Екoнoмiкa i я. 7 клас. Длугoпoльський

Розділ 4. Світ виробництва: доходи і витрати фірми

Багатство — це не скупчення матеріальних цінностей.

Це вміння витрачати менше, ніж заробляєш, вміння відкладати і вкладати.

Ви не збагатієте, поки не засвоїте це.

А. Ренд

Почувши слово «виробництво», юні читачі, ми уявляємо різні підприємства, на яких створюються конкретні блага: продукти харчування, одяг, взуття, машини, устаткування, літаки, побутова техніка, будинки тощо. Усе це є результатами людської праці. Отже, виробництво — це процес створення благ для існування і розвитку людства.

Таке визначення є цілком правильним, однак воно не враховує того, що людська праця створила певне благо у взаємодії з природою. Без цього виробництво неможливе.

У давнину людська діяльність зводилася до користування готовими матеріалами і силами природи. Вивчаючи властивості, притаманні дарам природи (лісу, кам’яному вугіллю, зерну), людина своєю працею змінювала їхню форму, надавала їм нових якостей та пристосовувала до своїх потреб. У цій зміні форми власне і полягала сутність виробництва.

Візьмемо, наприклад, човен, без якого не можна уявити собі життя наших пращурів. Для того щоб його зробити, потрібен певний матеріал — деревина. Отримати її можна. Необхідно застосувати певні знаряддя, щоб спиляти дерево, перетягти чи привезти до конкретного місця, обробити. У цьому випадку людина застосовує свою фізичну та розумову силу і відповідні знаряддя праці — пилу, сокиру, вогонь. Це свідчить про те, що природа і праця — два головних елементи виробничо-господарської діяльності.

Природа забезпечує матеріалами та енергією, запаси яких створюють межі виробничих можливостей. Проте ці межі змінюються у двох напрямах — зменшення і розширення. Перший — виявляється у тому, що більшість природних ресурсів обмежені та невідтворювані. Інтенсивне використання їх призводить до неминучого вичерпання (наприклад, запаси бурштину на Рівненщині). Водночас розвиток науково-технічного прогресу сприяє економнішому, раціональнішому використанню природних ресурсів, заміні їх штучними (синтетичні волокна, пластмаси, нові види енергії тощо), що сприяє розширенню виробничих можливостей. Отже, людина спроможна не тільки використовувати природні багатства, а й відкривати нові джерела для розвитку виробництва.

Будь-яке виробництво пов’язане з витратами. Витрати виробництва — це грошові та матеріальні ресурси, які завжди порівнюють з альтернативними можливостями їх дохідного використання. Альтернативні витрати, або витрати втрачених можливостей — це сума грошей, яку можна отримати при використанні найбільш вигідних із усіх можливих альтернативних варіантів. Наприклад, припускаючи, що альтернативні витрати випуску мініспідниць складуть 1 тис. дол., підприємство виходило з гіпотези, що максіспідниці вдалося б продати за цю суму. Але хто може поручитися, що мода не зробила б довгі спідниці більш популярними? І що їх би не вдалося продати за 2 тис. дол.? При цьому не можна бути впевненим, що дійсно розглянуті всі альтернативи. Можливо, спрямовуючи ці кошти на пошиття чоловічих брюк, підприємство отримає набагато більший прибуток?

Сучасні економісти поділяють витрати на постійні і змінні.

Постійні витрати фірми (підприємства) — це ті, які не залежать від зміни обсягу виробництва. Вони залишаються незмінюваними для фірми. До них належать такі: витрати на опалення та освітлення приміщень, заробітну плату адміністративно-управлінського персоналу, орендну плату, амортизаційні відрахування, відсотки за кредит тощо. Ці витрати повинні бути оплачені навіть у випадку зупинки підприємства. Саме наявність постійних витрат змушує підприємства працювати без зупинки, оскільки в іншому випадку утворюватимуться борги, які згодом потрібно буде погашати.

Змінні витрати — це витрати, які безпосередньо залежать від обсягу виробленої продукції (якщо він збільшується, вони зростають, якщо зменшується — скорочуються). До змінних належать витрати на сировину, матеріали, паливо, електроенергію, тару та інші витрати виробничого призначення. Як ви розумієте, змінними витратами підприємець може управляти шляхом зміни обсягів виробництва.

У сумі постійні та змінні витрати складають загальні витрати фірми (рис. 4.1). Слід підкреслити, що в умовах ринкової економіки постійні і змінні витрати є одним із найважливіших інструментів аналітичних розрахунків, які спрямовані на вибір ефективних варіантів виробництва товару.

Рис. 4.1. Співвідношення витрат і доходів фірми

В економіці активно використовують також категорію трансакційних витрат, поняття яких вперше ввів Р. Коуз у 1930-ті рр.

Трансакційні витрати — це витрати на пошук інформації про ринки і умови руху товарів та послуг, витрати на визначення якості товарів і послуг, витрати на розробку системи стандартів, на захист фірмових знаків, витрати на розробку правил ведення контрактів, збитки за рахунок невиваженої поведінки на ринку тощо. Вони не мають відношення до безпосереднього процесу виробництва, але сучасна фірма не може обійтися без них (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Трансакційні витрати фірми

Це цікаво!

Е. де Сото розробив оригінальну класифікацію трансакційних витрат у розрізі здійснення підприємницької діяльності. Класифікація побудована на ознаці легальності/нелегальності підприємницької діяльності. Якщо суб’єкт господарювання веде свою діяльність легально, то він сплачує так звану «ціну підпорядкування закону». Її частинами є:

1) витрати доступу до закону — пов’язані із можливістю здійснювати підприємницьку діяльність на легальній основі;

2) витрати продовження діяльності в рамках закону — обов’язок сплачувати податки та інші збори, підкорюватися бюрократичній регламентації виробничих стандартів, зазнавати втрат через недосконалість судочинства при розв’язанні конфліктів. Основним джерелом тиску на підприємців виявляються не податки, а бюрократичні процедури. Якщо ж суб’єкт господарювання вирішив здійснювати свою діяльність в обхід чинного законодавства, він звільняється від тягаря ціни підпорядкування закону, однак змушений платити ціну позалегальності, що включає в себе:

- витрати, пов’язані з ухиленням від легальних санкцій;

- витрати, пов’язані із трансфертом доходів;

- витрати, пов’язані з ухиленням від оподаткування та нарахувань на заробітну плату;

- витрати, пов’язані з відсутністю легально зафіксованих прав власності;

- витрати, пов’язані із неможливістю використовувати контрактну систему;

- витрати, пов’язані із виключно двостороннім характером позалегальної угоди;

- витрати доступу до позалегальних процедур розв’язання конфліктів.

Витрати фірми (підприємства) мають сенс лише у співвідношенні з доходами. Результативним показником діяльності підприємства є прибуток як різниця між отриманим доходом і витратами на виробництво продукції (товарів, послуг). Тобто прибуток — це позитивний фінансовий результат діяльності бізнесу або частина доходу, яка залишається після вирахування з нього всіх витрат. Додатне значення різниці доходів і витрат свідчить про прибутковість діяльності фірми, від’ємне — означає збиток для підприємства.

Прибуток нерозривно пов’язаний з поняттям підприємницького доходу, який розглядається як винагорода підприємцю за підприємницький талант, проявлену ініціативу, впровадження інновацій, виробництво нового продукту, прийняття рішень щодо управління фірмою і відповідальність за ризик.

Є кілька класичних функцій прибутку:

• стимулююча (прибуток стимулює підприємця займатися підприємницькою діяльністю);
• інноваційна (стимулює пошук нових та креативних рішень за умов конкурентної боротьби);
• розвиток виробництва і технологій (прибуток — джерело відновлення ресурсів і розміщення виробництва);
• перерозподільча (розміщення наявних ресурсів у найоптимальніший спосіб з метою одержання максимального прибутку);
• фіскальна (податок з прибутку є дохідною частиною бюджету).

Загалом прибуток формує матеріальну основу фірми. За рахунок прибутку здійснюються інвестиції, удосконалюється виробничий процес, фінансуються соціальні потреби. Тому важливо визначити фактори, від яких залежить прибуток. До них належать:

• 1) обсяг реалізованої продукції. Що він більший, то більша величина прибутку, за умови, що ціна забезпечує прибутковість;
• 2) витрати виробництва, зниження яких обумовлено підвищенням продуктивності праці, зниженням матеріало- та енергомісткості продукції;
• 3) ціна реалізації, що залежить від попиту і пропозиції даних товарів на ринку.

На рис. 4.1 видно, що фірма виходить на рівень прибутковості після досягнення точки беззбитковості. Розрахунок точки беззбитковості показує, за якої виручки прибуток дорівнюватиме нулю й покриє загальні витрати бізнесу. До того, як точка беззбитковості буде досягнута, бізнес працює неприбутково, коли точка беззбитковості долається — починається зростання і прибутковість.

Це цікаво!

Наприклад, ваш бізнес — кав’ярня, де ви продаєте каву, чай, тістечка, круасани. Середній чек — 45 грн. (виторг за день або місяць ділиться на кількість продажів).

Розрахунок точки беззбитковості покаже вам, скільки ви маєте продавати на місяць, щоб вийти в нульовий прибуток.

Змінні витрати на 1 од.:

вартість інгредієнтів — 18 грн;

доставка продуктів — 4 грн;

разом — 22 грн.

Постійні витрати:

оренда точки — 5 тис. грн;

зарплата всіх працівників — 15 тис. грн;

інтернет, зв’язок — 250 грн;

податки ФОП за себе і працівників — 8509 грн;

інші витрати — 2 тис. грн;

разом — 30759 грн.

ТБ = постійні витрати : (ціна — змінні витрати) = 30759 : (45 грн. — 22 грн.) = 1337 од. продукції.

Для того щоб вийти в нульовий прибуток, вам потрібно продавати відвідувачам 1337 порцій продукції; що продасте понад цю кількість, — то буде ваш прибуток.

Питання для обговорення.

• 1. Що таке виробництво?
• 2. Охарактеризуйте поняття «витрати фірми». Як їх поділяють?
• 3. Що таке трансакційні витрати фірми?
• 4. Що таке прибуток фірми? Яка його роль для діяльності підприємства?
• 5. Назвіть основні функції прибутку фірми.

Цікаві завдання.

Завдання 1. Визначте на основі даних, поданих у таблиці, бізнес якої фірми є ефективнішим.

Фірма	«Молія»	«Залія»
Річний дохід	1,5 млн грн.	2,5 млн грн.
Витрати	1 млн грн.	1,5 млн грн.

Завдання 2. Об’єднайте учнів у групи з 4-5 осіб. Призначте групам види діяльності, для яких будуть встановлені витрати для їх започаткування (напр.: косметичний заклад, пекарня, мовна школа тощо). Подумайте над тим, які витрати ви повинні здійснити для того, щоб розпочати діяльність у визначеній сфері.

Запишіть на аркушах паперу потенційні витрати. Потім по порядку лідер кожної групи представить результати роботи.

Проведіть дискусію, в результаті якої визначте спільні основні групи витрат, які необхідні, щоб розпочати господарську діяльність.

Укажіть спільні витрати для кожного виду діяльності (напр.: видатки на реєстраційну процедуру, відкриття банківського рахунку, вироблення печатки, оренду приміщення, рекламу тощо). Зверніть увагу на те, що різні види діяльності вимагають різної кількості вкладень.

Підбийте підсумки.