Навчання дітей з порушенням зору. 2019. Костенко

II. СТРАТЕГІЇ І ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ТА РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ

Бар’єри в освітньому просторі для дітей із порушеннями зору: визначення стратегій підтримки командою фахівців

Навчання дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітньому просторі пов’язане із численними труднощами і бар’єрами. Це своєрідний виклик і для самої дитини, і для її батьків, і для вчителів, і для освітньої системи в цілому. Так, якщо ви вчитель початкової школи і у вашому класі з’явиться дитина з порушеннями зору, будьте готові до того, що спочатку вас можуть приголомшити відмінності її потреб від потреб інших учнів класу. Але незабаром ви помітите, що це така ж дитина, як і решта учнів класу, вона так само старанна чи трохи розгублена і неуважна, дуже любить потеревенити або серйозна і мовчазна, акуратна і пунктуальна чи розбишака... і так само допитлива і відкрита до нового. І цій дитині, як і всім іншим у класі, потрібні ваші підтримка, терпіння, любов і всі ті унікальні якості, які притаманні справжньому вчителю.

Можливо, про цю дитину вам знадобиться трохи більше інформації для побудови стратегії її освітнього супроводу, а також будуть потрібні підтримка і допомога команди фахівців (асистента вчителя, тифлопедагога, психолога) та батьків.

У побудові цієї освітньої стратегії важливо враховувати потреби та очікування учнів з порушеннями зору, адже навчання в загальноосвітньому закладі — це не просто рівний доступ до якісної освіти, це кращі можливості для формування соціальної взаємодії з однолітками, дорослими, громадою та світом, частиною якого вони мають стати в майбутньому. Це можливість рости і розвиватися, виявляти свої таланти та реалізовувати інтереси, дискутувати, здобувати досвід, розробляти цілі і проекти, мріяти і прагнути.

Для успішної реалізації освітнього шляху такому учневі потрібно:

  • відчувати себе комфортно і в безпеці у класі та школі, на уроці, прогулянці, екскурсії;
  • працювати з людьми, які розуміють наслідки зорового порушення для навчальних можливостей;
  • отримувати відповідні навчальні ресурси та технології, матеріали та адаптивне обладнання для ефективного навчання;
  • розвивати позитивну самооцінку, отримуючи щоденні можливості для успіху.

Успішність навчання, звичайно ж, залежатиме і від самого учня, і від його розуміння, що він має такі самі права та обов’язки, що й інші учні, що від нього очікують належної поведінки і старанності, комунікації, самостійності і відповідальності.

Основними труднощами у навчанні, пов’язаними з порушенням зору, є:

  • зниження практичного досвіду навчання, бо діти не здатні безпосередньо засвоювати навички зі спостережень за об’єктами і взаємодій;
  • формування узагальнених уявлень та пізнавальний розвиток;
  • навички комунікації і взаємодії;
  • навички самообслуговування;
  • навички орієнтування і мобільності.

Особистісний розвиток учня з порушеннями зору також важливий, цьому сприятимуть: заохочення до позитивної самооцінки, поведінки; стимулювання самостійності, формування навичок самозахисту, хороша міжособистісна комунікація з учнями класу за виконання спільних завдань.

Входження дитини з порушеним зором в нове оточення освітнього закладу пов’язане із суттєвими адаптаційними труднощами для неї, а також для інших дітей цієї групи чи класу та вчителя. Полегшити процеси адаптації допоможе підготовча робота, здійснена командою підтримки, та дотримання основних рекомендацій щодо індивідуальної стратегії підтримки, вироблених за результатами оцінювання.

Оцінювання, збір інформації

Комплексне психолого-педагогічне оцінювання розвитку дитини здійснюється фахівцями інклюзивно-ресурсних центрів. Це процес збору та інтерпретації кількісної та якісної інформації про особливості розвитку дитини з метою визначення її особливих освітніх потреб, розроблення рекомендацій щодо освітньої програми, організації освітнього середовища, особливостей організації психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг, відповідно до потенційних можливостей дитини. Як правило, дитина з особливими освітніми потребами має прийти на навчання до закладу освіти вже з висновком ІРЦ та загальними рекомендаціями щодо організації навчання. Утім, на практиці здебільшого саме заклад освіти виявляє існування труднощів, які стримують розвиток дитини і ускладнюють процес навчання. У разі виявлення такої дитини проводиться первинне оцінювання саме на рівні закладу (командою закладу). Первинний збір інформації здійснюється зі спостережень за дитиною, опитування батьків, фахівця ІРЦ (тифлопедагога), психолога, асистента вчителя. Слід зібрати максимальну інформацію, що допоможе вчителеві отримати комплексний звіт про стан зорового порушення, функціональний стан зорового сприйняття, особливості фізичного розвитку, мовленнєві й комунікативні здібності, когнітивний розвиток та на його основі зробити висновки про освітні можливості та стратегії підтримки такого учня. Цей документ у подальшому використовується для розробки індивідуального навчального плану для учня. Медична інформація (висновок офтальмолога) про зорове порушення має бути інтерпретована для вчителя з погляду освітніх наслідків, тому важливий висновок про функціональний стан зору: про те, як дитина бачить зблизька і на далекій відстані, на вулиці, в освітленому приміщенні, у сутінках; які має поля зору та периферійний зір (що бачить збоку); чи сприймає перспективу та глибину простору, чи два ока бачать однаково (бінокулярний зір), чи розрізняє всі кольори однаково добре; яких додаткових оптичних чи освітлювальних засобів потребує, чи потребує використання аудіо- чи тактильних засобів. Уся ця інформація допоможе команді підтримки під час розробки навчального плану та визначення стратегій навчання.

Пропонуємо орієнтовний план збору інформації про дитину з порушеннями зору для розуміння її потреб та визначення стратегії підтримки.

Комплексне оцінювання індивідуальних особливостей та потреб дитини з порушеннями зору допоможе виявити проблеми і труднощі та чітко спланувати стратегію її підтримки у загальноосвітньому просторі. Недосконале чи відсутнє зорове сприйняття, збіднений сенсорний досвід, загальне зниження пізнавальної активності, складності просторового орієнтування викликають низку бар’єрів у навчальній та соціально-комунікативній діяльності дитини. Сере них:

  • труднощі просторового орієнтування та мобільності внаслідок несформованих просторових уявлень і навичок орієнтування у просторі;
  • труднощі зорово-рухового орієнтування та загальне зниження пізнавальної активності призводять до зменшення рухової активності (гіподинамії), що негативно позначається на загальному фізичному розвитку та стані здоров’я незрячих дітей. Нереалізована природна рухова активність може проявлятися у вигляді нав’язливих рухів (розхитувань корпусу, тупцювання на місці, перебирання пальців рук тощо);
  • труднощі сприйняття власного тіла у просторі, порушення координації, рівноваги;
  • невідповідність конкретних уявлень їх словесним позначенням, вербалізм уявлень;
  • зниження пізнавальної активності, недосконалість сприйняття, неможливість спонтанного формування уявлень, мимовільного засвоєння знань, наслідування та самонавчання;
  • порушення чи неможливість дистантного сприйняття об’єктів та явищ навколишнього середовища та як наслідок: формування фрагментарних, викривлених уявлень про них;
  • фрагментарність уявлення дітей з порушеннями зору якісно змінює характеристики (швидкість, повноту, узагальненість тощо) пізнавальних процесів: пам’яті, мислення, уваги, уяви;
  • підвищена тривожність, невпевненість, зниження самооцінки, несамостійність;
  • бар’єри соціальної взаємодії та комунікації через труднощі встановлення і підтримання міжособистісних контактів з оточуючими;
  • неможливість спостерігати за реакцією співрозмовника на власне мовлення, діти не здатні контролювати його, що призводить до ускладнень у встановленні і підтриманні міжособистісної взаємодії з оточуючими;
  • порушення звуковимови через неможливість зорового наслідування за артикуляцією дорослого;
  • невміння використовувати невербальні засоби спілкування, що може призводити до непорозумінь у спілкуванні;
  • обмеженість діяльності повсякденного життя через відсутність сформованих навичок самообслуговування (готування, прання, прибирання) та соціальних навичок (поведінка в магазині, користування громадським транспортом тощо);
  • обмеженість вибору майбутньої професії;
  • обмеженість поведінкового досвіду під час відпочинку та розваг з однолітками. Дітей не залучають до колективних ігор, бо вони не розуміють правил гри, дій та не виправдовують очікувань інших дітей. Такі діти не можуть бути успішними в цій діяльності без допомоги дорослого.

Подоланню цих труднощів сприятимуть додаткові корекційно-розвивальні послуги, що їх дитина отримує під час опанування загальноосвітньої програми навчання. (Додаток А).

Команда підтримки

З метою забезпечення ефективності освітнього процесу дітей з особливими потребами, які здобувають освіту в умовах інклюзивного навчання в закладах загальної середньої та дошкільної освіти, утворюється команда психолого-педагогічного супроводу.

У закладі загальної середньої освіти до її складу входять:

  • постійні учасники: директор або заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель початкових класів (класний керівник), учитель-предметник, асистент учителя, практичний психолог, соціальний педагог, учитель-дефектолог (тифлопедагог для дітей з порушеннями зору), учитель-реабілітолог та батьки (один з батьків) або законні представники (далі — батьки) дитини;
  • залучені фахівці: медичний працівник закладу освіти, лікар, асистент дитини; спеціалісти системи соціального захисту населення, служби у справах дітей та інші фахівці за потребою.

У закладі дошкільної освіти:

  • постійні учасники: директор або вихователь-методист, вихователь, асистент вихователя, практичний психолог, соціальний педагог, учитель-дефектолог (тифлопедагог), учитель-реабілітолог та батьки дитини;
  • залучені фахівці: медичний працівник закладу освіти, лікар, асистент.

Основні завдання:

  • збір інформації про особливості розвитку дитини, її інтереси, труднощі, освітні потреби на етапах створення, реалізації та моніторингу виконання індивідуальної програми розвитку;
  • визначення напрямів психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг, що можуть бути надані в межах закладу освіти на підставі висновку ІРЦ, та забезпечення надання цих послуг;
  • розроблення ІПР для кожної дитини з ООП та моніторинг її виконання з метою коригування та визначення динаміки розвитку дитини;
  • надання методичної підтримки педагогічним працівникам закладу освіти з організації інклюзивного навчання;
  • створення належних умов для інтеграції дітей з ООП в освітнє середовище;
  • проведення консультативної роботи з батьками дітей з ООП щодо особливостей їхнього розвитку, навчання і виховання;
  • проведення інформаційно-просвітницької роботи у закладі освіти серед педагогічних працівників, батьків дітей з метою недопущення дискримінації та порушення прав дитини, формування дружнього та неупередженого ставлення до дітей з ООП.

Взаємодія та постійна комунікація членів команди в оцінюванні потреб дитини, розробці індивідуальної навчальної програми, плануванні стратегії освітнього маршруту створюють основу для подальшого навчання, сприяють соціальному, емоційному, комунікативному та освітньому розвитку.

Активними членами команди мають стати безпосередньо сам учень і його батьки. Якщо це доречно, учня можна залучати до засідань команди підтримки, запитувати про його успіхи; про види діяльності, в яких він відчуває себе успішним; про труднощі, з якими він стикається. Установлення довірливих стосунків з учнем, усвідомлення ним своєї ролі формуватимуть відповідальне ставлення до самого процесу навчання, сприятимуть позитивній самооцінці та комунікації з учителями й однолітками.

Батьки повинні включатися як активні члени команди підтримки від самого початку процесу входження дитини в освітній заклад, бо ніхто краще за них не знає дитину, її особливості, інтереси, здібності і вміння, що їх важливо враховувати під час розробки загальних освітніх стратегій. Від участі батьків в освітньому процесі безпосередньо залежить його ефективність. Часто батькам потрібно дати орієнтири, в яких завданнях, чим і як вони можуть допомогти дитині та вчителю.

Орієнтовний перелік запитань учителя до батьків

  • Ви хочете розповісти про порушення зору вашої дитини і про те, як це впливатиме на його навчання в класі?
  • Чи можемо ми поговорити про те, наскільки незалежною є ваша дитина вдома/у школі/у громадських місцях? Чи є якісь особливі труднощі, які мені потрібно знати?
  • Скільки допомоги, на вашу думку, мені потрібно надати вашій дитині?
  • Яка інформація про вашу дитину, на ваш погляд, важлива для мене? (Гострота зору, поле зору, зорове сприйняття, рекомендації...)
  • Чи використовує ваша дитина будь-яке спеціальне обладнання? Чи знає вона, як ним користуватися? Що робити, якщо воно не працює?
  • Чи потребує ваша дитина спеціального обладнання у школі, класі?
  • Які стратегії можуть бути корисними, на вашу думку, для ефективної співпраці та спілкування дитини зі мною і учнями класу?
  • Якщо виникатимуть запитання про втрату зору вашої дитини з боку інших учнів класу, як їм слід пояснити проблему? Які у вас є пропозиції?
  • Чи є якісь спеціалісти, які зараз працюють з вашою дитиною?
  • Які навчальні та соціальні цілі ви бачите для своєї дитини?
  • Чи є будь-які запитання, що ви б хотіли їх поставити мені? (Такі, як мої очікування, завдання, матеріали, дії, оцінювання успішності, проекти, плани занять тощо.)

Учитель початкової школи, класний керівник класу, де навчається дитина з особливими потребами, є ключовою фігурою у плануванні і реалізації навчального процесу. Він надає команді підтримки інформацію про навчальні можливості дитини, допомагає батькам зрозуміти основні навчальні процеси та кроки, закладені в індивідуальну програму для дитини; пояснює, як вони можуть долучитися до співпраці; ставить запитання перед фахівцями (тифлопедагогом, психологом, фізичним реабілітологом та ін.) щодо особливостей розвитку та оптимальних шляхів педагогічного впливу на дитину. Безпосередньо в навчальному процесі вчитель дізнається про потреби учня з порушеннями зору, планує і реалізує навчальні завдання; змінює навчальні методи та прийоми, адаптує прийоми оцінювання дитини та, власне, оцінює успішність навчання учня; підтримує постійну комунікацію з учнем, батьками та іншими вчителями.

Фахівець ІРЦ (учитель-дефектолог), тифлопедагог, координує розробку та ефективність індивідуальної програми розвитку дитини. Він має спеціальну освіту, може надати консультативну допомогу стосовно порушень зору, особливостей розвитку дитини та освітніх наслідків зорового порушення, спеціальних методик навчання та адаптацій і модифікацій навчальних матеріалів і програм, яких потребує дитина зі зниженим зором та сліпа дитина; бере участь в оцінюванні дитини, дає поради щодо матеріалів, технічних засобів та ресурсів; проводить тренінги для вчителів школи, асистентів, психологів, батьків щодо організації навчання дітей з порушеннями зору, адаптації простору, формування спеціальних навичок орієнтування і мобільності, самообслуговування, комунікації.

Таблиця 6

Орієнтовний перелік запитань учителя до тифлопедагога

  • Які зорові можливості учня? Що він бачить? (Розмір, контрастність, дрібні деталі, колір.)
  • Чи використовує учень шрифт Брайля? Яка моя відповідальність?
  • Чи слід очікувати, що цей учень з порушеним зором зможе робити все, що роблять інші учні класу?
  • Наскільки самостійний учень? Скільки допомоги я повинен надати?
  • Чи потрібний помічник? Чи можете ви запропонувати способи спільної роботи?
  • Як учень відчуває втрату зору?
  • Чи є спеціальне обладнання, матеріали, тексти, документи, про які мені слід знати?
  • Які прийоми я можу використовувати, коли викладаю навчальний матеріал?
  • Як щодо дисципліни чи поведінки? Очікування? Застереження?
  • Що ви можете розказати мені про здібності, вміння, інтереси учня?
  • Як проводити екскурсії, походи, лабораторні заняття?
  • Як слід познайомити учня з класом?
  • Чи можуть скластися ситуації, що викличуть труднощі в учня?
  • Яку допомогу ви можете мені надати? Як часто ви зможете приходити на заняття?
  • Чи потрібні альтернативні стратегії оцінювання?
  • Як я можу ефективно залучити учня до групової роботи?
  • Які ви можете запропонувати посилання на корисні інтернет-ресурси?
  • Яку ще корисну інформацію я можу отримати у вас?
  • Як я можу з вами зв’язатися у разі потреби?

Директор (заступник директора) школи забезпечує впровадження інклюзивного навчання учня в загальноосвітньому закладі, забезпечує підтримку персоналу, відповідні матеріали та навчання педагогічного колективу (курси, тренінги тощо); забезпечує реалізацію рішень команди підтримки, оцінює їхню ефективність та контролює виконання всіма членами команди завдань у чинному нормативно-правовому полі.

Асистент учителя є частиною команди підтримки. Його головна задача — допомога вчителеві класу в реалізації освітньої програми, що відповідає потребам усіх учнів, у тому числі учня з порушенням зору. Асистент сприяє покращенню взаємодії учня з порушеннями зору з однолітками. Допомагає учням, які використовують шрифт Брайля для читання і письма, працюючи над розвитком цих навичок в учня. Адаптує дидактичні матеріали, готує індивідуальні картки із завданнями шрифтом Брайля, добирає відповідні аудіо- та тактильні матеріали, необхідні для уроків. Допомагає учневі використовувати оптичні та технічні засоби для навчання. Вирішує деякі питання з адаптації фізичного простору класу, школи до потреб учня. Сприяє пізнавальному розвитку учня та формуванню уявлень про об’єкти, предмети та явища, які вивчаються, а також формуванню та розвитку організаційно-соціальних навичок. Проводить індивідуальну роботу з учнем, зокрема для пропедевтичного формування спеціальних навичок використання певного обладнання на уроці, навичок орієнтування і мобільності у просторі та соціально-побутових навичок.

Від співпраці та злагодженості роботи всіх членів команди підтримки безпосередньо залежить ефективність навчання дитини з особливими потребами та щоденне виконання загальної стратегії супроводу учня в освітньому середовищі.

Таблиця 7

Загальними стратегіями супроводу для дітей із порушеннями зору в освітньому середовищі є:

  • безпечність та доступність простору школи, класу, ігрового майданчика (тактильні орієнтири, брайлівські надписи, наявність вільного доступу до робочого місця тощо);
  • адаптація засобів навчання залежно від способу сприйняття (збільшення шрифту та контрастності, схематизація зображень, використання шрифту Брайля, освітлення тощо);
  • зменшення часу зорового навантаження, заміна візуальної інформації тактильною та аудіальною;
  • розвиток навичок сприйняття, альтернативного зоровому (дотикове обстеження, слухове сприйняття тощо);
  • стимулювання і заохочення активності та самостійності учня.