Географія. Опорні конспекти. Україна у світі: природа, населення. 8 клас
ТЕМА 3. ВОДИ СУХОДОЛУ І ВОДНІ РЕСУРСИ
Конспект № 24
Склад вод суходолу. Основні характеристики річки
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки
Учень/учениця:
• називає складники вод суходолу в межах України;
• формулює визначення понять «меандри», «тераси», «падіння річки», «похил річища», «водний режим», «річковий стік», «твердий стік»;
• характеризує водні об’єкти України;
• пояснює особливості живлення та водного режиму річок;
• порівнює гідрографічні особливості річок;
• визначає падіння та похил річки.
Води суходолу України: статистика. Води суходолу — невелика за об’ємом, але найбільш важлива для життя людини частина гідросфери. Вони забезпечують людину питною водою, дають воду на зрошення полів, крутять турбіни гідроелектростанцій, із давніх-давен слугують шляхами сполучення. Без них наше життя неможливе.
Україна має достатньо широку мережу вод суходолу. До неї належать близько 73 тисяч річок, майже 20 тисяч озер, артезіанські басейни, болота.
У зв’язку з відмінностями клімату гідрологічні об’єкти в Україні розміщені вкрай нерівномірно. Так, Карпати та Поліська низовина відчувають надлишок води, тут густа річкова мережа, значні площі займають болота. Водночас південь і схід України відчувають дефіцит води. Його людина намагається компенсувати створенням штучних водойм: каналів, водосховищ, ставків, яких налічується в нашій країні близько 28 тисяч.
Внутрішні води України
Загальна характеристика річок України. Найбільше значення у житті та господарстві людини мають річки. їх використовують для виробничих і побутових потреб, судноплавства, рибальства, гідроенергетики, зрошення, для сплавлення лісу тощо.
Серед численних річок України переважають малі довжиною до 100 км. Середніх річок довжиною від 100 до 500 км — близько 110. Найбільших річок, що мають в межах України протяжність понад 500 км, лише 8. Серед них — Дніпро, Південний Буг і Дністер. Крім того, до найдовших належать притоки Дніпра: Псел, Горинь (притока Прип’яті), Десна та Інгулець, а також права притоку Дону — Сіверський Донець. До того ж на кордоні України та Румунії знаходиться гирло другої за протяжністю річки Європи — Дунаю.
Україна має досить густу річкову мережу, щільність якої зменшується з просуванням на південь і схід. Найгустіша річкова мережа у Карпатах: тут на кожний 1 км2 площі припадає 1,1 км річок. На Поліссі та у Передкарпатті цей показник трохи нижчий — 0,6 км/км2. Натомість на Причорноморській низовині від нижньої течії Дніпра до річки Молочної немає жодної річки взагалі.
Всі річки нашої держави належать до басейну Атлантичного океану. 96 % із них несуть свої води у Чорне й Азовське моря. Лише окремі — до Балтійського моря. Це праві притоки Вісли — Західний Буг і Сан. Більшість річок України мають рівнинний характер течії.
Річкові басейни України
Геологічна робота річки. Річка завжди тече похилою поверхнею у бік пониження рельєфу. При цьому водний потік має чималу силу. Він виконує важливу геологічну роботу: руйнівну, транспортну й акумулятивну. Руйнівна робота полягає в розмиванні та розчиненні гірських порід. Транспортна робота річки — у перенесенні води, перекочуванні дном й обточуванні камінців. Так утворюється плоска річкова галька, гравій і ще дрібніші уламки: пісок, глина, мул. Акумулятивна робота — це відкладання уламкового матеріалу на дні або берегах річки. Так формується алювій — річкові відклади. Його можна розпізнати за складом (галька, гравій, пісок, глина, мул) і чітким сортуванням: чим глибше, тим більші уламки. Руйнівна робота річки називається річковою ерозією.
Ерозія припиняється, коли поверхня стає рівною. Для річки — це рівень моря, куди вона несе воду. Це базис ерозії — поверхня, на рівні якої річка втрачає руйнівну силу та нижче не може виконувати руйнівну роботу.
Розрізняють донну (глибинну) та бічну річкову ерозію. Залежно від ухилу поверхні переважає той чи інший її вид. На перших стадіях розвитку молодої річкової долини, коли водний потік має значну швидкість, переважає донна ерозія. При цьому продукти руйнування майже всі виносяться у море. На стадії зрілої річкової долини швидкість потоку зменшується, річка розливається і донна ерозія змінюється бічною. При цьому річка сильно петляє, підмиваючи береги, а зруйнований матеріал осідає на дні або побіля низин берегів. Якщо базис ерозії внаслідок рухів земної кори понижується, знову активізується донна ерозія. І все повторюється ще раз. Унаслідок усіх видів геологічної роботи, руйнуючи та розчинюючи гірські породи в одному місці та відкладаючи їх в іншому, річка поступово будує свою долину, яка має характерну форму.
Будова річкової долини. Річка протікає створеним її геологічною роботою витягнутим зниженням у рельєфі — річковою долиною. Річкові долини рівнинних і гірських річок дещо різняться за будовою.
Будова річкової долини
Рівнинних річок в Україні більшість. Схили долин нагадують величезні східці, основними елементами яких є річище (русло), заплава та надзаплавні тераси. Річищем називають частину річкової долини, якою постійно течуть води річки. Річище складене алювієм. Заплава — це та частина річкової долини, яка періодично затоплюється її водами. Тому алювій там також періодично відкладається. Тераси (з латини — земля) нагадують своєрідні сходинки, що спускаються до її річища. На тераси вода з річки вже ніколи не заходить. Але алювій там присутній. Це свідчить про те, що в минулому річка була на цьому рівні. Тоді тераси були заплавами, а заплава — річищем. Формування річкових терас свідчить про періодичні зміни положення базису ерозії річки, коли чергувалися періоди активізації донної та бічної ерозії. Вище надзаплавних терас розташовані корінні береги річки, де її вод ніколи не було.
Частина твердого матеріалу річка несе вниз за течією, а частину відкладає в річищі, формуючи при цьому піщані пляжі. Під час виходу річки з берегів вона відкладає родючий мул у межах заплави, в такий спосіб підвищуючи родючість навколишніх земель.
Річки рівнин течуть повільно. Петляючи широкою долиною, вони утворюють численні завороти — меандри (слово походить від власної назви дуже звивистої річки у Туреччині). Іноді, коли меандри річки розташовані близько, вузький перешийок між ними розмивається і річка вирівнює своє річище, а меандр перетворюється на озеро-старицю. Крім того, широкі долини рівнинних річок розбиті на численні рукави та протоки, між якими намиті острови.
В Україні налічується майже 30 тисяч гірських річок. У швидких і бурхливих гірських річок долини вузькі та мають круті схили. Форма їх V-подібна. Русло мілке, кам’янисте, загромаджене уламками твердих гірських порід, а тераси вузькі та фрагментарні.
Річки здатні своєю ерозійною роботою створювати каньйони (з іспанської — глибока ущелина) — глибокі долини між кручами. Вони утворюються внаслідок інтенсивної донної ерозії за майже відсутньої тривалий час бічної. Стінки каньйонів утворюються зі стійких до ерозії вапняків чи інших твердих порід. В Україні найглибший Великий каньйон Криму, на північному схилі г. Ай-Петрі. Висота його стрімких схилів становить 250-320 м. Мальовничі краєвиди каньйонів охороняються людиною. Наприклад, Національний парк «Дністровський каньйон» біля міста Могилева-Подільського. Він простягається на 250 км, утворюючи кілька десятків меандрів, і є одним серед найбільших у Європі.
Кількісні показники характеру течії річки. Гірські та рівнинні річки мають різну швидкість течії через показники падіння й похил річища.
Падіння річки (△h) — це різниця позначок висоти у двох точках русла, розташованих на певній відстані по довжині річки. Вимірюється в метрах:
△h = h1 - h2 [м].
Різниця висот між витоком і гирлом річки називають повним падінням. Але цей показник не дуже об’єктивний. Більшість річок беруть початок у горах, а завершують свій шлях на рівнинній частині суходолу. Тож вони мають мішаний гірсько-рівнинний характер течії. Тому для більш детального вивчення характеру течії річки визначають падіння для різних частин річки.
Відношення падіння річки до її довжини називають похилом річища (і).
Щоб розрахувати похил річища, слід падіння річки (П) перевести з метрів у сантиметри, а потім поділити на довжину (І) в кілометрах. Результат буде в см/км:
і = △h : l [см/км].
Так обчислюють середній похил. За необхідності можна його обчислити, як і падіння для окремих частин річки. Тоді одержимо частковий похил.. Вниз за течією похил річки зазвичай зменшується. Від похилу річки залежить швидкість течії.
У нашій країні найбільші показники падіння та похилу мають гірські річки Українських Карпат і Кримських гір. Найменші — річки Поліської низовини.
Характеристики повноводності річки. Найважливішими характеристиками річки є ті, що визначають її повноводність. Це витрати води та річний стік.
Витрати води (Q) — об’єм води, що протікає крізь поперечний переріз річки за одиницю часу. Визначається в м3/с:
Q = F • V [м3/с],
де F - поперечний переріз річки (м2); V — швидкість течії (м/с).
Витрати води протягом року в річці мають неоднакові значення. Під час повені вони значно вищі, ніж під час межені. Суттєво різняться вони також у посушливі та дощові роки. Середні витрати води Дніпра становлять 1700 м3/с
Річний (річковий) стік — витрати води в річці протягом року. Вимірюється в км3.
Річний стік залежить від коефіцієнта зволоження. Чим більше зволоження, тим більше у річку потрапляє води. Найбільш повноводна річка України — Дунай. Його річний стік становить 123 км3. Дніпро виносить за рік 53,5 км3 води. Інші річки значно поступаються цим двом. Найповноводніша в світі Амазонка виносить в Океан води в 130 разів більше за наш Дніпро.
Разом із водою річки несуть багато піску та мулу.
Твердий стік — маса гірських порід, що переносить річка за рік. Вимірюється в тонах зазвичай за рік.
Твердий стік є результатом річкової ерозії. Він визначає каламутність води. У великих річок твердий стік досягає десятків мільйонів тон. А в найкаламутнішої річки планети Хуанхе — 1,3 млрд тон. Річки України мають високі показники твердого стоку, оскільки значні площі поверхні складені суглинками, що легко розмиваються водою. Зокрема, у Дніпра — 85 тисяч тон. Вода гірських річок і річок південних частин країни дуже каламутна. Після повеней і злив цей показник зростає, зимою — зменшується. Виносячи гірські породи в гирло, багато річок формує піщані коси та дельти. В Україні найбільшу дельту намив Дунай (5,6 тис. км2), яка за площею поступається в Європі лише дельті Волги. У дельті Дунаю знаходиться місто Вилкове, яке називають «українською Венецією». Його вулицями слугують рукави Дунаю, а основним транспортним засобом — човен. Найменш каламутні річки Полісся.
Живлення та режим річок України. Живляться річки нашої держави переважно талими сніговими водами, тому навесні вони мають високу повінь. Під час весняного водопілля проходить через річки 50-80 % усього річного стоку, а у степах на півдні — майже увесь стік. Повінь триває довго: на великих річках — 1—1,5 місяці, на малих — 10-15 діб. Влітку спостерігається найнижчий рівень води — межень, а малі річки на півдні навіть пересихають. Річки Полісся додатково живляться підземними водами, тому влітку мало міліють і ніколи не пересихають.
В гірських областях спостерігаються паводки, тобто відбувається раптове підняття рівня води будь-якої пори року. Вони виникають кілька разів на рік після сильних злив або раптових зимових відлиг. Останнім часом рівень води на гірських річках Карпат під час паводків став значно вищим і несе небезпеку людям. Наприклад, 2008 року після інтенсивних злив сталися катастрофічні паводки, які охопили п’ять областей Західної України. Були підтоплені житлові будинки, сільськогосподарські угіддя, пошкоджені мости, розмиті автомобільні дороги, загинуло 30 людей. Екологи вважають, що причиною цього лиха було безконтрольне вирубування лісів у горах, які могли б поглинути значну частину дощової води.
Із настанням морозів на річках починається утворення льоду, яке зазвичай закінчується льодоставом — періодом утворення на поверхні водойми нерухомого льоду. Ділянки, вільні від льоду, називають ополонками: Вони виникають у місцях швидкої течії або під час теплового забруднення — скидання підприємствами теплої води. Тривалість льодоставу та товщина криги залежить від температури зими та величини водойми. Малі річки замерзають швидше, ніж великі. Гірські річки через швидку течію замерзають зрідка. Завершується льодостав скресанням криги та льодоходом — рухом льоду за течією. Скресання починається з півдня України. Гірські річки починають скресати з нижньої течії.
У середньому річки на півночі України перебувають під льодом близько 3,5 місяців, півдня — 2,5 місяці. Приміром, Дніпро зазвичай замерзає в третій декаді грудня, а скресає протягом березня.
