Навчання дітей з особливими освітніми потребами. 2019. Колупаєва

Порушення зору

Загальний огляд

Порушення зору загалом поділяються на дві основні групи: сліпота і слабкий зір. Тяжке порушення зору, як і повна сліпота, трапляються рідко: лише в однієї дитини до 18-річного віку на 1000. Серед усіх школярів з порушеннями зору діти зі слабким зором складають 75-80%. Частота порушень зору в загальній кількості населення складає близько 2,6% . Від 33 до 70% дітей із порушеннями зору мають супутні розлади (затримка когнітивного розвитку, емоційні розлади, труднощі в навчанні тощо).

Природа втрати зору і її рівень значно різняться, тому для ефективного навчання кожна дитина потребує індивідуальних адаптацій навчальних матеріалів і викладання.

Класифікація

Існує багато видів порушень зору, що спричиняються різними чинниками, тому існує й кілька способів їх класифікації, що описують різні аспекти й застосовуються з різною метою. Найчастіше використовуються такі терміни:

Порушення зору — загальний термін, що охоплює широкий діапазон проблем із зором.

Залежно від контексту, сліпота має кілька визначень. Юридичне визначення сліпоти фіксує гостроту зору особи та поле зору1: гострота 20/200 футів (6/60 метрів) або менше в сильнішому оці після корекції, або поле 20 градусів чи менше.

Серед способів класифікації є групування проблем із зором за аномаліями рефракції2 (короткозорість, далекозорість, астигматизм); порушеннями сітківки; порушеннями рогівки, райдужної оболонки та кришталика; а також проблеми із зоровим нервом.

1 Обмежене поле зору — стан, під час якого руйнуються частини сітківки і через це в людини залишається лише центральний зір. Люди із обмеженим полем зору неначе перебувають у «тунелі» й дивляться на світ через довгу трубу, у них майже немає периферійного зору.

2 Аномалії рефракції — це незначні проблеми із зором, спричинені одним із чотирьох звичних видів порушень: короткозорістю, далекозорістю, астигматизмом, старечою далекозорістю.

Крім загальних проблем рогівки, що зазвичай виправляються за допомогою корекційних лінз, до інших проблем із зором належать такі:

  • косоокість — неналежне вирівнювання очей;
  • ністагм — швидкі неконтрольовані рухи ока;
  • глаукома — зростання тиску рідини в оці;
  • катаракта — мутна плівка над кришталиком ока;
  • діабетична ретинопатія — зміни в кров’яних клітинах ока, спричинені діабетом;
  • дегенерація жовтої плями — пошкодження центральної частини сітківки, що спричиняє втрату центрального зору;
  • пігментна дистрофія сітківки — генетичне захворювання ока, що веде до повної сліпоти.

Види порушень зору і їхні прояви1

Категорія

Приклад

Прояв

Аномалії рефракції

Міопія

Гіперопія

Астигматизм

Катаракта

Короткозорість

Далекозорість

Викривлений або затуманений зір

Наріст на кришталику

Патології очей

Глаукома

Ретинопатія передчасно народженого Ретинобластома

Альбінізм

Атрофія зорового нерва

Пігментний ретиніт

Порушений відтік скловидної рідини спричиняє тиск на очне яблуко

Тканинна маса, що руйнує сітківку

Злоякісна пухлина на сітківці

Відсутність пігменту шкіри

Дегенерація нерва

Звуження поля зору

Проблеми з моторикою

Страбізм, косоокість

Ністагм

Амбліопія

Подвійна картинка

Очні яблука швидко обертаються

Форма сліпоти, відсутність сприйняття глибини

Інші проблеми

Дальтонізм (несприйняття кольорів)

Фотофобія

Порушене сприйняття кольорів

Надмірна чутливість до світла

1 За Смітом і Лукассоном / Smith and Luckasson, 1995.

!!! Незалежно від причини порушення зору, педагогам слід зважати на їхні функціональні наслідки.

Важливим для організації навчання дитини є наявність в неї залишкового зору та вік, коли зір почав погіршуватися. Учням, які народилися зі значною втратою зору, набагато важче засвоїти та усвідомити певні поняття та сформувати базові вміння, ніж тим дітям, які втратили зір після того, як уже бачили світ.

Класифікація за ступенем тяжкості

(за видом і рівнем втрати зору)1

Зір, близький до нормального

Учні здатні функціонувати без спеціальної підготовки та незалежно від сили корекційних лінз чи допомоги під час читання, яка їм може знадобитися.

Помірне порушення зору (помірне функціональне порушення)

У дітей із цієї групи помірне погіршення гостроти та немає значного зменшення поля зору. Необхідні спеціальні допоміжні пристрої й освітлення, але зір відповідає нормальному (із застосуванням корекцій).

Погіршення центрального зору

У цих учнів помірне зменшення поля зору й можлива нездатність фізично чи психологічно справлятися з погіршенням зору. Їх можна визнати як таких, що потребують спеціальних послуг (як юридично сліпих осіб).

Слабкий зір (тяжке погіршення зору)

У більшості таких учнів зір надзвичайно слабкий (навіть їхній скорегований зір гірший за нормальний). Така дитина має тяжке погіршення зору, але може покращити своє зорове функціонування, користуючись оптичними пристроями, завдяки змінам навколишнього середовища та застосуванню спеціальних підходів.

Дитина зі слабким зором може читати з допоміжними пристроями, наприклад, з лупою, окулярами, працювати з книгами з великим шрифтом.

Поганий функціональний зір і, можливо, поганий центральний зір

У таких учнів спостерігається помітне зменшення поля зору й проблеми з фізичною чи психологічною адаптацією. Стандартна рефракція для них малоефективна або зовсім безрезультативна; найчастіше вони потребують значних адаптацій.

1 За Фає/Faye, 1976.

Сліпота (глибоке порушення зору)

Учні цієї підгрупи мають серйозні порушення зору. Для самостійного функціонування вони потребують спеціального навчання, допомоги або реабілітації.

Класифікація за віком виникнення

Уроджена втрата зору

Стан, що діагностується під час народження або незабаром після нього.

Набута втрата зору

Виникає внаслідок нещасного випадку чи хвороби через деякий час після народження.

Оскільки стан зору в багатьох людей змінюється з плином часу, період виникнення проблем важливий для організації навчання та адаптації матеріалів. Найважливішою для навчання ознакою учнів є ефективність їхнього зору.

!!! Якщо дитина погано навчається і має деякі з описаних ознак, потрібно провести функціональне тестування зору для визначення, чи слід її направляти на ретельнішу діагностику.

Загальні ознаки

Зорове функціонування (ефективність зору) — це здатність людини з порушенням зору використовувати залишковий зір. Взаємозв’язку між обсягом залишкового зору та способом його використання немає. Двоє дітей з однаковою причиною погіршення зору і його гостротою можуть дуже відрізнятися ступенем його застосування. На використання залишкового зору можуть впливати втома, освітлення й емоційний стан людини. Зважаючи на це, корисним є функціональне оцінювання, що дає змогу зрозуміти, наскільки добре дитина може використовувати зір для навчання.

!!! За функціональним визначенням дитину з порушенням зору описують як особу, чиє зорове порушення негативно впливає на її оптимальне навчання й досягнення (у разі, якщо не будуть застосовані адаптації способів презентації навчального матеріалу, самих матеріалів та/або навчального середовища).

Діагностика1

Формальна діагностика. Зір учнів періодично перевіряють, тож під час виявлення проблеми проводиться більш детальне обстеження. Звичайна перевірка зору оцінює два показники: гостроту зору і поле зору. Виявити тяжку втрату зору легко. Набагато важче встановити випадки слабкої втрати зору, і діти можуть жити з нею кілька років без визначеного діагнозу.

Педагоги мають розпізнавати певні прояви, що можуть свідчити про проблеми із зором (ознаки далі в таблицях нижче).

Симптоми можливих проблем із зором2

Поведінка

Часто тре очі.

Заплющує або примружує одне око, задирає голову або повертає її вбік.

Спостерігаються проблеми під час читання чи виконання іншої роботи, яка потребує напруження зору.

Кліпає частіше, ніж зазвичай, або дуже втомлюється, коли дивиться на предмети зблизька.

Тримає книги близько до обличчя.

Погано бачить на відстані.

Напружує очі або мружиться.

Зовнішній вигляд

Скошені очі.

Перекошені або скривлені повіки.

Очі запалені або сльозяться.

Почервоніння очей.

Скарги

На те, що очі болять, печуть або ріжуть.

Погано бачить.

Якщо очі занадто напружуються, відчуває запаморочення й головний біль.

Зір розмитий або в очах двоїться.

1 Щойно в дитини виявили можливі проблеми із зором, слід провести ретельне обстеження. Зазвичай до детальнішої діагностики залучають офтальмолога, лікаря та оптометриста (який перевіряє зір і виписує окуляри). Ці спеціалісти визначають природу й рівень проблем із зором.

2 Адаптовано за Winzer М. (1999). Children with exceptionalities in Canadian schools. (The visual system, pp. 432-454).

Загальні ознаки та пов’язані з ними труднощі

Функціональна сфера

Можливі впливи

Когнітивна сфера

Інтелектуальні здібності такі самі, як і в дітей з нормальним зором.

Формування понять може залежати від тактильного досвіду (наприклад, синтетичні й аналітичні дотики). Не здатен користуватися зором для поглибленого розвитку інтегрованих понять.

Не може застосовувати зорову уяву.

Комунікативна соціально-емоційна/поведінкова сфера

Відносно неушкоджені мовленнєві здібності.

Може виконувати повторювані стереотипні рухи (хитатися або потирати очі).

Соціально незрілий.

Відособлений.

Залежний.

Не сприймає невербальну комунікацію й не використовує її.

Мобільність

Помітні проблеми з використанням просторової інформації.

Функціональні проблеми з візуальною пам’яттю й уявою.

Навчання

Зазвичай вчиться гірше від однокласників з нормальним зором.

В учнів з порушеннями зору зазвичай обмежені можливості природної взаємодії, оскільки вони не можуть бачити предмети та дії людей. Саме тому:

Порушення зору впливає на:

Необхідно:

формування й розвиток понять

Формування і розвиток понять — основа будь-якого навчання. Слід приділяти цьому особливу увагу.

міжособистісні комунікаційні навички

Заохочення до позитивної самооцінки, належного вдягання, розвитку навичок догляду за собою, повноцінної міжособистісної комунікації, більшої самостійності й продуктивного життя в суспільстві. Це позитивно впливатиме на розвиток учнів із порушеннями зору.

життєві навички

Хоча основна увага зосереджена на навчанні, забезпечення різноманітних можливостей для особистого розвитку значною мірою впливає на учня з порушеннями зору.

навички орієнтації та мобільності

Відчуття просторових відношень, плину часу, положення тіла — це приклади фундаментальних понять про навколишній світ, що мають сформуватися в дитини. Інколи може виникати потреба спеціально навчати цього учнів з порушеннями зору.

успішність у навчанні

Як і всім учням, дітям з порушеннями зору важливо розвивати й підтримувати добрі стосунки (навчатися цього і тренуватися можна саме в класі).

!!! Запитайте дитину, чого вона потребує для результативного навчання.

Організація навчання в інклюзивному середовищі

Інклюзивні класи — найкраще місце для навчання більшості дітей з порушеннями зору. Утім, навіть один такий учень у класі може потребувати багатьох пристосувань та адаптацій.

Зір відіграє дуже важливу роль у формуванні в дитини понять, розумінні просторових взаємовідношень і користуванні друкованими матеріалами. Тому в дітей з порушеннями зору наявна низка особливих освітніх потреб. Педагоги можуть застосовувати методи навчання з незначними адаптаціями для учнів, у яких наявний певний функціональний зір. Проте для учнів варто запроваджувати альтернативні підходи для ефективного опанування курикулуму. Оволодіння необхідними компенсаторними вміннями й адаптивними техніками (шрифт Брайля, оптичні пристрої для писемної комунікації) потребує спеціального навчання.

Поради педагогам

Заходи

Стосунки з учнем

Відрекомендуйте дитину з порушеннями зору класу так само, як і будь-якого іншого учня.

Заохочуйте дитину відповідати на запитання інших учнів про її проблему із зором. Можливо, потрібно буде заздалегідь навчити учня описувати свою проблему простими словами.

Хваліть учня та робіть зауваження, підкріплюючи слова жестами (наприклад, кладіть руку на плече), оскільки він може погано сприймати зміну виразу обличчя чи положення тіла.

Під час опису ситуацій говоріть конкретно, уникайте слів «тут» і «там», коли говорите про місцезнаходження людини або об’єкта.

Говоріть із дитиною самі, а не просіть іншу особу переказати їй інформацію.

Говоріть звичайним тоном.

Не уникайте в мовленні слів «дивись» і «побачити» — вони є частиною мови, й дитина має звикати до них.

Запропонуйте дитині найближчу до виходу вішалку або індивідуальну шафу — так їй буде легше їх знаходити.

Безпека

Важливо залучати дитину з порушеннями зору до всіх видів діяльності в освітньому закладі (збори, екскурсії, уроки трудового навчання, концерти). Під час пристосування до освітнього середовища перед дитиною з порушенням зору постають додаткові перешкоди. Проблеми можуть виникнути повсюди — відвідування спортзалу, туалету тощо. Для випадків надзвичайних ситуацій слід розробити спеціальні плани дій. Це допоможе організувати безпеку учня:

• не захаращуйте кабінети, коридори й пожежні виходи;

• інформуйте дитину про перестановку меблів у класі та освітньому закладі;

• на краях сходів нанесіть яскраву контрастну фарбу або наклейте скотч;

• повністю зачиняйте або повністю відчиняйте вхідні двері й дверцята шаф;

• проведіть навчання педагогів, персоналу освітнього закладу та учнів з техніки безпеки;

• під час походів на екскурсії або в незнайомі місця призначте для учня з порушеннями зору помічника-однокласника;

• перед тим як надати такій дитині фізичну допомогу, запитайте її дозволу на це;

• нагадуйте учням і персоналу освітнього закладу, що під час розмови з такою дитиною вони мають називати своє ім’я (це необов’язково, якщо учень може впізнавати їх за голосом);

• навчіть дитину, в яких випадках доречно звертатися до незнайомців і надавати їм особисту інформацію.

Розміщення у класі

Рішення про те, де дитина сидітиме, має прийматись разом з нею, батьками, педагогом та асистентом, а також беручи до уваги рекомендації лікаря.

Зазвичай учень сидить у першому ряді, щоб йому було краще бачити і бути ближче до вчителя.

Якщо дитина краще бачить правим оком, садіть її ліворуч від дошки, і навпаки.

Учень не повинен сидіти навпроти джерел освітлення, наприклад, вікон або ламп.

Учневі може знадобитися підставка під книжку або парта з нахиленою поверхнею. Так у нього зберігатиметься правильна постава, він менше стомлюватиметься, матеріали будуть ближче до очей і краще освітлені. Постійне нахиляння над книжкою може спричинити перевтому шиї та спини.

Якщо дитина користується книгами зі шрифтом Брайля, то кришка парти має бути достатньо низько, щоб було зручно рухати рукою по тексту. Під час сидіння ноги мають стояти на підлозі.

Освітлення

Залежно від порушень зору, слід використовувати різне освітлення. Спеціалісти нададуть поради щодо природного чи штучного освітлення, освітлювальних пристроїв. Завісьте шторами вікна або вимкніть верхнє світло, якщо воно відбивається від дошки, екрана комп’ютера або ламінованих навчальних матеріалів.

Контраст

Посилюйте контраст між предметом і фоном. Найкращі варіанти — чорний і білий або чорний і жовтий. Для контрасту користуйтеся кольоровими закладками, кольоровим папером, шматочками тканини або матовим папером. Учням з порушеннями зору буде легше знайти потрібний кабінет, якщо номер на дверях добре виділятиметься. Намагайтеся не використовувати матеріали, що можуть заплутати дитину або ввести її в оману.

Зменшуйте кількість візуальних відволікань навколо основного предмета.

Формування понять

Учням з порушеннями зору потрібна допомога для встановлення зв’язків між словом і реальним предметом, рухами тіла й абстрактними поняттями. Такі діти часто не навчаються спонтанно, як їхні зрячі однолітки. Також інколи в них формуються неправильні/неточні поняття.

За допомогою словесних пояснень і конкретних дій із застосуванням багатосенсорного підходу навчайте дітей ключових понять і слів перед самим уроком, на якому вони вивчатимуться. Наприклад, направте дитину в бібліотеку для вивчення потрібного матеріалу перед заняттями або, як у випадку з будовою опорно-рухової системи, навчайте її на муляжу скелета.

Це попереднє навчання не обов’язково має проводити педагог, це може бути однокласник, старший учень, асистент учителя, батьки.

Після того як учень ознайомився з певним поняттям до уроку й повторив його на уроці, слід провести перевірку його розуміння та засвоєння словника. Попросіть дитину описати те, що вона розуміє під конкретним терміном. Поняття мають постійно опрацьовуватися в різних ситуаціях для узагальнення інформації та досвіду дитини.

Організаційні навички

Організаційні навички життєво необхідні учневі з порушеннями зору та є складовою успіху дитини.

Навчайте дитину впорядковувати своє робоче місце.

Відведіть їй конкретне місце для складання речей, дитина має навчитися складати їх самостійно саме там.

Для зберігання приладдя використовуйте індивідуальні шафки та пенали.

Предмети, що легко скочуються або падають з парти, складайте в якусь ємність або в шухляду.

Нехай дитина користується яскравими кольоровими теками, скріпками та записниками.

Якщо дитина користується шрифтом Брайля, зробіть написані нею закладки до книжок.

Виділіть достатньо місця для робочих матеріалів та приладдя.

Навички слухання

Учні з порушеннями зору максимальний обсяг інформації отримують через слух, тому важливо сформувати в них хороші навички слухання. Саме ця діяльність буде для учнів дуже корисною. Крім того, слід пам’ятати про таке: Сигнальні картки треба зробити зі шрифтом Брайля або великим шрифтом.

Для формування понять необхідні випуклі малюнки, схеми-графіки та конкретні предмети. Найкраще використовувати прості рельєфні схеми.

Доцільно застосувати підходи, що передбачають поєднання наочної, тактильної, звукової інформації. Учні з порушеннями зору можуть використовувати багато реальних предметів, що є в класі, для пізнання і навчання.

Презентація завдань і перевірка знань

Перевірка виконаних завдань та знань може бути дуже складним випробуванням для учнів з порушеннями зору. Результати екзаменів мають відображати знання учнів про сутність явищ. Слід зважати на особисті потреби кожного учня. Дитині може знадобитися більше часу, ніж іншим учням, на виконання завдання або контрольної роботи. Саме тому:

• Даючи домашнє завдання зі значним обсягом матеріалу для читання й письма, враховуйте фізичний стан учня — діти з порушеннями зору часто втомлюються, тож наприкінці дня ефективність зору знижується.

• Не змушуйте дитину переписувати текст з дошки чи книжки у свій зошит. Давайте їй аркуш паперу із запитаннями, нижче залишайте місце, щоб вона могла написати свою відповідь безпосередньо на цьому аркуші.

• На виконання завдання й написання контрольної роботи надавайте більше часу.

• Якщо потрібно, дозволяйте дитині завершити виконання завдання вдома або в бібліотеці після уроку.

• Зменште кількість прикладів, необхідних учневі для демонстрації розуміння теми або поняття.

• Зменште кількість запитань.

• Запропонуйте альтернативний варіант контролю знань учня. Йому важко буде виконувати тести множинного вибору, оскільки для відповіді потрібно буде багато читати і тримати в пам’яті.

• Проводьте контрольне опитування усно.

• Приймайте відповіді, набрані на комп’ютері, або комп’ютерну роздруківку усної відповіді дитини чи її запис на флешці.

•Друкуйте екзаменаційні матеріали великим шрифтом.

Соціальні й життєві навички

Порушення зору може негативно впливати на здатність дитини спостерігати за належною соціальною поведінкою та навчатися базових життєвих навичок. Інші діти опановують ці навички природно, спостерігаючи за іншими людьми. Учнів із порушеннями зору слід навчати цілеспрямовано.

• Навчайте дитину повертатися до того, хто говорить, і дивитися на нього. Хоча деякі учні змушені нахилятися ближче до співрозмовника, щоб побачити його.

• У дітей із порушеннями зору можуть спостерігатися певні автоматичні рухи, наприклад, вони хитаються сидячи або постійно труть очі руками. Ці рухи можуть негативно впливати на соціальну взаємодію. Таке питання дуже делікатне і в цьому випадку слід обов’язково звернутися за порадою до професіоналів.

• Заохочуйте учня ініціювати бесіду або гру. Часто така дитина спокійно сидить і довго чекає, доки її хтось запросить гратися.

•Допоможіть дитині зрозуміти поняття «приватного простору іншої людини». Також потрібно навчити дитину, як ввічливо попросити інших поважати її особистий простір.

• Учень з порушеннями зору часто потребує тактильного вивчення оточуючих предметів і збору інформації для формування чітких уявлень про об’єкти. Однак йому слід зрозуміти, коли доторки доречні, а коли фізичний контакт неприйнятний.

Стратегії навчання в інклюзивному класі

Для вибору стратегій навчання учня з порушеннями зору в інклюзивному класі доцільно розглянути сім основних аспектів1, що поєднують цілі стандартів освіти та специфічні завдання, що обумовлені особливими освітніми потребами.

Освітня програма

Учні з порушеннями зору можуть брати участь практично в усіх аспектах діяльності освітнього закладу. Потенційні труднощі виникатимуть під час читання, найчастіше через його низьку швидкість. Можуть виникати труднощі в опануванні математики. На початкових етапах варто цілеспрямовано попрацювати з предметами різного розміру й форми, а також сформувати словниковий запас з потрібних математичних термінів.

Особливу увагу доречно приділяти фізичній культурі та предметам творчого спрямування. Учням з порушенням зору щодня потрібні можливості для фізичних тренувань. У старших учнів може виникати потреба корекції постави або рухів, оскільки діти часто ходять з опущеною головою, заваленими вперед плечима або човгають ногами.

1 Адаптовано за Smith et al., (1996). Teaching students with special needs in inclusive settings. (Visual impairments).

Читання

Більшості дітей з тяжкими порушеннями зору рекомендується на всіх заняттях використовувати матеріали для читання зі шрифтом середнього або великого розміру. Серед шрифтів великого розміру найчастіше використовується 18. Хоч дитина і читає слова великим шрифтом, пише вона зазвичай буквами нормального розміру.

Якщо дитина сліпа, то здебільшого вона користується шрифтом Брайля1. Сліпим учням, які читають шрифтом Брайля, потрібні написані цим шрифтом книги. Нові комп’ютерні програми передбачають набір тексту цим шрифтом.

Письмо

Для письма шрифтом Брайля використовується спеціальний прилад і грифель (стилос). Учень просовує грифель через отвори в приладі, що утримує папір і проколює його. Оскільки матеріал читатиметься з іншого боку, то наколюється він у дзеркальному вигляді, починаючи справа і рухаючись ліворуч.

Також є брайлери без використання паперу, що дають змогу учням передавати інформацію на комп’ютер й отримувати роздруківки шрифтом Брайля. Користувач також може писати тексти цим шрифтом, зберігати матеріал, збільшувати його так, як під час роботи на комп’ютері зі звичайними текстами.

Стимуляція зору

Що більше діти використовують свій зір, особливо зблизька, то більше вони стимулюють розвиток мозку. У мозку накопичується й зберігається багато зорової інформації. Таким чином дитина може краще навчатися через зорове сприйняття.

1 В абетці Брайля використовується шість крапок — два ряди по три. Кожна крапка має свій номер. Цифри і знаки пунктуації також передаються шрифтом Брайля. Для цифр використовуються крапки від 3 до 6.

Ці зорові навички дуже різноманітні: зосередження на світлі й на предметах, огляд середовища, стеження за рухом, сприйняття відмінностей між об’єктом і фоном, вирізнення предмета, використання малюнків, сортування і класифікація, визначення послідовності предметів тощо.

Зір розвивається внаслідок застосування спеціальних пристроїв/приладів, що можуть значно покращити здатність дитини оптимізувати свій зоровий потенціал. Зазвичай діти не користуються таким обладнанням — їм потрібне тренування, аби знати як його застосовувати, включаючи і прилади для збільшення. Є три основні типи: ручні лупи й телескопи, стаціонарні з фіксованим або змінним фокусом; ті, що носяться на голові, — окуляри, лінзи.

Особиста компетенція

Дуже маленькі діти з порушенням зору часто потребують допомоги в оволодінні навичками догляду за собою, наприклад, в одяганні, харчуванні, відвідуванні туалету. У старших учнів особиста компетенція поширюється на соціальний аспект. Часто їм потрібна допомога для визначення власних інтересів, опанування нових стратегій навчання, подолання страху помилитися тощо.

Орієнтація у просторі та мобільність

Щоб вільно й впевнено рухатися, діти з порушеннями зору мають знати, куди вони хочуть піти, як і в якому напрямку; вміти рухатися з прийнятною швидкістю, комфортно, граціозно, безпечно.

Навчання самостійного руху називають навчанням мобільності й орієнтації. Орієнтація — відчуття свого положення в просторі, мобільність — здатність пересуватися в цьому просторі. Для цього необхідне злагоджене використання слухових, тактильних, кінестетичних відчуттів, а також залишкового зору. Орієнтація (когнітивне складання карти) потребує знань про просторові відношення між об’єктами чи територією і положенням особи відносно важливих об’єктів на цій території. До вирішення орієнтаційних завдань в людини залучаються сітківка ока, рухи ока, напрямки зору, кінестетичні рішення, вестибулярний апарат і звукові стимули.

У дітей з порушеннями зору доступ до візуальної інформації обмежений або зовсім відсутній. Якщо є можливість скористатися послугами поводиря «техніка зорового супроводу» — це найкращий варіант. Однак постійна допомога знижує самостійність людини.

Найчастіше під час пересування діти й дорослі користуються ціпком (його називають довгий ціпок, білий ціпок, ціпок Гувера). Людина тримає його перед собою й трішки рухає для того, щоб визначити перешкоду.

Існують й інші пристрої, що допомагають рухатися. Деякі з них працюють за принципом радара, надсилаючи хвилі, що їх не сприймає людське вухо. Наприклад, пристрій «Сонікгайд» (Sonicguide) дає незрячій людині інформацію трьох видів про перешкоду: напрямок, відстань до неї та її загальні характеристики. Інший прилад — лазерний ціпок — випромінює непомітне інфрачервоне світло. Коли воно досягає перешкоди, відбивається назад до ціпка і певна його частина вібрує під вказівним пальцем людини. Моват-сенсор (Mowat Sensor) — це маленький ручний пристрій, який можна носити в кишені або гаманці. Його використовують для пошуку предметів, що впали, дверей і навіть поштової скриньки.1

Малі незрячі діти користуються ціпками для підвищення своєї мобільності, раннього ознайомлення з навколишнім світом, підвищення самовпевненості й зменшення залежності від інших. Маленьких дітей також можна вчити користуватися спеціально адаптованими сенсорними пристроями. Вони можуть покращити рухливість і мобільність дітей віком від одного року. Дитячий «Сонікгайд» надягається на голову й визначає перешкоди на відстані 50 см.

Тактильна карта — це карта простору, що використовується незрячими дітьми як додатковий інструмент для вивчення території. На ній вказуються двері між кімнатами, внутрішній і зовнішній простір, тобто той обсяг інформації, що потрібен незрячій людині для виконання певних рухів.

1 За даними Меллора/Mellor, 1981.

Потреби учнів із порушеннями зору й очікування1

Дуже важливо, щоб учні з порушеннями зору:

  • добре почувалися в своєму оточенні й мали змогу формувати соціальні стосунки в рамках освітнього закладу та ширшої громади;
  • не боялися ризикувати і таким чином розвиватися;
  • розуміли власні сильні сторони, таланти, стиль навчання та інтереси;
  • мали змогу навчатися через набуття досвіду;
  • залучалися до дискусій;
  • мали можливості для формулювання своїх цілей, мрій і сподівань;
  • почувалися в освітньому закладі спокійно й комфортно;
  • були забезпечені гарним освітленням;
  • працювали з персоналом, члени якого розуміють вплив утрати зору на навчання дитини;
  • мали доступ до необхідних навчальних технологій;
  • отримували належні матеріали й пристосоване обладнання для максимально результативного навчання;
  • щодня мали можливість досягати успіху;
  • розвивали позитивну самооцінку;
  • мали такі самі права й обов’язки, як і інші діти;
  • ефективно спілкувалися;
  • поступово ставали самостійними;
  • вчасно починали планувати свою кар’єру.

Пристосування/адаптації в навчальному процесі

Щоб якнайкраще адаптувати матеріали для учнів, слід придбати певне корисне приладдя:

  • пунктирне коліщатко і гумовий мат;
  • кольоровий клей;

1 Адаптовано за Alberta Education. Programming for Students with Special Needs series: Teaching students with visual impairments (Book 5). (Nature of visual impairment).

  • папір з рельєфними або дуже жирними лініями для письма;
  • приладдя зі шрифтом Брайля або великим шрифтом;
  • крапки-наліпки;
  • тканини різної текстури для тренування тактильних відчуттів.