Географія. Опорні конспекти. Україна у світі: природа, населення. 8 клас
Конспект № 25
Найбільші річкові системи України
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки
Учень/учениця:
• називає складники вод суходолу в межах України;
• показує на карті річкові системи: Дніпра, Сіверського Донця, Південного Бугу, Дністра, Дунаю;
• формулює визначення понять «річкова система», «річковий басейн», «вододіл»;
• характеризує водні об’єкти України, шляхи раціонального використання водних ресурсів;
• пояснює особливості живлення та водного режиму річок;
• порівнює гідрографічні особливості річок України;
• оцінює наявні водні ресурси своєї місцевості, наслідки їх використання.
Річки України належать до п’яти великих річкових систем: Дніпра, Дністра, Дону, Південного Бугу та Дунаю. Невелику частину нашої держави також займає річкова система
Вісли. Окремі невеликі річкові системи утворилися у Криму, Приазов’ї, окремих територіях Причорномор’я. Охарактеризуємо найбільші річкові системи.
Річкова система Дніпра. Найбільшою річкою нашої держави, її символом є Дніпро. Згадки про нього знаходять ще у стародавніх літописах. Відомості про річку є в працях Геродота, Стратона, Плінія Молодшого, Птолемея. Стародавні греки називали річку Борисфеном; римляни знали її як Данапріс; турки — Узу; слов’яни — Славутич. Сучасна назва споріднена з тією, що в IV ст. була відома у Римі. Вона походить від скіфських слів: дон — «річка», апр — «глибокий».
Загальна довжина Дніпра — 2201 км. За цим показником це четверта річка Європи (після Волги, Дунаю й Уралу). Дніпро — типова рівнинна річка зі звивистим руслом, що утворює багато меандр, рукавів, проток, мілин, островів. Бере початок на Валдайській височині в Росії, витікаючи невеликим струмком із болота Аксенінський мох.
У верхній течії Дніпро має нешироку річкову долину. Перетнувши територію Білорусі, Дніпро долає Україною 981 км своїми середньою та нижньою течією і несе води в Чорне море. У середній течії русло ширшає і досягає 100-700 м, а заплава — 10—12 км. В районі Києва глибина річки сягає 6-12 м. Правий берег високий та урвистий, його називають «дніпровськими кручами», лівий — низький і плоский, складений алювієм Дніпра. До створення системи водосховищ на річці він щовесни заливався під час повені. Південніше Києва русло Дніпра стає ще ширшим до 300-1500 м, правий берег ще вищим, нагадуючи гори. На одній із таких «гір» у місті Канів — Тарасовій (Чернечій) горі поховано Тараса Шевченка.
Між Дніпром (Дніпропетровськом) і Запоріжжям Дніпро перетинає Український щит. Тому в цьому місці були відомі Дніпровські пороги — велетенські гранітні брили, що перешкоджали судноплавству. Пороги були затоплені шаром води в 40 м після будівництва Дніпрогесу 1927-1932 рр. Відтоді й нижня течія Дніпра стала судноплавною. В межах Запоріжжя річка ділиться на два рукави, оминаючи найбільший за площею на Дніпрі гранітний островів Хортиця — опорний пункт Запорізької Січі у XVI-XVIII ст. Острів займає близько 30 км2. Нині тут створено історико-культурний заповідник.
Виходячи за пороги, у нижній течії Дніпро має русло, що сягає ширини понад 1 км, а заплаву — 23 км. Раніше нижче Хортиці Дніпро тік багатьма рукавами заболоченою рівниною. Навесні її заливала вода. Коли вода сходила, місцевість заростала осокою, рогозом, тростиною, вербами. Це — Дніпровські плавні. Більша їх частина була затоплена після створення Каховського водосховища. Впадає річка у Дніпровський лиман.
Нині в межах України майже не лишилося природного русла Дніпра. Річку перетворено на суцільний каскад водосховищ. Через це рівень води підвищився. Заплава була затоплена водою. Відбувається руйнування берегів, через застосування вода цвіте, виникають замори риби. Під час зведення водосховищ за рахунок випрямлення фарватеру (проходу для кораблів) навіть скоротилася загальна протяжність річки на 84 км.
Разом із численними притоками Дніпро утворює величезну річкову систему. До неї належить 44% усіх річок нашої держави.
Найдовшою та найбільш повноводною притокою Дніпра є Десна. Її загальна протяжність становить 1130 км, із них у межах України — 591 км. Впадаючи у Дніпро північніше Києва, Десна майже подвоює об’єм його води.
Другою за протяжністю притокою Дніпра є Прип’ять. Її загальна довжина 761 км. В Україні — лише 261 км. Тече по майже плоскій Поліській низовині, сильно петляючи. Має чималу частку підземного живлення, тому влітку втрачає мало води. Прип’ять має великий річковий басейн — 114,3 тис. км2 (у 1,5 разу більший, ніж у Десни) та приймає багато великих приток, зокрема Горинь, Стир та інші.
На річковий басейн Дніпра припадає близько 60 % водних ресурсів України. За загальною площею річкового басейну — 504 тис. км2, Дніпро в Європі поступається лише Волзі та Дунаю.
Дніпро завжди відігравав важливу роль у житті українців. У давнину річкою проходив водний шлях «із варяг у греки». На його берегах відбувалося формування давньоруської держави, виникли великі українські міста: Київ, Черкаси, Кременчук, Дніпро (Дніпропетровськ), Запоріжжя, Херсон. Вони й тепер використовують дніпровську воду для заводів, зрошення полів, для потреб населення. Дніпровська вода через канали йде у Крим, на Донбас, безводні райони сухих степів. На Дніпрі споруджено каскад гідроелектростанцій. Навігація на річці триває близько 250 діб на рік. Через значне забруднення Дніпро втратив своє значення у рибальстві. Дніпровські кручі — джерело натхнення художників, поетів і композиторів.
Річкова система Дністра. Другим за площею басейну в Україні є Дністер. Його басейн займає 12 % території України. За загальною довжиною (1362 км) Дністер є сьомим серед річок Європи. За довжиною в межах України (705 км) він поступається лише Дніпру та Південному Бугу.
Про Дністер було відомо з праць давніх греків Геродота та Птолемея. Тоді річку називали Тирас. З IV ст. річку іменують Данастр, що означає у перекладі зі скіфської та фракійської «швидка річка».
Дністер бере початок на північно-східних схилах Українських Карпат на висоті близько 1000 м. У верхній течії це типова гірська річка зі значним падінням русла. Тут у Дністер несуть воду його гірські притоки, праві — більш повноводні. У середній течії річка тече по Подільській височині. Долина її звужується і поглиблюється, утворюючи глибокі каньйони. В районі міста Ямпіль має пороги. У своїй середній течії Дністер приймає особливо багато лівих приток. Нижня течія річки знаходиться на території Молдови. Впадає Дністер у Дністровський лиман, який вузькою протокою сполучений із Чорним морем. Середня глибина лиману 2,6 м. На березі лиману знаходиться місто Білгород-Дністровський.
На Дністрі трапляються паводки після танення снігу або сильних дощів у горах. Річний стік Дністра становить 8,66 км3.
Річку використовують для зрошення, судноплавства. В середній течії на річці споруджено Дністровську гідроелектростанцію. У долині Дністра від’єднуються давні гірські породи палеозойської ери, в яких містяться численні рештки морських організмів. Цей геологічний літопис розповідає ученим про розвиток земної кори в Україні в ті далекі часи.
Сіверський Донець. З річкової системи Дону в Україні знаходиться його права притока — Сіверський Донець і його притоки. Це найбільша річка на сході України. Назва «Донець» утворена від кореня «дон» — річка. Тобто — «мала річка». Починається водотік на землі слов’янського племені сіверян (звідси й назва), на території Росії на висоті 276 м. В Україні протікає своєю середньою течією. Річка має третій за площею в межах України басейн, що займає 4 % території держави. Загальна довжина річки — 1053 км, в межах України — 672 км.
Навесні річка розливається, взимку та влітку сильно міліє. Річний стік Сіверського Донця становить 5 км3. Річка протікає через великий промисловий район України — Донбас. Тому води річки використовують для виробничих потреб. Від річки прокладено канал Сіверський Донець — Донбас, створене Печенізьке водосховище. На 315 км Сіверський Донець судноплавний.
Річкова система Південного Бугу. Другою за протяжністю в межах України річкою є Південний Буг, який тече лише територією України. Його довжина 806 км. Ця річка була відома ще давнім грекам. Геродот у своїх працях згадував її під назвою Гіпаніс («бурхлива»). Тюркські народи називали її Ак-Су («Біла вода») через білі баранчики на воді, що оминають гранітні пороги. Походження сучасної назви остаточно не відоме. Можливо, воно походить з польської й означає «потік», або «заворот».
Південний Буг бере початок на Подільській височині на висоті 383 м. У верхній течії річки лежать обласні центри Хмельницький і Вінниця. Перетинаючи середньою течією Придніпровську височину, Південний Буг прорізає свою долину крізь магматичні породи Українського щита. Тому в цій частині русло стає порожистим, із гранітними островами та стрімкими високими берегами, що набувають каньйоноподібної форми. Долина звужується до 100-150 м, швидкість зростає. Величні гранітні скелі місцями сягають 40-50 м заввишки. Цю місцевість називають Гранітно-степове Побужжя та вважають найдавнішою ділянкою суходолу в Євразії, яка не поринала у морські глибини протягом 60 мільйонів років. Цей справжній гірський ландшафт серед українського степу згідно з рішенням Всеукраїнського Інтернет-опитування визнано 2008 року одним із 7 природних чудес України. Південний Буг славився серед запорожців як друга за значенням річка після Дніпра. А нині Бузькі пороги — улюблене місце для веслувального слалому та спортсменів-скалолазів.
У нижній течії Південний Буг набуває рис типової рівнинної річки: долина розширюється, течія уповільнюється, річище меандрує. Долаючи Причорноморську низовину, Південний Буг впадає в Бузький лиман.
Річний стік Південного Бугу становить 3,39 км3. Вода річки використовується для зрошення. Судноплавний у середній і нижній течії.
Через особливості простягання вододілів Південного Бугу його ліві притоки значно довші, ніж праві. Серед них за протяжністю вирізняються дві. Інгул (Великий Інгул) має довжину 354 км. Його гирло лежить біля Миколаєва. Частково судноплавний, вода йде на зрошення. Синюха — друга за довжиною притока Південного Бугу. Праві притоки Синюхи — Гірський Тікич і Гнилий Тікич — нагадують гірські річки. Вони стрімко спускаються зі схилів Українського щита, подекуди утворюючи неглибокі каньйони.
Річкова система Дунаю в межах України. Своєю нижньою течією в Україні протікає Дунай. Назва річки походить від двох кельтських слів «дону» та «вітус», що означає — «стрімка річка». Давньогрецький поет Гесіод називав Дунай сином бога Океана, а Геродот вважав Дунай найбільшою річкою в світі. Насправді це лише 2-а — за довжиною річка Європи (2850 км), 13-а — в Євразії та 26-а — в світі. Дунай бере початок у Німеччині в горах Шварцвальд на висоті близько 1400 м. Річка перетинає 9 країн Європи. На її берегах знаходяться чотири столиці.
У межах нашої держави його довжина становить 174 км. За 80 км до впадіння у Чорне море Дунай ділиться на три рукави — гирла, й утворює велику дельту (5,6 тис. км2), вкриту болотами. Північне, Кілійське гирло, належить Україні. По ньому проходить 70 % всього стоку, тому воно вважається головним. На румунському боці лежать два інших гирла. Середнє, Сулинське гирло, є основним судноплавним шляхом.
Південне, Георгієвське гирло, мілке та звивисте, майже не використовується. Заболочене гирло річки — Дунайські плавні багаті на рибу. Це місце гніздування водоплавних птахів. 10 % площі плавнів належить Україні. Тут створено Дунайський біосферний заповідник.
Дунай замерзає лише у найхолодніші зими на 40-60 днів. Навесні річка дуже розливається, спричиняючи паводки. Дунай — важлива транспортна артерія Європи. За Конвенцією про режим судноплавства на Дунаї 1948 р. встановлене вільне пересування річкою усіх кораблів, окрім військових. Із 100 портів і пристаней на Дунаї є чотири українських: Ізмаїл, Кілія, Рені, Вилкове.
Україною протікають ліві притоки Дунаю: Прут (із притокою Черемош), Сірет і Тиса. Прут — найдовша з лівих приток Дунаю. Її загальна протяжність становить 967 км, із них в Україні — 272 км. Типова гірська річка. Використовується для лісосплаву, на окремих ділянках — для судноплавства. На Пруті чимало мальовничих водоспадів. Найдовша права притока Прута в межах України — Черемош (80 км), що утворюється при злитті Білого Черемошу та Чорного Черемошу. Тиса — друга за протяжністю ліва притока Дунаю — 966 км (із них в Україні — 201 км). У верхів’ях — типова гірська річка. Використовується для лісосплаву. Виходячи на Закарпатську низовину, уповільнює свою течію, але залишається порожистою. На Тисі часто трапляються паводки. Вони викликані сильними дощами в горах або стрімким таненням снігу. Під час паводків річка несе багато мулу, й вода забарвлюється у жовтий колір.
Невеликі річкові басейни. Річкові системи Криму представлені короткими та вузькими водотоками із нерівномірним стоком. Живляться дощовими водами. Деякі влітку пересихають. Беруть початок у Кримських горах і впадають у Чорне або Азовське море. Найдовша річка Криму — Салгир. Її протяжність 204 км. Впадає у затоку Сиваш Азовського моря. У Салгирі мало води будь-якої пори року. Він не завжди доносить воду до моря, випаровуючись по дорозі. Використовується для зрошення та водопостачання.
Річки басейну Азовського моря знаходяться у Приазов’ї. Стікають із прибережних височин. Улітку сильно міліють. Кальміус має довжину 209 км. Стікає з Донецького кряжу. У верхній і середній течії має вузьку та глибоку (до 60 м) долину. Крізь Донецьк тече у штучному річищі. В нижній течії русло дуже звивисте з низькими берегами. На річці чотири водосховища. У гирлі річки знаходиться місто Маріуполь.
Річка Молочна — друга за довжиною у Приазов’ї — 197 км. Кочівники-половці називали річку Сютень («Мати-годувальниця»). До кінця XIX ст. річку та її береги називали «Молочними водами»: вода живила навколишні луки, що сприяло високим надоям молока. Бере початок на Приазовській височині на висоті 307 м. Розмиваючи кристалічні породи Українського щита, утворює пороги та водоспади. Впадає у Молочний лиман. Зимою замерзає на 2,5-3 місяці. Навесні швидко розливається, додаючи по півметра за добу.
В Україні є річки, що належать до системи польської річки Вісли. Це її праві притоки, які несуть свої води разом із головною річкою на північ до Балтійського моря. Найбільшими серед річок басейну Вісли є Західний Буг і Сан. Західний Буг — права притока другого порядку Вісли довжиною 772 км (із них 392 км в Україні). Починається одразу повноводним потоком із колодязя на Подільській височині Львівщини на висоті 350 м. По річці проходить державний кордон України із Польщею. Типова рівнинна річка з заболоченими берегами та меандрами. Замерзає на 3,5 місяці. Навесні сильно розливається. З’єднана каналами з Дніпром і Німаном. Судноплавна.
Використання й екологічні проблеми річок України. Води річок України давно освоєні та широко використовуються в різних галузях господарства та для побутових потреб.
Річки рівнин активно використовує людина для судноплавства, промислових потреб, зрошення полів, рибальства. На них створені водосховища та працюють гідроелектростанції.
Порожисті та стрімкі гірські річки Карпат використовують для лісосплаву та вилову цінних видів риби (зокрема, струмкової форелі). Річки Кримських гір маловодні та великого господарського значення не мають.
Річкові ресурси є найбільш доступними і швидко вичерпуються. Дуже небезпечним є забруднення річок стічними водами, хімічними сполуками з сільськогосподарських угідь, унаслідок аварій. Води річок необхідно оберігати від забруднення.
