Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Фізіологічні основи мови

Майже всі тварини спілкуються між собою, використовуючи для цього різні засоби: рухи, міміку, звуки, запахи. Усі засоби є елементами первинного мовлення тварин і людини, якому властивий допонятійний рівень, тобто воно оперує відчуттями та уявленнями.

У процесі життєдіяльності людина й антропоїди опановують вторинну мову, в якій з’являються поняття, абстракції, що не опосередковуються словом, — це рівень довербальних понять, котрий разом з первинною мовою утворює першу сигнальну систему. Деякі свійські тварини здатні розуміти слова людини, виконуючи її команди. Більше того, дресировані папуги, шпаки та деякі інші птахи можуть вимовляти окремі слова та навіть речення, іноді доволі влучно до ситуації. Проте це не є мова як елемент другої сигнальної системи. У таких випадках наявний типовий умовний рефлекс на звукове подразнення — команду або ситуаційний умовний рефлекс, що реалізується відтворенням твариною певних звукових комбінацій відповідно до певної ситуації. Друга сигнальна система — це властива лише людині система узагальненого відображення дійсності у вигляді понять, що позначаються системою знаків або слів. До цієї системи належить мова й усі створені за допомогою слів позначення: ноти, математичні символи, мова жестів, звукова й письмова мова. Проте не зовсім ясно, чи всі умовні знаки можна розглядати як другосигнальні. Цілком імовірно, що критерієм для класифікації знаків має бути оцінка їхньої узагальнювальної здатності. Тому можна вважати, що друга сигнальна система — це система абстрактно-символічних подразників.

Найважливішим, основним компонентом другої сигнальної системи є членороздільна мова, за допомогою якої людина може вийти за межі власної особистості: давати назви предметам, розмірковувати про них, сприймати їх у контексті минулого й майбутнього, обмінюватися своїми думками. Мова людини складається зі звуків, організованих у певній послідовності, які створюються завдяки координованій функції спеціального мовного апарату. Мова маніпулює словами. Поєднання слів регламентується правилами граматики, внаслідок чого вислови набувають певної структури, яка неоднакова в різних мовах. Слово для людини є замінником не лише простих подразнень, а й дуже складних їх комбінацій і взаємозв’язків. Тому система словесних подразнень є кількісно та якісно кращою за систему безпосередніх умовних сигналів. Крім того, процес розвитку другої сигнальної системи ще не завершений. Із розвитком наших знань будуть створюватись нові символи, за допомогою яких люди зможуть спрощено, лаконічно й дуже компактно передавати думки та знання.

Завдяки наявності другої сигнальної системи створюються умови для абстрактного мислення, яке значно розширює пристосовні можливості людини. Людина отримує уявлення про зовнішній світ, не маючи з ним безпосереднього контакту. Це є основою всієї системи освіти. За допомогою слів людина може отримувати уявлення про минулі події або прогнозувати майбутнє.

У процесі мовлення беруть участь багато функціональних структур кори півкуль великого мозку, але окремі її ділянки відіграють найістотнішу роль у виконанні цієї функції, тому їх називають мовними аналізаторами, або центрами мови. Дослідження мозку людей, у яких виникли порушення мови, виявило ушкодження внаслідок крововиливів чи травм певних ділянок кори великого мозку — центрів мови. Їх два. Вони містяться у 95 % людей у лівій півкулі великого мозку, в асоціативних полях кори поблизу відповідних центрів. У корі заднього відділу нижньої лобової звивини, поблизу центрів лицевої мускулатури міститься центр Брока — руховий центр мови, зруйнування якого супроводжується погіршенням чи втратою здатності до мовлення — так звана моторна афазія. Люди з ушкодженим центром Брока розуміють звернену до них мову, але не можуть відповісти на неї або ж вимовляють лише окремі слова. У них, як правило, втрачена здатність до написання слів — аграфія. Здатність розуміти мову, відповідати на неї формуються у центрі Верніке, розміщеному в корі задньої частини верхньої скроневої звивини. Його ушкодження призводить до втрати людиною здатності розуміти усну чи письмову мову — слухова (зорова) чутлива (сенсорна) афазія. Чутливий (сенсорний) центр (центр Верніке) отримує слухову інформацію (усну мову) через вухо, слуховий нерв, провідні шляхи підкіркові структури та кірковий слуховий центр у корі скроневої частки великого мозку. Центр Верніке також сприймає та аналізує письмову мову: сигнали від ока через відповідні шляхи надходять до зорового центру, розміщеного в корі потиличної ділянки, звідти — до асоціативного зорового центру в кутовій звивині, де здійснюється аналіз літер, слів, знаків та їх розташування. Далі інформація надходить до центру Верніке, в якому відбувається осмислення слів і речень. Створені на основі усної і письмової мов поняття формуються і зберігаються у вищих чутливих центрах лобових часток великого мозку. Так само формуються усні й письмові відповіді, які реалізуються через руховий центр Брока. Від нього збудження через руховий проекційний центр та ефективні канали надходить до м’язів мовного апарату (губи, язик, гортань), а через інший руховий центр кори (центр писання), відповідні рухові нейрони спинного мозку та низхідні шляхи — до м’язів руки. Центр Верніке вважають первинним центром мови. Видалення його за медичними показниками призводить до значно більших і триваліших порушень мовної функції, ніж видалення центру Брока.