Навчання дітей з порушенням зору. 2019. Костенко

Формування математичної компетентності

Метою математичної освітньої галузі стандарт визначає «розвиток математичного мислення дитини, здатностей розуміти й оцінювати математичні факти й закономірності, робити усвідомлений вибір, розпізнавати в повсякденному житті проблеми, які можна розв’язувати із застосуванням математичних методів, моделювати процеси та ситуації для вирішення проблем».

Основною проблемою для учня з порушеннями зору у формуванні математичної компетентності стає: збіднений сенсорний досвід, складність формування узагальнених уявлень, труднощі в опануванні просторових понять, що негативно впливає на розрізнення геометричних форм і величин, низький рівень засвоєння математичних понять, розумових дій, операцій і форм мислення, які забезпечують процес розв’язування арифметичних задач. Сповільнене та своєрідне зорове сприйняття навчального матеріалу в дітей зі зниженим зором або його відсутність у сліпих негативно впливає на розвиток логічного мислення, за допомогою якого учні повинні знаходити шляхи розв’язання задач; створює труднощі з формуванням та розвитком просторових уявлень, набуттям навичок точних вимірювальних дій.

Специфічні особливості виникають у дітей з порушеннями зору за оволодіння графічними навичками (написання цифр, знаків математичної символіки, виконання та читання схем, креслення, оперування системою умовних позначень). Зорове та загальне стомлення дітей із порушеннями зору впливає на зниження розумової та фізичної працездатності. Темп роботи цих дітей більш повільний порівняно з темпом роботи учнів у класі.

Навчання математики учнів з порушеннями зору потребує максимального унаочнення навчального матеріалу, особливо на початкових етапах вивчення математичних понять та опанування математичних операцій. Адже діти з молодшого шкільного віку, сприймаючи навколишній світ, взаємодіючи з дорослими та іншими дітьми в побутових ситуаціях та різних видах діяльності, виконують різноманітні математичні та логічні операції: рахують предмети та об’єкти, порівнюють їх за величиною та формою, групують, класифікують, оперують із множинами.

Методично правильно побудоване навчання математики має починатися з конкретних понять і поступово переходити до абстрактних висновків. Переходу від конкретного до абстрактного і від абстрактного до конкретного сприяють засоби навчання.

Засоби навчання математики розуміють як сукупність об’єктів будь-якої природи, кожний з яких повністю або частково замінює поняття, яке вивчається, дає нову інформацію про нього. У початкових класах використовуються різні засоби навчання: підручники, навчальні посібники для учнів (картки з математичними завданнями, зошити з друкованою основою, довідники тощо), спеціальні наочні посібники (предмети або їхні зображення, розрізні цифри, знаки дій і порівняння, моделі геометричних фігур та ін.), інструменти і прилади (лінійка, циркуль, косинець, палетка), технічні засоби навчання. Засоби навчання поділяються на фронтальні (демонстраційні) та індивідуальні, однак для учнів із порушеннями зору кориснішими є індивідуальні.

Аналізуючи зміст навчального забезпечення для дітей із порушеннями зору, слід звернути увагу на особливості формування початкових математичних знань та способи їх практичного застосування, що ґрунтуються на засвоєних учнями у передшкільний період математичних уявленнях, які в учнів з порушеннями зору базуються на збідненому сенсорному досвіді та найчастіше потребують корекції та конкретизації.

Починаючи вивчати те чи інше питання, учитель повинен з’ясувати, чи є в уяві учнів потрібні наочні образи. Щоб учні уявляли собі життєву ситуацію, відображену в задачі, краще простежували залежності між величинами, необхідно застосовувати предметне моделювання. Потім можна переходити до більш узагальненого (умовно-предметного) і графічного моделювання, до застосування готових опорних схем і таблиць.

Використання наочних посібників дає можливість: активізувати роботу учнів, зекономити час на уроці, збільшити обсяг роботи на уроці, підвищити ефективність процесу оволодіння знаннями, вміннями і навичками. Проте наочне навчання не має бути вирішальним. Буде неправомірно, навіть шкідливо, довго захоплюватися наочністю. Без своєчасного розвитку абстрактного мислення неможливе повноцінне засвоєння математичних знань.

Очевидно, що учні з глибокими порушеннями зору першого і другого класів, так само як і їхні однолітки, потребують різноманітного дидактичного забезпечення та унаочнення. При цьому слід враховувати особливості сприйняття дітей і забезпечувати навчання математичних понять не лише словесним поясненням, а й обов’язковим застосуванням різноманітних дотикових, тактильних, вібраційних, нюхових стимулів.

Учні з порушеннями зору використовують загальноосвітні підручники з математики, адаптовані та модифіковані до друку шрифтом Брайля, що дає можливість сприймати навчальний матеріал, зокрема поданий у підручнику, тактильно. Адаптація загальноосвітніх підручників з математики для 1-4 класів до друку шрифтом Брайля здійснюється шляхом модифікації завдань та значної заміни візуальної інформації описовою, що методично збіднює його як навчальний засіб, водночас рельєфні зображення, особливо на початкових етапах вивчення математики, дітям із глибокими порушеннями зору також не здатні замінити об’ємні предмети, невеликі іграшки, природні об’єкти різноманітних форм і з різних матеріалів — усе те, що дитина може взяти в руки, все те, що стимулюватиме її тактильні відчуття. Крім того, дитину ще слід навчити читати і сприймати рельєфні зображення. Саме тому в першому класі основним дидактичним засобом у навчанні математики сліпих учнів є різноманітні предмети оточення, добре знайомі дітям.

Окрім підручника важливими елементами навчально-методичного забезпечення є предметне й табличне унаочнення, використання структурних схем і малюнків, роздаткові дидактичні матеріали. До предметного унаочнення, яке використовується на уроках математики, належать предмети навколишньої дійсності та їхні зображення, іграшкові моделі, а також цифри, знаки дій, відношень тощо.

Важливим допоміжним засобом у вивченні математики для учнів початкової школи також є різноманітний лічильний матеріал. Це можуть бути лічильні палички, дрібні предмети (ґудзики, намистини, каштани, горіхи тощо). Лічильний матеріал використовується для унаочнення операцій об’єднання множин, вилучення з даної множини певної підмножини, поділу множини на підмножини, що є теоретичною основою арифметичних дій додавання, віднімання і ділення натуральних чисел.

Щоб операції над множинами стали основою формування математичних понять і закономірностей, треба, щоб вони виконувались постійно і кожним учнем. У такому разі, по-перше, якість засвоєння учнями математичних понять і закономірностей значно зростає, оскільки до роботи залучаються всі аналізатори: зорові, слухові, моторні й мовленнєві; по-друге, учні навчаються самостійно користуватись наочними посібниками, що дуже важливо під час проведення самостійних робіт.

Під час навчання сліпих дітей учитель зазвичай позбавлений можливості використовувати класну дошку та друковані дидактичні та наочні посібники, робочі зошити для загальноосвітніх шкіл. Тому використання адаптованого до дотикового сприйняття ілюстративного матеріалу стає чи не єдиним засобом унаочнення навчального матеріалу. Утім, слід враховувати, що рельєфний малюнок є досить складним для сприйняття молодшими школярами та його інформативні можливості досить вузькі. Адже фактично неможливе відтворення сюжетних малюнків у рельєфному зображенні, ускладнене відтворення перспективи, деталізації об’єктів та предметів. Рельєфний малюнок не можна побачити одномоментно, цілісно, лінії та крапки малюнка поступово обстежуються дотиком, і для формування уявлення про об’єкт сприйняття потрібна складна перетворювальна розумова діяльність, якої сліпі учні навчаються досить довго. Дотикове сприйняття і впізнавання у дітей молодшого шкільного віку характеризується уповільненістю, фрагментарністю та слабкою диференціацією ознак предметів, що сприймаються.

Важлива при цьому і якість рельєфного зображення, яке від частого «перегляду» затирається, втрачає чіткість. Застосування рельєфного та барельєфного малюнка на пластику не набуло великого поширення через високу вартість його виготовлення. Тому на початкових етапах навчання ілюстративний матеріал краще готувати індивідуально для кожного учня і за можливості замінювати реальними предметами чи об’ємними моделями.

Та разом із цим важливо розвивати навички дотикового сприйняття рельєфних зображень у процесі корекційної роботи з учнями впродовж всього періоду навчання в початковій школі.

На початку навчального року слід проаналізувати рельєфні зображення у підручнику та ознайомлювати дітей перед уроком з відповідними реальними предметами чи об’ємними моделями. Це можна виконувати на прогулянках, уроках природознавства, малювання, трудового навчання.

Необхідно знайомити учнів з основними засобами рельєфного зображення. Поетапно навчати, що основні контурні лінії передають форму і будову предмета, а спеціальне рельєфне штрихування різного типу, роздільні та з’єднувальні допоміжні лінії служать засобом передачі на малюнку матеріальної фактури предмета, відокремленість і зв’язки між його частинами.

Важливим засобом наочності у процесі вивчення математики є таблиці. За метою застосування вони різноманітні: таблиці для формування математичних понять і закономірностей (навчальні таблиці), таблиці-інструкції; таблиці, що служать засобом пошуку способу розв’язання задачі; таблиці для усних обчислень, таблиці-довідники.

Таблиці рельєфно-крапковим шрифтом, особливо для учнів 1-2 класів, доцільніше подавати на індивідуальних картках, оскільки їх сприйняття у тексті підручника на початкових етапах опанування дотикового читання ускладнене. Доцільно виконати мобільні заготовки (каркаси) для таблиць із «кишеньками», прорізами для окремих карток з даними, якими таблиця буде заповнюватись відповідно до навчального завдання.

Складно незрячим учням дається сприйняття та відтворення математичних схем, коротких записів умови та розв’язання задач. їх подання на початкових етапах також має бути індивідуальним та максимально унаочненим. Наприклад, розглядаючи умову задачі, можна використати роздільний лоток на кілька рядків та відділів, в яких викласти кількість предметів (фішок, намистин, ґудзиків), зазначену в умові задачі.

Скорочений запис текстової задачі можна подати по-різному. Таблична форма запису задачі більш абстрактна, ніж малюнок або схема. Тому під час первинного ознайомлення із задачею доцільно змоделювати її у вигляді схеми або графічної ілюстрації, які вчитель готує на індивідуальних картках для кожного учня.

Поширеним дидактичним матеріалом у загальноосвітній початковій школі є зошити із друкованою основою, що призначені для організації самостійної роботи учнів переважно на етапах закріплення й повторення вивченого матеріалу, для підготовки учнів до ознайомлення з новим матеріалом, для домашньої роботи. Для незрячих учнів подібні зошити, надруковані рельєфно-крапковим шрифтом, відсутні. Це зокрема пов’язано з особливостями читання та дзеркального письма шрифтом Брайля. У звичайних зошитах із друкованою основою містяться завдання і відводиться вільне місце для виконання. А незрячий учень, прочитавши завдання, не зможе відразу записати відповідь, бо для цього сторінку слід перегорнути, закласти у прилад для письма, відшукати місце для відповіді й тільки тоді її вписати, що, звісно, не дуже продуктивно.

Саме тому для полегшення і пришвидшення виконання письмових завдань учням доцільніше пропонувати умови на окремих картках, а в зошитах записувати лише відповіді за номером завдання. Подібні картки з математичними завданнями можна використовувати: під час проведення навчальних самостійних робіт, письмових контрольних робіт; як додаткові завдання для окремих учнів; для роботи з учнями, які мають прогалини у знаннях; під час організації самостійної роботи невеликої групи учнів під час фронтальної роботи із класом. Зрозуміло, що для підготовки таких карток на кожного учня вчителеві чи асистенту вчителя знадобиться брайлівський принтер.

Набори, інструменти, прилади й моделі, технічні засоби навчання

У початковій школі як засіб наочності широко використовуються набори різних предметів (геометричні фігури, лічильні палички, кубики, дрібні іграшки і т. п.) та картки із зображенням геометричних фігур, цифр, знаків арифметичних дій та математичних відношень. У школах сліпих застосовується низка саморобних пристосувань для роботи з такими наборами. Найбільш необхідними та зручними в користуванні є фланелеграф і набірні полотна.

Фланелеграф полегшує дітям орієнтування на робочому місці. Якщо весь роздатковий матеріал викласти безпосередньо на нього, учневі не доведеться витрачати час на його пошук на парті, він також знижує рівень шуму під час роботи з паличками, монетами та іншими дрібними предметами. Фланелеграф необхідний на уроках підготовчого періоду, коли діти вчаться орієнтуватися на парті, аркуші паперу, в підручнику.

Найбільш проста конструкція фланелеграфа — це обтягнутий однотонною фланеллю або спеціальною тканиною-липучкою картонний чи фанерний прямокутник. Також можна обклеїти м’якою тканиною дно роздільного лотка, що поглинатиме шум під час роботи з ним.

Набірне полотно з прорізами для вставки карток чи магнітною стрічкою також полегшує орієнтування і служить підручним засобом під час використання роздаткового матеріалу за вивчення більшості тем початкового курсу математики. Індивідуальні набірні полотна розраховані на використання вирізаного з паперу роздаткового матеріалу (карток із цифрами, знаками «>», «<», «+», «-», «=» тощо).

Вивчення чисел і величин ґрунтується на практичній діяльності учнів, пов’язаній з опануванням умінь і навичок вимірювання довжини відрізка, площі фігури, маси тіла, ємності посудини, часу. Вимірювати ці величини можна за допомогою інструментів. Рахівниця слугує необхідним наочним посібником для вивчення нумерації чисел. Нею користуються з 1 класу, поступово збільшуючи кількість дротинок. На рахівниці під час вивчення чисел у межах 10 можна знайомити учнів з тим, як отримати наступне і попереднє числа, як їх порівняти (кількість кісточок на двох дротинках); демонструвати склад числа; проводити лічбу, додавати і віднімати числа; пояснювати поняття «збільшити (зменшити) на кілька одиниць»; складати таблиці додавання і віднімання.

Велике значення в навчанні математики мають моделі і набори геометричних фігур. Значну частину задач геометричного змісту можна відтворити за допомогою посібника, який являє собою дошку (фанеру) із вбитими в неї гвіздками на відстані 5 см один від одного (гвіздки над поверхнею дошки виступають на 1-2 см). Для роботи з посібником використовують кольорові гумки. Завдяки посібнику можна швидко відтворювати, змінювати геометричні фігури, розв’язувати як прості, так і складні задачі геометричного змісту.

Для розвитку в дітей уявлень про пряму і відрізок необхідно з’ясувати, в яких життєвих ситуаціях вони зустрічалися із цими поняттями. Потім слід переходити до порівняння двох відрізків між собою методом накладання. Порівняння відрізків підводить дітей до потреби вимірювання їхніх довжин. При цьому важливе практичне значення має використання стандартних мір довжини (1 см, 1 дм, 1 м). Для формування чітких уявлень про них можна використовувати дерев’яні пласкі палички, дріт, кубики з ребром 1 см, смужки паперу або картону довжиною 10 см (формування уявлень про одиницю вимірювання 1 дм), шнурки, мотузки, нитки, стрічки, рейки довжиною 1 м (формування уявлень про одиницю вимірювання 1 м).

Як наочний посібник з метою формування уявлень про масу і її вимірювання використовують іграшкові терези із шальками та гирками й електронні озвучені ваги. Незрячим дітям необхідно деталізовано й на різноманітних прикладах пояснити важливість вміння визначати масу в повсякденному житті і надати їм елементарне уявлення про вимірювання ваги деяких предметів на практиці. У процесі сприйняття важкості гир різної маси і предметів (зошит, книжка, прилад для письма, яблуко, кубик і т. п.), а також під час практичних вправ із зважування предметів на вагах у дітей формуються уявлення про поняття «легше, важче». Практичну роботу зі зважування предметів доцільно поєднувати зі складанням та записуванням числових виразів.

Зі стандартних засобів вимірювання об’єму діти спочатку знайомляться тільки з одним — літром. Наочними посібниками для вимірювання об’єму служать пластикові, скляні (безпечні), металеві мірки, склянки, банки, пляшки тощо. Як і під час вивчення ваги, недостатньо тільки з’ясувати, що саме вимірюється літром, потрібно, щоб діти самі в результаті власних спостережень та експериментів з вимірюваннями визначили, скільки склянок води міститься в 1 л, в 1/2 л.

На основі конкретних спостережень і практичних вправ з визначення маси та об’єму деяких предметів і ємностей учні більш свідомо зможуть вирішувати текстові задачі з використанням цих величин.

До технічних засобів навчання незрячих учнів належать брайлівські дисплеї та комп’ютерні програми озвучування інформації. Вони допомагають у багатьох випадках замінити записи на індивідуальних картках під час пояснення вчителем нового матеріалу.

Ознайомлення дитини з глибокими порушеннями зору з ознаками та властивостями предметів відбувається переважно дотиково, а якість сформованих уявлень про предмети напряму залежить від того, як дитина навчиться виділяти основні характерні ознаки того чи іншого предмета. Основною логічною операцією, яка формується під час ознайомлення з предметами, є серіація — упорядкування об’єктів за ступенем інтенсивності певних ознак, їх розташування в певному порядку.

Для формування в незрячих учнів уявлень про розмір та форму предметів доцільно використовувати набори знайомих контрастних предметів та іграшок. Виконуючи різноманітні ігрові завдання із цими предметами, учні навчаються активно використовувати дотик, визначати на дотик форму, розмір і матеріал предмета, а на цій основі виділяти із групи один чи кілька предметів, що характеризуються певними властивостями (розмір, форма, призначення тощо). Загальним правилом організації занять на цьому етапі є попереднє знайомство учня із предметами, що використовуються у завданнях. Слід разом з учнями обстежити кожну іграшку окремо. Переконавшись, що дитина впізнає предмет на дотик, можна починати заняття.

Таблиця 16

Яка адаптація допоможе на уроках математики

Труднощі

Чим допомогти

Обчислення; не можуть викласти предмети на парті в рядок, а якщо і викладають їх за допомогою вчителя, то за рахунку або порівняння весь роздатковий матеріал у таких дітей зміщується.

Для формування навичок обчислення та арифметичних дій запропонуйте учню набори дрібних, контрастних за формою, матеріалом та розміром предметів та кілька ємностей.

Закінчення таблиці 16

Труднощі

Чим допомогти

Розв’язування задач, труднощі з розумінням умови задачі.

Усі завдання максимально унаочнюйте. З’ясуйте за допомогою допоміжних запитань, чи зрозумів учень умову задачі.

Графічні навички. Труднощі запису цифр, знаків арифметичних дій, читання схем, таблиць, оперування умовними позначеннями.

Використовуйте розрізні картки із записом цифр, арифметичних дій. Завдання для обчислення мають бути записані великим шрифтом або надруковані шрифтом Брайля.

Уявлення про час

Наводьте приклади із життя. Навчайте спостерігати за зміною положення сонця в різний час доби та за температурними відчуттями.

Об’єм

Використовуйте практичні вправи на заповнення однакових ємностей водою, піском тощо.

Знижений темп роботи.

Зменшити кількість завдань.