Біологія. Довідник школяра та абітурієнта
Свідомість
Вищий рівень психічної активності людини, що забезпечує її цілеспрямовану поведінку, називають свідомістю. Це специфічна людська форма відображення дійсності. Основними ознаками свідомості є здатність до абстрактного мислення та членороздільної мови як способу мислення, до прогнозування у будь-яких видах поведінки, наявність ідеалів, моральних та естетичних цінностей тощо. Отже, свідомість — це безперервне усвідомлення себе в навколишньому світі, відчуття самого себе й зовнішнього світу з безперервною емоційною та інтелектуальною оцінкою самого себе й довкілля і, як наслідок цього, поява бажань та мотивації поведінки з позиції свободи волі.
Крім того, наявність свідомості визначає адекватну поведінку, що виявляється різноманітною ефективною діяльністю (рухові реакції, мовлення тощо). Отже, у свідомості є ніби дві форми виявлення: ментальна, яка має суб’єктивну й об’єктивну сторони, та зовнішня, що складається з ефекторних проявів. Таке розуміння свідомості передбачає цілий спектр рівнів свідомості: від елементарних її форм, що забезпечують виділення індивіда із середовища (первинне самопочуття), до вищих, які дають можливість орієнтуватися не лише у реальному оточенні, а й у абстрактних моделях світу. Таке уявлення про свідомість зумовило появу поняття змінені стани свідомості, що зазвичай виникають у випадках ускладнення ситуації або умов існування людини. Короткочасні зміни станів свідомості тривають переважно кілька секунд, найчастіше виявляються втратою розуміння послідовності своїх дій, ясності думок у процесі роботи. Зміни середньої тривалості стану свідомості, що тривають кілька хвилин, зумовлюються емоційним стресом, монотонністю праці; тривалі зміни стану свідомості, що спостерігаються протягом кількох десятків хвилин, — це виразна зміна характеру розумової діяльності, в якій головну роль відіграють особистісні риси конкретної людини. До змін стану свідомості належать такі психічні стани як стадія швидкого сну, гіпноз, медитація, натхнення, любовні переживання тощо. Свідомість як одна з функцій активного мозку людини виявляється через відчуття, сприймання, уявлення, мислення, увагу, пам’ять, але не є тотожною жодному з них. Свідомість — це особливий стан, головна ознака існування людини, що відображає об’єктивний світ у суб’єктивних образах, ідеях. Свідомість виникає щоразу знову як функція головного мозку окремої людини.
Самосвідомість — вища форма свідомості; здатність усвідомлювати свої відчуття й думки як власні; здатність виділяти себе з навколишнього середовища. Виникнення самосвідомості, тобто оцінка власного «Я», — це результат порівняння того, що кожний спостерігає у собі, з тим, що, як йому видається, інші люди бачать у ньому. Причому мається на увазі завжди певна група людей, думка яких для індивіда дуже важлива, — так звана референтна група. На думку О. М. Іваницького (1990), самосвідомість виникає у мозку як результат актуалізації довготривалої пам’яті за порівняння двох чи кількох інформаційних потоків. Виникнення відчуття власного «Я» — це зіставлення зовнішньої інформації та пам’ятного сліду, а мислення — це зіставлення оперативної та довготривалої пам’яті.
