Українська мова. 8 клас. Данилевська
Урок 47-48. Розвиток мовлення. Докладний письмовий переказ тексту-опису пам’ятки
Питання уроку
- Як побудовано текст-опис пам’ятки історії та культури?
- Як докладно переказати опис, доповнивши ним розповідь?
- Які мовні засоби доречні в описах пам’яток?
Гра в слова
Проведіть гру «Капелюшник». Готуючись до уроку, погортайте сторінки підручника, щоб пригадати, з описами яких пам’яток вам довелося працювати. Про пам’ятку, описувати яку вам було найцікавіше, складіть одне речення, яке запишіть на невеличкому аркушику (назву пам’ятки не зазначайте — її потрібно буде відгадати).
Перед уроком складіть свої аркушики-загадки в капелюха. Лічилкою оберіть капелюшника, який тягтиме з капелюха загадки й відгадуватиме їх. За бажання, капелюшника можете змінювати, використовуючи лічилку.
- Які пам’ятки історії та культури ви описували на уроках? Яка послідовність опису пам’ятки? Яку структуру має текст-опис?
Вправа 1. Прочитайте текст.
Любецький замок
Бралося на осінь. Жовтіло листя на деревах, зривалося з гілок, кружляло в повітрі, м’яко лягало на землю. Пухким килимом встеляла землю посохла трава. Обтрушувалися жолуді. Покривалися мохом, жовтіли й розсипалися на порох гриби.
Володимир Всеволодович оглядав Любецький замок. Споруда, як і місто, була оточена могутніми стінами з глини й дубових зрубів. Від міста замок відокремлював глибокий рів, перебратись через який можна було тільки перекидним містком. Переїхавши через місток і проминувши мостову вежу, князь опинився у вузькому проїзді між двома стінами. Він зупинився, роззирнувся: дубові колоди були міцно припасовані одна до одної. Стіна внизу переходила в такий же добротний настил. Попереду виднілася кута залізом брама з двома вежами з боків. Коли князь наблизився до неї, кметі відчинили стулки. Далі виднівся невеличкий дворик, звідкіля можна було вибратися на стіни. У глибині дворика стояла височенна вежа — останній прихисток оборонців замку. За вежею лежав парадний двір, посеред якого містився намет для почесної сторожі. Мономах підійшов до триповерхового палацу з трьома високими теремами, замилувався ним. Згадалося, як будівничі закінчили зводити дитинець. Він саме приїхав сюди з Чернігова, і тіун пояснював:
— Нижній поверх, князю, для челяді. Тут розташовані печі, комори, у яких зберігатимуться припаси. Другий поверх, з сінями і великою палатою, — княжий. Тут поставимо столи на сотню чоловік...
— Гаразд, гаразд, — махнув тоді Мономах рукою. — Підіймемось, побачимо.
Він пильно придивлявся до всього і до великих мідних котлів для «вару» — окропу, що ним мали поливати нападників оборонці під час штурму, і до жител захисників міста — хиж, улаштованих у стінах, і до високого зовнішнього поясу заборол, і до майолікових щитів та рогів оленів і турів, якими була прикрашена велика княжа палата; заглянув і в церковку зі свинцевою покрівлею, і в глибокі підземні ходи, що розходилися врізнобіч з палацу, однієї з медуш і церкви. Оглянувши все, Володимир Всеволодович підійшов до гурту будівельників, що стояли неподалік від церкви. Ті зняли шапки, низько вклонилися князеві.
— День добрий, — привітався Мономах.
— Доброго здоров’я, князю, — відповіли рукомесники — древоділи, теслярі, огородники1.
— Сподіваюсь, що тіун не скривдив вас: заплатив так, як належить?
— Не скривдив, князю, — загули рукомесники. — Звісно, не завадив би й обід із медом та пивом, — додав котрийсь, ховаючись за спинами сусідів.
— Обід, кажете? — запитав князь. — Можна й обід. За такий дитинець, який звели ви, варто, тіуне, завтра влаштувати й обід.
Рукомесники схвально загули.
— Люди добрі, — знову заговорив Володимир Всеволодович, — велике спасибі вам за ваш труд, — він схилив низько голову перед натовпом. — Віднині Любеч буде кріпостю, яка перетинатиме шлях чужинцям-недругам чи заздрісникам, що надумають напасти на наш стольний град Київ. Завдяки вашим старанням і вмінням, думаю, об Любеч розбиватимуться всі темні сили, які замахуватимуться на наше мирне життя. Перші поселенці, що осіли тут, своє поселення назвали Любечем, бо любо було їм жити серед цієї багатої й чудової природи. Любов — це життя, краса, достаток. На них зазіхали та ще й зараз зазіхають немало шукачів легкої наживи. Не з любов’ю зустрічаємо їх, а з ненавистю і гнівом. Любов і гнів живуть у наших серцях поруч. Ми любимо життя, любимо мир, любимо всіх, хто до нас іде з відкритим заборолом, ненавидимо й палаємо гнівом до тих, хто сіє зло й розбрат, хто кривдить нас і прагне загарбати наші землі, а нас самих зробити своїми рабами. Кажуть, що ми багато воюємо. Це так. Але ми воюємо не заради того, щоб наживатись, щоб примушувати когось, а задля того, щоб спокійно орати ниву, варити залізо, зводити городи... Ми воюємо, бо хочемо жити собі, щоб не попелищами й згарищами темніла наша земля після нас, а щоб квітла вона пишним зелом і рясніла щедрим урожаєм, щоб спокійно трудився на ній люд, щоб залишити своїм нащадкам не спорожнілі оселища, а багаті міста, щоб жили вони спокійніше й щасливіше, ніж ми. Красно дякую вам.
(Віталій Кулаковсъкий, із роману «Володимир Мономах»)
1 Огородники —фахівці зі спорудження фортець.
• Яка історична подія пов’язана з Любецьким замком?
• Чи зберігся Любецький замок?
• Яку роль відіграє опис у поданому уривку?
Вправа 2. Поділіть поданий текст на частини. Виокремте в ньому опис. Перекажіть поданий уривок з роману за планом (усно).
План
1. Бралося на осінь.
2. Князь із замилуванням оглядає Любецький замок:
а) потужні фортифікації замку;
б) вежі та брами;
в) внутрішній дворик;
г) найвища вежа — останній прихисток оборонців замку;
д) парадний двір;
е) князівський палац.
3. Розмова з будівничими замку.
4. Роль Любеча в оборонній стратегії Володимира Мономаха.
Вправа 3. Випишіть із тексту 1-2 важливі деталі для опису кожної частини замку (відповідно до плану).
Вправа 4. Запишіть переказ тексту.
Резюме
• Перечитайте питання на початку параграфа і дайте на них відповідь.
Вправа 5. Сформулюйте кілька правил про те, як працювати над докладним переказом. Поділіться своїми правилами з однокласниками. Складіть загальні рекомендації з виконання такого письмового завдання.
