Крок до ВНЗ. Всесвітня історія. Довідник

КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ

Культура на світанку Середньовіччя

Раннє Середньовіччя часто називають «темними віками». Основою середньовічної культури стало поєднання античної спадщини та варварських традицій на основі християнства.

• Церква відіграла неоднозначну роль у розвитку культури: вона приховувала античну традицію як язичницьку, з іншого боку — поширила «житія святих».

• Варварські боги були трансформовані у християнських святих; германський культ мужності й вірності став основою середньовічної рицарської культури.

• Наприкінці V — початку VI ст. культурним центром стали Остготське королівство в Італії та Вестготське королівство в Іспанії.

Видатні представники

Теодоріх Северин Боецій (близько 480-525 рр.) — перший міністр остготського короля Теодоріха Великого, філософ, теолог, поет, математик, астроном, перекладач Аристотеля та інших грецьких авторів; його називали «останнім римлянином».

Флавій Кассиодор (близько 490 р. — близько 585 р.) — секретар і магістр остготських королів, засновник Віварію — культурного центру у складі школи, скрипторія та бібліотеки. Мріяв про створення першого західноєвропейського університету.

Ісидор Севільський (близько 570-636 рр.) — вестготський просвітник, який уклав першу середньовічну енциклопедію.

• У другій половині VII-VIII ст. культурне життя в Європі обмежувалося діяльністю монастирів.

«Каролінзьке Відродження»

У IX ст. починається нова хвиля культурного піднесення в імперії Карла Великого — «Каролінзьке відродження», яке згасло зі смертю його ініціатора й натхненника.

Мета: піднесення імперії до рівня Візантії.

• Розроблено єдиний канонічний текст Біблії.

• Уніфіковано літургію (богослужіння).

• У «Капітуляції про науки» велено відкривати школи для дітей при всіх монастирях.

• Удосконалено каліграфію для покращання оформлення книг; так звані каролінзькі мінускули стали основою для типографських шрифтів.

• Центром просвітництва стала придворна академія в Ахені, де викладали найосвіченіші люди Європи.

• Розквітла церковна архітектура; найвідоміші пам’ятки — Ахенська каплиця, монастирська брама в Лорше.

Видатні представники

Алкуїн — філософ і богослов, закликав цінувати не тільки богослов’я, а й «людські науки», навчати дітей.

Рабан Мавр — учень Алкуїна, упорядник енциклопедії.

Павло Діакон написав «Історію лангобардів».

Ейнгард — автор «Життєпису Карла Великого».

Схоластика

• Середньовічна філософія осмислювала світ за допомогою релігійних понять і зосереджувалася на проблемі взаємозв’язків між Богом, людиною і світом.

• У XI ст. з’являється схоластика — інтелектуальний рух, який шукав раціонального підтвердження релігійної віри, намагався довести розумом християнські догмати. Вона вимагала не відступати від Святого Письма і дотримуватися логіки.

• Одним із перших схоластів був П’єр Абеляр, який запровадив правило: «Пізнаю те, у що вірю».

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ!

П'єр Абеляр (1079-1142 рр.) народився в родині рицаря, проте батьківську справу не став продовжувати і поринув у науки. Здобувши гарну освіту, Абеляр переїхав до Парижа, де відкрив школу, що навчала богослов'я та логіки. Слава про нього ширилася Європою, проте церква засуджувала погляди Абеляра, називаючи його «предтечею Антихриста». В одному з анекдотів розповідається, що, коли французький король заборонив Абеляру читати лекції в його землях, учений заліз на дерево і продовжив викладання. Але не завжди йому вдавалося перемогти переслідувачів. Коли він покохав племінницю столичного каноніка красуню Елоїзу, його кастрували. На двох церковних соборах Абеляра заочно засудили, а останні роки життя його змусили прожити в Клюнійському монастирі.

• Арабський філософ, юрист і лікар з Іспанії Ібн Рошд, чи Аверроес (1126-1192), першим уклав систематичний коментар майже до всіх уцілілих праць Аристотеля; дійшов висновку, що віра й наука можуть співпрацювати за умови, що віра не втручатиметься у сферу науки, а наука визнає особливу роль релігії.

• Найвидатнішим схоластом вважають Тому Аквінського (1225-1274), який зумів поєднати католицьке богослов’я з поглядами Аристотеля. Він стверджував, що духовний і матеріальний світи більше пов’язані між собою, ніж протистоять один одному, а справжнє знання можна черпати як зі святого Письма, так і з чуттєвого досвіду. Його вчення — томізм — визнано офіційною філософією католицької церкви.

• Схоластика запропонувала поділ тексту на розділи і параграфи, систему посилань на використану літературу, запропонувала методи філософського дослідження.

Освіта

Система освіти значною мірою запозичена в античності.

Шкільна освіта

• Будувалася на так званих «семи вільних мистецтвах» — трівіумі і квадрівіумі. Трівіум («три шляхи») був початковим етапом і складався з граматики, риторики та діалектики (логіки); квадрівіум («чотири шляхи») набув поширення з XIII ст. і включав арифметику, геометрію, астрономію, музику.

• Середньовічні школи були монастирськими, кафедральними (при міських соборах) і парафіяльними; з розвитком міст відкривалися світські приватні, гільдійські, муніципальні школи. Мандрівних школярів нецерковних шкіл називали вагантами або голіардами.

• Викладання велося латиною, лише в XIV ст. відбувається перехід на національні мови. Віковий ценз був відсутній; вікові особливості дітей не враховувалися, режим був досить жорстоким, із застосуванням різок. Для перевірки учнівських знань та логічного мислення влаштовували диспути.

• Астрономічні, географічні відомості часто були фантастичними (Земля тримається на китах), майже відсутня доказова база в геометри.

Університети

• Із розвитком міської культури кафедральні школи перетворювалися на університети. Перший європейський університет було відкрито в Болоньї у XII ст., пізніше — у Салерно, Парижі, Севільї, Кордові тощо; у 1500 р. налічувалося 86 університетів.

• Університетські випускники мали право викладання в будь-якій школі, з XIII ст. тільки вони могли обіймати високі державні чи церковні пости.

• Університети мали юридичну, адміністративну і фінансову автономію.

ЦЕ ЦІКАВО!

За переказами, якось студенти і викладачі Болонського університету залишили негостинне місто, що негативно вплинуло на доходи і престижу Болоньї. Магістрат пішов на поступки і надав закладу автономні права. Відтоді студентів-бешкетників могли покарати тільки ректор або декан. Натомість студенти повинні були мати письмове посвідчення свого навчального закладу.

• Університет поділявся на факультети; на підготовчому «артистичному» вивчали «сім вільних мистецтв», далі студенти обирали юридичний, медичний, філософський чи богословський.

• Заняття в університеті мали назву лекції — їх читали професори; лекції доповнювалися диспутами.

• У XIV-XV ст. з’являються колегії — колишні студентські гуртожитки, що стали самостійними центрами занять. Найпоширенішою ця мережа була в Англії.

• Революцію у викладанні здійснило книгодрукування.

Бібліотеки

• До XII ст. книги зберігалися переважно у монастирських і кафедральних бібліотеках.

• У XII-XIV ст. бібліотеки з’явилися при університетах, королівських дворах, у великих сеньйорів та духовних осіб, заможних городян.

• Читальні зали в XV ст. працювали лише в Сорбонні та бібліотеках домініканських монастирів.

• Перші публічні бібліотеки відкрилися в XV ст. у великих містах, комплектувалися з подарованих або переданих за заповітом книжок.

Зародження дослідного знання

• Тривалий час в Європі переважали абстрактні знання, не підтверджені дослідами: природничо-наукові методи не розроблялися, переважали логічні підходи. Ускладнення життя вимагало прикладних знань; у XIII ст. з’являється дослідний метод, особливо в математиці та механіці.

• Основоположником досліду вважають професора Роджера Бекона:

— уважав, що існують три джерела знань: авторитет, розум і дослід;

— першим ужив поняття «дослідна наука».

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ!

Роджер Бекон (близько 1214-1294) народився неподалік від Ільчестера у Південно-Західній Англії. По закінченні Оксфордського університету викладав у Паризькому університеті, у 1256 р. став францисканським ченцем. Сучасники називали його «дивний доктор». Уважається, що людство отримало окуляри саме завдяки Бекону. Він проводив хімічні досліди, намагався сконструювати телескоп і мікроскоп, першим пояснив появу веселки після дощу, був переконаний у можливості конструювання самохідних суден і возів, літальних і підводних апаратів. За вільнодумство був ув'язнений на 14 років.

• Учень Бекона Вільям Оккам вимагав розмежування сфер віри і розуму, богослов’я і філософії, обстоював концепцію вічності руху і часу, нескінченності Всесвіту, виступав за незалежність світської влади від церкви.

• У Сицилійському королівстві налагоджено переклад філософських і природничих творів грецьких та арабських авторів.

• Розвиваються медичні знання: для вивчення анатомії розтинали трупи свиней (розтин людини був заборонений церквою), описані цілющі властивості багатьох лікарських рослин, отрути та протиотрути.

• Алхімія, що шукала «філософський камінь» (здатний надати безсмертя та перетворювати метали на золото), займалася хімічними дослідами; вивчено фізичні та хімічні властивості речовин, сплави й хімічні сполуки, кислоти, луги, мінеральні барвники; створено апаратуру для досліджень (перегінний куб, хімічні печі, апарати для фільтрації та дистиляції).

• Хрестові походи сприяли розвитку географічних знань. У XIII ст. брати Вівальді з Генуї спробували об’їхати західноафриканське узбережжя, венеціанець Марко Поло дослідив Китай і Центральну Азію; стали досконалішими географічні карти, з’явилися перші географічні атласи.

Героїчний епос

• Епос Раннього Середньовіччя, пов’язаний з історією кельтів, германців, англосаксів, зберігся фрагментарно.

• Виконавцями епічних творів були бродячі менестрелі.

Найдавніші епічні твори

• Англосаксонська «Пісня про Беовульфа» (близько 1000 р.), що розповідає про фантастичні пригоди молодого воїна-християнина, який переміг велетнів, але загинув у боротьбі з драконом.

• Ісландські саги — «Старша Едда», що складається з давньоісландських саг, і «Молодша Едда», автором якої вважають Сноррі Стурлусона, поета-скальда XIII ст.

СЛОВНИК!

Сага — у середньовічній Скандинавії прозове оповідання про минуле.

Скальди — норвезькі та ісландські поети III—IX ст.

• Французька «Пісня про Роланда» (близько 1100 р.), яка розповідає про похід Карла Великого за Піренеї та загибель ар’єргарду його війська у Ронсевальській ущелині.

• Іспанська «Пісня про Сіда» (XII ст.) — іспанського вельможу Родріго Діаса, грозу арабів; цей твір найближчий до реальних подій з усіх епосів.

• Німецько-скандинавська «Пісня про Нібелунгів» (близько 1200 р.). Її головний герой — принц Зігфрид — перемагає дракона Фафніра і здобуває зачарований скарб Нібелунгів, а потім гине. Серед діючих осіб поеми є й історичні постаті: Етцель (Аттила), Дитріх Бернський (король Теодорих), бургундський король Гунтер тощо.

• Кельтські оповідання про короля Артура та рицарів Круглого столу.

Рицарська, міська і народна культура

Рицарська культура

• Мала суттєві регіональні особливості: англійські рицарі були суворі, іспанські — екзальтовані.

• Основна ідея — відданість васала сеньйору, зрада і підступність вважалися найтяжчим гріхом.

• Рицар мав удавати з себе захисника скривджених й поборника справедливості, проте така поведінка поширювалася на незначне коло людей; шляхетність щодо простолюду за честь не вважалася.

• Особливе значення надавалося зовнішнім атрибутам рицарства: етикету, ритуалу, символіці кольорів і предметів тощо.

• Рицарські, або куртуазні («двірські»), романи, що з’явилися в XIII ст., відігравали провідну роль у світській літературі. їхнім джерелом уважають кельтський епос про короля Артура. Обов’язковим було зображення палкого, куртуазного кохання (роман «Тристан і Ізольда»),

• З кінця XI ст. у Провансі розквітла поезія трубадурів (трувери Півночі Франції, міннезінгери Німеччини).

СЛОВНИК!

Трубадури, трувери, міннезінгери — поети-рицарі.

• Головні рицарські розваги — турніри, полювання із соколом.

• Улюблені ігри — кості та шахи.

Міська культура

• Міська література користувалася живою народною мовою; популярні жанри — новели, байки, грубуваті жарти (фабліо у Франції, шванки в Німеччині), які висміювали жадібність духовенства, неуцтво знаті, оспівували пригоди кмітливого героя.

• Прикладом міського сатиричного епосу є «Роман про Лиса» (XIII ст.), в якому винахідливий городянин Лис Ренар пошиває в дурні короля, рицарів, духовенство; алегоричним твором є «Роман про Троянду».

• Поезія вагантів, написана латиною, висміювала духовенство й оспівувала веселі розваги, кохання. «Останнім вагантом» називають французького поета XV ст. Франсуа Війона, який писав рідною мовою.

ЦЕ ЦІКАВО!

Я знаю — мухи гинуть в молоці,

Я знаю добру і лиху годину,

Я знаю — є співці, сліпці й скопці,

Я знаю по голках сосну й ялину,

Я знаю, як кохають до загину,

Я знаю чорне, біле і рябе,

Я знаю, як Господь створив людину,

Я знаю все й не знаю лиш себе.

Ф. Війон

• Завершенням середньовічної літератури стала творчість італійця Данте Аліґ’єрі («Божественна комедія»), англійця Джеффрі Чосера («Кентерберійські оповідання»), іспанця Хуана Ману еля («Граф Луканор»).

• У XIII ст. зародилося міське театральне мистецтво, яким займалися бродячі актори-жонглери; вони розігрували євангельські сюжети, додаючи побутові епізоди.

Народна культура

• Відображена у джерелах надзвичайно обмежено; М. Бахтін називає її «народно-майданною карнавальною культурою».

• У містах влаштовували карнавали, «свята дурнів», «свята осла»; у селах — свята збору врожаю.

Ментальність

• Ритм життя був повільним і пов’язувався тільки зі змінами дня і ночі, зими і літа; час цінували лише духовенство й бюргерство. Світський календар ґрунтувався на церковних святах. Неточними були й міри; тривалість шляху вимірювалася кількістю днів, тканини міряли ліктями, міри площі визначалися на око.

• Людина трактувалася неоднозначно: як подоба Бога і водночас — як гріховна істота. Спочатку людина уявлялася виконавцем волі Божої, істотою, приреченою на важку працю за свої гріхи; з ХII-ХІII ст. праця розцінюється як шлях до спасіння, а людина отримує шанс спокутувати свої гріхи.

• Життя людини поділялося на шість періодів: вік немовляти, дитинство, отроцтво, юність, зрілість і старість; часто дитина з 8-10 років відокремлювалася від родини (учнівство в майстра, робота прислугою).

• Людину переконували бути тим, ким її створив Бог; прагнення підвищити свій соціальний стан є проявом гордині.

• Церква підтримувала почуття непевності та страху перед явними й уявними небезпеками (неминучою смертю, епідеміями, бродягами й жебраками, вовкулаками, чортами, кінцем світу тощо).

• Ставлення до смерті змінювалося протягом Середньовіччя. Спочатку цвинтарі виносили за межі поселень. Із поширенням християнства смерть сприймали як нове народження, очікували на неї спокійно, поховання відбувалися на церковних цвинтарях. Жалобний чорний одяг з’являється в XVI ст.; до того часу учасники похоронної церемонії одягалися яскраво.

• Природне і надприродне не розмежовувалися, небесний світ був такий саме реальний, як і земний, тому людина вірила у видіння й віщі сни.

• Людина розраховувала на чудо, про яке просила своїх святих покровителів; студенти, наприклад, ушановували св. Миколая.

• У XII ст. склалося уявлення про сім смертних гріхів — пиха, жадібність, ненажерливість, розкіш, гнів, заздрощі, лінощі; засобом проти гріхів уважалася сповідь.

• Світ сприймався в символах чисел, кольорів, літер.

• До кінця Середньовіччя в містах стає традицією проведення карнавалу — свята проводів зими і зустрічі весни, під час якого скасовувалися заборони на веселощі й навіть висміювалися релігійні обряди.

Архітектура і мистецтво

• На середньовічне мистецтво значно вплинули пізньоантичні, варварські та мусульманські традиції.

• У Ранньому Середньовіччі мистецтво Західної Європи деградувало і мало лише окремі культурні спалахи часів «Каролінзького Відродження».

• Архітектура Раннього Середньовіччя була переважно дерев’яною і практично не збереглася; мистецтво скульптури було забуте — відомі лише пласкі рельєфи на саркофагах і надмогильних плитах; живопис обмежувався книжковою мініатюрою.

• У X ст. з’являється так званий романський стиль; архітектура церков і монастирів нагадувала феодальні замки.

Характерні риси романського стилю:

— за основу взято римську базиліку;

— прості форми, товсті стіни, важке склепіння;

— широкі приземкуваті фасади;

— масивні вежі, невеликі вікна;

— стіни прикрашалися фресками та рельєфами із зображеннями епізодів Святого Письма та побутових сцен;

— видатні пам’ятки — собор Нотр-Дам ла Гранд у Пуатьє, церква Сен-Лазар в Отені, собор і башта в Пізі.

• У ХІІ-ХІІІ ст. на зміну романському стилю приходить готичний, який проіснував до середини XVI ст. (в Англії — до XVIII ст.). У готичному стилі будували як храми, так і світські споруди — королівські палаци, міські будинки, ратуші й стіни тощо.

Характерні риси готичного стилю:

— каркасний тип будівлі; каркас складався з контрфорсів — зовнішніх підпірних стовпів, що брали на себе частину вертикального навантаження; аркбутанів —- зовнішніх кам’яних напіварок, які передавали розпір склепіння храму на контрфорси; стрілчастих нервюр, які підтримували готичне хрестоподібне склепіння. Це дозволило обійтися без важких колон і підняти склепіння споруди, завдяки чому собор здавався невагомим;

— гостроверхі башти зі шпилями та стрілчасті арки;

— великі довгасті вікна, прикрашені вітражами (цікаво, що секрет виготовлення середньовічних вітражів донині не розкрито);

— із XIII ст. на зміну багатофігурним рельєфам прийшла кругла скульптура;

— фресок мало;

— готичні собори будувалися часом упродовж кількох століть: Собор Паризької Богоматері закладено в 1163 р., а завершили в середині XIV ст.; Міланський собор зводили в 1386-1906 рр.;

— склався культ Богоматері — паралельно з культом Прекрасної Дами; Христа зображували скорботним і страждаючим за людські гріхи.

ЦЕ ЦІКАВО!

Термін «романський» походить від «римський» — цей стиль пов'язаний із пізньоримською архітектурою. Щодо «готики» вчені не дійшли спільної думки. Одні пов'язують цей термін з варварами-готами, руйнівниками античних шедеврів, інші і виводять його з грецького «готик» — «магічний».

Завдання для самоконтролю

1. У середньовічних школах та університетах учнівські знання перевіряли на

А лекціях

Б семінарах

В диспутах

Г співбесідах

2. Перший університет було відкрито в

А Х ст.

Б XI ст.

В XII ст.

Г XIII ст.

3. Автором офіційної філософії католицької церкви є

А Роджер Бекон

Б Вільям Оккам

В Франсуа Війон

Г Хома Аквінський

4. Проаналізуйте наведені твердження і вкажіть правильне.

А Середньовічна освіта ґрунтувалася на вивченні «семи вільних мистецтв».

Б У XIII ст. на зміну готичному стилю прийшов романський.

В Середньовічні жонглери заснували перші європейські цирки.

Г До кінця Середньовіччя бібліотеки були практично в кожному міському будинку.

5. Укажіть характерні особливості романського стилю.

1) Простота форм.

2) Товсті стіни і важке склепіння.

3) Високі стрілчасті вікна.

4) Масивні вежі, невеликі вікна.

5) Каркасний тип будівлі.

6) Оздоблення стін фресками та рельєфами.

7) Використання вітражів.

6. Установіть відповідність між термінами і визначеннями.

А сага

Б міннезінгер

В контрфорс

Г фабліо

А зовнішній підпірний стовп у готичному храмі

Б епічний твір у Скандинавії

В мандрівний школяр

Г поет-рицар у Німеччині

Д комічне або сатиричне оповідання у Франції

1
2
3
4

7. Розташуйте події в хронологічній послідовності.

А поява готичного стилю

Б зародження схоластики

В заснування Віварію

Г «Каролінзьке Відродження»

1
2
3
4

8. Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання.

«Роланд глядить на гори й доли дальні

І бачить: скрізь тіла загиблих франків!

Не витримав і заридав він гірко:

«О Боже правий! Порятуй їх душі!

Введи їх в Рай і дай спочити в мирі!

А ви, померлі лицарі прекрасні!

Служили ви мені так довго й вірно!

А скільки Карлу ви земель завоювали!

Та зберегти не зміг вас імператор.

Французько земле, мій чудовий краю,

В пустелю обернешся ти безкрайню!»

• Назвіть цитований твір. Коли й де його було написано?

• Які події змальовує твір? Наскільки зміст відповідає історичній дійсності?

• Які ще героїчні твори Середньовіччя вам відомі?

9. Прочитайте текст і визначте прізвище його автора.

«Усі науки пов’язані між собою і взаємно одна одну підтримують: успіх однієї допомагає всім іншим, як око, наприклад, керує рухом усього тіла... Математику помилково вважають наукою складною, а іноді навіть підозрілою — тільки тому, що вона мала нещастя бути незнайомою отцям церкви. Між тим, якою вона є важливою, якою корисною! ...Можна побудувати пристрої для плавання без гребців так, щоб найбільші кораблі, морські та річкові, приводилися в рух силою однієї людини, рухаючись при тому із значно більшою швидкістю, ніж якби на них було повно гребців. Так само можна зробити вози без будь-якої запряжки, які зможуть котитися з неймовірною швидкістю; літальні апарати, сидячи в яких людина зможе приводити в дію крила, які вдарятимуть по повітрю подібно до пташиних».

10. Доведіть або спростуйте твердження.

«Середньовічна наука у своїй основі була релігійною.»