Біологія. Практичний довідник. 11 клас

Генетика людини

Особливості генетики людини

Генетика людини — галузь, тісно пов’язана з антропологією (антропогенетика) та медициною (медична генетика).

Генетика людини вивчає:

  • 1) генетичну зумовленість фізіологічних, біохімічних і морфологічних властивостей окремих тканин та органів людини, психічної й інтелектуальної діяльності;
  • 2) статистичні закономірності розподілу генних частот у мікропопуляціях;
  • 3) методи захисту генотипу людини від несприятливих чинників довкілля;
  • 4) генетичну зумовленість хвороб, їх передачу в поколіннях, проявлення в онтогенезі, поширення у популяціях, географічне поширення;
  • 5) роль спадковості й середовища у формуванні особистості;
  • 6) молекулярні механізми пам’яті;
  • 7) накопичення та передавання у поколіннях інформації, набутої в онтогенезі.

Організмовий рівень генетичної інформації представлений геномом і генотипом.

Людина як біологічна істота, з одного боку, підпорядкована тим самим закономірностям розвитку, що й інші біологічні об’єкти. З іншого — як соціальна істота людина має свої характерні особливості. Вона не лише пасивно пристосовується до навколишнього середовища, але й активно видозмінює його.

Із напрямків генетики людини найінтенсивніше розвиваються цитогенетика, біохімічна генетика, імуногенетика, генетика вищої нервової діяльності, фізіологічна генетика.

Генетика людини сформувалась з урахуванням особливостей, які створюють труднощі у вивченні її спадковості й мінливості: 1) неможливість направлених схрещувань для генетичного аналізу; 2) неможливість експериментального отримання мутацій; 3) пізнє статеве дозрівання; 4) нечисельне потомство; 5) неможливість забезпечення однакових і строго контрольованих умов для розвитку нащадків від різних шлюбів; 6) недостатня точність реєстрування спадкових ознак і невеликих родоводів; 7) порівняно велика кількість (2n = 46) хромосом.