Навчання дітей з особливими освітніми потребами. 2019. Колупаєва

Емоційні та поведінкові розлади

Загальний огляд

Порівняно з групами дітей із труднощами навчання та когнітивними розладами, діти з групи емоційно неврівноважених і з розладами поведінки (emotionally disturbed and behaviorally disordered)¹ складають значно меншу групу. Такі розлади спостерігаються менше, ніж у 6-10% серед школярів з особливими освітніми потребами. Серед учнів, у яких виявлено емоційні та поведінкові розлади, більшість — хлопчики. Частота таких порушень у молодшій школі незначна, найвища вона в середній школі й на початку старшої, а потім знову знижується.

Наразі у світі не застосовується єдине визначення для емоційних і поведінкових розладів, однак фахівці встановили певні спільні підходи до розуміння розладів емоцій та поведінки.

Ось деякі із цих спільних ознак:²

поведінка виходить за допустимі рамки й дуже відрізняється від тієї, що спостерігається зазвичай;
проблеми поведінки, що є тривалими й не минають швидко;
поведінка, соціально та культурно неприйнятна;
поведінка, що негативно впливає на навчальні досягнення учня;
поведінка, що її не можна пояснити проблемами зі здоров’ям, порушеннями в сенсорній чи соціальній сфері.

В учнів з емоційними та поведінковими проблемами спостерігається широкий спектр ознак, що відрізняються як за типом, так і за силою. Оскільки кожна людина має різноманітні емоції та поведінку, то й емоційно-поведінкові розлади характеризуються різними ознаками.

¹ За Хунце/Huntze, 1985. Рада дітей з розладами поведінки (The Council for Children with Behavior Disorders, CCBD).

² Адаптовано за Alberta Learning (2000). Programming for students with special needs series: Teaching students with emotional disorders and/or mental illnesses (Book 8) (Anxiety disorders, pp. 1-23; Eating disorders, pp. 24-41).

З порушеннями емоційно-поведінкового спектра зазвичай асоціюються такі проблеми:

агресивна поведінка;
соціальні труднощі;
безвідповідальність;
погані стосунки з ровесниками;
гіперактивність/відволікання;
обман і крадіжки;
проблеми в навчанні;
депресія;
тривожність.

Класифікація

Діти з емоційними та поведінковими розладами дуже відрізняються між собою. Тому спеціалісти поділили їх на однорідні підгрупи. Для групування використовуються кілька різних систем класифікації. Схеми класифікації, що застосовуються в освітній сфері, зазвичай співвідносяться з функціональною поведінкою та пов’язаними з нею втручаннями. Наприклад, однією з корисних для педагогів систем може бути та, де описано шість великих підгруп дітей з емоційними й поведінковими розладами¹:

Розлад поведінки	Якщо дитина порушує поведінку й привертає до себе увагу. Також до цієї категорії належать діти, які діють агресивно щодо оточення.
Соціальна агресія	Діти, які демонструють агресію, ймовірно, входитимуть до певної субкультурної групи — об’єднання однолітків, які агресивно ставляться до своїх ровесників, учителів і батьків. У таких групах звичним явищем є прогулювання занять, злочинність тощо.
Проблеми уваги/незрілість	У дітей може спостерігатись дефіцит уваги, вони легко відволікаються й погано зосереджуються. Багато учнів із цієї групи імпульсивні й можуть діяти, не переймаючись щодо наслідків.
Тривожні/відособлені	Учні, які належать до цієї групи, потайні й невпевнені в собі. Зазвичай у них дуже низька самооцінка, через що вони уникають будь-якої діяльності. Такі діти тривожні й часто перебувають у депресії.

¹ Розроблено Квеєм і Петерсоном (Quay & Peterson, 1987).

Психопатична поведінка	У цієї підгрупи дітей можуть спостерігатись галюцинації, вони живуть у своєму вигаданому світі, щось собі буркотять і поводяться дивно.
Надмірна рухливість	Таким дітям важко всидіти на місці, терпляче вислухати іншу людину, зосереджуватися упродовж тривалого часу. Також ці діти часто дуже багато говорять.¹

Класифікація стає не такою важливою, коли персонал освітнього закладу використовує модель функціонального оцінювання/втручання.

Емоційні й поведінкові розлади можуть спричинятися багатьма різними чинниками, що охоплюють біологічні, психоаналітичні, поведінкові, феноменологічні та соціальні аспекти (наведені нижче в таблиці).

Причини емоційних і поведінкових розладів
Теоретична основа	Етіологія/чинники, що їх спричиняють
Біологічна	• генетична спадковість; • біохімічні порушення; • неврологічні порушення; • ушкодження центральної нервової системи
Психоаналітична	• психологічні процеси; • функціонування мозку; • вроджена схильність (інтуїтивний процес); • травма в ранньому дитинстві
Поведінкова	• Події в навколишньому середовищі: • нездатність навчитися адаптивної поведінки; • навчання поганого пристосування; • розвиток поганого пристосування внаслідок стресових подій в оточенні дитини
Феноменологічна	• неправильне самоусвідомлення; • неправильне застосування захисних механізмів; • почуття, думки і дії, викликані іншою людиною

¹ За працею Human Exceptionality (p.148), by М. L. Hardman, C. J. Drew, M. W. Eagan.

Соціальна

• виконання певної ролі;

• передача культурних цінностей;

• соціальна невпорядкованість;

• порушена комунікація;

• диференційна асоціація;

• негативні взаємодії з оточенням

Загальні ознаки

Допомога може бути успішною у тих випадках, коли вона добре організована, враховані демографічні характеристики і проведена спеціальна підготовка вчителів. Аби покращити реінтеграцію, потрібен позитивний підхід, покращення певних демографічних характеристик (наприклад, розмістити таких учнів в одному крилі школи, або провести тренінги для вчителів, наприклад, у різних закладах освіти). Під час планування реінтеграції учнів з емоційними та поведінковими розладами керівництво освітнього закладу має враховувати ці показники. Надзвичайно важливою для успішної інтеграції є здатність учителів і учнів ефективно боротися з емоційно-поведінковими проблемами.

Для визначення відповідних стратегій втручання, окрім фахового оцінювання спеціалістами, педагогам доречно провести функціональне оцінювання, що зосереджує увагу на здатності дитини добре виконувати щоденні дії й надає цінну інформацію для вчителів. Функціональне оцінювання допомагає краще зрозуміти неприйнятну поведінку учнів, а також може полегшити добір корекційних підходів.

Чинники, що впливають на поведінку
Фізіологічні чинники	• хворобливість або алергії; • втома; • голод чи спрага; • збудження через порушення звичних дій, запізнення на автобус тощо; • побічні ефекти медикаментів
Ситуація в класі	• сильний шум; • неприємна температура у приміщенні; • надмірне або мінімальне збудження;
	• незручний стілець; • часті порушення порядку
Навчальна програма та процес навчання	• мало можливостей для вибору; • часті зміни розкладу; • неотримання учнем потрібної йому допомоги; • нечіткі вказівки щодо завершення роботи; • в учня мало можливостей для комунікації; • надто складні завдання; • тривалі завдання; • завдання, що не подобаються учневі; • завдання, критерії виконання яких незрозумілі; • завдання, що їх учень не вважає за потрібні або корисні

Розглянувши ці параметри в контексті ситуації з конкретним учнем, педагоги можуть спланувати відповідні заходи, спрямовані на усунення чи послаблення проблеми.

Учні з поведінковими розладами часто спричинюють значні проблеми в освітньому закладі. На відміну від учнів з іншими порушеннями, ці діти часто поводяться погано, порушують поведінку в класі, що негативно впливає не лише на їхнє навчання, а й на навчання однокласників. Оскільки наразі в інклюзивних класах навчається багато учнів з емоційними й поведінковими розладами, педагогам слід співпрацювати під час розробки та впровадження відповідного супроводу та корекційних заходів. Важливо налагодити постійну співпрацю між педагогами й сім’єю дитини під час коригування поведінки та впровадження інших методів, адже дитина може бути спантеличеною, якщо реакція вчителів та батьків відрізнятиметься в загальних підходах.

У дитячому та підлітковому віці в окремих дітей можуть спостерігатися такі розлади: тривожні, розлади настрою (депресія), опозиційно зухвалий, розлади поведінки та ін. Нижче представлено загальні характеристики окремих з них.

Зміст