Українська література. Міні-довідник. ЗНО

Василь Симоненко

(1935-1963)

Василь Андрійович Симоненко — яскравий представник покоління шістдесятників; поет, геніальний своєю простотою, мужністю, безкомпромісністю.

Твори Василя Симоненка наповнені юнацьким моральним максималізмом: чорне завжди залишається чорним, якої б подоби воно не набувало. Поетові боліли страждання кожної, як тоді казали, «маленької людини». Для нього маленьких не було. Турбували його проблеми майбутнього, можливість виродження людини, але він завжди вірив у людські сили («Кирпатий барометр»).

Вірші Василя Симоненка завдяки гостроті своєї проблематики і зараз, через кілька десятиліть після його смерті, залишаються актуальними.

Поетичні збірки: «Тиша і грім», «Земне тяжіння», «Поезії», «Лебеді материнства». Збірка новел: «Вино з троянд».

ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ — ЛЮДИНА?

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Тема: роздуми письменника про швидкоплинність життя, протягом якого кожний повинен встигнути якомога більше, зробити добрі справи.

Ідея: утвердження думки про неповторність кожної людини; заклик раціонально використовувати час, відведений на життя, поспішати жити.

Віршовий розмір: шестистопний ямб.

Художньо-стильові особливості:

Повтори:

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Риторичні запитання: «Ти знаєш, що ти — людина?», «Ти знаєш про це чи ні?»

Риторичний оклик: «Гляди ж не проспи!»

Епітети: «люди — добрі, ласкаві й злі», «усмішка, мука — єдина».

ЗАДИВЛЯЮСЬ У ТВОЇ ЗІНИЦІ

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури: патріотична лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Тема: роздуми над долею рідної землі, її історії; розкриття щирих синівських почуттів поета до своєї Батьківщини.

Ідея: возвеличення любові до рідної землі, заклик до земляків любити вітчизну, дбати про її майбутнє.

Віршовий розмір: шестистопний ямб.

Художньо-стильові особливості: вірш написано у формі монологу ліричного героя.

Логіка зображення, естетична цілісність, світоглядна позиція поета, чітка орієнтація на читача зумовлюють побудову твору. Монолог ліричного героя відтворює патріотизм цілого покоління. Твір сповнений почуттів, експресії, які передають різноманітні тропи та фігури.

Головний образ твору — ліричний герой, у монолозі якого передається любов до України, ненависть до ворогів, яких він називає «недругами», «чортами». У творі зримо наявний образ України, яку ліричний герой називає «матір’ю», «молитвою», «віковою розпукою».

Художні засоби

Епітети: «червоні блискавиці», «мамо, горда і вродлива», «святе синівське право», «дні занадто куці та малі», «зіниці голубі, тривожні», «розпука вікова», «хмари бурякові», «священне знамено» — змальовують тривожний світ, у якому ми живемо;

метафори: «пливе за роком рік», «перли в душі сію», «мовчать Америки й Росії», «чорти живуть на небі», «палають хмари», «сичать образи»;

порівняння: «зіниці голубі, тривожні, ніби рань»; звертання: «Україно!», «недруги лукаві», «друзі», «нене»;

гіпербола «битви споконвічний грюк» створює різноманітну, строкату картину реальності, у якій частіше панує неспокій, бій;

риторичне запитання: «Як же я без друзів обійдуся, без лобів їх, без очей і рук?»;

риторичні оклики: «Ти для мене диво!», «Одійдіте, недруги лукаві!», «Друзі, зачекайте на путі!», «Чуєш — битви споконвічний грюк!»;

літота «Я проллюся крапелькою крові» передає думку про те, що кожен з нас — це немов маленька крапелька, але всі ми — частина матері-України.

ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури: інтимна, патріотична лірика.

Жанр: ліричний вірш (колискова пісня).

Тема: зображення любові до дитини й турботи за її долю, любові до Батьківщини.

Ідея: возвеличення любові до дитини і до рідної землі, заклик «Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину».

Віршовий розмір: хорей.

Художньо-стильові особливості: «Композиційно твір розгортається як кілька взаємопов’язаних мотивів. Спочатку це мотив казкового дивосвіту, яким оточена дитина завдяки старанням батьків. Материнська турбота і ніжність, батьківська опіка — це підвалини щасливого й безхмарного дитинства, яке неможливо уявити без народної казки, колискової, загадки. У духовному світі українців вони відіграють важливу виховну роль. Мотив казкового дивосвіту В. Симоненко пов’язує з образом рідної хати, сповненої «материнської доброї ласки», чарівним танцем лебедів і сивими очима казки. Ще один мотив — дороги як вибору життєвого шляху дитиною, уже дорослою. Неминуче настає мить синової самостійності. Материнське благословення в інтерпретації В. Симоненка — це можливість і необхідність пізнати кохання, дружбу, родинне щастя. Вибір їх цілком залежить від людини. Проте, на думку автора, є величини духовні, незмінні, сталі — це мати й Батьківщина: вибирати або зрікатися їх — великий гріх.

Майстерність і довершеність вірша виявляються в кількох площинах. Це і взаємоперетікання образів: день сьогоднішній — день майбутній — вічність (образ матері як фізичного початку людини, самого життя і як її духовного космосу, Вітчизни як отчого порогу); досади — «приспаних тривог» (уособлення драматизму людської долі). Це й образи-символи, запозичені з фольклору: лебедів як вірності матері та Вітчизні, як крил, які виносять дитину в широкий світ із рідної домівки; «білявої хати» — персоніфікація, спроектована на образ матері; верб і тополь як неодмінного атрибута українського пейзажу» (Н. Бернадська).

Художні засоби:

епітети: «лебеді рожеві», «зорі сургучеві», «сивими очима», «добра ласка», «тихі зорі», «рожевим пір’ям», «золотим сузір’ям», «приспані тривоги», «білява хата», «диво-наречені», «хмільні смеркання»; постійні епітети: «хлопців чорночубих», «мавки чорноброві»;

метафори: «танцювали лебеді в хаті на стіні», «прийдуть... верби і тополі. Стануть над тобою, листям затріпочуть, / Тугою прощання душу залоскочуть», «лоскотали марево золотим сузір’ям», «темряву тривожили криками півні», «виростуть з тобою приспані тривоги»; «мріють крилами... лебеді», «сиплють ночі... зорі», «заглядає... казка сивими очима, ... ласка в неї за плечима», «біжи, досадо, не вертай до хати», «будуть мандрувати очі... і... хата»;

порівняння: «лебеді, як мрії»;

антитеза: «Можна вибрать друга і по духу брата, / Та не можна рідну матір вибирати», «Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину»;

рефрен «Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину»;

образи-символи: лебеді (материнство, вірність), верби і тополі (Україна, Батьківщина), мавки (неза

хищеність людського духу), казка (добро), зорі (присутність ангела-охоронця), вода лиманів (очищення, мінливості буття), мати (джерело духовності).

Примітки

Поезію «Лебеді материнства» поклав на музику композитор Анатолій Пашкевич; пісня стала народною.

ДУМКИ ПРО ТВОРЧІСТЬ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА

• Двадцять вісім — це дуже мало.

Двадцять вісім — це наче й не жив.

І поклали поета в хмари —

І до хмари немає стежин (А. Кравченко).

• «Щось у мене було від діда Тараса і від прадіда Сковороди» (В. Симоненко).

• «Я — українець. Оце і вся моя автобіографія» (В. Симоненко).

• «Казати правду — це мистецтво мужніх. Симоненко володів цим мистецтвом навіть тоді, коли у його віршах декларативність заступає художність» (А. Шевченко).

• «У його простоті ви відчуваєте людину високої інтелектуальної культури — масштабний розум, який уміє відсівати дрібниці й оголювати суть...» (Є. Сверстюк).

• «Витязь молодої української поезії» (Олесь Гончар).

• «З глибин народного життя вийшла поезія Василя Симоненка. З мужності народу, з горя його і його звитяжної боротьби виспівалась вона. Звідси той дух непоборний, яким вона пройнята, звідси та розпашіла пристрасть, яка буяє в ній. Вітер часу не остудив Симоненкових поезій, вогнем душі жаріють вони й сьогодні, як і тоді, коли вперше так жагучо й неповторно вибурхнулись в нашому красному письменстві...» (Олесь Гончар).