Крок до ВНЗ. Всесвітня історія. Довідник
НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ НАРОДІВ СВІТУ наприкінці XIX — на початку XX ст.
Кінець XIX — початок XX ст. ознаменувався посиленням боротьби народів Азії, Африки і Латинської Америки проти колоніального гноблення за незалежність. Проте цікаво, що в XX ст. найменш розвиненими виявилися ті країни, які свого часу зберегли незалежність (наприклад, Афганістан).
Національно-визвольний рух народів Індії
До середини XIX ст. Індія підпорядковувалася англійській Ост-Індській компанії. Наслідком серії народних повстань, і особливо повстання сипаїв 1857-1859 рр., стало підпорядкування Індії британській короні.
Основні етапи визвольної боротьби
• 1885 р. — засновано Індійський національний конгрес (ІНК) — першу загальноіндійську політичну організацію, яка поставила на меті добиватися розширення автономії Індії.
• 1905 р. — підйом національно-визвольного руху у відповідь на поділ Бенгалії британцями за релігійною ознакою. За пропозицією ІНК у Бенгалії проведено загальнонаціональну жалобу. Початок руху свадеші і розвитку власного індійського виробництва.
СЛОВНИК!
Свадеші — масовий бойкот англійських товарів індійцями.
• 1906 р. — за ініціативою ІНК започатковано рух під гаслом «сварадж» (самоврядування) за надання Індії статусу домініону.
• 1907 р. — розкол ІНК на поміркованих та радикалів (лідер Бал Гангадхар Тілак).
• 1908 р. — у відповідь на ув’язнення Тілака відбувся 6-денний страйк робітників Бомбея.
• 1909 р. — збільшено представництво індійців у законодавчих органах провінцій при колоніальній адміністрації.
• 1911 р. — скасовано поділ Бенгалії; столицю Індії перенесено з Калькутти до Делі.
Революція в Ірані 1905-1911 рр.
Передумови
• Перетворення Ірану на напівколонію Великої Британії й Росії.
• Деспотичне правління шахського режиму, який ігнорував національні інтереси.
• Невизнання мусульманами-шиїтами влади шаха, який, на їхню думку, не був нащадком пророка Мухаммеда.
• Вплив революційних подій Росії 1905-1907 рр.
Причини
• Різке падіння економічного становища країни.
• Загострення суперечностей між правлячою династією та національною буржуазією, селянами, робітниками і ремісниками.
Мета революції
• Скликання меджлісу (парламенту).
• Встановлення конституційної монархії.
• Відповідність законів нормам шаріату — ісламського права.
Перебіг подій
• Грудень 1905 р. — початок масових мітингів і демонстрацій.
• Серпень 1906 р. — шах оголосив про скликання меджлісу і впровадження конституції.
• 1907 р. — Росія і Велика Британія підписали договір про розподіл сфер впливу в Ірані та звернулися до шаха з вимогою про наведення порядку в державі.
• 23.06.1908 р. — контрреволюційний переворот шаха, розпуск меджлісу.
• Липень 1909 р. — повстанці захопили владу в країні, проголосили новим правителем сина шаха Ахмеда, вимагали скасувати російсько-британську угоду 1907 р.
• Грудень 1911 р. — російські і британські війська придушили революцію і вдруге розігнали меджліс, у Тегерані введено воєнний стан.
Революція завершилася поразкою.
Результат
• Закріплено статус Ірану як напівколонії.
• Іран формально залишився конституційною монархією, оскільки збережено конституцію.
• Революція сприяла «пробудженню Азії»: під її впливом розпочалася революція в Османській імперії.
Младотурецька революція 1908 р.
Революція в Османській імперії проти режиму султана Абдул-Хаміда II.
Младотурки — назва реформаторів Османської імперії, які очолили боротьбу проти абсолютизму.
Передумови
• Напівколоніальний статус Османської імперії.
• Деспотичне правління султана, який переслідував опозицію.
• Формування опозиційного руху в середовищі турецького офіцерства.
Причини
• Необхідність модернізації Османської імперії.
• Наростання національного та ремісничо-селянського руху в імперії.
Мета
• Повалення режиму Абдул-Хаміда II, скликання парламенту і відновлення конституції 1876 р.
• Звільнення імперії з напівколоніальної залежності, модернізація країни за європейським зразком.
Привід
У 1908 р. Велика Британія та Росія узгодили план реформ у Македонії з метою подальшого відокремлення провінції від Османської імперії.
Перебіг подій
• 3.06.1908 р. розпочалося повстання турецької армії у м. Ресма (Македонія), яке невдовзі поширилося на всю провінцію. Султанська армія відмовилася придушувати повстання.
• 24.07.1908 р. — султан погодився на вимогу повстанців відновити Конституцію 1876 р. та скликати парламент.
Таким чином, революція завершилася перемогою.
Результат
• Османська імперія перетворилася на конституційну монархію.
• До влади прийшли младотурки (до 1918 р.).
• Ліквідовано варварські методи управління.
• Непослідовність і нерішучість младотурків завадили їм здійснити модернізацію країни і позбавити її від економічної і політичної залежності.
Сінхайська революція в Китаї 1911-1912 рр.
Сінхайська революція повалила маньчжурську династію і проголосила Китайську республіку. Свою назву вона дістала на честь року миші — сіньхай, коли революція розпочалася.
Передумови
• Напівколоніальне становище Китаю: іноземні війська і флот перебували у важливих центрах країни; іноземний капітал контролював розвиток промисловості, торгівлю, митниці, володів концесіями.
• Різке падіння авторитету правлячої маньчжурської династії Цинь, яка виконувала вимоги колонізаторів.
• Провал спроб модернізації країни кінця XIX — початку XX ст.
Причини
• Збереження феодальної політичної системи.
• Інтереси національної буржуазії суперечили інтересам іноземного капіталу і феодальної влади маньчжурської верхівки.
• Необхідність позбавлення влади маньчжурської династії.
Підготовка
У 1905 р. Сунь Ятсен створює революційну організацію «Тун менхой» («Союзна ліга»), метою якої було:
— повалення маньчжурської династії;
— встановлення республіки;
— рівність прав на землю шляхом поступової націоналізації.
Перебіг подій
• 10.10.1911 р. — повстання солдатів військового гарнізону м. Учань.
• Кінець листопада 1911 р. — 15 з 21 китайських провінцій оголосили себе вільними від маньчжурської династії.
• 29.12.1911 р. — зібрання китайських провінцій оголосило Сунь Ятсена тимчасовим президентом Китайської республіки. Основні заходи Сунь Ятсена:
— виборчі права надано жінкам;
— введено загальну військову повинність;
— заборонено куріння опіуму;
— заборонено купівлю-продаж рабів.
• 12.02.1912 р. — останній маньчжурський імператор Пу І зрікся престолу; офіційно скасовано монархію.
• 13.02.1912 р. — під загрозою іноземної інтервенції Сунь Ятсен поступився посадою президента Юань Шикаю, прибічнику поміркованих реформ.
Результати
• Китай перетворився на республіку.
• У серпні 1912 р. прибічники Сунь Ятсена створили Гоміндан (Національну партію), метою якої була парламентська боротьба. У квітні 1913 р. Гоміндан переміг на виборах до парламенту, але Юань Шикай установив військову диктатуру. Повстання влітку-восени 1913 р. придушені, у січні 1914 р. парламент розпущено.
Таким чином, революція залишилася незавершеною.
Мексиканська революція 1910-1917 рр.
Революція була спрямована проти режиму диктатора П. Діаса, встановленого 1877 р., та колоніального гноблення.
Передумови
• Необмежена влада П. Діаса, репресії проти опозиції.
• Провідне місце британського й американського капіталів у гірничо- та нафтовидобувній промисловості, будівництві залізниць.
• Захоплення латифундистами общинних земель, які потім здавалися в оренду селянам (здебільшого метисам та індіанцям) на кабальних умовах.
СЛОВНИК!
Латифундія — велике земельне володіння в Латинській Америці.
• Привласнення П. Діасом та його оточенням національних багатств країни.
Причини
• Необхідність позбавити країну статусу напівколонії.
• Потреба у скасуванні феодальних пережитків: всевладдя поміщиків, безземелля селян.
• Незадоволення громадян Мексики всевладдям П. Діаса та своїм політичним безправ’ям.
Мета
• Проведення вільних виборів.
• Гарантування демократичних прав і свобод громадян.
• Прийняття соціального законодавства.
• Аграрна реформа з повернення селянам земель.
• Створення умов для розвитку національної промисловості.
Перебіг подій
І період (листопад 1910 — травень 1911 рр.)
• Південь і північ Мексики охопили селянські бунти, очолювані Е. Сапата, Ф. Вілья та П. Ороско.
• Формування буржуазної опозиції, що вимагала демократизації країни, під проводом Ф. Мадеро; США надали підтримку революціонерам.
• Мадеристи та повстанці об’єдналися у лютому 1911 р.; до кінця травня 1911 р. режим П. Діаса повалено, до влади прийшли національна буржуазія та землевласники під керівництвом Ф. Мадеро.
II період (травень 1911 — лютий 1913 рр.)
• Обрання президентом Мексики Ф. Мадеро. Основні заходи уряду:
— відновлено демократичні свободи і конституційний режим;
— розпочато чистку державного апарату;
— обмежено привілеї іноземних компаній;
— зволікання з підготовкою аграрної реформи;
— заради укріплення своєї влади прагнув роззброїти революційну армію.
Непослідовність уряду викликала незадоволення різних верств населення; активізувалися контрреволюційні сили.
• У лютому 1913 р. відбувся військовий переворот; Ф. Мадеро вбито, владу захопив генерал В. Верта.
III період (лютий 1913 — липень 1914 рр.)
• Проти диктатури В. Верти об’єдналися противники повернення старих порядків під проводом губернатора В. Карранси.
• США втрутилися у події під приводом допомоги у відновленні конституційного ладу, висадивши морську піхоту. Проте Карранса відмовився від «допомоги».
• Завдяки спільним діям вірних Каррансі військ та селянської армії Ф. Вілья диктатура Верти впала. Конституційний лад було відновлено.
IV період (серпень 1914 — лютий 1917 рр.)
• Відбувся розрив відносин між Каррансою та селянськими вождями через затягування аграрної реформи; з грудня 1914 р. конфлікт переростає у громадянську війну.
• Під приводом відповіді на наліт селянської армії на містечко Колумбус (США) у березні 1916 р. американський корпус увійшов до Мексики. Мета американців — натиснути на мексиканський уряд.
• У лютому 1917 р. Установчі збори прийняли Конституцію; розпочато аграрну реформу, націоналізовано майно іноземних компаній.
Результати
• Мексика розпочала тривалий шлях до цивілізованого капіталістичного виробництва.
• Послаблено позиції іноземних монополій у країні.
• Створено сприятливі умов для розвитку вітчизняного підприємництва та прогресивних реформ у різних сферах суспільного життя.
• Конституція 1917 р. була найдемократичнішою з усіх тодішніх конституцій, проте за втілення її положень у життя необхідно було боротися.
• Революція спонукала до боротьби інші країни Латинської Америки.
• Зміцнився національний суверенітет Мексики.
