Українська мова. 8 клас. Данилевська

Урок 45. Розвиток мовлення. Інтерв'ю. Складання запитань інтерв’ю для шкільної газети

Питання уроку

Що таке інтерв’ю? Для якого стилю мови характерний цей жанр?
Як скласти запитання для інтерв’ю?
Які мовні засоби доречні в інтерв’ю?

Гра в слова

Проведіть гру «Під мікроскопом». Упродовж хвилини ставте запитання вчителеві (або комусь із однокласників), що стосуються освіти, зацікавлень, хобі, улюблених книжок і фільмів, планів на майбутнє, мрій тощо. Чиє запитання, на думку того, хто дає інтерв’ю, виявилося найцікавішим?

• Чи цікаво було ставити запитання та слухати відповіді? Чи довідалися щось нове про особистість, яку розпитували? Чому наші уявлення про людей часто бувають неглибокими та упередженими? Чи можна запитанням образити? Які запитання іншій людині вважаєте некоректними? У якій сфері використання мови поширені діалоги, що передбачають розпитування співрозмовника?

Вправа 1. Прочитайте уривки з розмов із відомими українськими письменниками, які пишуть для дітей. Зразками якого стилю мови є подані фрагменти? На підставі чого зробили такий висновок?

І. — Ви пишете пригодницькі історії. А чи трапляються з Вами пригоди в житті?

— О, звичайно, трапляються! Такого не може бути, щоб не траплялися. Розповісти Вам одну? Нещодавно їхала в Італію й по дорозі зайшли в аквапарк у Будапешті. І ось коли вже виходила, то саме з розрахунку встигнути на останній трансфер, який віз на площу Героїв. А до зупинки трансферу — метрів 500. Коли тільки прийшла на неї, дивлюсь — нема гаманця, з якого платила на виході із басейнів. Розумієте, у якому я жасі?! Там усі картки, все. Бігом назад, прибігаю захекана, прибігаю до каси, хотіла спитати, — може, випав? Людей море, кого питати? Я в повному трансі відходжу від каси, іду вздовж ряду і помічаю рецепцію, підходжу й бачу — мій гаманець лежить! І я кричу на все фойє: «It is ту!» Згадала все, що вчила з англійської в школі. Працівник саме заповнював бланк «знайдено». Там були мої візитки, і мені спокійно віддали гаманця, я встигла на автобус і змогла відсвяткувати у Венеції Новий рік. Хіба це не диво? Для мене це було диво. Потім мені сказали, що це «повертальний» гаманець і я його тепер постійно ношу, підклеюю, підшиваю, але не змінюю. Він і вдруге ледь було не загубився, але знову повернувся до мене.

Коли мандруєш, пригоди всякі бувають.

— А яка з країн із Ваших мандрів сподобалася найбільше?

— Греція.

— Чому вона?

— Бо це Греція. Я мріяла поїхати туди дуже давно, навіть не пам’ятаю зі скількох років, можливо, відколи вперше прочитала міфи Греції. Той Парфенон уявляла собі, Олімп і... абсолютно не розчарувалася! Тому що коли вийшли на 1000-метрову висоту, з тої висоти під Олімпом, під тим кріслом Зевса було видно пів-Греції і півморя!.. І можна було легко уявити, що посередині нього виходить Посейдон, і вони з Зевсом спокійно собі розмовляють, бо вони — велетенських розмірів. Оця панорама тільки й могла породити таких велетнів у людській уяві. Це так прекрасно! Дуже красиво!

— У Вас є улюблена казка?

— Моя найперша і найулюбленіша казка — «Аліса». Не пам’ятаю, коли вперше прочитала, але відтоді вона зі мною завжди поруч. Я починала читати у 5 років (мама розповідала) і добре запам’ятала першу книжку, яку мама подарувала — українські народні казки, від «Солом’яного бичка» до «Бою на Калиновому мосту», «Котигорошка». І раптом... Аліса — абсолютно інша культура, все догори ногами, все на піввідчуттях, на додумуванні, на натяках. Але водночас там є одна велика домовленість автора з дитиною: я — клею дурня, а ти — зрозумій. І ще, що мене дуже вражає — там у Керрола є декілька шарів: для дітей, для старших дітей, для дорослих тощо. Я маю цілу збірку перевидань «Аліси», з усякими розшифровками, тлумаченнями, поясненнями, і кожен раз цю книгу можна перечитувати заново і знаходити зовсім нові кімнатки-схованки. Мовляв, о, а минулого разу я цього й не помітила!

— У чому для Вас полягає основний зміст «Аліси в країні чудес»?

— У свободі. Свободі мислення. Ця книжка вчить дітей ламати оті умовності чи пута умовностей, якими суспільство стримує дитину і зв’язує. Тому що коли читаєш, думаєш — о, то і так можна! Принаймні мене це точно навчило свободи».

(З інтерв’ю Г. Твердохліб з Галиною Малик)

II. — Ви є автором кількох книг для дітей. У якому стані перебуває письменник, коли пише дитячу літературу? І про що Ваші дитячі книги?

— Дитяча література — це теж терапія, щоправда профілактична. Ці книги не придумані, це просто окремий особливий світ. Їх найкраще сприймають ті діти, які вже мають певний досвід читання. Дітям, яким щось читають, дуже важливо мати доступ до такої умовності, як література. Мені разом із співавтором книги Мар’яною Прохасько хотілося писати так, щоб діти бачили, що це не просто якась оповідь, а справжня художня книга.

«Хто зробить сніг» — це історія про дружбу та взаємодопомогу, про турботу та домашній затишок, у якій розповідається про те, якою важливою є домашня любов і близькість між членами сім’ї.

— Книга «Хто зробить сніг», про яку Ви вже розповідали, стала переможцем конкурсу «Книга року ВВС—2013». Як це сталося?

— З одного боку, ми намагались писати такою мовою, якої особисто нам з Мар’яною не вистачало в дитячій літературі. З іншого боку, художнє оформлення книги є досить незвичним. Нині домінує уявлення про те, що дитяча книжка повинна бути наповнена пишними графічними малюнками, а наші книги містять на своїх сторінках звичайне наївне мистецтво. Виявилось, що саме за такими критеріями й оцінювались книги.

— Ви вирішили стати письменником у 12 років. Чи знали Ви в тому віці, що напишете книгу для дітей?

— У 12 років я уявляв себе серйозним письменником і навіть подумати не міг, що писатиму для дітей. Слава Богу, я не почав писати у 12 років, але вже тоді я розумів, що я до цього прийду. Моєю мотивацією у 12 років було прагнення фіксації: якщо я пишу, то маю можливість зафіксувати щось назавжди. Мабуть, саме мій консерватизм привів мене до письменницької діяльності».

(З інтерв’ю О. Мельничука з Тарасом Прохаськом)

III. — Пане Володимире, у вересні ви приїдете на Форум видавців у Львові. Що привезете?

— Моє улюблене «Видавництво старого Лева» до Форуму збирається видати пригодницьку повість для дітей «В гості до лісовика». Це — продовження повісті «Ганнуся», що вийшла в цьому ж видавництві. Ганнуся з друзями підросла на один рік. Тож, гадаю, юним читачам нудьгувати не доведеться.

— Нещодавно вийшла дитяча повість на недитячу тему «Потерчата», де ви описуєте спогади дитини в час війни. Схарактеризуйте цю книгу.

— Чому — «Потерчата»? Як відомо, так називають безневинних дітей, біда яких полягає лише в тому, що померли нехрещеними. Я ж додав до цієї категорії ще й дітей, які загинули чи постраждали під час війни та Голодомору. І тепер вони, холодні й неприкаяні, рояться стовпами мошкари над землею і нечутними голосами волають до дорослих: «Людоньки, навіщо ж ви так з нами вчинили?» ...Інколи мені здається, що я став письменником лише тому, щоб написати про це.

— Ваша повість якось перегукується із сучасними українськими реаліями?

— Вона має підзаголовок «Дитяча сповідь для дорослих, які нічого так і не навчилися». Події на Донбасі підтверджують це...

— Над чим зараз працюєте?

— Оце днями закінчив роботу над четвертим томом «Джур» під назвою «Джури і Кудлатик». Кудлатик — це колишній козацький вовк Куций, друг і помічник непереможного характерника Грицика. Через п’ятсот літ він знову опинився на Землі й розповідає не тільки про те, як закінчився життєвий шлях його друзів, а й про те, ким вони зараз працюють на небі...

— Що б ви порадили молодим авторам? Де шукати героїв і черпати натхнення?

— Передусім виробляйте в собі смак! Бо автор без смаку — що кінь без копит. Це досягається читанням, читанням і читанням, до того ж таке заняття позбавить вас сумнівної потреби винаходити уже винайдений велосипед. Вдивляйтеся у світ, вдивляйтеся у тих, з ким живете поруч, але передусім вдивляйтеся в себе. Кожен з нас — це цілий світ, сповнений наївними дітьми, досвідченими злодіями, космічними ракетами, водяниками, Івасиками Телесиками, Зміями Гориничами... І хто розповість про ваше бачення цього всього краще, ніж ви? Пишіть лише про те, що схвилювало ваше серце й душу. Лише це дасть вам змогу стати справжнім співцем, а не пересічним хористом».

(З інтерв’ю Г. Чоп з Володимиром Рутківським)

• Чи цікаво було читати уривки з розмов? Що видалося найцікавішим?

• Про кого з українським письменників хотіли б довідатися докладніше?

• Як називають розмову з цікавою особистістю на визначену тему й за підготовленими запитаннями?

• Сформулюйте теми інтерв’ю, поданих у вправі.

Інтерв’ю — призначена для опублікування в пресі, передачі по радіо, телебаченню розмова журналіста з політичним, громадським або яким-небудь іншим діячем, відомою особистістю.

Інтерв’ю — один із провідних жанрів публіцистичного стилю.

У теле- та радіожурналістиці інтерв’ю має форму бесіди журналіста із запрошеним у студію гостем.

Інтерв’ювати — брати в кого-небудь інтерв’ю.

Інтерв’юєр — той, хто інтерв’ює кого-небудь.

Записана на диктофон розмова, викладена згодом як текст, — це форма інтерв’ю в газетах та журналах. Метою інтерв’ю є висвітлення думок, переконань співрозмовника, з’ясування обставин формування особистості, цікавих біографічних деталей.

Інтерв’ю беруть у відомих особистостей: політиків, громадських діячів, лідерів громадської думки, учених, письменників, митців, спортсменів. Нерідко для інтерв’ю запрошують ваших однолітків — переможців інтелектуальних та мистецьких конкурсів, обдарованих дітей, підлітків з активною громадянською позицією, учасників волонтерських рухів.

Які особливості інтерв’ю як жанру публіцистики?

Вправа 2. Прочитайте уривок з інтерв’ю зі шкільної газети. Визначте тему та основну думку записаної розмови.

— Де ти народилася?

— У Донецьку. Це батьківщина моїх батьків, бабусь та дідусів. Ми з батьками жили в Макіївці Донецької області. А коли мені виповнилося три роки, тато перевіз мене й маму до Києва, тому що отримав у столиці нову роботу...

— Який твій улюблений предмет?

— У мене декілька улюблених предметів: англійська мова, історія, українська література, хімія та німецька мова, яку я люблю найбільше. Хоча ще кілька років тому ладна була кричати про те, що не хочу її вивчати, і вона мені не знадобиться.

— Як проводиш вільний час?

— Я дуже люблю слухати музику... Також у вільний час я можу щось намалювати, потім нервувати через те, що пропорція малюнка не така, і все витираю. Якщо ж усе вийшло, мені все одно не подобається. Я працюю над малюнком доти, доки все не промалюю як слід. Ще у вільний час можу писати твори. Дуже часто натхнення виливається в нові тексти, але ж воно примхливе: іноді так і хочеться, щоб дало тобі спокій, а як дуже потрібне — дзуськи, як вітром його змітає.

— Коли тобі спало на думку збирати гуманітарну допомогу в нашій школі?

— Ще влітку я почула в новинах, що багато людей зараз допомагають переселенцям, яким це вкрай потрібно. Звісно, найлогічнішим було запропонувати допомогти саме дітям-переселенцям. Вони такого ж віку, як і учні нашої школи. Отже, якщо в когось є непотрібна річ, можна віддати її іншій дитині.

• Яка мета викладеної розмови?

• Чи впливає мета на зміст запитань?

• Чи будь-які запитання доречні в інтерв’ю?

• Якими словами починаються питальні речення, що ними прагнемо з’ясувати конкретні факти, деталі життєпису?

• Які слова використовуємо, щоб розпитати про особисту думку, довідатися про переконання співрозмовника?

• Які запитання спонукають до дискусії?

У теорії критичного мислення розрізняють «товсті» й «тонкі» запитання. «Тонкими» називають запитання, які передбачають короткі відповіді (з 1-3 слів). «Товсті» запитання — це запитання, що вимагають розгорнутої відповіді.

Вправа 3. Складіть 7-12 запитань інтерв’ю для шкільної газети із зазначених тем і співрозмовників.

1. З учителем про те, як він зацікавився обраною ним наукою.

2. З дитячим письменником про користь читання.

3. З однолітком, переможцем у спортивних змаганнях.

4. З мамою одного зі школярів, відомою у вашому краї художницею, про її творчість.

5. З дідусем одного зі школярів, відомим винахідником, про важливість наполегливості в досягненні мети.

Резюме

• Перечитайте питання на початку параграфа і дайте на них відповідь.

• Чи цікаво вам було працювати на уроці? Чи любите ставити запитання?

• У кого хотіли б узяти інтерв’ю? Про що б хотіли запитати?

• Що потрібно знати, аби уміло вести бесіду?

• Чим відрізняється інтерв’ю від теревенів?