Українська мова. 8 клас. Данилевська
Урок 46. Речення зі вставними словами та словосполученнями
Питання уроку
- Які компоненти речення називають вставними словами?
- Яка роль вставних слів у мові?
- Які розділові знаки вживають у реченнях зі вставними словами?
Гра в слова
Проведіть гру «Хамелеон». Розіграйте міні-діалоги, вживши слова безперечно, мабуть, по-моєму, кажуть у тому самому реченні — Зустріч буде цікавою.
- Чиє перевтілення з уживанням кожного слова було найпереконливішим?
- Чи змінювався зміст речення, коли вживали інше слово?
- Що саме змінювалося?
- Поміркуйте, яка роль названих слів у мові.
Вставні слова — це слова та словосполучення, що виражають ставлення мовця до висловленої ним думки, а також надають усьому реченню чи окремим його членам різних змістових відтінків, виражають додаткові значення, уточнюючи основний зміст, наприклад:
Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось... (Л. Костенко).
Вставні слова не є членами речення, тобто граматично вони не пов’язані з іншими словами в реченні.
Вставні слова за значенням поділяють на кілька груп.
|
ГРУПИ ВСТАВНИХ СЛІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ |
||
|
• виражають упевненість, невпевненість, передбачення, можливість, неможливість, вірогідність, сумнів: безсумнівно, безумовно, звичайно, ймовірно, можливо, мабуть, здається, напевне, очевидно, либонь, без сумніву |
• виражають почуття — радість, здивування, співчуття, застереження: на щастя, на жаль, на сором, як на біду, як на зло, як на гріх, як навмисне, нівроку, шкода |
• слова, словосполучення, стійкі сполуки слів, що привертають увагу співрозмовника: чуєте (чуєш), знаєте (знаєш), дивись (дивіться), бач (бачите), погодьтесь, повірте, уявіть собі, майте на увазі, зверніть увагу, прошу вас, даруйте, між нами кажучи |
|
Вистави, очевидно, не буде. Вистава, безсумнівно, відбудеться. |
На жаль, приїхати не зможу На щастя, усе минулося без пригод. |
Перечитуючи українську класику, зробив, уяви собі, чимало відкриттів. |
|
ГРУПИ ВСТАВНИХ СЛІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ |
||
|
• слова та словосполучення, що вказують на джерело повідомлення: кажуть, як кажуть, повідомляють, за висловом..., на думку..., на мою думку, по-моєму, по-твоєму, по-нашому |
• слова та словосполучення, що допомагають упорядкувати думки, пов’язати їх між собою: по-перше (по-друге, по-третє...), нарешті, з одного боку, до речі, між іншим, навпаки, наприклад, отже, словом, виявляється, зокрема, зрештою |
• слова ввічливості: будь ласка, даруйте, пробачте, прошу, перепрошую |
|
По-моєму, усе вдало склалося. |
До речі, книжка цікава. |
Вимкніть, будь ласка, світло. |
Вставні слова відокремлюють комами, кількість яких залежить від позиції вставного слова в реченні:
Труднощі в уживанні розділових знаків у реченнях зі вставними словами зумовлені тим, що багато слів, які виконують роль вставних, можуть уживатися як відповідні члени речення або як службові слова (сполучники, частки), які комами не виділяємо, порівняйте:
Заклопотана щоденними турботами, Ганна, однак, помічала, як оживає місто.
Ціле літо йшли дощі. Однак врожай зібрали добрий.
Запам’ятайте! Завжди є вставними слова мабуть, по-перше, щоправда. Ніколи не вживаються в ролі вставних слова адже, навіть, все-таки, наче.
Слова однак і проте бувають вставними тільки тоді, коли вони стоять у середині речення. На початку речення або його частини це звичайні протиставні сполучники сурядності й після них не треба ставити кому.
До складних випадків уживання розділових знаків у реченнях із вставними словами належать ті, у яких поряд опиняються вставні слова та сполучники. Запам’ятайте, що кому не ставимо лише тоді, коли вставне слово вживається з а, але, які стосуються його, а не структури речення:
Побували б на розкопках Ніневії, побачили б палац Сарданапала, а може, і який уламок клинописної таблички (Л. Костенко).
В інших випадках коми ставимо:
Ріжемо овочі, потрушуємо подрібненим сиром, солимо, перчимо й, нарешті, заправляємо соусом.
Крім вставних слів, які здебільшого виражають ставлення мовця до висловлюваної думки, є ще вставлені конструкції. Вони передають додаткові повідомлення, зауваження, виконують роль пояснення до якогось із членів речення чи до речення загалом:
Він головою в такт мелодії кивав
(це взагалі була його питома риса)... (М. Рильський).
Вставлені конструкції на письмі найчастіше виділяють дужками, рідше — комами або тире:
До короля щодня приходять скарги
(ти знаєш, люди стали непокірні)... (Леся Українка).
Справді, у світлому великому небі — ніколи я не бачив над собою такого неба! — в дальній далечі, у високій високості, де, мабуть, лише реактивні літають, йдуть табуни птиць (О. Гончар).
Запам’ятайте!
Уживання розділових знаків у реченнях зі вставленими конструкціями зумовлене інтонацією: за зниження інтонації, що вказує на уточнення, здебільшого вживають дужки; якщо інтонація на вставленій конструкції підвищується, що засвідчує емоційність вимови, — уживають тире.
Поділіть текст на частини, сформулюйте, про що йдеться в кожній, питальним реченням. Стисло перекажіть кожну частину тексту. Поясніть уживання розділових знаків.
Вправа 1. Прочитайте текст. Випишіть речення, у яких ужито вставні слова та вставлені конструкції.
Хоч як мало свідчень залишилося про князя Аскольда, пам’ять про нього й досі живе в київських назвах. Аскольдовою могилою й тепер кияни називають мальовничу місцевість понад Дніпром. За переказами, саме тут загинув та був похований останній Києвич. Згодом над його могилою було споруджено церкву святого Миколи (Микола — християнське ім’я князя Аскольда).
Переживши чимало перебудов, дерев’яна церква зустріла XIX ст. Року 1810 замість неї було споруджено круглу кам’яну церкву-ротонду. Місцевість навколо неї стала цвинтарем, де ховали визначних киян. Буремного 1918 р., коли Україна, проголосивши незалежність, здригнулася від гарматних ударів завойовників, на Аскольдовій могилі поховали тридцять молодих українців — студентів і гімназистів, які вийшли боронити рідний Київ й загинули в нерівній боротьбі поблизу залізничної станції Крути. Про ті події український поет Павло Тичина писав:
На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих...
Ось чому Аскольдова могила нині є місцем ушанування борців за відродження Української держави.
(З підручника києвознавства)
• Яка роль вставних слів у виписаних реченнях?
Тарас Шевченко. Аскольдова могила (1846 р.).
Церква Св. Миколая на Аскольдовій могилі в Києві (сучасний вигляд).
Вправа 2. Складіть кілька речень, у яких висловіть міркуваннями про історичну пам’ять, збережену в назвах. Використайте вставні слова на мою думку, по-перше, наприклад, отже.
Вправа 3. Запишіть за ситуаціями діалоги, уведіть до них етикетні слова.
• Чому етикетні слова виконують роль вставних?
Вправа 4. Прочитайте поради мовознавця. Зверніть увагу на ті, що застерігають від перетворення вставних слів на слова-паразити.
З погляду етикету доцільно, щоб вставні слова й словосполучення стосувалися не тільки 1-ї особи. Коли мовець постійно говорить: по-моєму; на мою думку, то це створює відповідне ставлення до нього як до особи, що бачить лише себе. Так само не варто надуживати словами й словосполученнями на зразок безперечно; звісно; цілком певно, тому що ставлення до предмета розмови в співрозмовників не завжди збігається.
Високий рівень етикетності властивий вставним одиницям, за допомогою яких адресант звертається до адресата, «кооперується» з ним, наприклад: знаєш(єте); віриш(те); погодься(тесь); погодьмось; будьмо відверті; між нами (кажучи) тощо.
У писемному мовленні вставні слова й словосполучення вживаються рідше, ніж в усному, де вони так припадають до душі окремим мовцям, що «механічно» вимовляються ними в кожному висловленні, до того ж по декілька разів. Хто з нас не чув, а часом і не підраховував отих набридливих розумієш(єте); так би мовити; бачиш(ите), потворних суржикізмів таскать (рос. «так сказать»), канєшно («конечно»); панімаш («понимаешь»); карочє («короче») та ін. Цими словами мовці заповняють паузи, ілюструючи в такий спосіб твердження, що природа не терпить порожнечі. Проте заповнення фонетичної порожнечі тут аж ніяк не означає заповнення порожнечі значеннєвої.
(Ярослав Радевич-Винницький, із книжки «Етикет і культура спілкування»)
Резюме
• Перечитайте питання на початку параграфа і дайте на них відповідь.
Вправа 5. Перепишіть, замініть скісні риски, де це потрібно, розділовими знаками в реченнях зі вставними словами та вставленими конструкціями.
1. Ось уже із чверть години мама-кішка вмивала Сніжинку, яка, зрештою / не дуже й пручалася, тож наробити шкоди вона просто не мала коли. 2. «Он Чорний Король з Королевою», — промовила Аліса / пошепки, щоб їх не сполохати. 3. На столику лежала якась книжка, й Аліса стала її гортати, час від часу позираючи на Білого Короля / вона за нього й досі потерпала, тримаючи чорнило напохваті — на випадок, якби він знову зомлів. 4. Я /мабуть/ піду їй назустріч. 5. Може/все оце рухається разом з нами? 6. «Квиточки /будь ласка!» — загукав контролер.
Вправа 6. Запишіть слова, уставте, де потрібно, знак м’якшення.
1) Рівнен..щина; 2) віл..ний; 3) брин..чати; 4) Зос..чин; 5) Луган..щина; 6) л..ляний; 7) п’ят..сот; 8) матусен..ці; 9) чотир..ома; 10) мас..ці; 11) тюр..ма; 12) сер..йозно; 13) слиз..кий; 14) близ..ко; 15) ковз..кий; 16) галуз..ці; 17) кон..юктура; 18) насип..те; 19) цар..ський; 20) запоріз..кий; 21) кишен..ці; 22) вишен..ці; 23) міл..йон; 24) прац..овитий.
• Якій орфограмі присвячено вправу? Повторіть основні правила, що пояснюють правопис слів із цією орфограмою.
