Підручник з Історії України (рівень стандарту). 11 клас. Даниленко - Нова програма

§ 28. Проголошення незалежності України

1. Акт проголошення незалежності України

24 серпня 1991 р. на позачерговій сесії Верховної Ради України голова парламенту Л. Кравчук запропонував найближчим часом визначити й створити всі структури суверенітету та механізм з його практичної реалізації; створити Раду оборони України, Національну гвардію; ухвалити закони про статус військ, розміщених на території України, вирішити питання про департизацію правоохоронних органів республіки. І. Юхновський від Народної Ради вніс пропозицію проголосити акт, у якому було б зафіксовано незалежний статус України, абсолютний пріоритет її Конституції, законів та урядових постанов. Проголошення цього акта пропонувалося підтвердити проведенням референдуму в Україні. Крім того, Народна Рада виступила з вимогою заборонити діяльність КПУ.

Результатом роботи парламенту 24 серпня 1991 р. стало ухвалення Акта проголошення незалежності України.

Мовою джерел

Виходячи зі смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 р.,

- продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,

- виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,

- здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України,

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави - України. Територія України є неподільною й недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

З Акта проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.)

Визначте, на які історичні обставини спирається Верховна Рада УРСР для обґрунтування необхідності проголошення незалежності України. Чи є, на вашу думку, ці обставини переконливими?

Знайдіть у мережі Інтернет архівні відеокадри про події і емоції людей в Україні 24 серпня 1991 р. і перегляньте їх.

Які ознаки свідчать, що Акт проголошення незалежності став доленосною подією в житті українського суспільства? Яким був міжнародно-правовий зміст Акта?

Того самого дня Верховна Рада ухвалила постанову «Про проголошення незалежності України». Згідно з нею було вирішено 1 грудня 1991 р. провести республіканський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності.

26 серпня 1991 р. Президія Верховної Ради України ухвалила указ «Про тимчасове припинення діяльності Компартії України». Партапарат було розпущено, однак загалом державна, адміністративна й господарська номенклатура залишилася при владі, а згодом узяла найактивнішу участь і у формуванні державних структур незалежної України, і в приватизації її багатств.

2. Референдум і вибори Президента України 1 грудня 1991 р.

Важливим етапом в утвердженні незалежності України став Всеукраїнський референдум, який відбувся 1 грудня 1991 р.

Мовою джерел

Я знав, що якщо ми не проведемо референдуму, не пройдемо цю складну, але важливу дорогу через волевиявлення народу, то, по-перше, до цього... до цієї незалежності може поставитися дуже критично Москва, я м'яко кажу - критично. І світ може, орієнтуючись на Москву, холодно й обережно, і з застереженнями поставитись до нашого рішення.

Зі спогадів Л. Кравчука, голови Верховної Ради України

Проаналізуйте політичні умови, які спонукали депутатів Верховної Ради України ухвалити рішення про проведення референдуму.

У референдумі взяли участь майже 32 млн опитуваних (84,18 % загальної кількості виборців). З них ствердну відповідь дали понад 28 млн осіб (90,32 %).

Мовою джерел

Це було несподівано для всіх. Я пригадую, як В'ячеслав Чорновіл говорив: «Ну, хоча б ми отримали 50 відсотків плюс один голос “за”».

З інтерв'ю Г. Удовенка, заступника міністра закордонних справ України (1991-1992)

Настрій в українському суспільстві був таким, що відіграти назад уже ніхто не зміг. Бо переважна більшість українців була за незалежність України, за створення своєї національної держави.

Зі спогадів І. Зайця, народного депутата Верховної Ради України

Які настрої переважали в Україні напередодні референдуму? Чи здогадувалися українські політики про рівень поширення в суспільстві національно-державотворчої ідеї?

Одночасно з Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 р. в Україні було проведено вибори Президента, які проходили на альтернативній основі. Ще на старті президентської кампанії найреальнішими претендентами на найвищу державну посаду вважалися Л. Кравчук і В. Чорновіл, що підтверджувалося результатами численних соціологічних досліджень.

Однією з головних особливостей цієї президентської кампанії стало те, що демократичні сили не спромоглися домовитися про підтримку єдиного кандидата, і на старті виборчих перегонів постало п’ятеро політичних союзників, які представляли опозиційне парламентське об’єднання - Народну Раду.

У підсумку майже 20 млн громадян, які взяли участь у голосуванні (61,8 %), зробили вибір на користь Л. Кравчука. Його передвиборча програма складалася з п’яти «Д»: Державність, Демократія, Добробут, Духовність, Довіра.

Леонід Кравчук

Леонід Кравчук (народився 1934 р.) - економіст, політичний і державний діяч. З 1958 р. після отримання вищої освіти працював у Чернівецькому фінансовому технікумі. У 1960-1967 рр. - консультант-методист, завідувач відділу пропаганди та агітації Чернівецького обкому КПУ. Упродовж 1967-1970 рр. навчався в аспірантурі Академії суспільних наук при ЦК КПРС. 1970 р. працював у ЦК КПУ. Протягом 1989-1990 рр - секретар ЦК КПУ з ідеологічної роботи. У 1990-1991 рр. - голова ВР УРСР. З 1991 по 1994 р. - Президент України.

Фінанси та банківська справа. Багато професій фінансового сектору (зокрема, бухгалтер, операціоніст) належать до категорії професій-пенсіонерів. Орієнтири фінансової сфери найближчого майбутнього - оцінювач інтелектуальної власності, менеджер краудфандінгових і краудінвестінгових платформ1, розробник персональних пенсійних планів, менеджер фонду прямих інвестицій у талановитих людей.

Обрання Л. Кравчука Президентом України засвідчило, з одного боку, його авторитет і вагомий внесок у відновлення Україною незалежності, а з іншого - факт збереження впливу партійно-державної номенклатури на зміст і шляхи розвитку української державності. Збереження при владі номенклатури не обіцяло прогресивних випереджальних реформ і безболісного утвердження незалежності.

3. Розпад СРСР

5 грудня 1991 р., коли щойно обраний главою держави Л. Кравчук склав присягу, Верховна Рада України ухвалила звернення «До парламентів і народів світу», у якому оголосила, що вважає щодо себе недійсним і недіючим договір 1922 р. Союзу РСР, а також окреслила основні цілі, пріоритети та напрями внутрішньої і зовнішньої політики України.

Головні цілі внутрішньої та зовнішньої політики України

забезпечення суверенітету країни як суб’єкта міжнародного права

гарантія національної безпеки

створення сприятливих умов для політичного, соціально-економічного й духовного розвитку українського суспільства та його громадян

1 Краудфандінг - безоплатне фінансування ідей і проектів користувачами Інтернету. Краудінвестінг - можливість вкласти інвестиції в перспективні стартапи через Інтернет.

Результати референдуму дали до рук українського керівництва беззаперечні аргументи в діалозі із союзною владою щодо створення незалежної української держави. Питання було тільки у процедурі, за якою відбуватиметься цей процес. Суттєво полегшило задачу українських лідерів і те, що позбутися панування союзного центру прагнули не тільки лідери неросійських республік, а й сама Російська Федерація та її керівництво.

О. Бойко, історик

Які документи та події свідчать, що процес усамостійнення набирав обертів?

Восени 1991 р. М. Горбачову вдалося відновити переговорний процес. Робочою групою було розроблено новий проект Договору - «Про створення Союзу Суверенних Держав як конфедерації1 незалежних держав». Але ця ідея була явно безперспективною. Дві республіки, Вірменія та Україна, відмовилися увійти до конфедеративного союзу.

8 грудня 1991 р. вищі посадові особи трьох республік Союзу РСР: Б. Єльцин та Г. Бурбуліс (РРФСР), С. Шушкевич і В. Кебич (Білорусь), Л. Кравчук та В. Фокін (Україна) - підписали Біловезьку угоду - «Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав» (СНД).

При цьому важливо зауважити, що Україна і Білорусь розглядали СНД передусім як інструмент мирного роз’єднання, а багато хто з команди Б. Єльцина вбачав у ньому засіб, за допомогою якого Росія контролюватиме пострадянський простір. Принципова відмінність у підходах до трактування ролі СНД згодом породила на пострадянському просторі безліч конфліктів.

12 грудня 1991 р. Верховна Рада України ратифікувала угоду про СНД із застереженнями, які гарантували незалежність України як суб’єкта міжнародного права. 20 грудня 1991 р. український парламент ухвалив спеціальну заяву, у якій заперечував можливість перетворення СНД на державне утворення. Заявлялося, що Україна створюватиме власну відкриту економічну систему шляхом запровадження своєї митної, банківської служб і власної грошової одиниці.

Мовою джерел

Щодо створення СНД, то факт її появи на місці СРСР мав, з одного боку, забезпечити так зване цивілізоване розлучення сторін, а з іншого - пом'якшити сприйняття факту зникнення Союзу тими впливовими силами імперії, які ще мали серйозні можливості для протидії її розвалу. Сторони також домовилися залишити наразі спільний контроль за ядерним арсеналом на всій території дотеперішньої держави. Цим порозумінням разом з надзвичайним результатом референдуму 1 грудня розвіяно всі найбільші страхи Заходу щодо появи незалежної України - на нашій території не передбачалося громадянської війни через різне бачення майбутнього країни.

Зі спогадів В. Василенка, консультанта МЗС (1991), представника України при ЄС і НАТО

21 грудня на зустрічі лідерів незалежних держав колишнього СРСР в м. Алма-Ата до СНД приєдналися ще вісім союзних республік, крім Грузії, Латвії, Литви та Естонії. В ухваленій Декларації зазначалося, що з утворенням СНД СРСР припиняє своє існування. За таких обставин 25 грудня 1991 р. М. Горбачов оголосив про припинення виконання ним обов’язків Президента СРСР у зв’язку зі зникненням самої держави. Того самого дня союзний парламент ухвалив декларацію про припинення існування СРСР.

1 Конфедерація - політичний союз, кожний член якого зберігає незалежність. Держава-конфедерація має власні органи державної влади та управління, але водночас створює спеціальні органи для координації діяльності в певних, чітко визначених сферах (насамперед військовій, рідше зовнішньополітичній, економічній та інших).

4. Міжнародне визнання України

Протягом 99 днів від проголошення незалежності світ не визнавав Україну як незалежну державу. Точкою неповернення став Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. Наступного дня після референдуму про визнання нової держави оголосили Канада і Польща, 3 грудня - Угорщина, 4 грудня - Латвія і Литва. 5 грудня одразу п’ять країн - Аргентина, Болгарія, Болівія, Росія і Хорватія. Керівництво США тримало «дипломатичну паузу» до 25 грудня 1991 р., а далі впродовж одного тижня про визнання України оголосила ще 21 держава.

До початку нового 1992 р. незалежність України визнали 68 держав, станом на 27 січня 1992 р. Україну визнала 91 держава; 5 травня 1992 р. - 118 держав, з них 72 - встановили з Україною дипломатичні відносини, у 1994 р. - 149 держав, із 132 - встановлено дипломатичні відносини.

Після 1 грудня 1991 р. визнання відбувалося не лише на двосторонньому рівні, а й на рівні міжнародних організацій. 30 січня 1992 р. Україна стала членом Наради з безпеки і співробітництва в Європі (нині - Організація з безпеки і співробітництва в Європі), а згодом, 10 березня 1992 р., приєдналася до Ради північноатлантичного співробітництва (нині - Рада євроатлантичного партнерства). Незалежна Україна стала повноправним членом світового товариства, важливим чинником системи міжнародних відносин.

Формуємо компетентності

Хронологічну. Визначте хронологічну послідовність: вибори Президента України, Акт проголошення незалежності України, Всеукраїнський референдум.

Логічну. Сформулюйте висновок про наявність (або відсутність) впливу спроби державного перевороту в СРСР на політичну еліту України.

Просторову. 1. Використовуючи карту 6 (с. 220), складіть розповідь про перебіг державотворчих процесів в Україні. 2. Проаналізуйте результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р.

Аксіологічну. «Якщо говорити з моєї точки зору як тодішнього керівника Народної Ради, то насамперед мушу сказати, що добитися надзвичайного засідання Верховної Ради 24 серпня 1991 року, а не 3 вересня, як це планувалося згідно з графіком, було дуже непросто. Народна Рада мусила зібрати 150 підписів, й ми самі мусили підготувати всі документи... ми самостійно робили підготовчу роботу і за одну ніч мали надрукувати ці папери у 450 екземплярах. Фактично наша група й вела до проголошення Незалежності, й у нас у руках була ініціатива» (І. Юхновський, депутат ВР України, керівник групи Народна Рада). Чи замислювалися ви про роль осіб, які є рушійною силою тієї чи іншої події? Прокоментуйте наведений спогад з позиції окремої особистості чи групи осіб, що брала (брали) участь в організації позачергового засідання ВР України. Означте максимальну кількість осіб, які, на вашу думку, були причетні до події, що відбулася в Україні 24 серпня 1991 р.

Інформаційну. Складіть політичні портрети Л. Кравчука і В. Чорновола.

Мовленнєву. Схарактеризуйте значення суспільно-політичних подій в історії України: Акт проголошення незалежності України, Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р., вибори Президента України 1991 р., розпад СРСР.