Навчання дітей з особливими освітніми потребами. 2019. Колупаєва

Порушення слуху

Загальний огляд

Порушення слуху — це загальний термін, що використовується для позначення втрати слуху різного ступеня. Складно встановити1 точний відсоток порушень слуху серед населення, тому такі дані суттєво коливаються. Приблизно одна дитина з 1000 народжується глухою або втрачає слух до трьох років. Однак, якщо до цієї групи ще зарахувати малюків із помірними втратами слуху, ця цифра зросте до одного випад на на 750 дітей. Загалом у 5 % дітей шкільного віку слух не відповідає нормі. Із них 10-20 % потребують того чи іншого спеціального навчання.

Загальна категорія «порушення слуху» охоплює широкий діапазон: від часткових втрат слуху, що можуть лише заважати в гамірних середовищах, до глухоти, коли діти не можуть чути звуки, навіть якщо їх підсилюють (за допомогою слухових апаратів).

Спеціалісти використовують такі терміни: порушення слуху, глухота, слабочуючий.

Глухота — це настільки глибока втрата слуху, що слуховий канал (вухо) не може функціонувати як основний канал для стеження за мовленням чи опанування мови.

Нечуюча людина — це людина, порушення слуху в якої перешкоджає успішній обробці лінгвістичної інформації через слух зі спеціальною допомогою або без неї.

Слабочуючий — так називають особу з певною втратою слуху, яка може використовувати слуховий канал для стеження за мовленням чи опанування мови.

Людина з проблемами слуху — це особа, в якої наявний певний залишковий слух і його достатньо для здійснення успішної обробки лінгвістичної інформації на слух, часто із допоміжними пристроями.

1 Етіологічними й діагностичними сторонами порушень слуху займаються медики й інші спеціалісти. Головними особами під час оцінювання слуху, рекомендацій щодо допоміжного обладнання і його добору є аудіологи. Отоларингологи займаються такими органами, як вуха, горло й ніс, що впливають на слух і мовлення. Вони також проводять лікування, зокрема хірургічне.

Загальні ознаки

Різні рівні втрати слуху можуть спостерігатись у дитини на різних частотах (тонах). Наприклад, може бути помірна втрата сприйняття низьких звуків і тяжка втрата сприйняття високих звуків. Дитина сприймає мовлення не на одному рівні, а врозбрід, оскільки різні звуки чує по-різному.

Водночас в учня можуть відбуватись щоденні коливання слуху. На слухове сприйняття часто впливають ГРЗ, інфекційні захворювання вух тощо.

Симптоми та наслідки втрати слуху1

Аудіологічні

Комунікативні

Навчальні

Кондуктивна втрата слуху

Втрата слуху 30 дБ (в межах 10-50 дБ): погане сприйняття на слух;

ослаблений і непостійний звуковий сигнал; труднощі розуміння в складному звуковому середовищі; порушене виокремлення мовлення з потоку інших звуків; для подальшого розвитку дитини необхідно голосніше вимовляти звуки, доки дитина зможе відповідати та виокремлювати мовлення із загального потоку звуків; нездатність постійно впорядковувати звукову інформацію.

Труднощі з утворенням лінгвістичних категорій (множина, часові форми);

труднощі з відокремленням складів і слів у мовленнєвому потоці; затримка рецептивного мовлення;

затримка експресивного мовлення;

затримка пізнання.

Нижчі результати тестування;

нижчий словесний IQ;

гірші навички читання і правопису; нижча соціальна зрілість;

може бути рекомендовано навчання за спеціальними програмами.

1 Адаптовано за American Psychiatric Association (2000). Diagnostic and statistical manual of mental disorders (DSM IV-TR). Washington, DC: Author / Американська психіатрична асоціація (2000 p.).

Одностороння втрата слуху

Втрата слуху від легкої до повної: не розпізнає звуки; погано розуміє мовлення за наявності інших шумів; погано чує обома вухами, що створює певні проблеми.

Труднощі під час виконання завдань, що потребують мовленнєвих навичок.

Прогалини в навчанні: читання, правопис, математика; труднощі із словесним навчанням; дитина відчуває незадоволення, тривожність, безсилля, стурбованість; більш залежна в класі.

Легка двостороння сенсоневральна втрата слуху

Втрата слуху 15-20 дБ: погане сприйняття мовлення на слух; слабке розрізнення звуків;

потрібне використання мікрофонів, навушників.

Потенційні проблеми

з артикуляцією;

проблеми зі стеженням за звуковою інформацією;

проблеми із запам’ятовуванням звукової інформації;

проблеми з розумінням звукової інформації;

можливі затримки розвитку експресивного усного мовлення;

вплив на синтаксис

і семантику;

вплив на розвиток словникового запасу.

Гірші навчальні досягнення: проблеми з розв’язуванням задач, розумінням математичних понять; збіднений словниковий запас, труднощі з розумінням прочитаного; з віком навчання погіршується.

Двостороння сенсоневральна втрата слуху від легкої до глибокої

Втрата слуху 41-90 дБ: фоновий шум і луна значно впливають на слухове сприйняття та розуміння; раптові зміни стану слуху, поступова втрата слуху; рекомендована спеціальна апаратура.

Проблеми сприйняття мовлення;

труднощі розвитку мовлення (проблеми артикуляції від слабких до середніх);

проблеми з опануванням мови від слабких до значних: синтаксис, морфологія, семантика, граматика;

недостатній словниковий запас.

Проблеми з грамотністю від слабких до значних (читання та письмо);

проблеми з академічними досягненнями;

значні навчальні проблеми;

незрілість;

почуття ізоляції та відособлення;

потреба спеціальних навчальних підтримок.

У 80% випадків порушення слуху в дітей діагностують за допомогою неформальних засобів, зазвичай батьки чи вчителі помічають наявність певних проблем.

Можливі ознаки незначної втрати слуху в дітей

  • Дитина часто скаржиться на фізичні проблеми (наприклад, дзвін, біль у вухах, виділення гною, часті простуди і закладене горло).
  • У дитини погана артикуляція, особливо часто зникають деякі приголосні звуки.
  • Дитина нахиляє голову або повертає її вухом до того, хто говорить, і помітно намагається прислухатися до змісту повідомлення.
  • Дитина виконує вказівки гірше, ніж інші діти.
  • Дитина часто просить повторити сказане.
  • Дитина здається неуважною, коли до неї звертаються голосом звичайної гучності.
  • Дитина говорить або співає занадто голосно чи дуже тихо.
  • Дитина говорить забагато, і складається враження, що вона не хоче втратити контроль над ситуацією.
  • Дитина відособлена й не бажає спілкуватися з однокласниками.
  • Дитина дає неправильні відповіді на прості запитання.
  • В освітньому закладі дитина навчається гірше своїх потенційних можливостей.
  • Дитина порушує поведінку вдома чи в освітньому закладі.

Найсуттєвішим наслідком порушення слуху є порушення комунікативних умінь дитини. Втрата слуху позначається на розвитку мови й мовлення, найважливіших чинниках міжособистісної комунікації. Порушення слуху створює значні перепони, оскільки роль слуху в навчанні дитини беззаперечна. За нормального розвитку дитина опановує мову й мовлення спонтанно, майже не докладаючи зусиль. Діти з порушеннями слуху не чують звуків мовлення ні інших людей, ні тих, які видають самі. Отже, вони фактично ізольовані від людського голосу, а це неминуче перешкоджає опануванню мови і мовлення або загальмовує його.

Класифікація

Наразі існує кілька систем класифікації. У таблицях узагальнюється вплив втрати слуху за кожним із цих типів (аудіологічним, комунікативним й навчальним). Кожен з типів порушення і ступінь втрати слуху спричиняє низку труднощів у навчанні та комунікації.

Класифікація порушень слуху1

Тяжкість

Час виникнення

Етіологія

Місце (локалізація) ураження

Легка

Помірна

Середня

Глибока

Долінгвальні2

Постлінгвальні

Вроджені

Набуті (оглухлі)

Кондуктивні

Сенсоневральні

Рівні порушення слуху

Діапазон

Тяжкість

Наслідки

0-25 дБ3

Незначна

25-40 дБ

Легка втрата слуху

Можуть виникати труднощі сприйняття тихих або віддалених звуків; труднощі під час спілкування, під час роботи в групі чи в гамірних середовищах.

1 Адаптовано за Alberta Education. Programming for Students with Special Needs series: Teaching students with are deaf or hard of hearing (Book 4). (Measurement of hearing and hearing loss, pp. 401-416).

2 Діти з долінгвальною глухотою втрачають слух до оволодіння мовою й мовленням. У дітей з долінгвальною (вродженою) втратою слуху немає можливостей тренувати навички слухання, необхідні для розвитку мови й мовлення. Уроджена втрата слуху беззаперечно впливає на кожен аспект розвитку комунікації від народження дитини. Діти з постлінгвальною глухотою втрачають слух після того, як у них уже розвинулося мовлення. Якщо діти втрачають слух після оволодіння мовою й мовленням, в них зазвичай комунікативні вміння розвиваються легше. Що пізніше людина глухне, то кращими в неї будуть комунікативні навички.

3 Втрату слуху часто вимірюють як втрату децибелів (дБ).

40-60 дБ

Помірна втрата слуху

Виникають труднощі з нормальним мовленням, під час спілкування, роботи в групах, обговорень у класі. Учень може зрозуміти мовлення на відстані 1-1,5 м, якщо співрозмовники використовують знайомі слова. Обов’язкове постійне використання слухових апаратів. Необхідне застосування спеціальної апаратури, ФМ-системи. Ймовірно, учневі знадобиться додаткова допомога з усіх академічних дисциплін, де мова/мовлення є основним джерелом інформації.

60-90 дБ

Тяжка втрата слуху

Суттєві труднощі навіть із використанням гучного чи підсиленого мовлення (діти чують його погано та спотворено). Потребують підсилювальної апаратури, спеціального розвитку мови й мовлення.

90 дБ +

Глибока втрата слуху, глухота

Можуть відчувати гучні звуки й вібрації, але загалом не можуть зрозуміти навіть підсиленого мовлення. Учень може чути лише гучні шуми на близькій відстані та потребує індивідуальної допомоги для компенсації слуху, інтенсивної слухової терапії, застосування спеціальних методів навчання. Майже в усіх своїх практичних діях учень для обробки інформації покладається на зір, а не на слух. Дитина може потребувати вивчення мови жестів і застосування спеціальних навчальних технік для розвитку мови й мовлення.

Підтримка

Дітям з порушеннями слуху потрібна значна допомога (слухопротезування, реабілітація \ терапія, спеціальні методи навчання). Зазвичай підтримка охоплює два напрями:

  • медичне втручання, щоб усунути чи мінімізувати фізичні причини втрати слуху та дібрати підсилювальні пристрої;

1 Слухова реабілітація — спеціальні заняття, необхідні для дітей і дорослих з порушеннями слуху. Допомагає вивчити мову, навчитися читати по губах, слухати, говорити й за потреби користуватися жестовою мовою.

  • мінімізацію навчальних та психологічних наслідків втрати слуху (спеціальна освіта, спеціальні методи навчання, спеціальні послуги).

!!! Інколи діти можуть відмовлятися носити слухові апарати, користуватися ФМ-системою або іншими допоміжними пристроями, оскільки вони привертають небажану увагу. Доцільно:

  • • інформувати учня, його однокласників і персонал освітнього закладу щодо важливості використання допоміжних пристроїв;
  • • запропонувати дитині зробити або придбати непримітні чохли для цього обладнання, щоб воно не привертало зайвої уваги;
  • • підписати з дитиною контракт про те, що вона носитиме/використовуватиме цей пристрій.

Організація навчання в інклюзивному середовищі

Світова педагогічна практика свідчить, що учні з порушеннями слуху можуть навчатися в різноманітних освітніх закладах. Наразі близько третини глухих дітей навчається у спеціальних освітніх закладах, близько двох третин учнів з порушеннями слуху різної тяжкості навчаються у звичайних освітніх закладах (у тому числі і за спеціальними програмами та в окремих класах).

Навчання1

Хоча втрати слуху в учнів можуть бути подібними, усі діти мають різні слухові, мовленнєві й мовні навички і різну мотивацію до навчання. Здебільшого таким дітям необхідні адаптації у навчанні. Через втрату слуху можуть гальмуватися вивчення граматики рідної мови, ідіоматичних виразів, розуміння абстрактних ідей (учням важко вивчати абстрактні за змістом або пов’язані з мовою предмети).

1 За Smith et al., (1996). Teaching students with special needs in inclusive settings. (Introduction/Hearing impairments, pp. 374-376).

Поетапного опанування та постійного тренування потребуватимуть:

  • організаційні вміння;
  • навчальні вміння;
  • відповідальне виконання завдань;
  • міркування вголос;
  • узагальнення знань;
  • звичка до використання слухових апаратів;
  • звичка до використання допоміжних пристроїв.

Соціалізація

Значна втрата слуху передбачає застосування спеціальних підходів, спрямованих на набування соціальних навичок. Учні з порушеннями слуху можуть відчувати труднощі спілкування з оточуючими. Затримка розвитку мови та мовлення також негативно позначається на комунікації.

Соціальна комунікація передбачає володіння відповідними знаннями й навичками (форми вітання, говоріння по черзі, дотримання теми бесіди й завершення розмови тощо), що їх мають поступово опановувати діти з порушеннями слуху. За необхідності дітям потрібно забезпечити комунікаційне середовище з використанням жестової мови.

Якщо учні не можуть чути оголошень по селектору чи звуків пожежної сирени, вони потребують допомоги персоналу освітнього закладу або використання іншого способу повідомлення про такі сигнали. Щоб організувати безпеку дітей, їх слід спеціально сповістити про внесення змін у щоденну роботу.

Комунікація

Учні з порушеннями слуху можуть користуватися різними способами і засобами комунікації. Це залежить від потреб кожної конкретної дитини і поглядів батьків. Комунікація може здійснюватися через застосування:

  • мовлення;
  • читання по губах;
  • мови жестів;
  • мовлення з підказкою.

Технічна підтримка

Пристрої підсилення допомагають задовольнити потреби учнів з порушеннями слуху. Вони допомагають розвинути навички мовлення, слухання та навчання. Важливо, щоб вони постійно перевірялися і щодня були в робочому стані. Учень, батьки, персонал освітнього закладу і лікар-аудіолог мають ухвалити рішення стосовно того, яку технологію можна використати. Із часом технології змінюються, учень може отримати нове обладнання, з яким теж слід ознайомитись педагогу. Далі йтиметься про прилади підсилення, що їх учні можуть використовувати в класі.

Слухові прилади — це електронні пристрої, що підсилюють усі звуки. Найсильніше підсилюються ті звуки, що звучать найголосніше або знаходяться найближче до дитини. Ці пристрої потрібно носити щодня й постійно перевіряти. Дитина має в них приходити до освітнього закладу, не знімати упродовж дня, якщо її батьки або аудіолог не дозволили це зробити. Освітній заклад має домовитися із сім’єю про забезпечення цих пристроїв джерелами живлення (батарейками), про їхню чистку й постійну перевірку.

Оскільки такі пристрої найкраще підсилюють найближчі й найголосніші звуки, то дитині, яка їх носить, буває складно слухати мовлення свого співбесідника й ігнорувати сторонні (фонові) шуми (у звичайному класі завжди гамірно, гуде система вентиляції, галас у коридорі та інші звукові подразники).

Імплант завитка — це пристрій, що допомагає людям із глибокими порушеннями слуху. З його допомогою оминаються пошкоджені структури внутрішнього вуха й електричні сигнали передаються безпосередньо слуховому нерву. Деякі із внутрішніх складових слухового нерва за допомогою хірургічних засобів імплантуються всередину завитка. Зовнішня частина імплантованої системи дуже схожа на пристрій підсилення звуку, що носиться на тілі, але насправді це комп’ютерний пристрій, який обробляє звуки.

Імпланти завитка будуть корисні для тих учнів, чий рівень втрати слуху не дає змоги застосувати пристрої підсилення звуку. Хоча імплантований завиток надає багато переваг у більшості середовищ, у деяких учнів під час користування ним виникають труднощі, подібні до використання підсилювальних пристроїв (наприклад, фонові шуми). Рішення щодо доцільності встановлення таких імплантів ухвалюють медики разом з аудіологом, учнем та його батьками.

Персональна ФМ-система — це електронний пристрій, що передає звуки від учителя до учня. Учитель надягає мікрофон, через який його голос передається безпосередньо до учня, який носить на собі приймач, з’єднаний зі слуховим пристроєм. Дитина чує звук ніби зблизька, водночас вплив гамірного звукового оточення та фонові шуми дещо нівелюються. Користь від застосування ФМ-пристроїв очевидна, але їх слід щодня перевіряти, аби забезпечувати належну якісну роботу.

Системи підсилення звуків — ці системи є звичайним засобом індивідуального зв’язку в класі. Такі пристрої передають голос учителя лише тим учням, у яких на голові є навушники чи інші приймачі. Їх використовують у класах з поганою акустикою, де фонові шуми перешкоджають нормальному процесу навчання. Усі діти чують учителя однаково добре, незалежно від того, де вони сидять. Ця система корисна для учнів з незначною та помірною втратою слуху. Також існує можливість під’єднати ці системи до ФМ-систем.

Інші навчальні пристрої. Дібрати найбільш прийнятну допоміжну техніку можна буде під час обговорень з учнем, його сім’єю, аудіологом і консультантом.

  • Декодер субтитрів. У нових телевізійних моніторах такі пристрої вже вмонтовані, тому до телевізора не потрібно нічого додавати.
  • Учні з порушеннями слуху для запису можуть використовують ноутбуки, оскільки їм буває складно слухати та водночас записувати.
  • Доречні будуть і проектори, що виводять на екран текст лекції, що її читає вчитель. Утім, шум від його роботи може впливати на чіткість слухового сприйняття дітей. Слід звернути на це увагу й посадити учнів з порушеннями слуху подалі від нього.
  • Якщо є можливість вибору, краще обирати відеообладнання, оскільки воно працює тихіше. Також відеофільми часто демонструються із субтитрами, а відеоплеєри можна напряму підключати до ФМ-системи учня.
  • Телефонні пристрої дають учням змогу самостійно спілкуватися. Вони також не порушують приватності розмови. Є також комунікаційний прилад, що приєднується до апарата і дає змогу користувачеві спілкуватися по телефону, друкуючи зміст бесіди.

Акустика в класі

Класне освітнє середовище відіграє найсуттєвішу роль у здатності учнів ефективно використовувати звукову інформацію. Чимало освітніх закладів будувалися без урахування певних акустичних вимог. У деяких кабінетах голос учителя може просто «розчинятися» у фонових шумах, відтак, усім учням складно сприймати його і ефективно навчатися.

Для створення прийнятного в акустичному плані середовища для всіх учнів слід контролювати три чинники:

Зовнішні джерела шуму

коридори;

сусідні класи;

класи над або під кабінетом;

зовнішні системи обігріву/вентиляції;

шум за вікном (газонокосарки, ігрові майданчики, автотранспорт, літаки тощо)

Внутрішні джерела шуму

внутрішні системи обігріву/вентиляції; класні тваринки;

проектори тощо

Шум, що створюється учнями

розмови;

чхання й кашляння;

совання стільців і парт;

заточування олівців;

гортання сторінок книжок тощо

Луна (відбивання звуків)

усі звуки відбиваються від будь-якої рівної поверхні (наприклад, від поштукатурених і цегляних стін, вікон, лінолеуму, дерев’яної чи обкладеної плиткою підлоги, поштукатурених або оббитих деревом стель) і повертаються до того, хто їх створив, як луна

Відстань до слухачів

зі збільшенням відстані між мовцем і слухачем сила звуку зменшується

Сурдоперекладач

Сурдоперекладач в освітньому закладі є членом команди педагогів, який має особисті межі відповідальності щодо надання доступу до комунікації глухим та іншим учням з порушеннями слуху. Перекладачі можуть перекладати повідомлення від чуючої людини учневі з порушеннями слуху мовою жестів і можуть озвучити знакове/жестове повідомлення такого учня для чуючої людини.

Для педагога важливо встановити позитивні робочі стосунки з перекладачем. Кілька рекомендацій щодо цього:

Проводьте з перекладачем щоденні зустрічі для обговорення планів роботи. Таким чином він зможе:

  • ознайомитися з темами й словником, що вивчаються;
  • дібрати відповідні жести і наочні матеріали, що знадобляться для відеопрезентацій або лекцій.

Визначте для перекладача певне місце в класі, де учень його добре бачить:

  • учень і перекладач мають знаходитися близько до центру проведення навчання;
  • дозволяйте перекладачеві ставати там, де це найкраще сприятиме процесу навчання, наприклад, на певній відстані або поруч з учителем;
  • намагайтеся не проходити між перекладачем і учнем, щоб не закривати їм поле огляду;
  • забезпечте належне освітлення, особливо якщо користуєтеся проектором.

Під час розмови з дитиною з порушеннями слуху за посередництвом перекладача дивіться й говоріть з дитиною, а не з перекладачем.

Говоріть із помірною швидкістю. Так переклад буде якісніший.

Дозвольте перекладачеві перепитувати вас, якщо йому щось незрозуміло, особливо під час дискусій у класі.

Давайте перекладачеві можливість відпочити, насамперед після довгого перегляду відео, тривалих зборів чи концертів. Якщо можливо, за умови тривання перекладу більше години, забезпечте наявність двох перекладачів.

Проводьте для педагогів та однокласників базове навчання жестової мови:

  • перекладач може щодня проводити базове навчання мови жестів;
  • варто вводити фрази жестової мови й окремі слова до процесу навчання;
  • у класі слід використовувати наочне зображення жестів зі словами, що вивчаються;
  • можна організувати роботу клубу жестової мови, щоб розвивати спілкування цією мовою однокласників.

Стратегії навчання в інклюзивному класі

Втрата слуху або глухота не впливають на розумові здібності особи чи її здатність навчатися. Однак діти з порушеннями слуху зазвичай потребують певних освітніх послуг для того, аби процес навчання проходив краще. Серед цих послуг можуть бути:

  • регулярні заняття з розвитку мови, мовлення та слуху зі спеціалістом;
  • використання системи підсилення звуків;
  • послуги перекладача для тих учнів, які користуються жестовою мовою;
  • зручне місце в класі (щоб читати по губах);
  • фільми із субтитрами;
  • допомога людини, яка записуватиме для дитини вказівки, щоб вона могла їх виконати правильно й повністю;
  • навчання персоналу школи й однолітків альтернативних методів спілкування, наприклад, дактиля;
  • поради/наставництво.

Учня з порушеннями слуху слід підготувати до навчання в інклюзивному класі. Це не обов’язково має робити педагог — цим може зайнятися асистент учителя або батьки.1

1 За Lieberth А. (1988). Assistive devices for the hearing impaired (p. 417) / Ліберт A. (1988 p.).

Підготовка до навчання має:

• бути запланованою в розкладі після уроків;

• зазначатися в ІПР учня;

• обговорюватися з батьками щодо змісту і матеріалів, що використовуються тощо

До підготовки має входити:

• опанування словникового запасу й ключових понять, що стосуються навчальної програми;

• опанування писемного мовлення: правопис слів, написання великої літери, пунктуація, часові форми дієслів тощо і засвоєння прийомів, що полегшують розуміння вказівок, дедуктивного розмірковування і т. п.

Повторення

Після підготовки до навчання та безпосереднього навчання в класі обов’язково потрібно повторити вивчені поняття і слова. Їх потрібно повторювати постійно й у різних ситуаціях для узагальнення інформації.

Усні вказівки

Учням може бути важко зрозуміти інформацію, що подається в усній формі. У цьому їм допоможуть:

• використання простих речень і їх послідовна презентація;

• перевірка того, що саме учень зрозумів;

• перевірка розуміння завдання: «Що ти зараз маєш зробити?» (Запитуйте в учня «Що ти зрозумів?», а не «Ти зрозумів?», тому що відповіддю може бути малозначуще «Так»);

• відповіді на запитання хором (усім класом) дають змогу дітям з порушеннями слуху почуватися частиною великого класу, а не одинаками;

• усне подання інформації слід підкріплювати повторенням і унаочненням.

Обговорення у класі

Учневі з порушеннями слуху може бути важко стежити за перебігом розмови. Щоб ефективніше залучити його до процесу обговорення можна:

• дозволяти учневі сідати там, де він захоче;

• називати доповідача на ім’я;

• робити коротку паузу, щоб учень звернув увагу на доповідача;

• не дозволяти учням говорити одночасно;

• домовитися з учнем про певний знак, за допомогою якого він може повідомляти педагогу, що не зрозумів поставленого завдання;

• записувати на дошці ключові слова;

• повторювати лаконічно, простими словами коментарі кожного учня;

• повідомляти про зміну теми.

Презентація ключової інформації

Для дитини з порушеннями слуху важливе наочне підкріплення. Домашні завдання, дати тестів і контрольних, терміни здачі проектних робіт і щоденні оголошення мають доповнюватися наочністю, наприклад, записуватися на дошці, в щоденнику.

Перед початком уроку на дошці слід записати план і ключові слова уроку. Так учень знатиме, над чим працюватиме клас.

Загальні рекомендації щодо організації уроку1

Урок має плануватися з використанням різноманітних візуальних опор. Наведені далі варіанти можуть полегшити навчання для учня з порушеннями слуху:

1. Короткий конспект уроку допомагає учневі структурованістю і впорядкованістю презентації, так він може передбачати наступні дії. Якщо дитині пропонують конспект на аркуші паперу, можна між рядками зробити більший відступ, щоб вона могла вписувати свої коментарі. Такий самий короткий план можна давати й кожному учневі класу (або виводити його на екран).

2. Можна запропонувати учневі короткий конспект лекції із пропущеними ключовими словами. Він має вписувати їх упродовж прослуховування лекції. Так учень тренуватиметься вести нотатки. Подібний короткий конспект можна давати й решті класу.

3. Структурний огляд — це візуальна опора, яка графічно представляє найважливіші ідеї уроку. Такий короткий огляд можна давати й кожному учневі.

4. Ще одним способом графічної презентації нового матеріалу є складання карти. Карта дає змогу візуально поєднувати між собою більш або менш важливі поняття і встановлювати між ними зв’язки.

Навчання у співпраці (групова робота)

Навчання у співпраці передбачає усвідомлення потреб учнів з порушеннями слуху під час групового обговорення.

1 Адаптовано за Alberta Education. Programming for Students with Special Needs series. Edmonton, AB: Author.

Полегшити спілкування допоможуть такі прийоми:

  • якщо застосовується ФМ-система, мікрофон потрібно дати кожному учню, який виступає;
  • слід чітко вказувати, хто говорить, усі інші повинні мовчати;
  • учень з порушеннями слуху має тримати в руках зошит, щоб записувати важливу інформацію (аби він міг пригадати все сказане, потрібно надати конспект доповіді);
  • у приміщенні, де група проводить дискусію, можуть бути сторонні шуми, що перешкоджають дитині з порушеннями слуху чути все розбірливо. Тому доцільно ретельно обирати місце проведення заходу/заняття.