Крок до ВНЗ. Всесвітня історія. Довідник
ЦЕРКОВНО-РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ
Роль церкви в житті середньовічного суспільства
• Формувала релігійну свідомість.
• Сприяла розвиткові освіти і культури.
• Сприяла зміцненню єдності Європи.
• Пом’якшувала звичаї.
Християнство напередодні Середньовіччя
• Християнська релігія стала офіційною ідеологією ще за часів Римської імперії; християнська церква перетворилася на соціально-політичну організацію.
• Церква організаційно оформилася:
— єпископи очолювали церковні адміністративні округи — єпархії; були впливовими особами, часом навіть очолювали імперську адміністрацію; з VII ст. з’явилася посада архієпископа, якого призначав папа;
— митрополити очолювали столиці римських провінцій — митрополії; вони керували провінційними синодами (соборами) і пропонували на посади єпископів;
— за рішенням І (Нікейського) собору (325 р.) римському єпископові підпорядковувалися західні провінції, антіохійському — східні, олександрійському — Єгипет і Лівія;
— у 381 р. II (Константинопольський) собор урівняв константинопольського патріарха і римського папу.
• Тривало формування християнських догматів; особливі дискусії викликало питання про триєдність Бога (Бог єдиний і рівний у трьох подобах — Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух Святий), у зв’язку з чим виникло кілька єретичних вчень:
— аріанство (автор — олександрійський священик Арій, IV ст.): Бог-Син народився не від Бога-Отця, а створений ним з нічого і прийнятий як син; відповідно, Діва Марія — не Богородиця, Христос — не Спаситель, а церква не є священою;
— несторіанство (автор — константинопольський патріарх Нестор, V ст.): Христос — не Бог, а людина, тому Діва Марія — не богородиця;
— монофізитство (автори — патріарх Діоскор Олександрійський, монах Євтихій): у Христі переважає божественна суть над людською.
• Видатну роль в оформленні канонів християнства відіграв Аврелій Августин, єпископ північноафриканського міста Гіппон:
— людина має орієнтуватися на вічну істину, і тоді вона дістанеться «граду Божого» —суспільства, очолюваного церквою;
— церква має бути єдиним посередником між Богом і людьми;
— світська влада необхідна для організації церковного життя;
— Бог створив світ в усій його повноті;
— світова історія — то боротьба між невидимим небесним градом і видимим земним; церква покликана врятувати людину від «граду земного»;
— увів поняття совісті — усвідомлення моральної відповідальності за свої вчинки перед собою і суспільством.
Християнізація Європи
• У Ранньому Середньовіччі християнство приймали окремі варварські племена, що оселялися на території Римської імперії, проте не завжди в ортодоксальній формі. Так, вандали й готи стали аріанами, франки, лангобарди, англи й сакси прийняли латинську віру.
• У V-VIII ст. активізується місіонерська діяльність християнської церкви в Європі; у IX ст. розпочалася християнізація Скандинавії, у XIII-XIV ст. — балтів і пруссів. Слов’яни були християнізовані переважно не Римом, а Константинополем (Візантією).
• Навернення у християнство відбувалося складно; городяни сприймали нову релігію охочіше, ніж селяни. Шведів, литовців, поляків і чехів навіть доводилося двічі хрестити.
• Провідником християнізації виступала світська влада, яка вбачала в церкві свого союзника.
• Послаблення державної влади внаслідок міжусобиць і нападів варварів сприяло зростанню впливу римських єпископів, які з V ст. називали себе папами — «батьками церкви».
ЦЕ ЦІКАВО!
Рим уважався місцем проповідницької діяльності та мученицької смерті апостолів Петра і Павла, визнаних святими. Церква поширювала вчення про апостола Петра — першого римського єпископа — як намісника Ісуса Христа на Землі, тому обіймання римського єпископства вважалося дуже почесним.
• У VI-VII ст. склався інститут «приватної церкви»: королі й магнати будували на своїх землях церкви та монастирі, забезпечували їх майном; абати монастирів складали васальну присягу. Це викликало занепокоєння пап.
Результати й наслідки
• Церква сприяла формуванню феодальних відносин та єднанню народів.
• Певною мірою церква сприяла економічному піднесенню Європи.
• Церква стимулювала колонізаційний рух (Хрестові походи).
Папство
• Влада папи римського посилилася в V—VI ст., під час розпаду Західної Римської імперії, коли церковна влада фактично замінила відсутню владу світську.
• За підтримки Піпіна Короткого у 756 р. на відвойованих у лангобардів територіях засновано Папську державу, що збереглася донині (Ватикан); так папа римський став світським правителем.
• Верховенство пап у Західній Європі обґрунтовував так званий «Константанів дар» — грамота, начебто складена Константином І, якою імператор передавав папі світську владу над Римом і Західною Римською імперією (у XV ст. доведено, що документ був підробкою).
• У X ст. римські папи фактично призначалися німецькими королями та імператорами, поширена симонія; відбувається «обмирщения» церкви: священнослужителі від найнижчих до найвищих жили за світськими правилами, а не за біблійними заповідями, що підривало престиж церкви.
СЛОВНИК!
Симонія — купівля і продаж церковних посад або духовного сану.
Клюнійський рух
Рух за оновлення церкви в середині X ст. очолив французький монастир Клюні, який підлягав не єпископу, а безпосередньо папі.
Мета
• Підвищення ролі духовенства.
• Звільнення церкви від світської залежності.
• Зміцнення матеріальної бази церкви.
Зміст
СЛОВНИК!
Інвеститура — призначення на церковні посади.
• Папу проголошено верховним арбітром у церковних і світських справах.
• Монастирі виведено з-під юрисдикції сеньйорів і передано у відання папської курії.
• Засуджено моральне падіння духовенства, симонію.
• У внутрішньому розпорядку монастирів головна увага приділялася не фізичній праці, а читанню й переписуванню рукописів.
• Клюнійські школи при монастирях відрізнялися суворою дисципліною.
ЦЕ ЦІКАВО!
Німецький імператор Генріх IV ігнорував рішення папи і сам призначав єпископів; більше того, він побив і ув'язнив папу римського. Римляни визволили Григорія VII, і він у 1076 р. прокляв Генріха та звільнив від васальної присяги його підданих. Генріхові IV довелося піти на нечуване приниження: він узимку перебрався через Альпи до замку Каносса, де гостював папа. Три дні імператор улахміттях стояв босоніж під замком, але вимолив у папи прощення. Щоправда, примирення було недовгим — Григорій VII був переможений і змушений залишити Рим.
Результати
• Підвищився авторитет папства.
• У 1122 р. інвеституру поділено на світську і духовну; єпископів обирали, папа та імператор їх затверджували.
• У XIII ст. вдосконалено процедуру вибору пап — запроваджено конклав.
СЛОВНИК!
Конклав — зібрання кардиналів для обрання папи; щоб уникнути зовнішнього втручання, виборців-кардиналів зачиняли в приміщенні й тримали під замком, поки вони не оберуть верховного понтифіка.
Понтифік — папа римський.
Кардинал — вищий, після папи римського, чин у католицькій церкві, радник папи; знаком кардинала є червона шапочка як символ готовності пролити кров за церкву.
• У 1059 р. клюнієць монах Гільдебрант домігся від Латеранського собору рішення про невтручання світської влади в обрання пап.
• Ставши папою Григорієм VII, Гільдебрант скасував світську інвеституру й заборонив духовенству брати шлюб.
Церковний розкол 1054 р.
Причини
• Розпад Римської імперії на Західну і Східну, кожна з яких бажала мати власну церкву.
• Боротьба за верховенство та істинність учення.
Особливості Східної і Західної християнських церков
|
Східна церква |
Західна церква |
|
• Керував візантійський імператор: скликав Вселенські собори, ініціював розробку догматів. • Основна увага — питанням богослов’я. • Хлібом і вином причащали всіх вірних; хліб для причастя — квасний. • Хрестилися трьома пальцями. • Священики носили бороду. • Богослужіння велося грецькою або місцевою мовою. • Не визнавала кардиналів і догмат про верховенство папи як намісника Бога на землі. • Не визнавала «благодать» (яка продавалася індульгенціями) і «чистилище». • Святий Дух сходить лише від Бога-Отця |
• Підпорядковувалася папі римському, який протистояв владі світській. • Основна увага — обрядам, управлінню, дисципліні. • Хліб для причастя був прісним, а вином причащали тільки духовенство. • Хрестилися п’ятьма пальцями. • Священики голилися й виголювали тонзуру. • Богослужіння велося латиною. • Забороняла розлучення, вихід з духовного сану, встановила монополію духовенства на читання і тлумачення Біблії. • Утвердила догмат про сходження Святого Духа не лише від Бога-Отця, а й від Бога-Сина |
СЛОВНИК!
Індульгенція — грамота про відпущення гріхів, що продавалася католицькою церквою.
У 1054 р. через чвари у справі призначення патріарха папський легат і Константинопольський патріарх публічно прокляли одне одного, а заразом і очолювану супротивником церкву.
Результати розколу
• Відбувся розкол — схизма — християнської церкви.
• Західну церкву стали називати римо-католицькою («вселенською»), східну — православною («істинною»).
• Протягом Середньовіччя відбувалися спроби об’єднання церков — унії, але безуспішно.
Католицькі ордени
У X-XV ст. стали виникати чернечі союзи — ордени — на противагу існуючим монастирям. Невдовзі вони були визнані папою.
• Ордени поділялися на такі категорії:
— чернечі (бернардинські, августинські, цистерціанські тощо);
— жебрущі (домініканські, францисканські, кармелітські, капуцинські тощо);
— духовно-рицарські (госпітальєри, тамплієри, тевтонці, меченосці).
• Орденом керував великий магістр або генерал, якого обирали посадовці ордену і затверджував папа.
• Відносини всередині ордену регламентувалися орденським статутом.
Чернечі ордени
Бенедиктинський орден заснований святим Бенедиктом Нурсійським (V-VI ст.).
• Статут бенедиктинців включав три обітниці: постійне проживання в монастирі, послух і стриманість.
• Бенедиктинці ініціювали клюнійські реформи.
• Поширювали християнство у Прибалтиці та на землях слов’ян, у тому числі на території сучасної України.
Цистерціанський (бернардинський) орден заснував у 1098 р. абат Робер у м. Сіто (латиною — Цистерціум). Значну роль у піднесенні ордену відіграв Бернар Клервоський, середньовічний теолог (XII ст.).
• Цистерціанці заробляли на життя власного працею, харчувалися винятково рослинною їжею.
• Вимагали здешевлення релігійних обрядів.
• Мали монастирі в усій Європі, у тому числі на території України.
Жебрущі ордени
Францисканський орден заснував Франциск Ассизький (1182-1226 рр.).
• Вимоги статуту: апостольська бідність (не жебрацтво), безгріховність, послух.
• Ідеал францисканців — безвольна людина, «бездиханний труп».
• Проповідували любов до всього живого (навіть читали проповіді птахам і звірам).
• Вели мандрівне життя, боролися з єресями, викладали у середньовічних університетах.
• Жіноча частина ордену мала назву клариски — на ім’я послідовниці Франциска — Клари.
Домініканський орден у 1216 р. заснував іспанський монах Домінік де Гусман (1170-1221) для боротьби з альбігойцями. Назва ордену походить від латинського вислову «пси Господні» — «domini canes».
• Основне завдання — боротьба з єресями, утвердження католицизму, проповідницька діяльність, сповідальництво.
• Монастирі підлягали безпосередньо папській курії.
• У 1232 р. папа надав домініканцям інквізицію.
СЛОВНИК!
Інквізиція — особливий церковний суд для розгляду справ про єресі.
• Займалися викладацькою діяльністю в університетах.
• Із XIII ст. розпочали місіонерську діяльність на Сході — на Русі, в Китаї, Персії, Японії.
Значення діяльності орденів
• їхні монастирі ставали центрами ремесла, культури, освіти.
• Сприяли духовному відродженню Європи.
• Впливали на політику європейських держав.
Середньовічні єресі
Єресі базувалися на довільному тлумаченні Святого Письма та канонічних праць отців церкви.
Богомильство
Зародилося в X ст. в Болгарії, поширилося на Балканах та в Малій Азії.
• Богомили визнавали тільки Новий Заповіт.
• Уважали церкви та монастирі притулком диявола.
• Відкидали обряди хрещення й причастя, зовнішні атрибути християнської церкви (ікони, хрести, мощі).
• Закликали народ до непокори світській і духовній владі.
Вальденство
Поширилося з кінця XII ст. у Франції. Засновник — ліонський купець П’єр Вальдо.
• Закликали до бідності, засуджували багатства католицької церкви.
• Заперечували чистилище та заупокійні молитви.
Рух катарів («чистих»), альбігойців
Поширений у XII-XV ст. на півдні Франції, в Італії, Фландрії.
• Уважали, що існують дві сили — Добро (Бог) і Зло (Диявол). Бог створив духовний світ, а Диявол — матеріальний; слід відмовитися від матеріальних благ, вести аскетичне життя.
• Не ділили людей на добрих і лихих: усі душі добрі, всі тіла лихі.
• Церква є «синагогою Сатани».
• Ісус Христос — не Син Божий, а небесний ангел, посланий Богом показати людям шлях до спасіння; Діва Марія теж є ангелом.
• Заперечували храми, хрести, ікони, таїнства католицької церкви.
• Під личиною мандрівних рицарів чи купців проповідували свої ідеї.
• Катарам заборонялося давати клятви, обманювати, зрікатися своєї віри навіть під загрозою смерті.
Єресь Джона Віткліфа
Виникла на початку XIV ст.
• Заперечувала главенство папи.
• Вимагала заміну церковної ієрархії громадою вірних.
• Заперечувала таїнство причастя.
Боротьба з єресями
• Засудження єретичних учень та єретиків церковними соборами.
• Мирянам заборонено читати й тлумачити Біблію.
• Організація Хрестових походів проти єретиків: у Хрестовому поході проти альбігойців загинуло близько 1 млн чоловік.
• У XIII ст. засновано інквізицію, яка відлучала єретика від церкви або засуджувала до аутодафе (публічного спалення).
Хрестові походи
СЛОВНИК!
Хрестові походи — це військові експедиції, організовані західним християнським світом проти мусульман з метою звільнення Єрусалиму і Святої Землі (Палестини).
Тривали з 1096 до 1291 р.; усього нараховують вісім великих Хрестових походів.
Передумови
• Завоювання арабами, а згодом турками-сельджуками Святої Землі — Палестини і Сирії.
• Організація Візантією в X ст. своїх Хрестових походів проти арабів.
• Зростання маси безземельних селян в Європі внаслідок аграрного перенаселення в XI ст.
Мета
• Повернути колишні володіння Римської імперії в Азії та Африці.
• Запобігти соціальному вибуху.
Причини
• Прагнення католицької церкви поширити свій вплив на східні землі та поповнити свої багатства.
• Прагнення монархів і знаті розширити свої територіальні володіння.
• Сподівання селян здобути землю й волю.
• Прагнення купців установити нові торговельні зв’язки з країнами Сходу.
• Релігійне піднесення, обіцянки церкви про спокутування гріхів за участь у звільненні Палестини.
Привід
Виступ папи Урбана II у Клермоні 27 листопада 1095 р. із закликом до визволення Святої Землі з-під влади невірних. Учасникам походу папа пообіцяв безкоштовне прощення гріхів, а загиблим — місце в раю.
Учасники походу нашивали на одяг хрести — символ перемоги; звідси й пішла назва походів.
Перший хрестовий похід (1096-1099)
• Першими хрестоносцями стали селяни та міська біднота; вони навіть не потрапили до Святої Землі, оскільки були перебиті турками.
• У рицарський похід вирушили три армії: лотаринзька під командуванням Готфріда IV Бульйонського, французька під проводом брата короля Філіпа І, нормандська під командуванням Боемунда Тарентського.
• Хрестоносці захопили Антіохію, Едесси, Єрусалим і заснували там свої держави — королівство Єрусалимське та залежні від нього графство Едеське, князівство Антіохійське, графство Тріполі.
• Для захисту від нападів арабів хрестоносці створили духовно-рицарські ордени — тамплієрів, госпітальєрів, тевтонців тощо.
ЦЕ ЦІКАВО!
Арабські джерела твердять, що хрестоносці «день за днем... грабували, завдаючи мусульманам незліченних бід, залишаючи по собі лише розорення й спустошення. Повсюдно вони сіяли вогонь своєї люті, були жорстокими й несправедливими до населення».
Другий хрестовий похід (1147-1149 рр.)
• Органиізований німецькою та французькою арміями.
• Завершився невдалою облогою Дамаска.
У 1151 р. турки знищили графство Едеське; у 1187 р. Салах ад-Дін (Саладін), правитель Сирії, Єгипту, Месопотамії, завоював Єрусалим. У відповідь християнський Захід організовує Третій хрестовий похід (1189-1191).
Третій хрестовий похід (1189-1191 рр.)
• «Похід трьох монархів» — німецького імператора Фрідріха І Барбароси, французького короля Філіпа II Августа, англійського короля Ричарда Левове Серце.
• За хрестоносцями залишилася смуга середземноморського узбережжя від Тіра до Яффи.
• Ричард Левове Серце захопив Кіпр, згодом продав його госпітальєрам.
ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ!
Ричард Левове Серце (1157-1199) народився в родині Генріха II Плантагенета й Альєнори Аквітанської. Третій син у родині, він мав мало шансів на англійський престол і правив Аквітанією. Ричардові довелося повоювати за володіння зі старшими братами та батьком. Після смерті Генріха II у 1189 р. Ричард коронувався як король Англії, проте більшу частину свого життя проводив у своїх континентальних володіннях. Учасник Третього хрестового походу, він наполіг на морському шляху до Палестини, щоб уникнути зіткнень з Візантією. Утім, сутичок з імператором уникнути не вдалося: у битві за Кіпр Ричард захопив прапор імператора і навіть збив монарха з коня ударом списа. Після цього король відплив до Сирії, де тривала облога Аккри. Місто взяли, між союзниками почалися чвари, і Філіп II зі своїми військами повернувся до Франції. Тим часом Саладін не встиг виконати всіх умов капітуляції Аккри — і Ричард наказав безжально заколоти мусульманських заручників, за що й отримав прізвисько «Левове серце». Але головної мети — взяття Єрусалиму — Ричард не досяг: військо зменшувалося, а з Англії приходили тривожні звістки про те, що Ричардів брат Джон (Іоанн Безземельний) претендує на престол. Ричардові довелося терміново повертатися додому. Дорогою його ув'язнили; понад рік король провів у полоні в німецького імператора Генріха VI. Тільки в 1194 р. він дістався Англії; прихильники брата склали зброю, Джона пробачили. Загинув Ричард під час війни з Францією за володіння у Нормандії. Жорстокий і нетерпимий, він увійшов в історію як справжній рицар завдяки поцінованій якості — надзвичайній хоробрості.
Четвертий хрестовий похід (1202-1204 рр.)
• Став переломним: уперше хрестоносці пішли не проти мусульманського Єгипту, а проти християнської Візантії.
• Хрестоносці оволоділи Константинополем і пограбували місто.
• Засновано нові держави хрестоносців: Латинська імперія та держави під контролем Венеції (Епірське царство, Нікейська і Трапезундська імперії, Герцогство Афінське, Фессалонійське королівство).
Дитячий хрестовий похід (1212 р.)
• Під впливом малолітніх проповідників на Єрусалим рушили сотні тисяч підлітків — звільняти Гроб Господній та помститися за своїх батьків і дідів, що загинули в перших хрестових походах.
• Частина дітей загинула під час переходу через Альпи, решту заманили на свої судна купці та продали в рабство в Алжир.
П'ятий хрестовий похід (1217-1221 рр.)
Спільна експедиція угорського короля Ендре II, австрійського герцога, короля Кіпру, правителів хрестоносних держав проти Єгипту. Завершилася невдачею.
Шостий хрестовий похід (1228-1229 рр.)
• Німецький імператор Фрідріх II Штауфен оволодів Єрусалимом.
• Християни набули право вільно відвідувати святі місця.
Сьомий хрестовий похід (1248-1254 рр.)
• Похід на Єгипет під проводом французького короля Людовіка IX Святого.
• Завершився поразкою й полоном короля (пізніше монарха було визволено за величезний викуп).
Восьмий хрестовий похід (1270 р.)
• Похід на Туніс під проводом французького короля Людовіка IX Святого; завершився епідемією чуми в стані хрестоносців, від якої помер і король.
1291 р. — єгипетські війська взяли Аккру — останню фортецю хрестоносців на Близькому Сході. Епоха Хрестових походів на Схід завершилася.
Хрестові походи організовувалися не тільки в Палестину. Відомі походи в Іспанію (XII ст.), у Прибалтику (XII ст.), проти монголів (XIII ст.), єретиків, противників папи.
Причини невдач Хрестових походів
• Значні людські втрати та опір мусульман.
• Падіння популярності самої ідеї таких походів.
• Перетворення хрестоносців на грабіжників.
Результати й наслідки Хрестових походів
• Спричинили зміни політичної карти Європи та Азії внаслідок утворення нових держав на Сході, полегшили завоювання Малої Азії, Константинополя, Балкан турками-османами.
• Франція закріпилася на середземноморському узбережжі.
• Збагатили венеційських та генуезьких купців.
• Загострилася конфронтація між християнським і мусульманським світами, посилилися антиєврейські настрої.
• Початок походів посилив авторитет папства, а криза хрестоносного руху призвела до його падіння.
• Було знищено сотні тисяч людей та пам’яток культури.
• Стався взаємовплив західної та східної культур (саме зі Сходу в Європу потрапили абрикоси, лимони, гречка, мило, лазні тощо).
ЦЕ ЦІКАВО!
С. Рансімен про Хрестові походи: «Там було багато відваги і мало честі, багато набожності і мало розуміння. Високі ідеали плямувалися жорстокістю й зажерливістю, корисливістю та живучістю сліпого й вузьколобого самовдоволення. Сама Священна війна була нічим іншим, як актом нетерпимості в ім'я Бога, що є гріхом проти Святого Духу».
Духовно-рицарські ордени
Мета створення
• Підтримка руху хрестоносців.
• Збройний захист Святої Землі.
Орден госпітальєрів (іоаннітів) (1070 р.) заснований монахами єрусалимського госпіталю св. Іоанна — притулку для вбогих. Офіційна назва — «Орден вершників госпіталю Святого Іоанна Єрусалимського».
• Статутні вимоги — бідність, цнота, послух; в ордені могли бути й жінки.
• Головне завдання — піклування про хворих і поранених, безкоштовна допомога біднякам; з середини XII ст. — війна з невірними й охорона прочан.
• У XVI ст. з ініціативи німецького імператора Карла V заснували свою державу на о. Мальта, з цього часу орден зветься Мальтійським. Існує донині як духовно-благодійна корпорація.
Орден тамплієрів, або храмовників (1118—1119 рр.), заснований Гуго де Пайєном для захисту прочан і Гробу Господнього у відвойованому Єрусалимі. Офіційна назва — «Таємне рицарство Христове і Храму царя Соломона».
• Статутні вимоги — бідність, цнота, хоробрість; жінок в ордені не було.
• Штаб-квартирою став о. Кіпр, подарований Ричардом.
• Після розгрому держав хрестоносців повернулися до Франції; мали володіння в усій Європі.
• Утримували добре озброєне військо, низку фортець.
• Займалися лихварством (саме вони винайшли банківські чеки та бухгалтерські папери) і перетворили орден на фінансову державу; брали на збереження навіть королівські цінності.
• Орден припинив існування на початку XIV ст. Сила й багатство тамплієрів спонукали французького короля Філіпа IV Красивого заручитися підтримкою папи та заарештувати великого магістра ордену Жака де Моле, 15 тис. рядових членів і провести слідство. Тамплієрів звинуватили в усіх можливих і неможливих гріхах, керівництво ордену спалили живцем. В інших країнах обмежилися тільки розпуском ордену.
ЦЕ ЦІКАВО!
За легендою, Жак де Моле перед стратою напророчив королеві Філіпу IV Красивому і папі Клименту V близьку загибель. Протягом року вони й справді померли; припускають, що їх отруїли спільники тамплієрів.
Тевтонський орден, або Орден св. Діви Марії (1190 р.), заснували під час облоги хрестоносцями Аккри бременсько-любекські купці.
• Статутні вимоги — бідність, цнота, послух.
• Складався лише з німців, мав захищати німецьких прочан.
• У XIII ст. перебрався до Прибалтики, де загарбав землі прусів, литовців та лівів і створив свою державу. Згодом держава Тевтонського ордену перетворилася на герцогство, потім на королівство Пруссія. Формально орден існує донині.
Значення діяльності орденів
• Сприяли укріпленню католицької церкви, перетворивши її на справжню державу з власними землями, селянами, судовою системою, фінансами, дипломатією.
• Церква набула право накладати інтердикт на область або країну, проголошувати анафему або відлучати від церкви будь-яку особу.
СЛОВНИК!
Інтердикт — тимчасова заборона богослужіння та здійснення обрядів, що паралізувала релігійно-громадське життя.
Анафема — церковне прокляття.
Відлучення від церкви — недопущення людини до церковних таїнств і обрядів.
• Найвищої могутності папство досягло в XIII ст. за правління Інокентія III (1198-1216), який змусив англійського, французького та німецького монархів принаймні формально визнати зверхність папської влади, а папська курія стала вищим судовим органом для Західної Європи.
Занепад папства
• У XIV-XV ст. у зв’язку зі становленням централізованих монархій світська влада набуває верховенства над церковною, тому папство намагається загальмувати процес формування національних держав.
• У 1309 р. папа Климент V, колишній французький єпископ, переніс папський престол із Рима до Авіньйона. «Авіньйонський полон пап» тривав 70 років, протягом цього часу папи були залежні від французьких монархів.
• Упродовж 1378-1417 рр. тривала Велика схизма — розкол католицької церкви, коли було обрано двох, а згодом і трьох пап, яких підтримували різні держави.
Причини занепаду папства
• Економічне зростання, розвиток світської освіти зменшили роль церкви.
• Зростає зацікавленість монархів у місцевій церкві.
• Місцеве духовенство розглядало папську владу як тягар і більше орієнтувалося на світських правителів.
• Невдачі Хрестових походів суттєво знизили авторитет папства.
Результати й наслідки
• У ряді європейських країн — Англії, Франції, Чехії тощо — зміцнилась автономія національних церков.
• Не реформувавши церкву згори, папство підготувало ґрунт для масового антипапського руху — реформації — та розколу католицької церкви.
Завдання для самоконтролю
1. Наймогутнішим рицарським орденом початку XIV ст. був
А госпітальєрський
Б тевтонський
В тамплієрський
Г домініканський
2. Завершенням хрестового руху на Схід уважають
А 325 р.
Б 1054 р.
В 1212 р.
Г 1291 р.
3. Одним з активних діячів клюнійського руху був
А Ричард Левове Серце
Б Гільдебрант В П’єр Вальдо
Г Бернар Клервоський
4. Проаналізуйте наведені твердження і вкажіть правильне.
А Занепад папства був пов’язаний з активною діяльністю інквізиції.
Б Клюнійський рух мав на меті підпорядкування церкви світській владі.
В Хрестові походи сприяли проникненню надбання східної культури в Європу.
Г Патріарх константинопольський вважався намісником Бога на Землі.
5. Укажіть особливості католицької церкви.
1) Підпорядковувалася патріарху, якого призначав імператор.
2) Підпорядковувалася папі римському, який протистояв владі світській.
3) Основну увагу приділяла богословськими питанням.
4) Богослужіння велося латиною.
5) Забороняла розлучення.
6) Дозволяла вихід з духовного сану.
7) Хрестилися п’ятьма пальцями.
6. Установіть відповідність між термінами і визначеннями.
1 конклав
2 симонія
3 альбігойці
4 інвеститура
А купівля і продаж церковних посад або духовного сану
Б єретики, що заперечували католицьку церкву
В призначення на церковні посади
Г зібрання кардиналів католицької церкви для обрання папи римського
Д особливий церковний суд для розгляду справ про єресі
|
1 |
|
|
2 |
|
|
3 |
|
|
4 |
7. Розташуйте події в хронологічній послідовності.
А Перший хрестовий похід
Б заснування домініканського ордену
В розкол християнської церкви
Г утворення Папської держави
|
1 |
|
|
2 |
|
|
3 |
|
|
4 |
8. Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання.
«Виникнення інквізиції пов’язане з боротьбою проти єретиків. Першим відомим єретиком був Петро з Брюї, який у 1124 р. вимагав скасування церковної ієрархії. Шістдесят років потому папа Луций III зібрав Веронський собор, рішення якого зобов’язували священнослужителів збирати відомості про єретиків і вести їх розшук. За папи Інокентія III (1198-1216) інквізиція стає органом, безпосередньо підконтрольним папам. Згодом керівництво інквізицією було доручене ордену домініканців. Каральні органи інквізиції з’явилися в Італії (крім Неаполітанського королівства), Іспанії, Португалії, Франції, Нідерландах, Німеччині. Найжорстокішою інквізиція виявилася в Іспанії, особливо за Томаса де Торквемади».
• Що таке інквізиція, єресь?
• Назвіть відомі вам єресі та їхню суть.
• Коли та з якою метою виникла інквізиція?
Чи досягла вона своєї мети?
• Які ще форми боротьби з єресями вам відомі?
9. Прочитайте текст і вкажіть ім’я особи, про яку йдеться в ньому.
«Він був сином багатого купця, але відмовився від володіння майном, не брав грошей і разом з учням вів мандрівне життя, наслідуючи приклад Ісуса Христа. Розпочав свої проповіді в 1206 р. Спочатку він та його браття викликали підозру в єресі: насторожували і проповіді тваринам, і відверта пропаганда бідності, і проповіді групами з двох чоловік, як у вальденсів. Проте особиста зустріч з ним розвіяла сумніви папи; він затвердив утворення чернечого ордену, який віднині зайнявся благочинною діяльністю».
10. Доведіть або спростуйте твердження.
«Єресь катарів була початком реформаційного руху.»
