Історія української культури. Навчальний посібник
8.2. Експансія "маскультури" та її вплив на сучасне українське суспільство
Для XX століття характерна поява масової культури.
Масова культура (від лат. Massa - ком, частка і cultura - оброблення, виховання) є сукупністю явищ культури XX - XXI ст., характерних для сучасного суспільства з його високим рівнем комунікаційно-інформаційних систем [2]. Її виникненню сприяв розвиток засобів масової комунікації - газет, популярних журналів, радіо, кінематографу. Все це демократизувало культуру, відкрило масовій аудиторії доступ до неї і в той же час зумовило проникнення в культуру суто комерційних інтересів.
Так, наприклад, перший концерт Чайковського П. І. у квітні 1881 року в Карнегі-хол слухали не більше двох тисяч людей; перший виступ в США рок-групи "Beatles" у лютому 1964 року у тій же залі завдяки телебаченню - 73 млн глядачів; зараз завдяки супутниковому телебаченню деякі концерти можуть дивитися одразу кілька мільярдів людей.
Осмислення масової культури як граничного виявлення духовної несвободи, засобу відчуження й пригноблення людської особистості знаходить своє віддзеркалення в роботах О. Шпенглера, А. Швейцера, Е. Фромма, X. Ортеги-і-Гассета, М. Бердяева та ін.
Масова культура в працях цих вчених постає перед нами як дивовижний культурний феномен, що раніше не зустрічався в людській історії.
У цілому термін "масова культура" підкреслює доступність, поширеність художніх та культурних цінностей, легкість їх сприйняття, яка не потребує особливого художньо-естетичного смаку.
"Масова культура" справляє величезний вплив на всю культуру. їй властива тенденція до гомогенізації, тобто прагнення надавати культурним явищам однорідності. На відміну від елітарної культури, "масова культура" свідомо орієнтує поширювані нею духовні цінності на середній рівень масового споживача, бажання надати всім елементам культурної системи однорідності та абсолютної схожості - така характеристика змісту "масової культури".
Масова культура доступна й зрозуміла людям різного віку, всім верствам населення незалежно від рівня освіти. Масова культура задовольняє попит сьогодення, реагує на будь-які нові події.
Основними літературними жанрами масової культури є детектив, триллер, фантастика, історичний роман, мелодрама, готичний роман, вестерн, комікси.
Серед основних напрямів і проявів сучасної масової культури можна виділити такі:
• індустрія "субкультури дитинства" (універсалізація виховання дітей - на основі типових програм масова загальноосвітня школа стандартизує наукові, філософські й релігійні уявлення, історичний соціокультурний досвід);
• стрімкий розвиток засобів масової інформації, які формують суспільну думку в інтересах "замовника";
• система державної ідеології й пропаганди, що формує політико-ідеологічні орієнтації населення, маніпулює його свідомістю й поведінкою в інтересах правлячих еліт;
• масова соціальна міфологія (націонал-шовінізм і "патріотизм", соціальна демагогія, квазірелігійні й паранаучні вчення, куміроманія та ін.), що спрощує складну систему ціннісних орієнтацій;
• масові політичні рухи, що втягують широкі прошарки людей у широкомасштабні політичні акції;
• система організації й стимулювання масового споживчого попиту, що формує в суспільній свідомості стандарти престижних інтересів і потреб;
• індустрія дозвілля (масова культура як одна з найприбутковіших галузей економіки, що навіть має свої особливі назви: "індустрія розваг", "комерційна культура", "поп-культура", "індустрія дозвілля" та ін.) [1, с. 97-98].
Таким чином, для масової культури характерне зведення елітарної культури до поверхової, беззмістовної форми, орієнтація на нерозвинені, низькі смаки. Масова культура пов’язана з уніфікацією духовного в особистості та суспільстві, вона завжди розрахована на комерційний успіх.
Вона наголошує на "усереднений" рівень розвитку споживачів її культури, створює єдину "вихолощену" культуру, знищуючи традиційні цінності.
Культурологи вже давно вказують на небезпеку такого становища. Зазначаючи, що під впливом маскультури формується нова, особлива порода людини - "людина масова", вчені попереджають про можливість "антропологічної катастрофи" у недалекому майбутньому суспільства.
Що торкається українського культурного простору, також виділяється культура елітна (тобто призначена для вузького читацького кола), та масова (призначена для певного кого кола, яке й визначає читацькі пріоритети).
У сучасному українському масовокультурному літературному дискурсі панує строкатість, естетичне розмаїття, різнобарвна стилістична панорама. Сучасна література відчуває на собі тиск ринку, вона змушена йти за читачем.
Ця тенденція сприяє розвитку популярної літератури, переважно російськомовної. Розквітають такі жанри як фантастика, детектив, любовно-авантюрний роман. Відомими далеко за межами України письменниками-фантастами є Генрі Лайон Олді (колективний псевдонім Д. Громова та О. Ладиженського), А. Валентинов, М. та С. Дяченки, майстром любовно-авантюрного жанру вважається Симона Вілар (Н. Гавриленко).
