Розділ 5. Світ споживання: добробут громадян

Ваш добробут залежить від власних рішень.

Д. Рокфеллер

Споживання — це собою використання споживчих благ, спрямоване на задоволення матеріальних та духовних потреб людей. Простіше кажучи, це та сума грошей, яку витрачають домашні господарства на придбання товарів і послуг (наприклад, купівлю продуктів харчування, одягу, оплату комунальних послуг, транспорту). Ту частину грошей, яку не витрачають на споживання, направляють на заощадження — накопичення невитрачених на споживчі потреби грошей. Мета — заощадити для забезпечення старості та передачі спадку, накопичення коштів для купівлі нерухомості та дорогих предметів тривалого користування, відпочинок за кордоном, весілля тощо.

Первинним осередком споживання і заощадження є родина, в якій формуються обсяг і структура споживчих витрат, закріплюються певні правила витрачання й заощадження коштів. Домашнє господарство характеризується певним споживчим бюджетом, а також накопиченим майном (житло, автомобіль, дачна ділянка).

Споживчі витрати формують споживчу поведінку, яка є своєрідним індикатором розвитку національної економіки. Споживчу поведінку оцінюють спеціальним показником, що був розроблений у середині XX століття у США й отримав назву «індекс споживчих настроїв».

Це цікаво!

Індекс споживчих настроїв (ІСН) в Україні визначають на підставі вибіркового обстеження домашніх господарств країни. Під час дослідження опитують 1000 осіб віком від 16 років. Для визначення ІСН ставляться такі запитання:

1. Як змінилося матеріальне становище вашої сім’ї за останні шість місяців?
2. Як, на вашу думку, зміниться матеріальне становище вашої сім’ї впродовж наступних шести місяців?
3. Говорячи про економічну ситуацію в країні загалом, ви вважаєте, що наступні дванадцять місяців будуть для економіки країни сприятливим чи несприятливим часом?
4. Як ви охарактеризували б наступні п’ять років — як сприятливий чи несприятливий час для економіки країни?
5. Як ви гадаєте, тепер загалом сприятливий чи несприятливий час робити великі покупки для дому?

На підставі відповідей на ці запитання визначають три сукупні індекси:

індекс споживчих настроїв (ІСН);
індекс поточного становища (ІПС);
індекс економічних очікувань (ІЕО).

Значення індексів можуть змінюватися в межах від 0 до 200. Значення дорівнює 200 в тому разі, якщо всі громадяни позитивно оцінюють економічну ситуацію. Індекс дорівнює 100 тоді, коли частки позитивних і негативних оцінок однакові. Значення індексу менше 100 означає, що в суспільстві переважають негативні оцінки.

Індекси споживчих насторїв в Україні (цільова аудиторія 16+)

Е. Енгель — англійський економіст, який займався вивченням того, як у XIX столітті характер споживання товарів та послуг змінювався залежно від доходу сім’ї. Це дало вченому можливість сформувати т. з. закон Енгеля — із зростанням величини доходів частка витрат на придбання товарів першої необхідності скорочується, однак зростає частка заощаджень та витрат на придбання товарів тривалого використання. Отже, у заможних родинах частка (%) витрат на їжу суттєво менша, ніж у бідних родинах. Це правило справедливе і щодо країн світу — у розвинутих країнах (США, Канада, Скандинавські країни) витрати родин на харчування становлять приблизно 15% сукупних доходів, тоді як у країнах Африки вони сягають 60-70%.

Це цікаво!

Правила життя людей, які досягли успіху:

1. Вони тримають рот на замку. Заможні люди не розповідають про свої гроші і не намагаються всьому світу продемонструвати те, які вони успішні. Найбагатші люди одягаються виключно дешево, а якщо в них і є дорогі речі, ви не дізнаєтеся про це, тому що вони не прагнуть їх демонструвати. Багаті применшують свої заслуги і «мовчать» про своє фінансове становище. Одяг у них хорошої якості, все підібрано зі смаком, але ніщо не привертає до себе надмірної уваги. У той час як обвішані з голови до ніг брендовими речами люди жадають вашої уваги вдають багатих.

2. Вони дбають про здоров’я. Багаті люди часто користуються послугами «медичного консьєржа»: щорічно платять фіксовану суму конкретному лікарю, щоб отримувати будь-яку необхідну їм допомогу в будь-який час, не відчуваючи труднощів, оскільки слідують принципу «профілактика краща від лікування». Проте щоб бути здоровим, зовсім не обов’язково бути багатим. Свіже повітря, режим харчування і сну, відсутність шкідливих звичок — усе це не вартує нічого, крім ваших зусиль.

3. Вони вміють ділитися. Якщо гроші стають самоціллю, людина втрачає зв’язок з реальністю. Тому багатії займаються благодійністю й організовують приватні фонди, які без зайвої бюрократії можуть швидко вирішувати багато питань.

4. Вони знаходять час для подяки. Уміння відчувати вдячність та висловлювати її володіє великою силою. Заможні люди переважно говорять спасибі банкіру, садівникові, адвокату, сміттяреві, тому що усвідомлюють життєво важливий внесок кожного в їх успіх. Вони цінують працю абсолютно всіх. Прості слова подяки допомагають вибудовувати відносини і здатні надихати оточуючих.

5. Вони розуміють цінність освіти. Згадуючи вислів «Хочеш нагодувати людину один раз — дай їй рибу. Дай їй вудку, навчи її ловити рибу — і ти нагодуєш її на все життя», можна сказати, що саме такою «вудкою» є хороша освіта. Заможні люди вкладають гроші в кращих викладачів, кращі університети. Нові знання та навички — це нові можливості для розвитку, самореалізації та заробітку, тому освіта — це тривалий вклад.

6. Вони спілкуються з тими, на кого хочуть рівнятися. Мільйонери дуже уважно ставляться до того, хто їх оточує. Заможні ніколи не будуть проводити свій час з тими, хто постійно скаржиться на життя, тому що саме це є причиною того, що «бідні стають тільки біднішими». Вони знаходять тих, хто готовий їм допомогти розвиватись і бути з ними на одній хвилі.

7. Вони не розпорошуються на те, щоб справити враження. Речі більше не є демонстрацією статусу, оскільки більшість з них може дозволити собі людина і з середнім достатком. Занадто велика кількість речей починає тиснути на вас. Краще їх витрачати на враження і подорожі. Спогади тривають вічно, речі — швидкоплинна радість. Демонстративне споживання і життя в борг — доля тих, хто не думає про майбутнє.

8. Вони створюють «подушку безпеки». Багаті люди навчилися цілком покладатися на себе і вивели правила, які дозволяють відокремлювати відносини особисті від фінансових: не афішувати свої доходи і мати особистий рахунок. Особиста подушка безпеки потрібна тому, що відкладені гроші коли-небудь зможуть вас виручити, може навіть врятувати загальний сімейний бюджет, а ще вони дають відчуття захищеності.

9. Вони купують собі комфортні, а не дорогі речі. Гроші можуть забезпечити тільки почуття задоволення, допомогти у вирішенні побутових проблем, але, як тільки ви придбаєте все необхідне, радості від них буде все менше і менше, навіть якщо доходи будуть тільки рости. Всі рішення про витрати слід приймати, відповідно до поточних фінансових можливостей і доцільності володіння предметом.

Із закону Енгеля можна вивести правило добробуту суспільства — добробут суспільства зростає, коли частка витрат на харчування знижується і зростають витрати на культурний розвиток (освіта, музеї, театри, подорожі тощо).

У багатьох розвинутих країнах світу на сьогодні сформувався підхід держави добробуту — суспільства з певними зобов’язаннями по відношенню до своїх громадян. До таких зобов’язань відносять:

1) гарантування особам та сім’ям мінімального доходу (мінімальна зарплата);
2) компенсацію доходу сімей у випадку загрози соціально-економічних ризиків (безробіття, хвороба, старість), які можуть призводити до кризи в житті особи та її сім’ї;
3) гарантування всім громадянам певного стандарту умов життя.

Значно пізніше лауреат Нобелівської премії з економіки 2015 р. А. Дітон у своїй праці «Велика втеча» обгрунтував зв’язок між доходом, витратами і відчуттям щастя. Учений зазначав, що добробут людини можна оцінити за двома параметрами: 1) емоційний, пов’язаний із інтенсивністю відчуттів радості, захоплення, тривоги, печалі, гніву; 2) власна оцінка життя людиною, яка базується на ставленні до свого життя. Досить часто зростання рівня доходу та освіти підвищує самооцінку якості власного життя громадянами, але лише частково покращують їхній емоційний стан. Водночас на емоційний стан більшою мірою впливають стан власного здоров’я та наявність згубних звичок. А. Дітон встановив, що грошова межа щастя в США становить приблизно $75 тис. на рік, після досягнення якої суттєвого впливу на відчуття щастя гроші не справляють.

Учений також досліджував причини бідності населення в різних країнах світу, які часто пов’язані із т. зв. ефектом «покарання за бідність», коли малозабезпечені громадяни купують більше їжі (часто неякісної), ніж заможні верстви населення. Бідні витрачають більше грошей на одиницю будь-якої споживаної продукції, тому що вони не в змозі закуповувати її оптом або у великій розфасовці, або заздалегідь, або у вдалий момент, або в потрібному місці. Бідні змушені купувати дешевші, менш якісні речі, які швидше виходять з ладу, а отже, потребують нових витрат. Бідні не в змозі планувати своє життя, тому вони, як правило, не можуть купити заздалегідь квиток, подорож та інші послуги — і тому купують їх дорожче. Якщо ж справа стосується позик, бідні платять найвищу ціну: відсотки за споживчими й «зарплатними» кредитами часто доходять до сотень і тисяч відсотків річних.

У Франції, наприклад, бідні громадяни переплачують за товари від 2,5 до 8% (сума «покарання» становить у середньому €500 щороку). Різниця в цінах на рис за регіонами Індії може сягати 20% (у бідніших — дорожче), а стосовно телефонних, медичних, банківських послуг, водопостачання, то малозабезпечені громадяни переплачують у 2, 10, а деколи і в 75 разів. І якщо в розвинутих країнах світу за офіційною межею бідності знаходиться 13,5% (Франція), 15% (Німеччина), 19% (Великобританія), то в Україні — близько 60% громадян.

Питання для обговорення.

1. У чому різниця між споживанням і заощадженням?
2. Для чого використовують індекс споживчих настроїв? Де він був уперше запроваджений і чи використовується в Україні?
3. У чому зміст закону Енгеля?
4. У чому зміст досліджень Дітона? Що таке «покарання за бідність»?

Цікаві завдання.

Завдання 1. Чому, на вашу думку, в розвинутих країнах світу паління та ожиріння на сьогодні вважають хворобами бідних, тоді як ведення здорового способу життя — ознакою людини, яка належить до середнього класу і вище?

Завдання 2. На основі наведеної в таблиці інформації про витрати домогосподарств у Німеччині, Аргентині та Україні у 2017-2019 рр. зробіть висновки про рівень життя людей у цих двох країнах. Чи бачите ви в цьому прикладі дію закону Енгеля, якщо середня зарплата в Німеччині становить 3500 евро в місяць, у Аргентині — 550 євро у місяць, в Україні — 400 євро на місяць?

Споживчі витрати	Німеччина	Аргентина	Україна
Придбання їжі	14%	34%	43%
Купівля одягу та взуття	5%	7%	4%
Оплата житлово-комунальних послуг	24%	13%	14%
Транспортні послуги	16%	14%	8%
Розваги	11%	8%	6%
Інші витрати (освіта, охорона здоров’я тощо)	30%	24%	25%
Усього	100%	100%	100%

Завдання 3. У таблиці наведені дані обстеження витрат домогосподарств Франції із низьким, середнім та високим рівнем доходів.

До І групи належать витрати на придбання їжі, транспорт, зв’язок, освіту, охорону здоров’я та фінансові послуги.

До II групи — витрати на придбання одягу, алкоголю та цигарок, дозвілля, добровільне страхування, оплату готелів і ресторанів.

До III групи — заощадження і резерви.

	Бідні домогосподарства	Домогосподарства із середніми доходами	Домогосподарства із високими доходами
І група	70%	50%	33%
II група	37%	31%	26%
III група	-7%	19%	41%
Загальний дохід	€17029	€40016	€122014