Навчання дітей з особливими освітніми потребами. 2019. Колупаєва

Сенсорні порушення

Загальний огляд

Сенсорні порушення вважаються нечастими розладами: учнів з порушенням зору близько 0,06%, учнів з порушенням слуху близько 0,14% від загальної кількості школярів.

Однак наявність лише однієї такої дитини в класі вже потребує особливої уваги вчителя, внесення різноманітних змін у перебіг навчального процесу в класі та застосування відповідних підходів.

Хоча кількість дітей з розладами слуху зростає, в загальних освітніх закладах навчається відносно низький відсоток дітей із втратою слуху (глухих). Якщо ж вони навчаються в інклюзивних класах, вони потребують значних адаптацій та певних ресурсів (наприклад, залучення до процесу навчання перекладача).

Важливо звернути увагу на дітей, у яких втрата слуху часткова (від слабкої до тяжкої), оскільки таким учням легше навчатися в інклюзивних класах за умови надання їм незначних підтримок. Для цього дуже важливо, щоб учителі розуміли природу порушень слуху і знали, як задовольнити пов’язані із цими станами особливі освітні потреби. Важливість оволодіння мовленням і його застосування для розвитку когнітивних здібностей і нових здобутків у сфері навчання є беззаперечною. Втрата слуху, навіть у легкій формі, суттєво впливає на загальні здібності. Це спричиняє проблеми в навчанні, особливо під час вивчення предметів, де потрібно багато читати й писати.

Однак інтегрування дітей з порушеннями слуху в масові заклади освіти досі залишається суперечливим питанням. Багато глухих людей, громадських організацій з відстоювання їхніх інтересів та деяких спеціалістів, які працюють із глухими учнями (Родда, Грув і Фінч / Rodda, Grove, and Finch, 1986), відкидають такий підхід і вбачають мало користі для глухих учнів в умовах сучасного інклюзивного закладу освіти. Це питання пов’язане з особливою культурою глухих людей, а також зі способом комунікації й двомовного навчання.

Коли йдеться про порушення зору, то мається на увазі втрата зору, навіть і у випадках, коли особа носить лінзи. Природа втрати зору і її рівень значно відрізняються в різних дітей, тому для ефективного навчання кожен з учнів може потребувати індивідуальних адаптацій навчальних матеріалів і диференційованого викладання. Інклюзивне навчання для дітей з порушеннями зору найбільш прийнятна форма навчання. Учителі, які працюють із цими учнями, мають розуміти природу труднощів конкретного учня, щоб дібрати відповідні пристосовані підходи для їх усунення. Їм потрібна базова інформація в чотирьох аспектах: загальне уявлення щодо порушень зору; ознаки можливих проблем із зором; типові ознаки учнів із порушеннями зору; конкретні пристосування для задоволення потреб учня.

Серед науковців і практиків і досі тривають дебати щодо освітнього середовища, в якому було б найкраще надавати послуги дітям із сенсорними порушеннями. Наразі чимало таких учнів навчається у звичайних освітніх закладах. Більшість з них здатна опанувати академічні та соціальні стандарти. Проте, для того щоб такі учні здобули загальну освіту, може знадобитися багато різноманітних пристосувань (від незначних адаптацій стільця до високотехнологічного обладнання для спілкування чи слухання). Учні також можуть потребувати підтримки допоміжного персоналу (наприклад, перекладачів або викладачів з навчання шрифту Брайля).1

Щоб забезпечити відповідні адаптації, педагоги мають володіти точною інформацією про те, які зміни слід здійснити в класному середовищі та як адаптувати навчання до потреб учнів. Крім того, їм слід розуміти психологічні аспекти сенсорних труднощів.

1 За Gargiulo R. (2003). Special education in contemporary society: An introduction to exceptionality. (Defining speech and language disorders, pp. 341-355).