Історія України: Ґрунтовна підготовка до ЗНО за 100 днів
Тема 9. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В 60—80-ті рр. XVIІ ст. (27—30 дні)
Тест 1 (вхідний)
1. Якою цифрою позначено на карті місце битви, де гетьман І. Виговський завдав поразки московським військам у 1659 р.?
А 1
Б 2
В 3
Г 4
2. Який наслідок мали чигиринські походи турецько-татарського війська 1677 і 1678 рр. для українських земель?
А початок суперництва Московії й Туреччини за Лівобережжя
Б поділ Правобережжя за Бахчисарайським мирним договором
В визнання Гетьманщиною протекторату Московської держави
Г загарбання Правобережжя Туреччиною і Кримським ханством
3. Кому з історичних діячів належать такі факти біографії?
«Кошовий отаман Запорозької Січі. Уславився як учасник походів запорозьких козаків на Крим, який не програв жодної битви. З його особою пов’язаний сюжет картини І. Репіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові».
А І. Брюховецькому
Б П. Дорошенку
В Д. Многогрішному
Г І. Сірку
4. Установіть відповідність між характеристиками та посадами вищих службових осіб у Лівобережній Гетьманщині.
1 керував артилерією та матеріальним забезпеченням козацького війська
2 відав канцелярією та вів дипломатичне листування з іншими державами
3 проводив слідство і виносив вироки в кримінальних і цивільних справах
4 визначав основні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики держави
А бунчужний
Б гетьман
В обозний
Г писар
Д суддя
5. Установіть послідовність підписання Московією, Польщею й Туреччиною договорів, що вирішували долю українських земель.
А Андрусівське перемир’я
Б Бахчисарайський мир
В Бучацький мир
Г Віденське перемир’я
6. Які твердження характеризують діяльність гетьмана І. Виговського?
1 уклав Гадяцький договір між Україною та Річчю Посполитою
2 очолив військові походи турецько-татарської армії на Чигирин
3 підписав договірні Глухівські статті з Московською державою
4 придушив анти гетьманський заколот Я. Барабаша і М. Пушкаря
5 відновив союзи з Османською імперією та Кримським ханством
6 брав участь у польсько-турецькій війні на боці Османської імперії
План теми
1. Гетьманування І. Виговського. Ухвалення Гадяцького договору. Московсько-українська війна.
2. Гетьманування Ю. Хмельницького. Поділ Гетьманщини.
3. Гетьманування П. Тетері, П. Дорошенка, Ю. Хмельницького на Правобережжі. Чигиринські походи турецько-татарського війська. Занепад Правобережжя
4. Гетьманування І. Брюховецького, Д. Многогрішного, І. Самойловича на Лівобережжі.
5. Запорозька Січ у складі Гетьманщини.
6. Адміністративно-територіальний устрій Слобідської України.
Теоретична частина
ГЕТЬМАНУВАННЯ І. ВИГОВСЬКОГО. УХВАЛЕННЯ ГАДЯЦЬКОГО ДОГОВОРУ. МОСКОВСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА
З кінця 50-х до середини 80-х рр. XVII ст. в Україні тривав період Руїни, коли жорстока боротьба між гетьманами за владу й вторгнення чужоземних військ призвели до втрати Україною незалежності. По смерті Б. Хмельницького Генеральна козацька рада в Корсуні визнала гетьманом генерального писаря Івана Виговського (1657—1659рр.). Придушивши антигетьманське повстання під проводом запорозького кошового отамана Я. Барабаша й полтавського полковника М. Пушкаря, І. Виговський уклав Гадяцький договір з Річчю Посполитою.
Умови Гадяцького договору 1658 р.
• Україна під назвою Велике князівство Руське входила до складу Речі Посполитої як третя складова федерації;
• главою федерації становився король, спільно обраний представниками усіх трьох держав;
• на території Київського, Чернігівського й Брацлавського воєводств влада належала гетьману;
• зберігалися власні судова й фінансова системи, права й привілеї козацтва, військо у 30 тисяч козаків;
• Берестейську церковну унію належало скасувати та відновити права православної церкви.
Підписання Гадяцької угоди з Польщею не знайшло підтримки серед старшини й козаків та призвело до московсько-української війна 1658—1659 рр. Головна битва відбулася під Конотопом. І. Виговський не зміг скористалися перемогою у Конотопській битві (1659 р.) через нове антигетьманське повстання, зрікся булави й виїхав до Польщі. Гетьманом було обрано Юрія Хмельницького.
ГЕТЬМАНУВАННЯ Ю. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО. ПОДІЛ ГЕТЬМАНЩИНИ
Своє гетьманування Ю. Хмельницький (1659—1663 рр.) розпочав з укладення нового договору з Московською державою. Переяславські статті 1659 р., в основі яких були Березневі статті 1654 р., помітно обмежили права України. Україна втрачала незалежність, перетворюючись на автономну частину Московської держави.
Умови Переяславських статей 1659 р.
• главою держави залишався гетьман, вибори якого козацькою радою відбувалися лише з дозволу московського царя;
• гетьман втрачав право призначати й звільняти генеральну старшину й полковників, проводити самостійну зовнішню політику;
• московські війська з воєводами мали право перебувати не тільки в Києві, а й у Переяславі, Чернігові, Ніжині, Брацлаві та Умані.
У 1660р. українсько-московські війська вирушили у похід на Західну Україну з метою визволення західноукраїнських земель з-під влади Польщі. Потрапивши в оточення під Чудновом, Ю. Хмельницький погодився на підписання нового договору з Польщею, який розроблявся на основі Гадяцького договору.
Умови Слободищенського трактату 1660 р.
• Гетьманщина розривала союз з Московською державою й відновлювала державний зв'язок з Річчю Посполитою;
• Україна на чолі з гетьманом ставала автономною частиною Речі Посполитої, стаття про Велике князівство Руське вилучалася;
• українські війська зобов'язувались брати участь у воєнних діях польської армії проти Московського царства.
Підписання Слободищенського трактату перетворило українські землі на арену жорстокої боротьби між Московською державою та Річчю Посполитою й призвело до поділу України на Лівобережну та Правобережну Гетьманщини, що боролися між собою: Лівобережна — на боці Московської держави, Правобережна — на боці Речі Посполитої.
Гетьмани України у 60—80-ті рр. XVII ст.
|
Правобережна Україна |
Лівобережна Україна |
|
П. Тетеря (1663—1665 рр.) |
І. Брюховецький (1663—1668 рр.) |
|
П. Дорошенко (1665—1676 рр.) |
Д. Многогрішний (1669—1672 рр.) |
|
Ю. Хмельницький (1676—1681 рр.) |
І. Самойлович (1672—1687 рр.) |
ГЕТЬМАНУВАННЯ П. ТЕТЕРІ, П. ДОРОШЕНКА, Ю. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
НА ПРАВОБЕРЕЖЖІ. ЧИГИРИНСЬКІ ПОХОДИ ТУРЕЦЬКО-ТАТАРСЬКОГО ВІЙСЬКА.
ЗАНЕПАД ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
У 1663р. після зречення Ю. Хмельницького гетьманом Правобережної України був обраний Павло Гетери (1663—1665 рр.), який намагався об’єднати Україну під зверхністю польського короля. Зазнавши поразки, він зрікся гетьманства й виїхав до Польщі.
У 1665 р. гетьманом Правобережної України був обраний Петро Дорошенко (1665—1676 рр.), який прагнув зміцнити свою владу на Правобережжі та об’єднати його з Лівобережжям в одну державу за допомогою Османської імперії.
У 1667р. закінчилася багаторічна війна між Московською державою та Річчю Посполитою, які підписали Андрусівське перемир'я на 13,5 роки. Андрусівський договір узаконив поділ українських земель між Московською державою та Річчю Посполитою.
Умови Андрусівського перемир'я 1667 р.
• Лівобережна Україна та Київ (на два роки) залишалися під владою Московської держави;
• Правобережна Україна й Білорусь закріплювалися за Річчю Посполитою;
• Запоріжжя передавалося під спільне управління Московської держави та Польщі.
У 1668р. гетьман П. Дорошенко виступив в похід на Лівобережжя, де після вбивства козаками Івана Брюховецького був проголошений гетьманом усієї України. Однак наступ польських військ на Брацлавщину змусив П. Дорошенка повернутися на Правобережжя, залишивши наказним гетьманом на Лівобережжі Дем ’яна Многогрішного.
У 1669 р. скликана П. Дорошенком Старшинська рада в Корсуні визнала протекторат Османської імперії над Правобережною Україною. У 1672р. Османська імперія почала війну з Річчю Посполитою за українські землі й за допомогою козаків здобула перемогу. Туреччина і Польща уклали Бучацький мирний договір.
Умови Бучацького мирного договору 1672 р.
• Галичина. Волинь та Північна Київщина залишалися у складі Речі Посполитої;
• Поділля переходило від Речі Посполитої до Османської імперії;
• Брацлавщина й Південна Київщина залишалися під владою П. Дорошенка під протекторатом Туреччини.
Поява турків в Україні позбавила П. Дорошенка народної підтримки. У 1676 р. він відмовився від турецького протекторату, зрікся гетьманства й присягнув на вірність московському цареві.
Туреччина, намагаючись зберегти свій контроль над Правобережною Україною, проголосила гетьманом Юрія Хмельницького (1676—1681 рр.), звільнивши його зі стамбульської в'язниці.
Суперництво Туреччини й Московії за Правобережжя призвело до війни 1676—1681 рр., у ході якої відбулися два Чигиринських походи турецько-татарської армії 1677р. і 1678 р. Відступаючи на Лівобережжя, московсько-українські війська підпалили порохові склади, у результаті вибуху гетьманську столицю Чигирин було зруйновано.
Поділля й Київщина фактично перетворилися на пустку, Ю. Хмельницький став непотрібний туркам і був страчений. У 1681 р. Московська держава, Османська імперія та Кримське ханство підписали Бахчисарайський мирний договір.
Умови Бахчисарайського мирного договору 1681 р.
• кордон між Туреччиною та Московською державою установлювався по Дніпру;
• Лівобережна Україна та Київ закріплювалися за Московською державою;
• Північна Київщина, Брацлавщина й Поділля закріплювалися за Туреччиною;
• Південна Київщина (землі між Дніпром і Бугом) мала залишатися незаселеною.
ГЕТЬМАНУВАННЯ І. БРЮХОВЕЦЬКОГО, Д. МНОГОГРІШНОГО, І. САМОЙЛОВИЧА НА ЛІВОБЕРЕЖЖІ
У 1663 р. на «Чорній раді» в Ніжині гетьманом Лівобережної України був обраний Іван Брюховецький (1663—1668 рр.), який підписав новий договір з Московською державою. Московські статті 1665р. істотно обмежили автономію Лівобережної Гетьманщини й посилили її залежність від Московської держави.
Умови Московських статей 1665 р.
• вибори гетьмана відбувалися лише з дозволу царя та у присутності царського представника;
• гетьманському уряду заборонялось встановлювати дипломатичні відносини з іноземними державами;
• московські війська з воєводами мали право перебувати майже в усіх великих українських містах;
• податки з українського населення збиралися московськими воєводами і надходили у царську скарбницю.
Умови Андрусівського договору 1667 р., що узаконили поділ українських земель між Московською державою та Річчю Посполитою, викликали незадоволення серед українського суспільства й призвели до антимосковського повстання, під час якого І. Брюховецького було вбито.
У 1668р. гетьманом обох боків Дніпра був проголошений П. Дорошенко, проте йому не вдалося закріпити владу на Лівобережжі. Він був змушений повернутися на Правобережжя, де почали наступ війська Речі Посполитої.
У 1669 р. на Генеральній раді в Глухові гетьманом Лівобережної України було обрано Дем'яна Многогрішного (1669—1672рр.), який уклав новий українсько-московський договір. Глухівські статті 1669 р. дещо послабили тиск Московії на українські землі.
Умови Глухівських статей 1669 р.
• московські воєводи залишалися у п’ятьох українських містах і не мали права втручатися у місцеве управління;
• податки з українського населення збиралися виключно козацькою старшиною, а не московськими воєводами;
• гетьманському уряду заборонялось встановлювати дипломатичні відносини з іноземними державами.
Д. Многогрішний прагнув зміцнити владу гетьмана, послаблюючи роль козацької старшини, що викликало її невдоволення. Звинувачений царським урядом у державній зраді він був заарештований та довічно засланий до Сибіру.
У 1672р. гетьманом Лівобережжя було обрано Івана Самойловича (1672—1687рр.), який підписав новий договір між гетьманським і московським урядами. Конотопські статті 1672 р., доповнивши Глухівські статті, суттєво обмежили владу гетьмана й вплив рядового козацтва.
І. Самойлович припинив скликання Генеральної ради й вирішував державні питання зі Старшинською радою. Він започаткував бунчукове товариство, до складу якого входили сини старшини, які з юнацтва готувалися обійняти керівні військові та адміністративні посади. У 1674р. І. Самойлович був проголошений гетьманом обох боків Дніпра, однак незабаром утратив контроль над Правобережжям унаслідок наступу турецьких військ.
Бахчисарайський мирний договір 1681 р. не відповідав інтересам Речі Посполитої. Незабаром Польща відновила своє панування на більшій частині Правобережної України. У 1686р. Московська держава та Річ Посполита підписали «Вічний мир».
Умови «Вічного миру» 1668 р.
• Лівобережна Україна з Києвом та Запоріжжя закріплювалися за Московською державою;
• Галичина, Волинь і Північна Київщина закріплювалися за Річчю Посполитою;
• Поділля залишалося під владою Туреччини (у 1699 р. приєднано до Польщі);
• Брацлавщина й Південна Київщина ставали нейтральною незаселеною зоною.
«Вічний мир» ускладнив становище І. Самойловича. Він був зобов'язаний на чолі козацького війська прийняти участь у Першому кримському поході 1687р. разом з московською армією. Звинувачений у невдачі, І. Самойлович був заарештований і засланий до Сибіру.
Багаторічна війна за українські землі Московської держави, Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства призвела до підписання мирних договорів Андрусівського перемир'я 1667р., Бахчисарайського договору 1681 р. та «Вічного миру» 1686р., які вирішували долю українських земель.
ЗАПОРОЗЬКА СІЧ У СКЛАДІ ГЕТЬМАНЩИНИ
Запорозька Січ відігравала важливу роль у житті України. У період Руїни вона намагалася проводити самостійну, однак не завжди далекоглядну політику. Саме тут зосереджувалися опозиційні гетьманам сили, організовувалися анти гетьманські заколоти.
Після укладення Андрусівського перемир'я 1667р. становище Чортомлицької Січі ускладнилося. Запоріжжя потрапило під спільне управління Московії та Польщі й повинно було надавати воєнну допомогу обом державам.
Запоріжці під проводом кошового отамана Івана Сірка брали участь у походах проти Османської імперії та Кримського ханства. Саме з І. Сірком пов'язують написання запорожцями листа турецькому султану Магомету IV у відповідь на пропозицію визнати його владу й перейти до нього на службу.
Після підписання «Вічного миру» 1686 р. Запоріжжя залишилося під владою Московської держави, яка почала наступ на політичні та економічні права Запорозької Січі. Московія заборонила зв'язки Запоріжжя із Річчю Посполитою та Кримським ханством.
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ ГЕТЬМАНЩИНИ ТА СЛОБІДСЬКОЇ УКРАЇНИ
Адміністративно-територіальний устрій Лівобережної Гетьманщини, що склався упродовж Національно-визвольної війни, залишився майже без змін. Хоча Лівобережна Гетьманщина підпорядковувалася владі московського царя, вона зберігала своєрідне козацько-старшинське самоврядування.
Адміністративно-територіальний устрій Лівобережної Гетьманщини
• Територія Гетьманщини поділялася на 10 полків (Київський, Чернігівський, Стародубський, Ніжинський, Переяславський, Прилуцький, Полтавський, Галицький, Миргородський, Лубенський).
• Найвищою посадовою особою був гетьман, який обирався Генеральною (згодом Старшинською) радою й затверджувався царським урядом. Кожний гетьман складав присягу цареві, підписував з ним договір та отримував від нього клейноди.
• При гетьмані існувала Генеральна старшина (писар, обозний, суддя, підскарбій, осавул, хорунжий, бунчужний, полковники). Безпосереднє ведення справ покладалося на Генеральну військову канцелярію.
• Полками керували полковники, які обиралися полковою радою або призначалися гетьманом. Полковник керував полковою старшиною (обозний, хорунжий, осавул, суддя, писар).
• Полки поділялися на сотні, очолювані сотниками, які обиралися сотенною радою, згодом призначалися гетьманом або полковником. Сотник очолював сотенну старшину (отаман, хорунжий, осавул, писар).
• Містами, які мали магдебурзьке право, управляли виборні магістрати.
Територія Слобожанщини охоплювала землі сучасних Харківської, частини Сумської, Донецької та Луганської областей України, а також частину Бєлгородської, Курської та Воронезької областей Росії. Протягом XV — першої половини XVI ст. йшов інтенсивний процес заселення Слобожанщини переселенцями з Правобережної та Лівобережної України.
У середині XVI ст. Слобідська Україна потрапила під владу Московської держави, яка заохочувала переселення українців. Основну масу переселенців становили козаки, селяни, духовенство, які тікали від польського гніту. Поселення, що засновувалися українськими переселенцями, називалися слободами. Протягом XVII ст. переселенці заснували Чугуїв, Охтирку, Суми, Острогозьк, Ізюм, Харків (1654 р.), багато містечок, сіл і слобод.
Слобідська Україна підпорядковувалася владі московського царя, однак зберігала козацьке самоврядування. Адміністративно-територіальний устрій Слобідської України був схожий на устрій Гетьманщини, але мав певні відмінності.
Адміністративно-територіальний устрій Слобідської України
• Територія Слобожанщини поділялася на 5 полків (Острогозький, Харківський, Сумський, Охтирський, Ізюмський).
• Посади гетьмана не існувало, не було й Генеральної старшини.
• Полками керували виборні полковники, які підпорядковувалися бєлгородському воєводі. Полковник очолював полкову старшину.
• Кожен полк отримував царську жалувану грамоту, де визначалися його права й привілеї на козацький устрій, вільну торгівлю, володіння землями.
• Полки поділялися на сотні, очолювані сотниками, яких призначав полковник. Сотник очолював сотенну старшину.
РОБОТА З ІСТОРИЧНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
Із «Історії Слобідської України» Д. Баталія
«У 1653 р. вже була збудована під проводом воєводи Арсеньєва кріпость Суми на Суминому городищі. Будували її самі українці, котрі прийшли сюди з своїм осадчим Герасимом Кондратьєвим. Нові переселенці, як писав сам воєвода, поселилися на дикому шляховому папі, куди раніш приходили татари і плюндрували Путивль, Рильськ та піші великоросійські міста. Прийшли вони сюди із різних місць України. Вабили їх до себе вільні ґрунти, лани і особливо ліси, де було багацько усякого звіря, дикої бджоли і легко було гнати дьоготь та смолу».
1. На який період припадає заснування полкових міст Слобідської України?
2. Які характерні риси заселення Слобожанщини визначені в уривку джерела?
3. Чим приваблювали переселенців землі Слобожанщини?
ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ
ДАТИ
|
1657—1659 рр. |
гетьманування І. Виговського |
|
1658 р. |
укладення І. Виговським Гадяцького договору з Річчю Посполитою |
|
1658—1659 рр. |
українсько-московська війна, перемога українського війська у Конотопській битві |
|
1659—1663 рр. |
гетьманування Ю. Хмельницького |
|
1659 р. |
укладення Ю. Хмельницьким Переяславських статей з Московською державою |
|
1660 р. |
укладення Ю. Хмельницьким Слободищенського трактату з Річчю Посполитою |
|
1663—1665 рр. |
гетьманування П. Тетері на Правобережній Україні |
|
1663—1668 рр. |
гетьманування І. Брюховецького на Лівобережній Україні |
|
1665 р. |
підписання І. Брюховецьким Московських статей з Московською державою |
|
1665—1676 рр. |
гетьманування П. Дорошенка на Правобережній Україні |
|
1667 р. |
Андрусівський договір між Московською державою та Річчю Посполитою |
|
1668 р. |
проголошення П. Дорошенка гетьманом усієї України |
|
1669—1672 рр. |
гетьманування Д. Многогрішного на Лівобережній Україні |
|
1672 р. |
Бучацький мирний договір між Річчю Посполитою та Османською імперією |
|
1672—1687 рр. |
гетьманування І. Самойловича на Лівобережній Україні |
|
1674 р. |
проголошення І. Самойловича гетьманом усієї України |
|
1677 р., 1678 р. |
Чигиринські походи турецько-татарської армії |
|
1681 р. |
Бахчисарайський мирний договір між Московською державою, Османською імперією та Кримським ханством |
|
1686 р. |
підпорядкування Київської митрополії Московському патріархатові |
|
1686 р. |
«Вічний мир» між Московською державою та Річчю Посполитою |
|
1687 р. |
Перший Кримський похід московсько-українського війська |
ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ
Руїна — період з кінця 50-х до середини 80-х рр. XVII ст., який характеризувався жорстокою боротьбою між гетьманами за владу, вторгненням чужоземних військ в Україну, втратою Україною незалежності
ПЕРСОНАЛІЇ
ВИГОВСЬКИЙ Іван (р. н. невід.—1664) — гетьман Війська Запорозького (1657—1659), відстоював державну незалежність Гетьманщини. Намагався підтримувати дружні відносини із сусідніми державами, відновив союз із Кримським ханством, уклав договір зі Швецією, підписав Гадяцький договір з Річчю Посполитою (1658). Завдав поразки московському війську у Конотопській битві. Зрікся булави внаслідок анти гетьманського повстання
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Юрій (бл. 1641 — після 1681) — гетьман України (1659—1663). Уклав Переяславські статті з Московською державою (1659) і Слободищенський трактат з Річчю Посполитою (1660). Гетьман Правобережної України (1676—1681), учасник Чигиринських походів турецько-татарської армії (1677, 1678). Позбавлений гетьманства після підписання Бахчисарайського миру (1681) і страчений турками
ТЕТЕРЯ Павло (бл. 1620—1671) — гетьман Правобережної України (1663— 1665). Продовжував політику І. Виговського, намагався об’єднати Правобережну й Лівобережну Україну, спираючись на підтримку Речі Посполитої. Боровся з гетьманом Лівобережжя І. Брюховецьким, який прагнув об’єднати українські землі під зверхністю московського царя. Призначивши наказним гетьманом М. Ханенка, виїхав до Польщі
ДОРОШЕНКО Петро (1627—1698) — гетьман Правобережної України (1665—1676). Прагнув об’єднати під своєю владою Правобережну й Лівобережну Україну, був проголошений гетьманом «обох берегів Дніпра» (1668). Визнав протекторат Османської імперії над Правобережною Україною. Позбавлений народної підтримки, відмовився від турецького протекторату, зрікся гетьманства й присягнув на вірність московському цареві
БРЮХОВЕЦЬКИЙ Іван (р. н. невід.—1668) — гетьман Лівобережної України (1663—1668), обраний на Чорній раді у Ніжині. Проводив промосковську політику, уклав Московські статті з Московською державою (1665), які значно обмежили автономію Лівобережної Гетьманщини. Вбитий козаками після укладення Андрусівського перемир'я між Річчю Посполитою та Московською державою (1667)
МНОГОГРІШНИЙ Дем'ян (бл. 1630 — після 1701) — гетьман Лівобережної України (1669—1672). Відстоював автономію Гетьманщини, уклав Глухівські статті з Московською державою (1669), які послабили тиск Московії на українські землі. Прагнув зміцнити владу гетьмана, послаблюючи роль козацької старшини. Звинувачений царським урядом у державній зраді був заарештований та засланий до Сибіру
САМОЙЛОВИЧ Іван (бл. 1630—1690) — гетьман Лівобережної України (1672— 1687). Уклав Конотопські статті з Московською державою (1672), які значно обмежили владу гетьмана й вплив рядового козацтва. Виступав за соборність українських земель, був проголошений гетьманом «обох берегів Дніпра» (1674). Звинувачений у невдачі Першого кримського походу (1687) був заарештований та засланий до Сибіру
СІРКО Іван (бл. 1610—1680) — кошовий отаман Запорозької Січі (обирався кошовим отаманом вісім разів), учасник Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. Керівник численних походів запорозьких козаків проти Османської імперії та Кримського ханства, прихильник автономії Запорозької Січі. Саме з ним пов'язують написання запорожцями листа турецькому султану Магомету IV, що стало сюжетом для відомої картини І. Рєпіна
ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ ТА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА
Троїцький собор Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові. 1679—1695 рр.
Покровський собору Харкові. 1689 р.
Тест 2 (контрольний)
1. За якого гетьмана Українська козацька держава мала територію, заштриховану на картосхемі?
А І. Брюховецького
Б І. Виговського
В І. Самойловича
Г П. Тетері
2. Якого року було підписано договір, про який йдеться в уривку історичного документа?
«Ось недавно уклали договір з поляками на нашу згубу; розірвали надвоє і обідва монархи умовились між собою. що будуть нас викорінювати..., без нас вирішили, які міста залишати під собою...».
А 1667 р.
Б 1672 р.
В 1681 р.
Г 1686 р.
3. Яке твердження характеризує зовнішню політику гетьмана П. Дорошенка?
А відновив союз із Річчю Посполитою на умовах Гадяцької угоди
Б уклав договірні Переяславські статті з Московською державою
В визнав протекторат Туреччини над Правобережною Україною
Г брав участь у польсько-турецькій війні на боці Речі Посполитої
4. Установіть відповідність між характеристиками та назвами соціальних станів у Лівобережній Гетьманщині та Слобідській Україні.
1 непривілейований стан, займалися ремеслами і торгівлею, сплачували податки на користь держави
2 привілейований стан, володіли церковними землями, користувалися працею залежних селян
3 непривілейований стан, не мали спадкової власності на землю, відпрацьовували панщину
4 панівний стан, мали право спадкового володіння землею, відбували військову повинність в обмін на привілеї
А духовенство
Б козацтво
В міщанство
Г селянство
Д шляхта
5. Установіть послідовність укладання гетьманами України договірних статей із Московською державою.
А Глухівські статті
Б Конотопські статті
В Московські статті
Г Переяславські статті
6. Укажіть спільні положення Гадяцького договору і Слободищенського трактату.
1 козаки мали право жити на Київщині, Чернігівщині й Брацлавщині
2 Україна розривала союзницькі відносини з Московською державою
3 Гетьманщина отримувала лише автономію у складі Речі Посполитої
4 Україна входила до складу Речі Посполитої як рівноправний суб’єкт
5 гетьман зобов'язувався брати участь у воєнних діях Речі Посполитої
6 кількість реєстрових козаків збільшувалася до шістдесяти тисяч осіб
