Навчання дітей з порушенням зору. 2019. Костенко

III. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ

Загальні рекомендації щодо розвитку дитини з порушеннями зору та організації її навчальної діяльності

Рекомендації з організації навчання учнів з порушеннями зору у початковій школі визнаються відповідно до особливостей розвитку, спричинених зоровим порушенням.

Просторове орієнтування і мобільність є основним бар’єром для учнів з порушеннями зору. Навіть учень зі зниженим зором у новому, незнайомому приміщенні може почуватися розгубленим, адже уявлення про простір у таких дітей досить фрагментарні. Таких учнів необхідно спеціально навчати досліджувати оточуючий простір, безпечно рухатися, користуватися ціпком. Учнів слід ознайомити з основними маршрутами у приміщенні школи (маршрут від входу до класу, до їдальні, фізкультурного залу, кабінетів психолога, лікаря тощо), на її території (ігровий майданчик, стадіон) та за її межами (маршрут від дому до зупинки транспорту, від зупинки до школи). Для учнів із порушеннями зору важлива безпечність простору та навички використання допоміжних засобів, орієнтирів.

Важливо навчати учня використовувати дотикові, слухові та нюхові відчуття для орієнтації у просторі, визначення свого положення та положення інших людей та об’єктів. Уміння орієнтуватися у просторі дають учневі важливі для особистісного розвитку відчуття незалежності і самостійності.

Фізичний розвиток дитини з порушеннями зору відбувається за тими самими віковими етапами та нормами, що і в дітей без зорового порушення. Утім, труднощі зорово-рухового орієнтування та загальне зниження пізнавальної активності призводять до зменшення рухової активності (гіподинамії), що негативно позначається на загальному фізичному розвитку та стані здоров’я сліпих дітей. Інколи нереалізована природна рухова активність може проявлятися у вигляді нав’язливих рухів (розхитувань корпусу, тупцювання на місці, перебирання пальців рук тощо). Досить часто спостерігаються порушення сприйняття власного тіла у просторі, порушення координації, рівноваги. Вони можуть бути успішно подолані за умови отримання учнем із порушеннями зору з раннього віку стимуляції рухової активності та розвитку основних рухів.

Таблиця 10

Рекомендації щодо фізичного розвитку дитини з порушеним зором

Для дітей зі зниженим зором

Для сліпих дітей

• мотивувати дитину до рухової активності;

• розвивати загальну та дрібну моторику шляхом виконання вправ на розвиток координації, рівноваги, витривалості. Слід пам’ятати, що дитині з порушеннями зору недостатньо продемонструвати виконання вправи чи надати словесну інструкцію, слід виконати рух разом із нею, безпосередньо керуючи рухами тіла чи рук;

• залучати дитину до участі у спільних іграх і спортивних заходах, дотримуючись заходів безпеки та застосовуючи необхідні засоби адаптації простору (тактильні чи яскраві напрямні, звукові та світлові сигнали, озвучені чи контрастні м’ячі, інший спортивний інвентар).

Мовленнєвий розвиток учнів із порушеннями зору через недостатність сенсорного досвіду характеризується неузгодженістю між конкретним уявленням та його словесним позначенням. Тобто учень може добре описувати предмет чи розповідати про явище і при цьому не впізнати його, не знати про його призначення та використання. У таких випадках йдеться про вербалізм уявлень, і це слід враховувати під час оцінювання знань учнів із порушеннями зору.

У дітей з порушеннями зору спостерігаються випадки порушення звуковимови через неможливість зорового наслідування за артикуляцією дорослого. Також в учнів з порушеннями зору страждає експресивна сторона мовлення, їхнє мовлення зазвичай монотонне, «затихаюче». Такі учні, не маючи змоги спостерігати за реакцією співрозмовника на власне мовлення, не здатні контролювати його. Це призводить до ускладнень у встановленні і підтриманні міжособистісної взаємодії з оточуючими. Для покращення якості спілкування для учнів з порушеннями зору важливо відчувати постійний зворотний зв’язок від співрозмовника.

Таблиця 11

Рекомендації щодо мовленнєвого розвитку

Для дітей зі зниженим зором

Для сліпих дітей

• збагачувати словник, уточнювати поняття та уявлення, позначені словом;

• розвивати виразність та експресивність мовлення, виправляти порушення звуковимови;

• стимулювати до висловлювання власних міркувань, думок, до словесного опису плану виконання завдань;

• розвивати розуміння невербальних засобів спілкування;

• залучати учня до комунікативної діяльності в класі з однолітками, організовуючи виконання спільних проектів, навчальних завдань;

• формувати навички комунікації: повертатись обличчям до співрозмовника, розпочинати і підтримувати комунікацію, контролювати силу голосу, розвивати навички модуляції голосу, попереджувати нав’язливі рухи під час говоріння (розхитування корпусом, головою тощо), прищеплювати ввічливість та ін.;

• через зниження зору дитина, прагнучи роздивитися обличчя співрозмовника, може підходити до нього занадто близько, що може стати перешкодою до спілкування, слід навчити контролювати відстань до співрозмовника.

• формувати навички ініціювання комунікації, визначення слухових індикаторів у мовленні співрозмовника для розпізнавання зацікавлення чи його зниження;

• формувати вміння ставити уточнювальні запитання, коли дитина не розуміє предмет обговорення, це важливо для збагачення досвіду.

Пізнавальний (когнітивний) розвиток учнів із порушеннями зору має такі бар’єри: недосконалість сприйняття, неможливість спонтанного формування уявлень, мимовільного засвоєння знань, наслідування та самонавчання. Уявлення, отримані через недосконале зорове, слухове чи дотикове сприйняття, якісно відрізняються від тих, які сприймаються візуально, й можуть бути фрагментарними, неповними, подекуди викривленими, схематичними, менш узагальненими. Хоча інші пізнавальні процеси, як-от: пам’ять, мислення, увага, уява, формуються за тими самими психофізіологічними механізмами, що й у зрячих дітей, недосконалі уявлення учнів із порушеннями зору якісно змінюють характеристики (швидкість, повноту, узагальненість тощо) пізнавальних процесів.

Порушення можливості сприймати предмети та явища навколишнього середовища дистанційно призводить до недоступності сприйняття багатьох об’єктів, таких як хмари, зірки, дерева, тварини, птахи тощо. Тому всі ці прогалини у знаннях необхідно компенсувати у навчальній діяльності за допомогою наочності (моделей, схем, рельєфних зображень) та конкретизованих словесних описів.

Таблиця 12

Рекомендації щодо пізнавального розвитку

Для дітей зі зниженим зором

Для сліпих дітей

• розвивати зорове, слухове, кінестетичне та тактильне сприйняття;

• за пояснення навчального матеріалу максимально використовувати приклади з реального життя та конкретний матеріал, що допоможе встановити зв’язки між абстрактними поняттями і досвідом дитини;

• формувати та коригувати уявлення, використовуючи реальні моделі, тактильні уявлення та об’єкти для маніпулювання (посібники, іграшки, рельєфні зображення, схеми, таблиці);

• формувати навички обстеження та порівняння предметів, об’єктів, людей;

• розвивати вміння збагачувати, закріплювати та використовувати власний досвід, формувати звичку покладатися на нього у разі виникнення потреби вирішення подібних завдань у майбутньому;

• орієнтувати дитину на пошук додаткової інформації про незрозумілі, нові об’єкти, відношення між об’єктами та явищами в навколишньому середовищі;

Закінчення таблиці 12

Для дітей зі зниженим зором

Для сліпих дітей

• закріплення знань потребує багаторазового вправляння та досвіду їх застосування у навчальній діяльності та життєвих ситуаціях;

• дитина потребує чітких указівок щодо використання конкретних методів навчання, важливо проговорювати кожний етап виконання завдання, звертати увагу на алгоритм виконання дій;

• розвивати вміння визначати мету діяльності, прогнозувати її результат;

• формувати вміння досліджувати, експериментувати, ставити запитання, погоджуватися - не погоджуватися, перепитувати, виявляти сумніви, домагатися чіткої й доступної інформації, організовувати процес пошуку нового у знайомому, звичному;

• формувати навички аналізуючого зорового сприйняття;

• розвивати навички координації зорово-рухових дій, зорового контролю за виконанням практичних дій;

• прищеплювати навички розслаблювати зір, якщо є відчуття зорової втоми;

• конкретизувати уявлення, вчити співвідносити їх з реальними об’єктами, формувати уважність до деталей;

• навчати точно використовувати знання і навички, засвоєні за наслідуванням, що потребують конкретизації, уточнення, виправлення.

• формувати і розвивати дрібну моторику, навички активного дотикового обстеження предметів і дотикового сприйняття;

• розвивати навички активного слухання.

Емоційно-вольовий розвиток дитини з порушеним зором фактично не зазнає негативного впливу. Утім, діти з порушеннями зору можуть бути більш тривожними, невпевненими у своїх діях, мати знижену самооцінку, бути пасивними, відчувати страх перед невідомими їм об’єктами та явищами. Таким учням складно проявляти власні емоції та почуття, оскільки емоції виникають під впливом певних стимулів. Зниження пізнавальної активності та менша доступність наслідувальної діяльності у дітей із порушеннями зору може знижувати їх емоційність, що схоже на прояви аутизму.

Негативно впливає на формування вольових якостей учнів із порушеннями зору гіперопіка з боку батьків. Дітям із порушенням зору притаманні несамостійність, невпевненість у власних силах, небажання доводити до кінця розпочату справу. Такі прояви успішно долаються у спільній діяльності з однолітками під керівництвом педагога та психолога.

Таблиця 13

Рекомендації щодо емоційно-вольового розвитку

Для дітей зі зниженим зором

Для сліпих дітей

• формувати навички розпізнавання емоцій оточуючих та власних;

• навчати висловлювати свої переживання та почуття, розвивати навички рефлексії;

• формувати навички самооцінювання, уміння визначати свої сильні та слабкі сторони;

• стимулювати емоційну налаштованість та бажання дитини працювати, виконувати завдання, проявляти ініціативу, долати труднощі на шляху до поставленої мети;

• заохочувати наполегливість, незалежність та самостійність дитини;

• об’єднуючи учнів класу у підгрупи, необхідно передбачити залучення дитини з порушеннями зору до виконання колективних завдань та створювати ситуації успіху для неї;

• виховувати позитивне ставлення до себе та оточуючих;

• формувати навички протидії під час агресії з боку дітей, уміння правильно реагувати на образи.

Рекомендації щодо організації навчання

Під час планування уроку слід передбачати, який практичний матеріал може знадобитися учням з порушеннями зору для виконання конкретних завдань.

Об’єднуйте учнів класу у підгрупи таким чином, щоб учень із порушеннями зору був максимально задіяний у навчальному процесі і зміг проявити себе успішно.

Організовуйте групову роботу так, щоб у разі потреби можна було легко допомогти учневі з порушенням зору. Наприклад, розсаджуючи дітей колом чи півколом, переконайтесь, що учень із порушеним зором у зоні досяжності вашої руки. Згодом такого учня можна садити біля сильного учня класу, який зможе йому допомогти (подати конкретний предмет, допомогти знайти предмет, який упав тощо).

Давайте більше часу на виконання певних завдань (особливо пов’язаних із зоровою роботою, читанням, записуванням) учням з порушеннями зору.

У формулюванні інструкцій для всього класу, конкретизуйте завдання, уникайте узагальнень типу «там», «тут», «на цій, на наступній сторінці», використовуйте конкретну інформацією — «праворуч», «угорі сторінки», «на сторінці 7» тощо.

Пам’ятайте, що учень із порушеннями зору не має змоги стежити за вашою невербальною інформацією та діями, які ви не озвучуєте. Тому намагайтеся всі свої дії коментувати. Наприклад, коли ви робите записи на дошці, роздаєте завдання на індивідуальних картках чи демонструєте певний об’єкт для всього класу, учень може не зрозуміти, що клас слідкує за вашими діями, й почати говорити із сусідом чи виконувати інші дії, що відволікатимуть учнів. Переконайтесь, що учень розуміє, чого від нього очікують. Домовтесь про такі засоби привертання учнями вашої уваги, що не відволікатимуть решту учнів (наприклад, піднята рука — замість голосу, певний тактильний стікер, світлова кнопка на одязі учня тощо).

Учень із порушеннями зору може потребувати додаткового пояснення перед початком виконання завдання. Коли клас починає роботу, з’ясуйте, чи зрозумів учень, що він має виконати, за допомогою додаткових запитань.

Навчіть учнів класу ефективно взаємодіяти з учнем із порушенням зору. Переконайтеся, що вони розуміють наслідки зорового порушення, виховуйте навички етичного спілкування. Створюйте ситуації співпраці між учнями на уроці та в позакласній діяльності, надавайте можливості розвивати дружні стосунки між ними.

Ставлячи учням класу запитання, називайте їх на ім’я, це дозволить учневі з порушеним зором швидше запам’ятати однокласників та впізнавати їх за голосами.

Таблиця 14

Рекомендації щодо формування навичок навчальної діяльності

Для дітей зі зниженим зором

Для сліпих дітей

• плануючи виклад навчального матеріалу, слід продумати, який практичний матеріал може знадобитися дитині під час виконання конкретних завдань;

• необхідно визначити засоби привертання уваги вчителя, що не відволікатимуть інших учнів (наприклад, піднята рука — замість голосу, певний тактильний стікер, світлова кнопка на одязі тощо).

• вербальну інформацію потрібно максимально конкретизувати: не «там», «тут», «на цій, на наступній сторінці», а «праворуч», «угорі сторінки», «на сторінці 7» тощо;

• дитина з порушеннями зору може потребувати додаткового пояснення перед початком виконання завдання;

• виклад нового матеріалу слід узгоджувати з наявним досвідом і знаннями дитини, це допоможе подолати прогалини у навчанні;

• великі за обсягом тексти для читання дитині може прочитати помічник або їх можна дати в аудіозаписі, дозволено пропустити частину тексту, якщо це не вплине на його розуміння та виконання завдання;

• для формування навички виконання практичних завдань (зображення фігур, різання ножицями, ліплення та ін.) можна продемонструвати конкретні дії, поклавши свої руки на руки дитини. Згодом дитина зможе діяти самостійно;

• розвивати навички зорового сприйняття, уміння зосереджувати погляд, стежити за рухомим об’єктом, навички активного слухання;

• формувати навички безпечного використання збільшувальних приладів, дозволяти під час уроку підходити до дошки, щоб роздивитися інформацію;

• замінювати значні за обсягом записи на дошці індивідуальними картками із завданнями, записаними збільшеним шрифтом;

• розвивати навички дотикового та слухового сприйняття;

• пам’ятати про те, що дитина не має змоги стежити за невербальною інформацією та діями, що не коментуються. Тому записи на дошці, завдання на індивідуальних картках чи демонстрацію певного об’єкта для всього класу потрібно коментувати;

• фронтальні завдання слід давати на індивідуальній картці із записом шрифтом Брайля;

Закінчення таблиці 14

Для дітей зі зниженим зором

Для сліпих дітей

• за певних завдань (особливо пов’язаних із зоровою роботою, читанням, записуванням) давати більше часу для їх виконання, зменшувати кількість завдань;

• для позначення завдань у текстах для читання використовувати кольорові стікери, обводити контуром тощо;

• збільшувати контрастність (жирність) друкованої інформації, міжрядковий інтервал; чорно-білий або чорно-жовтий контраст забезпечує найкраще зорове сприйняття, добре сприймаються насичений синій, зелений або фіолетовий на світло-жовтому фоні; слід уникати червоного кольору, за певних порушень зору він не сприймається;

• для записів на дошці найкращим для сприйняття всіма учнями є використання світлої крейди (білої, жовтої) на темному фоні, це стосується й використання фліп-чату (темний папір — світлий маркер);

• слід уникати надмірної деталізації зображень, схем, таблиць, діаграм;

• копії друкованих матеріалів мають бути максимально чіткими;

• дитині краще виконувати записи чорною ручкою, маркером, ніж синьою, в жодному разі — не олівцем;

• на уроках математики доцільно використовувати лотки з кількома відділеннями для унаочнення арифметичних дій;

• роботу з вимірювальними приладами слід продемонструвати індивідуально, доцільно збільшити одиниці вимірювання (2-4 см замість 1); на початку формування вимірювальних навичок ці прилади мають бути контрастними, позначки на них збільшеними.

• як наочність мають максимально використовуватися тактильні, конкретні матеріали. Це забезпечить можливість розвитку дотикового та кінестетичного сприйняття;

• необхідно давати більше часу на виконання завдань; де можливо, замінювати письмову відповідь на усну, зменшувати обсяг письмових завдань, дозволяти використовувати друк;

• перед початком виконання завдання слід дати додаткове пояснення та з’ясувати, чи зрозуміла дитина, що від неї очікують;

• формувати навички безпечного використання спеціального обладнання;

• формувати навички безпечного пошуку предметів, які впали;

• формувати навички читання та письма шрифтом Брайля та навички запису звичайним шрифтом за допомогою спеціального приладу;

• формувати навички друкування на клавіатурі комп’ютера/ноутбука.

Оцінювання. Учень із порушеннями зору потребує більше часу на виконання завдань (особливо письмових), ніж його однокласники. Щоб перевірити розуміння учнем навчального матеріалу, використовуйте, де це можливо, словесні опитування. Дозвольте такому учню, наприклад, не записувати умову задачі чи повну відповідь до неї, звільнивши таким чином час на її розв’язання та запис основних дій. Укажіть учню, які деталізовані фрагменти описового тексту він може пропустити, якщо це, звісно, не вплине на повноту знань.

Намагайтеся відразу не виправляти помилки дитини, надмірно роз’яснювати та надавати готові знання, слід давати їй можливість поміркувати, підвести до вирішення навідними, допоміжними запитаннями.

Соціальна взаємодія та комунікація. Зниження зору часто перешкоджає встановленню контактів та взаємодії з іншими людьми. В учнів з порушеннями зору, особливо незрячих, зазвичай суттєво знижений комунікативний досвід. Вони рідко виступають ініціаторами комунікації, невербальні засоби спілкування є складними для сприйняття і відтворення, що часто призводить до непорозумінь у спілкуванні.

Діяльність повсякденного життя, самообслуговування. Учні з порушеннями зору своєчасно не набувають навичок самообслуговування та повсякденної діяльності (готування, прання, прибирання), не опановують соціальні навички (поведінка в магазині, користування громадським транспортом тощо) за наслідуванням, як їхні однолітки. Тому такі навички потребують спеціального навчання, оскільки є важливими для самостійності та незалежності учнів, легкої інтеграції до культури та суспільства.

Профорієнтація. Навчальні програми з профорієнтації для учнів із порушеннями зору мають певні обмеження та потребують додаткового пояснення та інструктажу. Плануючи екскурсії на підприємства чи в установи, слід пам’ятати про здатність учнів з порушеннями зору до оволодіння конкретними професіями. Профорієнтаційна діяльність є дуже важливою, оскільки безпосередньо стосується майбутнього працевлаштування людей із порушеннями зору.

Відпочинок та розваги також мають важливе значення для життя та повноцінної соціальної інтеграції учнів з порушеннями зору. Такі учні самостійно не долучаються до колективних ігор однолітків, не розуміючи правил гри, дій та очікувань інших дітей, не можуть бути успішними в цій діяльності без допомоги. Плануючи спільний відпочинок, походи, екскурсії, прогулянки, свята та ігри для учнів класу, слід заздалегідь продумати, як максимально залучити до них учнів з порушеннями зору, щоб вони не почувалися самотніми чи зайвими.

Формування мовної компетентності

Вивчення предметів мовно-літературної освітньої галузі (рідна мова) у школі забезпечує формування в учнів низки важливих загальноосвітніх умінь і навичок, до яких насамперед належать читання, письмо, мовлення. Рівень їх опанування зумовлює успішне вивчення всіх інших дисциплін. На рівні з потужним освітнім і виховним впливом на всіх учнів, вивчення мови є суттєвим розвивальний засобом для дитини з порушеннями зору, яка перебуває в умовах зниження сенсорного досвіду, що компенсується саме мовленнєвими засобами, а також сприяє розвитку всіх розумових процесів, пізнавальної та мовленнєвої діяльності, формуванню особистості.

Первинні глибокі порушення зору зазвичай зумовлюють появу вторинних негативних наслідків, що виникають у дітей через складність сприйняття оточуючого простору та формування пізнавальних уявлень. Серед цих негативних наслідків для мовленнєвого розвитку дитини є відсутність чи слабкість довільності сприйняття, навичок абстрагування, розпізнавання, порівняння, аналізу і синтезу, переносу операціональних дій з одного виду діяльності на інший. А це, у свою чергу, стає основними причинами того, що діти із зоровими порушеннями на початковому етапі навчання мають труднощі з опануванням теорії мови та практики спілкування.

Під час опанування читання і письма як видів мовленнєвої діяльності, умовних зв’язків другої сигнальної системи у дитини починає розвиватися складна система асоціативних зв’язків між різними аналізаторними системами: мовленнєво-слуховою, мовленнєво-руховою, зоровою, кінетичною. Кожна з них має бути достатньо розвиненою, підготовленою до повноцінної взаємодії з іншими аналізаторами, щоб мислення дитини стало асоціативним.

Навчання рідної мови дітей із глибокими порушеннями зору може успішно здійснюватися за умов спеціальної превентивної підготовки та послідовного формування у них вербального мислення на основі оперування практичними діями, які поступово під впливом керованого навчання перетворюватимуться на виконавчі, а мислення відбуватиметься у внутрішньому плані. Словесні форми мислення такої дитини проявлятимуться у вигляді простих суджень, в операціях порівняння предметів і явищ, у висновках і запитаннях, що ставляться нею спочатку вчителю, а згодом і собі.

Важливою метою навчання мови учнів із глибокими порушеннями зору є формування комунікативно-діяльнісних умінь і навичок для задоволення інтересів і потреб особистого та суспільного характеру.

У початковому курсі навчання рідної мови, за концепцією «НУШ», виокремлено такі змістові лінії: «Взаємодіємо усно», «Читаємо», «Взаємодіємо письмово», «Досліджуємо медіа», «Досліджуємо мовлення», «Театралізуємо».

Проаналізувавши завдання мовної освіти у початковій школі крізь призму можливості їх реалізації з дітьми з порушеннями зору, можна зробити такі висновки:

• виховання стійкої мотивації до читання та прагнення вдосконалювати своє мовлення в учнів із порушеннями зору, яким важко тривалий час виконувати завдання, пов’язані із зоровим навантаженням, яким є читання, можна реалізувати, спростивши доступ до друкованої інформації, збільшивши розмір шрифту текстової інформації, використавши оптичні прилади. Доцільно також дозволяти дітям використовувати аудіоформати літературних творів;

• індивідуальному самовияву учнів та взаємодії між ними через розвиток комунікативних умінь, зокрема діалогічного мовлення, сприятиме залучення дітей з порушеннями зору до групової роботи на уроках та колективних дитячих заходів. При цьому вчителеві слід так побудувати групову роботу, щоб продемонструвати всі свої сильні сторони могли всі діти рівною мірою;

• розвиток уміння вдумливого читання і базових правописних умінь у дітей із порушеннями зору здійснюється через роботу з невеликими за обсягом адаптованими текстами для читання та письма на індивідуальних картках;

• збагачення духовного світу учнів відбувається через естетичне сприйняття творів художньої літератури та медіапродуктів. Важливо розкривати дітям із порушеннями зору ті частини літературних творів (опис об’єктів, природи, подій), що їм невідомі або про які вони мають фрагментарні уявлення;

• розвиток уяви та творчого мислення учнів за допомогою творів літератури та мистецтва, медіатекстів, театралізації, гри неможливо переоцінити. У дітей із порушеннями зору розвитку уяви та творчого мислення сприяє розширення кола уявлень, їх конкретизація та узагальнення. Важливе компенсаторне значення для розвитку уяви сліпої дитини має мовлення, яке організовує чуттєвий досвід, спрощує порівняння й узагальнення ознак предметів, пожвавлює відтворення старих уявлень і дає можливість на їхній основі створювати нові, навіть за умов сформованості мінімуму конкретних уявлень. Особливого значення для сліпих набуває мовленнєва творчість, яка є доступнішою для вираження емоцій, оскільки інші засоби часто виключені. Слово дозволяє передавати складні відносини, особливо внутрішнього характеру, динаміку та перебіг подій — те, що є недоступним для вираження в образотворчих формах;

• успішність формування умінь опрацьовувати тексти різних видів (художні, науково-популярні, навчальні, медіатексти) для дітей із порушеннями зору пов’язана, насамперед, із наявністю уявлень про описувані об’єкти, явища та ситуації, якістю друкованого тексту та можливістю його зорового чи дотикового сприйняття;

• розвитку здатності спостерігати за мовними явищами, експериментувати зі звуками, словами, фразами, зокрема в мовних іграх, для опанування початкових лінгвістичних знань і норм української мови у дітей із порушеннями зору, як і у решти учнів, сприятиме загальний розвиток аналізуючого слухового сприйняття та уважності до мовлення інших та власного;

• необхідно створення сприятливого мовного середовища у школі, зокрема через знайомство із сучасною дитячою літературою різної тематики та жанрів для всіх учнів класу, у тому числі і для дітей із порушеннями зору.

У цілому загальна стратегія допомоги дитині з порушеннями зору у формуванні мовної та мовленнєвої компетентності базується на:

  • збагаченні та конкретизації уявлень про оточуючий світ;
  • формуванні мовленнєво-комунікативних навичок і вмінь;
  • формуванні навичок правильної звуковимови;
  • розвитку фонематичного слуху і звуко-буквеного аналізу і синтезу;
  • збагаченні та уточненні словника;
  • розвитку уваги до морфологічного складу слів та словозмін у словосполученнях;
  • роботі над граматичною структурою речення;
  • формуванні вміння правильно складати прості поширені речення;
  • навчанні вживати різні граматичні конструкції у зв’язному мовленні;
  • розвитку діалогічного і зв’язного усного мовлення;
  • попередженні та подоланні недоліків писемного мовлення.

Формуванню та розвитку навичок читання сприятиме добір та адаптація текстів для опрацювання учнем саме того розміру шрифту, кольору, тієї контрастності, що йому найкомфортніше бачити. Вони визначаються під час оцінювання функціонального стану зорового сприйняття. Слід використовувати книжки, надруковані збільшеним шрифтом, та оптичні засоби (найкраще лінійні лупи з підсвічуванням), виділяти основну інформацію, наприклад правила, маркером; слідкувати за тим, щоб рельєфно-крапковий текст був належної технічної якості, не затертий. Стимулюйте учнів виділяти важливу інформацію в текстах контрастним маркером чи тактильними наліпками на полях книжки.

Процес читання вимагає ефективного використання зорового сприйняття, стеження за текстом, диференціації, фіксації погляду за переміщення погляду на новий рядок, тому в учнів, які використовують для читання недосконалий зір, читання потребує значно більших зусиль і, відповідно, більше часу як для опанування навички читання, так і для самого процесу. Натомість, учні, які опанували читання шрифтом Брайля, за швидкістю читання можуть випереджати своїх однолітків, що також слід ураховувати під час планування уроків читання. З іншого боку, вибір книжок для читання, надрукованих шрифтом Брайля, значно менший, не всі тексти, потрібні для навчання, можна знайти. Тому і для учнів зі зниженим зором, і для сліпих дітей можна використовувати літературні твори в аудіоформатах для прослуховування, але лише за умови добре сформованої навички читання та чергування видів роботи зі слухання та читання.

У період навчання грамоти і вивчення алфавіту слід максимально застосовувати полісенсорний підхід, розвивати слухове та тактильне сприйняття, дрібну моторику рук.

Дозвольте учневі тримати сторінку з текстом якомога ближче до очей, якщо йому так зручніше читати. Для регулювання нахилу книжки використовуйте підставку та допомагайте дитині виставляти максимально зручне для сприйняття тексту положення. При цьому контролюйте тривалість роботи із текстом, час безперервного зорового навантаження не може перевищувати 15 хвилин. Заохочуйте учня самостійно контролювати втомлюваність і висловлювати прохання про відпочинок. Чергуйте зорову роботу (читання і письмо) з усними видами завдань.

Таблиця 15

Як зробити читання доступним для учня з порушеннями зору

Труднощі під час читання

Чим допомогти

Нестабільні рухи очей та голови.

Навчіть учня переглядати текст повільно. Використовуйте підставку для книжки, нехай учень відрегулює її в тому положенні, за якого йому краще бачити.

Розмитість друкованого шрифту.

Збільшуйте шрифт, контрастність.

Використовуйте додаткове освітлення, збільшувальні лупи, можливо, з підсвічуванням.

Учень губить рядок тексту, не може повернутися із правої частини сторінки до лівої на початок наступного рядка.

Навчіть учня використовувати палець або контрастну лінійку для стеження за рядком. Використовуйте паперовий пересувний яскравий стікер для позначення початку рядка.

Виділяйте поля тексту для читання кольоровою стрічкою.

Плутає схожі на вигляд букви.

Угадує слова, пропускає частини букв або слів.

Збільшуйте шрифт, міжрядковий інтервал, контрастність тексту. Практикуйте вправи на вимову слів.

Повільний темп читання. Забування змісту прочитаного на початку.

Збільште час на читання.

Для того щоб учень не відставав від спільної роботи класу, для нього можна підготувати адаптований, скорочений текст.

Навчіть учня зупинятися, прочитавши кілька рядків, та повторювати зміст прочитаного, спочатку вголос під вашим контролем, потім про себе, під самоконтролем.

Навички аудіювання (активного слухання)

Для учнів із порушеннями зору розвиток слухового сприйняття і навичок активного слухання дуже важливі для формування навчальних вмінь. У класі говоріть чітким природним голосом, звертаючись до дитини, дивіться прямо на неї, називайте її ім’я. Переконайтесь, що учень розуміє, що ви звертаєтесь саме до нього. Підійдіть ближче до дитини зі зниженим зором, торкніться її плеча і назвіть її ім’я, особливо важливий такий контакт, якщо в класі кілька дітей з однаковими іменами. Усі вказівки та інструкції озвучуйте, особливо все те, що записуєте на дошці. Використовуйте аудіоматеріали зі звуками природи, явищ, об’єктів для розвитку аудіальних навичок у дітей. Можна проводити групові ігри на слухове сприйняття слів чи різних звуків.

Навички письма

Дозвольте учневі зі зниженим зором писати таким шрифтом, який легко бачити і читати. Краще використовувати чорний яскравий колір ручки чи маркера, що залишає більш товсті лінії, ніж кулькова ручка. Не зважайте на охайність письма та рівність літер та рядків. Дозволяйте нахилятися над зошитом так, як дитині зручніше, але слідкуйте за тривалістю виконання письмового завдання. Обов’язковими є спеціальні зошити для письма з більш широкими лінійками як для мови, так і для математики, а для сліпих учнів, які пишуть шрифтом Брайля, слід використовувати спеціальний папір, грифель, дошку для письма чи друкарську машинку.