Навчання дітей з порушенням зору. 2019. Костенко

Адаптація просторово-фізичного середовища для дітей із порушеннями зору

Безпечність оточуючого простору для кожної дитини є важливою. Дитина з порушенням зору зустрічається з додатковими труднощами під час звикання до простору школи, класу, спортивного залу, їдальні, туалету, ігрового майданчика. Такі діти потребують додаткових орієнтирів у просторі: напрямні вздовж підлоги чи стіни, таблички збільшеним шрифтом та шрифтом Брайля з позначенням приміщень, контрастне виділення дверей (наприклад, темний короб дверей на світлій стіні, світлі двері та темна дверна ручка), контрастно пофарбовані сходи тощо. Доцільно познайомити дитину із простором школи та класу заздалегідь, перед початком навчального року.

Ставлення до дитини з порушеним зором, як і з іншими особливими потребами, не повинно відрізнятися від ставлення до решти дітей. Учня слід навчити, як відповідати на запитання інших дітей про стан його зору, про додаткові засоби, що він їх використовує. Дітей у класі чи групі, де навчається дитина з порушеним зором, слід ознайомити з елементарними правилами спілкування та поведінки.

Таблиця 8

Рекомендації щодо облаштування просторово-фізичного середовища:

• шафу для одягу дитини з порушеним зором слід розташувати біля дверей, щоб її легко було знайти. Можна позначити її певним дотиковим чи світловим орієнтиром (наклеїти іграшку тощо);

• необхідно стежити за порядком у коридорах, на сходах, у класі (розкидані речі у проході між столами заважають безперешкодному доступу);

• дитину слід ознайомити з розташуванням усіх меблів та обладнання у класі та попереджати про їх переміщення, усі двері шаф, висувні шухляди слід тримати зачиненими (не залишати напіввідкритими);

• робоче місце дитини має бути у зоні досяжності вчителя, щоб у разі потреби було зручно допомогти дитині (наприклад, знайти предмет, який випадково впав);

• слід контролювати позу дитини за столом, не дозволяти їй низько нахилятися над зошитом чи книгою, наблизити їх до очей за допомогою підставки;

• забезпечити доступ до візуальної інформації у класі (збільшений шрифт, тактильна інформація).

Для дітей зі зниженим зором

Для сліпих дітей

• робоче місце дитини має визначатися відповідно до функціонального стану її зору. Якщо зір кращий на правому оці, слід посадити дитину ліворуч від центральної лінії, і навпаки; ближче до вчителя та дошки. Освітлення робочого місця має бути достатнім, але слід уникати прямих сонячних променів чи яскравого світла лампи, у деяких випадках порушення зору дитину слід садити у затіненій частині класу або спеціально захистити робочу зону від яскравого освітлення;

• слід уникати відблисків глянсових поверхонь столу, паперу, монітора комп’ютера, використовувати матові матеріали, захисний екран;

• якщо дитина використовує підставку для книг чи стіл з нахилом, слід налаштувати їх для найкращого зорового сприйняття.

• робоче місце дитини має бути розташоване ближче до вчителя і бути більшого за звичайний розміру через необхідність використання додаткового обладнання (брайлівський прилад для письма, оптичні збільшувачі, додаткова наочність тощо);

• для зменшення шуму доцільно використовувати спеціальні килимки, що служать додатковим орієнтиром на робочому місці;

• необхідно звертатися до дитини на ім’я, легко торкаючись плеча, щоб вона розуміла, що звертаються саме до неї, обов’язково слід попереджувати дитину, коли її залишають;

•доки дитина не звикла до голосів оточуючих, слід привчити всіх дітей називати себе на ім’я, коли вони говорять;

• слід формувати навички орієнтування у просторі з використанням додаткових орієнтирів і ціпка.

Як супроводжувати дитину з порушеним зором в незнайомому просторі?

Запропонована інструкція розроблена для супроводу сліпих осіб, але вона також може бути корисною для людей зі зниженим зором, які невпевнено орієнтуються в незнайомій місцевості, приміщенні, обставинах. Навіть ті сліпі люди, які вміло використовують для орієнтування ціпок, іноді потребують супроводу, зокрема в місцях великого скупчення людей, наприклад на загальношкільних заходах, екскурсіях чи в походах. Доцільно ознайомити із цими рекомендаціями всіх учнів та персонал закладу освіти, де навчається дитина з порушеннями зору.

• Під час зустрічі зі сліпою людиною підійдіть першим і, привітавшись, назвіть себе. Запитайте, чи все гаразд, чи не потрібна якась допомога, чи хоче вона, щоб ви її супроводжували.

• Якщо людина погоджується, запропонуйте їй взяти вас за лікоть. Легенько торкніться її руки. Запитайте, з якого боку їй зручніше йти. Якщо ви несете якусь річ у руках (сумку), тримайте її з протилежного боку.

• Тримайте свою руку зігнутою під кутом 90 градусів. Якщо ви значно нижчі за людину, яку супроводжуєте, їй буде зручніше торкатися вашого плеча. Якщо ви вище, людині буде зручніше триматися вашого зап’ястка.

• Ніколи не хапайте незрячу людину, не штовхайте її, не переміщуйте, як неживий предмет чи безпорадну дитину.

• Сліпа людина має залишатися на півкроку позаду вас, коли ви починаєте її супроводжувати. Рухаючись трохи попереду сліпої людини, ви маєте можливість своєчасно повідомити її про необхідність зупинитися або про зміну напрямку. Пам’ятайте, що корисно робити словесні підказки, наприклад: «ми наближаємось до бордюру», «зараз піднімемося сходами», «зійдемо зі схилу» тощо.

• Пересуваючись, не робіть ривків, різких рухів, поворотів, ідіть плавно. Сліпий тримає вас за руку, зворотним боком долоні торкаючись вашого корпусу, відчуває ваші рухи, підйоми, спуски, повороти. Рухайтесь у зручному для вас обох темпі. Не зупиняйтеся різко.

• Якщо даєте незрячому загальне уявлення про місто, населений пункт, назвіть спочатку важливі об’єкти, орієнтири («на півдні», «заході», «у центрі»), а потім більш дрібні. Будуйте вислови від загального до часткового, і навпаки. Так само робіть і під час ознайомлення з певним маршрутом.

• Переходячи через вузький прохід чи двері, попередьте людину, яку супроводжуєте, і перемістіть свою руку назад, коли потрібно йти один за одним.

• Наближаючись до сходів, зупиніться перпендикулярно краю першої сходинки і повідомте про розташування поручнів та напрямок руху (угору чи вниз). Якщо сходи круті, не забудьте зробити своєчасне попередження. Сліпа людина повинна йти на одну сходинку позаду, тримаючись за вашу руку з одного боку і за поручні — з іншого. Зупиніться після завершення підйому чи спуску сходами.

• Наближаючись до узбіччя, до переходу, зупиніться на самому краю бордюру і повідомте про його напрямок (угору чи вниз).

• Не залишайте сліпого одного на проїжджій частині вулиці, середині тротуару, на проході, у дверях: відведіть його у безпечне місце.

• Якщо помітили, що незрячий збився з маршруту, не керуйте його рухами на відстані, а підійдіть і допоможіть вийти на потрібну дорогу.

• Коли підходите до дверей, зупиніться й повідомте людині про напрямок відкривання дверей (усередину чи назовні, праворуч або ліворуч). Так незрячий зможе перейти до відповідної сторони. Використовуйте точні, конкретні і в той же час лаконічні формулювання, даючи поради. Наприклад, «двері — зліва від вас», а не «двері тут».

• Наближаючись до ескалаторів та дверей, що крутяться, використовуйте правила, аналогічні для сходів, бордюрів і дверей. Якщо сліпій людині це незручно, використовуйте сходи або звичайні двері, якщо вони є в будівлі, де ви перебуваєте.

• Дайте людині можливість здійснити вибір засобу пересування — ліфт, сходи або ескалатор.

• Зупиніться, коли вам потрібно розвернутися і скажіть про це вашому супутнику. Він випустить руку і чекатиме на сигнал.

• Коли незрячому необхідно сісти, не саджайте його, а просто легко і повільно допоможіть визначити, де знаходиться стілець. Наближаючись до нього, перемістіть руку сліпої людини так, щоб вона торкнулася спинки стільця або сидіння, якщо це можливо. Опишіть їй спинку, сидіння і положення стільця. Тоді вона зможе вирішити, як найкраще влаштуватися.

• Супроводжуючи сліпу людину до транспортного засобу, допоможіть їй торкнутися ручки дверей.

• Коли допомагаєте сісти сліпій людині в машину, перемістіть одну її руку на ручку дверцят, а другою допоможіть їй з’ясувати місцезнаходження краю даху автомобіля. Тоді вона зможе сісти сама.

• Будьте привітними і постійно розмовляйте зі сліпою людиною, час від часу запитуючи, чи їй зручно, чи робите ви все, що їй потрібно. Це допоможе їй розслабитися і насолодитися вашою компанією.

• Даючи поради, як пройти до якого-небудь місця, не використовуйте фрази типу «там» та подібну інформацію, не корисну для сліпої людини. Описуючи місце розташування, орієнтуйтеся на місцезнаходження сліпої людини.

• Будьте готові прочитати вголос написану інформацію.

• За можливості уникайте різких контрастів областей світлого і темного оточення.

• За переміщення давайте усну інформацію про шлях, яким ви йдете, наприклад: схили, прогалини, сходи або двері. Це потрібно для того, щоб людина, якій ви допомагаєте, встигла зреагувати на зміни.

• Збільшення або зменшення обсягу вашої допомоги залежить від того, наскільки комфортно сліпій людині рухатися з вами, і від того, користується вона білим ціпком чи ні.

Супровід у приміщенні

• Сліпій людині необхідно забезпечити комфортне й безперешкодне пересування у приміщенні.

• Не залишайте у проходах речі, які заважатимуть пересуванню.

• Вільним має бути і простір навколо столів і стільців.

• Підлога не повинна бути слизькою, килими слід надійно прикріпити.

• Контрастні смуги на килимі та вздовж стін можуть стати хорошим орієнтиром для людей із залишковим зором.

• Для незрячих людей важливий строго встановлений порядок розташування речей.

• Завжди повідомляйте людину про рухомі об’єкти або меблі у приміщенні.

• Відкривайте та закривайте двері повністю, не залишаючи їх напіввідкритими.

• Слід забезпечити достатній рівень освітлення у приміщеннях, особливо в яких відсутні вікна (коридори, сходи).

• Якщо залишаєте незрячого у приміщенні зі штучним освітленням, не приймайте рішення самі: дізнайтеся у нього, чи залишати світло увімкненим, адже у людини може бути збереженим світловідчуття.

Однією з необхідних умов адаптації простору і оточення для учня з порушеннями зору є встановлення адекватних взаємовідносин з учнівським колективом та персоналом закладу. Усі зусилля з підготовки закладу до навчання дитини з порушеннями зору, здійснювані командою фахівців і батьками, усі розроблені і підготовлені стратегії підтримки і адаптації можуть змарнуватися через елементарне недотримання етичних норм спілкування між людьми.

Довгі роки сегрегаційної політики стосовно людей з особливими потребами призвело до того, що в нашому суспільстві й досі не сформована культура взаємодії з людьми з певними відмінностями. Поступово, невеликими кроками ми до цього йдемо, сьогодні інклюзивне навчання дітей з особливими потребами стає повсякденною реальністю, а не «унікальним випадком», як це було ще 5-10 років тому.

Зміни, що відбуваються в суспільстві і в освіті, тривалі і повільні. Досить часто люди просто не знають, як саме будувати відносини зі сліпою дитиною, яка навчається поруч. Тому наводимо основні правила етичного спілкування та взаємодії з людьми з порушеннями зору.

Більшість людей не знає, як спілкуватися з людьми з ослабленим зором, оскільки не має такого досвіду. Нижче наведені деякі поради, що стануть вам у пригоді.

• Спілкуючись зі сліпою людиною або з людиною з ослабленим зором, важливо пам’ятати: кожна людина є індивідуальною особистістю, і це слід враховувати.

• Не відмовляйте сліпому у спілкуванні, розповідайте про побачене.

• Говоріть чітко, звичайним нормальним голосом. Не потрібно говорити надто повільно або голосно. Більшість людей з порушеннями зору не має проблем зі слухом. Такі люди не в змозі вас бачити, але дуже чутливі до інтонації.

• Не бійтеся використовувати у розмові такі слова, як «Подивіться!» чи «Бачите?». Люди з порушеннями зору також їх використовують. Навпаки, уникайте слів і виразів: «помацайте», «я вас відведу/проведу». Замінюйте їх на такі: «подивіться», «я піду з вами, якщо ви не проти».

• Не виявляйте надмірної цікавості під час зустрічі. Не поспішайте висловлювати незрячому своє співчуття: поводьтеся рівно, спокійно, виявляйте необхідну вимогливість і турботу. Для незрячого його стан здебільшого є природним, він не відчуває власну сліпоту так, як зряча людина, заплющивши очі.

• Запитайте людину, як багато вона може побачити, це зорієнтує вас у виборі способів допомоги.

• Не давайте зрозуміти і відчути незрячій людині, що вона від вас залежить, поводьтеся з нею як з рівною.

• Дивіться прямо на людину (як у розмові зі зрячою). Якщо ви постійно відводите погляд під час розмови, навіть повністю незряча особа може це помітити і трактувати як незацікавленість і байдужість з вашого боку, що може її образити.

• Під час розмови з незрячим не обирайте посередником особу, яка його супроводжує, звертайтеся безпосередньо до нього.

• Виражайте словами ваші думки і почуття, тому що людина може бути не в змозі бачити невербальні сигнали. Зрячим у присутності сліпих також слід уникати пояснень за допомогою міміки і жестів. Сліпий помічає це і почувається виключеним зі спілкування.

• Залежно від ситуації, багатьом людям із втратою зору потрібний опис навколишнього середовища. Якщо ви перебуваєте за межами будівлі, опишіть те, що ви бачите навколо себе, якщо ви перебуваєте у приміщенні — опишіть його розміри, меблі тощо.

• Якщо помітили, що незрячий виявив інтерес до зовнішності іншої людини, намагайтеся її тактовно описати.

• Якщо людині потрібно пояснити напрямок, дайте ясні і чіткі відповіді, використовуючи такі орієнтири, як «ліворуч» або «праворуч», чи назви сторін світу, рух стрілки годинника. Фраза може бути, наприклад, такою: «Стіл знаходиться в чотирьох кроках ліворуч». Уникайте розпливчастого опису, такого як «там», «ось», за необхідності уточнення напрямку.

• Коли читаєте якийсь документ незрячій людині, не замінюйте прочитане власним переказом.

• Якщо незряча людина звертається до вас по допомогу з питань, що мають приватний характер (відвідування лікаря, банку, читання листа), зберігайте цю інформацію в таємниці.

• Делікатно допоможіть сліпому порадою, якщо помітили якийсь недолік в одязі, зачісці тощо.

• У гамірному приміщенні під час розмови не відходьте від сліпого, не попередивши його. У разі виникнення потреби покинути приміщення, переконайтеся у тому, що людина в курсі вашого наміру, щоб вона не залишилися розмовляти сама із собою.

• Якщо є необхідність залишити людину саму, особливо у незнайомій обстановці, переконайтеся, що вона спирається на предмет (стілець, стіл або стіну), а не стоїть посередині приміщення, на відстані від будь-яких опір. Не залишайте сліпу людину в ситуації, де вона може почуватися дезорієнтованою.

• Ідучи зі сліпим, не виставляйте його напоказ, намагайтеся увійти до загальної маси людей. Неприпустимою є фраза: «Відійдіть, я іду з незрячим!».

Спілкування з людьми з обмеженими можливостями нічим не відрізняється від спілкування зі всіма іншими людьми. Найголовніше — уміння прислухатися до потреб людини, а не передбачати їх на власний розсуд.