Українська література. Міні-довідник. ЗНО
Максим Рильський
(1895-1964)
М. Т. Рильський увійшов в українську літературу як поет, перекладач, публіцист, фольклорист, етнограф, мистецтвознавець, літературознавець.
Творча діяльність М. Рильського розгорталася в річищі неокласицизму — художньої школи українських поетів, зорієнтованої на античну класику, на продовження гуманістичних традицій європейської поезії нового часу. «Неокласиками» називали тих поетів і критиків, які гуртувалися навколо журналу «Книгар» (1919-1920), а пізніше — навколо київського видавництва «Слово». Миколу Зерова, Максима Рильського, Павла Филиповича, Михайла Драй-Хмару, Освальда Бургардта — поетів-«неокласиків» (їх ще називали «п’ятірне гроно») — об’єднували поглиблений інтерес до загальнолюдських цінностей, прагнення підняти престиж художнього слова, за його допомогою вирішувати філософські, історичні, морально-етичні проблеми. Так ці поети намагалися оберігати українську літературу від примітивізму, поширюваного графоманами, котрі нібито писали на «злобу дня».
Визначною рисою лірики М. Рильського є прагнення до гармонії — гармонії між особистістю і середовищем, почуттями і розумом, людиною й природою. Його поезії замкнені у строгі лінії, наповнені яскравою образністю.
М. Рильський — автор багатьох поетичних збірок. Серед них —«На білих островах», «Під осінніми зорями», «Синя далечінь», «Знак терезів», «Київ», «Україна», «Збір винограду», «За рідну землю», «Слово про рідну матір», «Велика година», «Мости», «Ранок нашої Вітчизни», «Сад над морем» та ін. У 1927 р. у перекладі М. Рильського побачив світ найбільший твір А. Міцкевича «Пан Тадеуш».
М. Рильський очолював Спілку радянських письменників України (1943-1946), був директором академічного Інституту мистецтвознавства, фольклору й етнографії (1944-1964).
У ТЕПЛІ ДНІ ЗБИРАННЯ ВИНОГРАДУ...
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури: інтимно-філософська лірика.
Жанр: сонет.
Мотиви: відтворення краси почуттів людини, її єднання з природою, стану закоханості у світ.
Художній напрям, стиль: неоромантизм.
Художні особливості: вічність і кохання, близькість до нас людей, які жили так давно, але відчували так само, передає вірш «У теплі дні збирання винограду». Душа Еллади мов прокинулась на мить, коли М. Рильський змалював зустріч грецьких юнака та дівчини, селян-виноградарів. Цей вірш — гімн коханню й молодості:
І він потягся, як дитина, радо
І мовив: — Добре бути молодим
У теплі дні збирання винограду.
Вірш розкриває перед читачем велику радість і повноту життя: першу зустріч з милою, зародження першого хмільного почуття. Весь світ навкруги надихає близькістю щастя. Поет прославляє почуття любові, якому надає античного колориту, естетично підносить його.
ДУМКИ ПРО ТВОРЧІСТЬ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО
• Він України мав чарівну вроду,
Носив її наймення гордолиць.
Він виріс від суниць аж до зірниць,
Великий гранослов свого народу (Д. Павличко).
• «Класики — це ті, що створили невмирущі твори. «Нео» — новий. Неокласики — нові класики... Вони вважали себе учнями, послідовниками тих, що становлять славу й гордість людства, — учнями класиків» (М. Рильський).
• «Увесь смисл поезії в тому, щоб відтворити в ній відчуття, вами в дійсності пережиті, відбити зв’язок між своїм буденним і поетичним» (М. Рильський).
