Українська мова. 8 клас. Данилевська

Урок 41. Розвиток мовлення. Складання текстівок до зображень пам'яток історії та культури

Питання уроку

Яка роль однорідних членів речення в мові?
У яких ситуаціях спілкування активно використовуємо речення з однорідними членами?
Навіщо вміти складати текстівки до листівок?

Гра в слова

Проведіть гру «Відома Україна». Позмагайтеся, хто швидше пригадає по п’ять:

видатних архітектурних пам’яток в Україні;
пам’яток українського живопису;
пам’яток паркового мистецтва;
пам’яток скульптури тощо.

Вправа 1. Роздивіться зображення пам’яток та ознайомтеся з коментарями до деяких з них.

• Що здебільшого зазначають у текстівках до зображень історичних пам’яток та пам’яток культури?

• Чи однакові коментарі до поданих зображень за обсягом інформації? Де, на вашу думку, можливі лаконічні текстівки, а де — докладні?

• Зразками яких стилів мови є подані текстівки? На підставі чого ви зробили такий висновок?

Скульптурна група святого Юрія Змієборця на фасаді собору Святого Юра у Львові. Скульптор Йоган Пінзель (середина XVIII ст.).

Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського (1908 р.).

Золота скіфська пектораль (IV ст. до н.е.)

Прикрасу знайдено в кургані Товста Могила на Дніпропетровщині 21 червня 1971 р. Знахідка уславила ім’я українського археолога Бориса Мозолевського.

Скіфська пектораль, як уважають дослідники, належала цареві. Гідним царя є й коштовний матеріал, з якого виготовлено прикрасу, — золото високої проби масою 1150 г, а також її мистецька досконалість. Витвір майстра-золотаря — ніби жива мить радісного й водночас жорстокого степового життя. Картинка радісного пробудження природи — середній ярус пекторалі. А верхня й нижня її частини — два світи, що співіснують у степу. Горішній — світ людей, а нижній — світ тварин. У верхньому ярусі зображено в центрі двох чоловіків, які латають кожушину. Навколо них — вервечка свійських тварин із приплодом — символ добробуту й достатку. Нижній ярус втілює одвічну боротьбу за життя між тваринами: коней долають кровожерні грифони, лев і леопард шматують дикого кабана та оленя, пси женуться за зайцем.

Портрет князя Криштофа Збаразького. Створено між 1622-1627 рр. Зберігається у Львівській національній галереї мистецтв.

Твір є рідкісним зразком парадного портрета на повний зріст (найранішим серед збережених).

У 1622 р. Криштоф Збаразький у складі посольської місії прибув до Туреччини, де домігся вигідного для Речі Посполитої мирного договору, за що сейм 1624 р. виголосив князеві-послу спеціальну подяку. Князь зображений на тлі темно-зеленого драпування, піднятого як театральна завіса, що створює враження, ніби К. Збаразький виступає на сцені. Права рука міцно стиснута в кулак і твердо обіперта на стіл. Поза й промовиста деталь — два мішечки з грошима (дарунок для султана) — засвідчують місію посла до султана. Одяг князя надзвичайно багатий: на ньому білий атласний жупан, підперезаний червоним декоративним поясом, на білих стрічках підвішена шабля. Візерунчаста делія — верхній одяг, що вдягався поверх жупана, з персидської парчевої тканини, — підбита чорним хутром. На голові — шапка, опушена чорним хутром, оздоблена малиновим пір’ям і дорогоцінним аграфом. На ногах посла — традиційні для XVII ст. жовті черевики.

Тарас Шевченко. «Катерина» (1842 р.). Картина зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві.

«Катерина» має риси традиційної української народної картини з її оповідністю, драматичним змістом, повчальним висновком. На передньому плані полотна — постать молодої вагітної дівчини, яка, похиливши голову та опустивши долу очі, прямує на глядача. На її обличчі — вираз глибокого жалю, терплячості, затамованих сліз. Праворуч від жінки сидить, дивлячись на неї, селянин з недоструганою ложкою в руках, біля нього сокира, якою він виготовляє ложки. Ліворуч від героїні — маленький чорний цуцик, за ним — одягнений у військову форму вершник, що озирається й швидко поганяє коня. Над головою дівчини — зелене листя на скручених гілках дерева, як символ вічно живої природи. Картина, співзвучна з однойменною поемою, сповнена гарячого співчуття художника до долі простої селянської жінки.

Палац князів Вишневецьких (селище Вишневець на Тернопільщині).

Кажуть, коли на землю опускаються вечірні сутінки, у густій зелені парку за палацом з’являється загадковий лицар на коні. Хто він — ніхто не знає. Можливо, привид котрогось із князів Вишневецьких? Стіни Вишневецького палацу — Бальзак колись назвав його «малим Версалем» — пам’ятають і авантюри, і таємну змову, і блискучі перемоги та поразки. Родове гніздо Вишневецьких — мов яскрава картинка із «кишенькового» роману про безстрашних лицарів і прекрасних дам, ворожі підступи та неземне кохання, що рано чи пізно все здолає. Важко повірити словам екскурсовода, який повідомляє, що колись тут були і селищний будинок культури, і бібліотека. Цей палац зачаровує древньою міццю стін. Цікаво, про що шумлять старі каштани й липи? Тут усе наче оповите легким маревом легенд. І відрізнити, де реальність, а де казка, — неможливо.

— Уся історія цього замку нерозривно пов’язана з історією роду Вишневецьких, — переносить нас у минуле екскурсовод. — Ви знаєте багатьох із них. Це і засновник першої Запорізької Січі — безстрашний Дмитро-Байда Вишневецький. Людина-легенда, про яку склали стільки переказів і пісень, що важко відрізнити вигадку від правди...

Вправа 2. На підставі поданих у попередній вправі текстівок складіть план коментаря до пам’ятки історії чи культури.

Вправа 3. Роздивіться зображення пам’ятки, подане на наступній сторінці. Прокоментуйте його за планом (усно).

1. Що зображено? 2. Де розташовано? 3. Коли було споруджено?

Вправа 4. Запишіть коментар до зображеної пам’ятки, оформіть його як текстівку.

Вправа 5. Прочитайте подані поезії, навіяні враженнями від подорожі Кримом. Виберіть рядки, якими можна підписати зображені пам’ятки.

Бахчисарай

Великі та німі Гіреїв двір і сад!

По ґанках, що мели покірних баш тюрбани,

Через потуги трон і любощів дивани

Літає сарана, повзе холодний гад.

Повився темний плющ і дикий виноград

По вікнах, по стіні подобою альтани.

Руїна — пише тут на мурах гість незнаний,

Як Валтасарові, на віковічний згад.

А в залі ще стоїть окраса мармурова:

Гарему то фонтан. Сльоза його перлова

Спадає по сльозі і промовля щомить:

«О де ви, де тепер, любов, могуття й славо,

Що мали у віках сіяти величаво?

Ганьба! Немає вас, а джерело дзвенить».

(Адам Міцкевич, із циклу «Кримські сонети»; переклад з польської Максима Рильського)

Бахчисарайський дворець

Хоч не зруйнована — руїна ся будова,

З усіх кутків тут пустка вигляда.

Здається, тільки що промчалась тут біда,

Мов хуртовина грізная, раптова.

Тут водограїв ледве чутна мова, —

Журливо, тихо гомонить вода, —

Немов сльозами, краплями спада;

Себе оплакує оселя ся чудова.

Стоять з гарему звалища сумні,

Садок і башта; тут в колишні дні

Вродливі бранки вроду марнували.

Колись тут сила і неволя панувала,

Та сила зникла, все лежить в руїні, —

Неволя й досі править в сій країні!

(Леся Українка, із циклу «Кримські спогади»)

Вправа 6. Доповніть коментар до зображення, ускладніть подані речення однорідними членами.

На листівці зображено центральну площу столиці України — майдан Незалежності. У центрі бачимо... Простір майдану окреслюють споруди ... Майдан Незалежності оздоблено кількома скульптурами, а саме: ...

Від Майдану розходяться кілька вулиць: ...

Перетинає майдан Незалежності велелюдний Хрещатик.