Українська література. Міні-довідник. ЗНО

Василь Голобородько

(1945)

Один з найталановитіших українських митців. Автор багатьох поетичних збірок, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Премій імені Василя Симоненка та Миколи Трублаїні.

Світ поезій Василя Голобородька змушує нас звернутись до себе, до своєї історії, вимагає бути уважними до того, що відбувається навколо, що чекає нас завтра. Читаючи вірші поета, можна помітити небуденність його художнього слова.

НАША МОВА

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури: лірика (філософська, патріотична).

Тема: мотив мови як генетичного коду нації; висловлення почуття любові, пошани до рідної мови, яка проспівана у Пісні, записана у Літописі.

Ідея: уславлення ролі мови, її значущості в житті нашого народу; гордості українців за свою мову.

Художньо-стильові особливості: вільний вірш, верлібр (вірш, у рядках якого може бути довільна кількість наголошених і ненаголошених складів, частіше без рими, є необов'язковою однакова кількість наголосів у рядках, одноманітні повторювані строфи, але вірш має свій власний ритм. Такі ознаки наближають вірш до прози). Він не обмежений римами та не обтяжений складними художніми засобами:

тавтологія: «кожне слово нашої мови»; «тож»;

епітет: «пісенні слова»;

алітерація: повтор приголосних «с», «н» — «проспіване у Пісні».

Відмовившись від розділових знаків, поет побудував строфи на анафорі й художньому перенесенні.

ДУМКИ ПРО ТВОРЧІСТЬ ВАСИЛЯ ГОЛОБОРОДЬКА

• «Василь Голобородько — поет зі своєрідним світосприйманням, органічним чуттям музики слова, закоханий у життя, яке в його баченні є отією білою казкою, де наче на рушнику, червоні й чорні барви створюють неповторну картину живої дійсности» (В. П’янов).

• «...Процес народження вірша схований для мене, я не знаю, чому зупиняюся душею саме на цих виразах... Моє слово не вогнисте, в моїй поезії — метелики, бджоли. Але я засвідчую перед світом, Богом і людьми: тут Україна і ви, українці» (В. Голобородько).