтів та їхнє відображення на картах. Фізико-географічне районування — один із методів комплексних географічних досліджень, що дає можливість узагальнити знання про ландшафтні комплекси, їхні просторові відмінності.

Карта фізико-географічного районування (мал. 103) відображає поділ території України на регіональні ландшафтні одиниці: зональні (пояс, зона, підзона) та азональні (країна, край, область, район). Зональні й азональні регіональні одиниці взаємопозв’язані й супідрядні: кожна вища одиниця включає нижчі. Регіональні одиниці відрізняються властивостями, типологією та структурою ландшафтів. Підґрунтям для створення карти є ландшафтні карти України, а також галузеві карти районування природного середовища. Залежно від походження, історії розвитку природно-територіальних комплексів, взаємодії між компонентами природи та сучасних природних процесів виокремлюють регіональні одиниці й аналізують їхні властивості.

Мал. 103. Фізико-географічне районування України

На карті фізико-географічного районування України виділені країни, зони, підзони, краї та області. Пояси на карті не відображені, адже майже вся територія України знаходиться в межах помірного поясу, за винятком Південного берега Криму, для якого характерні ознаки субтропічного поясу.

Фізико-географічна країна вирізняється своєрідною структурою зональності природних комплексів, що зумовлено географічним положенням у межах великих геоструктурних одиниць і загальними ознаками будови земної поверхні. Понад 93 % площі України належить до південно-західної частини Східноєвропейської рівнинної фізико-географічної країни. На Східноєвропейській рівнині чітко виражена широтна зональність ґрунтово-рослинного покриву й ландшафтів.

До 4 % площі України займають Українські Карпати (північно-східна частина Альпійсько-Карпатської гірської фізико-географічної країни), а 1 % - Кримські гори (крайня західна частина Кримсько-Кавказької гірської фізико-географічної країни).

Фізико-географічний пояс виокремлюють на основі порівняння радіаційного балансу й термічного режиму, а також типу атмосферної циркуляції. В Україні межа між помірним і субтропічним поясами проходить південним схилом Головного пасма Кримських гір.

Пояс поділяють на фізико-географічні (природні) зони, для яких характерний спільний баланс тепла й вологи, що зумовлює формування зональних типів ґрунтів і рослинності. Кожній зоні відповідає певний тип, а підзоні — підтип ландшафту. У межах Східноєвропейської рівнинної країни виокремлюють чотири природні зони: мішаних лісів (20 % площі України), широколистих лісів (8 %), лісостепу (понад 26 %) і степу (до 40 % площі України).

У межах зони степу існують три підзони — північностепового, середньостепового й південностепового ландшафтів.

Фізико-географічний край — частина зони або підзони. Вони відрізняються ступенем континентальності клімату, що пов’язано з віддаленістю території від океану й неоднорідністю повітряних мас. Прикладом такого краю є Полісся в межах зони мішаних лісів. Поділ на краї добре виражений у лісостеповій і степовій зонах.

Фізико-географічна область — частина краю (провінції) зі своїми особливостями геологічної будови й рельєфу. Кожну природну область поділяють на фізико-географічні райони — найменші одиниці районування. У межах району переважає один тип ландшафту. Одиниці фізико-географічного районування, виокремлені з урахуванням радіаційного чинника, називають зональними; з урахуванням тектонічного й циркуляційного — азональними.

Антропогенні ландшафти. Ландшафти, змінені внаслідок діяльності людини, називають антропогенними. Їх можна об’єднати в такі групи:

• ландшафти, що зазнали короткочасного впливу людини й здатні самостійно існувати;
• ландшафти, на які людина впливає протягом усього періоду їхнього існування і водночас виступає їх невід’ємним компонентом.

Дискусійний клуб

Чи можна вважати людину рушійною силою зміни природних ландшафтів? Поясніть, чому.

В одній групі ландшафтів людина виступає в ролі суб’єкта (того, хто впливає), в іншій — об’єкта (того, на кого впливають). До ландшафтів короткочасного впливу людини належать, наприклад, вторинні ліси. Ландшафтами тривалої дії людини є сільськогосподарські угіддя. Людина в такому випадку виступає зовнішнім чинником, вона регулює розвиток та існування цих ландшафтів у міру задоволення своїх потреб. В урбанізованих, промислових ландшафтах людина є їх невід’ємним компонентом.

На сучасному етапі розвиток антропогенних ландшафтів зумовлений соціальними, психологічними, трудовими, економічними й біологічними потребами людини, яка прагне забезпечити для себе сприятливі умови існування.

Отже, людина не тільки сформувала сучасне різноманіття ландшафтів міських територій з урахуванням власних потреб, вона й надалі впливає на розвиток цих ландшафтів.

Висновки

• Ландшафт — найменший за розмірами природно-територіальний комплекс.
• Ландшафти формуються внаслідок взаємодії природних компонентів.
• Залежно від чинників формування, ландшафти поділяють на зональні й азональні.
• У межах України розрізняють класи, типи, підтипи й види природних ландшафтів.
• Сучасні ландшафти дуже змінені господарською діяльністю людини.
• В Україні виокремлюють такі одиниці фізико-географічного районування: два географічні пояси, три фізико-географічні країни, чотири природні зони.

Основні терміни й поняття

Антропогенні ландшафти — ландшафти, змінені господарською діяльністю людини.

Ландшафт, або природно-територіальний комплекс (ПТК) — територія, де закономірно поєднуються природні компоненти (рельєф, гірські породи, атмосфера, води, ґрунти, рослинність і тваринний світ), які перебувають у складній взаємодії та взаємозалежності, утворюючи єдину систему.

Фізико-географічне районування території — виявлення природно-територіальних комплексів різного рівня.

Запитання та завдання

• 1. Що називають ландшафтом? Яка наука вивчає ландшафти? Чому важливо знати особливості ландшафтів?
• 2. Що таке природний ландшафт, антропогенний ландшафт?
• 3. Чим зумовлене різноманіття ландшафтів на території України?
• 4. Які класи ландшафтів виокремлюють у межах України? Чому?
• 5. Назвіть одиниці фізико-географічного районування.
• 6. Що таке фізико-географічна країна?
• 7. На які природні зони поділяють рівнинну частину України?
• 8. Чи існує відповідність між одиницями фізико-географічного районування та одиницями класифікації ландшафтів? Наведіть приклади її прояву.
• 9. Як змінюються ландшафти у вашій місцевості? Із чим це пов’язано?
• 10. Складіть «фізико-географічну адресу» вашої місцевості за планом: а) фізико-географічна область; б) природна зона (підзона); в) провінція; г) область.
• 11. Підготуйте інформаційний проект «К. Геренчук — український фізико-географ і ландшафтознавець».

Практикум

Розгляньте в атласі карту фізико-географічного районування України. Позначте на контурній карті межі фізико-географічних країн і природних зон. Напишіть їхні назви.