КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ (1945 р. — початок XXI ст.)

Країни — союзниці Німеччини

Країни, окуповані Німеччиною та її союзниками

Угорщина, Румунія, Болгарія, Словаччина

Польща, Чехія, Югославія, Албанія

Суть

Коаліційні уряди за участі комуністичних, лівих та центристських партій, що були сформовані в країнах Центральної Європи після перемоги антигітлерівської коаліції в Другій світовій війні

Завдання

• Ліквідація наслідків нацистської окупації.

• Відновлення національної незалежності.

• Відбудова народного господарства

Реформи

• Відновлення парламентських режимів та багатопартійності.

• Скасування монархій в Угорщині, Болгарії, Албанії, Румунії.

• Нові демократичні конституції.

• Загальне виборче право.

• Аграрна реформа з метою забезпечення селянства землею.

• Покарання військових злочинців.

• Націоналізація власності активних нацистських злочинців та їхніх спільників

Результати

• Укріплення авторитету комуністичних партій.

• Ліквідація політичних противників комуністів з метою встановлення однопартійної диктатури.

• Початок соціалістичного будівництва за сталінським зразком

Політична сфера

• Як правило, затвердження однопартійної політичної системи.

• Парламентські вибори з масовими фальсифікаціями.

• Політичні репресії.

• Злиття виконавчих органів з комуністичним партійним апаратом.

• Широка мережа органів безпеки та їхніх агентів.

• Формально декларовані права і свободи громадян не дотримувалися.

• Підпорядкування церкви світській владі.

• Повна залежність від СРСР, за винятком Югославії й Румунії.

• Формування соцтабору — країн, які були об’єднані комуністичною ідеологією та радянським пануванням

Економічна сфера

• Прискорена індустріалізація (крім промислово розвинених Чехословаччини та НДР) на основі розвитку важкої промисловості та електроенергетики.

• Націоналізація промисловості, фінансової та торговельної систем.

• Аграрна реформа: передання поміщицьких земель мало- та безземельним селянам; примусова колективізація.

• Адміністративно-командне управління, ринкові відносини зведені до мінімуму.

• Членство в Раді Економічної Взаємодопомоги (РЕВ, 1949)

Соціально-культурна сфера

• Насадження комуністичної ідеології.

• Повний державний контроль.

• Переслідування церкви.

• Перенапруження бюджету гальмувало розвиток освіти, охорони здоров’я, науки

Організація

Роки існування

Мета діяльності

Рада Економічної Взаємодопомоги (РЕВ)

1949-1991

• Координація господарської діяльності країн соцтабору.

• Утворення єдиного ринку соцкраїн.

• Організація розподілу праці.

• Посилення залежності від СРСР

Організація Варшавського договору

1955-1991

• Об’єднане командування збройними силами.

• Забезпечення озброєнням країн соцтабору.

• Протистояння країнам Заходу в «холодній війні»

Причини

• Системна економічна криза, низький рівень життя порівняно із західними країнами.

• Порушення прав людини з боку держави.

• Політика «перебудови» і «нового мислення» в СРСР, який відмовився від утручання у внутрішні справи сусідів

Мета

Повалення тоталітарної системи, інтеграція країн у демократичну Західну Європу

Результати й наслідки

• Компартії припинили існування.

• Формування багатоукладної ринкової економіки.

• Лібералізація режимів: формування багатопартійної системи, гарантії прав і свобод людини.

• Розпад федерацій Чехословаччини та Югославії

Втрати

• Людські втрати: 22 % населення (6 млн чоловік).

• Матеріальні втрати: 40 % промислового потенціалу, 38 % національного багатства.

• Обмін населенням з СРСР та Німеччиною (близько 8 млн чоловік)

Політична ситуація

• Утворення Тимчасового коаліційного уряду.

• З 23 міністерств лише 4 передано представникам емігрантського уряду, решта — партіям Національного фронту під проводом комуністів.

• Громадянська війна між антирадянським збройним підпіллям та урядовими силами; боротьба з Українською повстанської армією (УПА)

Встановлення комуністичного режиму

• 1947 р. — перемога прорадянського блоку на парламентських виборах; президент —

Б. Берут.

• Правляча партія — Польська об’єднана робітнича партія (ПОРП).

• 1947-1949 рр. — операція «Вісла»: примусове переселення українців на західні та північні польські землі.

• 1949 р. — прийняття Конституції:

— зміна назва держави на Польську Народну Республіку (ПНР);

— скасування президентської посади та двопалатного сейму;

— вищі органи — Державна Рада та Рада Міністрів

Рік

Подія

1956

Антиурядові виступи в Познані придушені військами, є людські жертви

1968

Студентські мітинги протесту

1970

Масові страйки в Помор’ї через зростання цін

1976

Робітничі страйки, демонстрації

Результати страйків

Припинення масових політичних репресій

Розширення можливості приватної ініціативи

Припинення примусової колективізації, більшість кооперативів розпалася

Нормалізація стосунків влади з католицької церквою

Формування активної опозиції урядові

Визначення поняття

«Солідарність» — незалежна профспілка, створена 1980 р.

Керівник

Л. Валенса

Діяльність

• Перетворення на масовий опозиційний демократичний рух.

• Здобуття офіційного визнання.

• Організація страйкового руху з метою покращення життєвого рівня.

• Підтримка з боку католицької церкви

Результати і наслідки

• Зміна керівництва ПОРП

• Грудень 1981 р. — уведення військового стану міністром оборони генералом В. Ярузельським.

• Заборона громадських організацій і «Солідарності».

• Арешти опозиціонерів.

• Уникнення радянського військового втручання

Внутрішня політика

• Повернення довоєнної назви країни — Польська Республіка.

• Департизація армії, органів безпеки і внутрішніх справ.

• Оновлення керівного складу.

• Створення нових партій та громадських організацій.

• Саморозпуск ПОРП.

• Президенти: В. Ярузельський (1989), Л. Валенса (1990), О. Квасьневський (1995, 2000), Л. Качинський (2005)

Соціально-економічна політика

• 1989-1990 рр. — політика «шокової терапії» з метою переходу до ефективної ринкової економіки ( автор — міністр фінансів Польщі Л. Бальцерович):

— запровадження вільної торгівлі;

— скасування контролю над цінами;

— зростання цін, скорочення виробництва, замороження зарплат, що мало наслідком різке падіння життєвого рівня;

— ринкові механізми в економіці;

— приватизація державного сектора;

— стимулювання приватного підприємництва;

— значні іноземні інвестиції

Зовнішня політика

• 1999 р. — вступ до НАТО.

• 2004 р. — вступ до ЄС; участь у Шенгенській зоні

Взаємини з Україною

• Першою визнала незалежність України 2 грудня 1991 р.

• Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво

Українці в Польщі

• Корінна етнічна група у Лемківщині, Бойківщині, Холмщині, Підляшші, Надсянні.

• Операцію «Вісла» засуджено польським сеймом.

• Від 1956 р. працює Українське громадсько-культурне товариство, виходить українська газета «Наше слово».

• Працюють декілька українських шкіл і ліцеїв, бібліотеки, художні колективи

Втрати

• Скорочення виробництва на 50 %.

• Матеріальні збитки — 6 річних ВВП

Політична ситуація

• Президент — Е. Бенеш (прозахідна орієнтація), прем’єр-міністр — комуніст К. Готвальд.

• Надання Словаччині обмеженої автономії.

• Передання Закарпатської України СРСР.

• Виселення 3 млн судетських німців, звинувачених у співробітництві з нацистами

Встановлення комуністичного режиму

• Лютий 1948 р. — комуністи за підтримки армії вимагають усунути з уряду представників буржуазії; загроза військового втручання СРСР.

• Березень 1948 р. — формування комуністичного уряду.

• Проголошення Чехословацької Соціалістичної Республіки (ЧССР).

• Утворення комуністичної партії Чехословаччини (КПЧ); інші партії та громадські організації — суто формальні.

• Червень 1948 р. — Е. Бенеш подав у відставку; новий президент — комуніст К. Готвальд

Причини

• Недієздатність сталінської моделі соціалізму.

• Поверхневий характер десталінізації.

• Гальмування реабілітації жертв політичних репресій

Мета

«Соціалізм з людським обличчям»

Провідники

Перший секретар КПЧ О. Дубчек, президент Л. Свобода, Й. Смрковський (голова Національних зборів), О. Чернік (голова Ради міністрів)

Основні події

• Січень 1968 р. — обрання першим секретарем КПЧ реформатора О. Дубчека.

• Проголошення новим керівництвом програми дій:

— скасування монополії КПЧ на владу;

— формування багатопартійної системи;

— реальні демократичні права і свободи;

— федеративний устрій держави;

— приватизація підприємств, ринкові реформи;

— співробітництво з усіма світовими країнами.

• 20 серпня 1968 р. — збройна інтервенція країн Варшавського договору (СРСР, Болгарія, Угорщина, НДР, Польща).

• ЦК КПЧ розцінив дії ОВД як такі, що суперечать нормам міжнародного права, закликав не чинити опору інтервентам. Загинуло 72 чехословацьких громадянина.

• Заарештовані та вивезені до Москви лідери «Празької весни», яких змусили підписати Програму виходу з кризи та відмовитися від реформування КПЧ і країни.

• Квітень 1969 р. — першим секретарем ЦК КПЧ став Г. Гусак

Причини поразки

• Збройне втручання країн Варшавського договору.

• Небажання Заходу йти на відкритий конфлікт з СРСР

Результати й наслідки «Празької весни»

• Падіння авторитету СРСР.

• Протест соціалістичних країн — Албанії, Румунії, Югославії, Китаю; Рада Безпеки ООН поставила вимогу про виведення іноземних військ з Чехословаччини.

• Чистка КПЧ від інакомислячих (понад півмільйона чоловік).

• Повернення до радянських методів керівництва

Передумови

• Діяльність опозиційної політичної груп «Хартія-77», що вимагала дотримання Гельсінкського заключного акта про права людини.

• Падіння комуністичного режиму в НДР

Основні події

• 17 листопада 1989 р. — розгін ЗМОПом студентської демонстрації в Празі.

• Створені опозиційні антикомуністичні Громадянський форум та «Громадськість проти насильства», підтримані громадянами.

• Скасовано статтю Конституції про керівну роль КПЧ, Г. Гусак подав у відставку з посади президента

Результати

• Грудень 1989 р. — президентом став дисидент і лідер Громадянського форуму В. Гавел, парламент очолив О. Дубчек.

• 1990 р. — перемога Громадянського форуму і «Громадськості проти насильства» на парламентських виборах.

• Зміна назви держави з ЧССР на Чехо-Словацьку Федеративну Республіку (ЧСФР)

Політична сфера

• Закон про протизаконність комуністичного режиму і люстрацію — очищення державних органів, армії, поліції від співробітників органів держбезпеки та їхніх інформаторів, партійних функціонерів.

• 1991 р. — асоційоване членство в ЄС.

• 25 листопада 1992 р. — Конституційний акт про розділ ЧСФР, що набув чинності з 1 січня 1993 р.

• Федеральне майно поділено між Чехією і Словаччиною в пропорції 2:1 відповідно до чисельності населення

Економічна сфера

• Приватизація підприємств.

• Уведення конвертованої крони.

• Лібералізація цін (без «шокової терапії»).

• Збереження соціальних гарантій

Країна

Чехія

Словаччина

Президенти

• В. Гавел (1993-2003); В. Клаус (з 2003)

• М. Ковач (1993-1999); Р. Шустер (з 1999)

Пріоритети держави

• Ринкова економіка.

• Високий життєвий рівень громадян.

• Соціальна стабільність.

• Зміцнення парламентської демократії.

• Інтеграція до ЄС і НАТО

• Гарантії демократичних прав і свобод.

• Структурна перебудова економіки.

• Інтеграція до ЄС і НАТО

Досягнення й проблеми

• Купонна приватизація: 80 % громадян стали акціонерами.

• Акція «Чисті руки»: розслідування всіх сумнівних випадків приватизації, фактів корупції та інших економічних злочинів.

• Низький рівень безробіття.

• Високий середньомісячний дохід на душу населення

• Членство в НАТО (1999), ЄС (2004)

• Проблема угорської нацменшини, яка вимагає автономії.

• Часті урядові кризи.

• Приватизація через аукціони для працівників підприємств.

• Незначна частка іноземних інвестицій, безробіття.

• Економічна стабілізація — з початку 2000-х років.

• Членство в НАТО, ЄС (2004)

• В основному населяють район м. Пряшів у передгір’ях Карпат.

• Самоназва — русини, вважають себе окремою нацією, розмовляють на діалекті.

• Видаються українська преса й література, відкрито пам’ятник Т. Шевченку.

• Працюють українське відділення Пряшівського університету, український музей у Свидниці

Втрати

• Загинуло 1,5 млн чоловік.

• Знищено близько 40 % національного багатства.

• Кордони встановлені за 1937 р.

Політична ситуація

• Окупована Червоною армією як союзниця Німеччини.

• Формування парламенту й уряду — під контролем СРСР.

• Ліквідовані фашистські структури.

• 1946 р. — проголошення республіки, гарантовані права і свободи громадян.

• Незначний вплив комуністів

Встановлення комуністичного режиму

• 1947 р. — буржуазні партії звинувачені комуністами у заколоті проти республіки та усунені з уряду.

• Владу захопила Угорська партія трудящих (УПТ), генеральний секретар — М. Ракоші.

• Повне копіювання сталінської моделі соціалізму.

• Найбільший розмах репресій у країнах регіону

Причини

• Криза сталінської моделі соціалізму.

• Репресивний режим М. Ракоші.

• Початок десталінізації в СРСР

Мета

• Демократизація країни.

• Соціально-економічні реформи.

• Виведення радянських військ, набуття нейтрального статусу

Основні події

• 23 жовтня — початок революції, масова демонстрація на підтримку Польщі та проти уряду Ракоші.

• Прем’єр-міністром призначено /. Надя, який увів військовий стан і почав формування загонів самооборони.

• У відповідь до Будапешта введено радянські війська.

• Перетворення уряду на коаліційний.

• 1 листопада — заява І. Надя про вихід Угорщини з ОВД.

• 4-10 листопада — операція радянських військ «Вихор» з придушення революції. Новим головою уряду став Я. Кадар. І. Надя заарештовано, згодом страчено

Причини поразки

• Радянська інтервенція.

• Розкол суспільства.

• Відсутність міжнародної підтримки

Результати й наслідки

• Загинуло близько 3 тис. чоловік.

• Утворення нової правлячої партії — Угорської робітничої соціалістичної партії (УРСП).

• Проведення реформ Я. Кадара

Політична сфера

Соціально-економічна сфера

• Терпимість до опонентів, принцип «Хто не проти нас, той з нами».

• Відмова від політичних репресій.

• Альтернативні вибори до Державних зборів та органів місцевого самоврядування.

• Відносно вільний виїзд за кордон.

• Узгодження курсу з СРСР

• Децентралізація управління.

• Господарська і фінансова самостійність підприємств.

• Економічне стимулювання праці, дрібного підприємництва.

• Західні кредити на модернізацію промисловості.

• Добровільність сільськогосподарських кооперативів.

• Податкові пільги сільгоспвиробникам.

• Імпорт сільгосптехніки, добрив тощо.

• Стимулювання експорту сільгосппродукції

Результати

Лібералізація Зростання матеріального Розвиток Перетворення на великого режиму добробуту провінцій європейського сільгоспвиробника

• 1988 р. — переговори УСРП і лідерів опозиції мали результатом формування багатопартійної системи.

• До парламенту обрано представників опозиції.

• Офіційний перегляд оцінки революції 1956 р. як антисталіністського повстання.

• Лібералізація зовнішньої політики, нормалізація відносин із західними державами.

• 23 жовтня 1989 р. — перейменування держави на Угорську Республіку.

• 1990 р. — перемога на парламентських виборах Угорського демократичного форуму; перший президент — А. Гьонц (обраний парламентом).

• Ринкові реформи, виведення радянських військ

Пріоритети держави

• Створення громадянського суспільства.

• Перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки.

• Євроінтеграція

Внутрішня політика

• Циганське питання: серед 600 тис. циган Угорщини безробіття сягає 60 %.

• 2006 р. — масові протести проти політики уряду

Соціально-економічна політика

• Податкові пільги для іноземних інвесторів, інвестиції яких є найбільшими в країнах Центральної Європи.

• Скорочення населення та ринку праці має наслідком залучення гастарбайтерів.

• Значні втрати від світової економічної кризи

Зовнішня політика. Відносини з Україною

• Спільне з Україною протипаводкове облаштування басейну р. Тиса.

• 1999 р. — вступ до НАТО.

• 2004 р. — вступ до ЄС

Політична ситуація

• 1944 р. — повалення режиму Антонеску, оголошення війни Німеччині.

• Отримання репарацій від Німеччини.

• Трибунал над провідниками фашистського режиму

Встановлення комуністичного режиму

• 1945 р. — перемога комуністів на парламентських виборах, початок курсу на усунення опонентів.

• 1947 р. — проголошення Румунської Народної Республіки (РНР).

• Влада — в руках Румунської робітничої партії (комуністичної) та її лідера Г. Георгіу-Дежа (1947-1965)

Сфера

Характеристика

Політичний режим

• 1965-1970 рр. — пом’якшення режиму: припинення репресій, реабілітація політв’язнів.

• Початок 70-х років — жорстка ідеологізація, відновлення репресій.

• Формування культу особи Чаушеску.

• Засилля служби безпеки «Секурітате».

• Корупція і збагачення клану Чаушеску.

• Румунізація національних меншин, ліквідація угорської автономії

Соціально-економічна політика

• Політика опори на власні ресурси, розбудова важкої промисловості.

• Низька продуктивність праці, висока собівартість продукції робили промислову продукцію неконкурентоспроможною.

• Перетворення на імпортера нафти для завантаження великих нафтопереробних заводів.

• Нестача продовольства і товарів народного вжитку.

• Падіння рівня життя на 40 % з середини 70-х до середини 80-х років, жорсткі норми споживання продуктів та енергоносіїв

Зовнішня політика

• Маневрування між Сходом і Заходом.

• Демонстративне протистояння з СРСР:

— засудження окупації Чехословаччини, введення військ до Афганістану;

— тісні стосунки з Албанією, Югославією, Китаєм.

• В обмін на конфронтацію з СРСР — західні кредити

Передумови

Небажання клану Чаушеску реагувати на демократизацію СРСР та країн регіону

Основні події

• 16-17 грудня — сутички між силами правопорядку та демонстрантами

в м. Тімішоара. Початок консолідації опозиційних сил у Фронт національного порятунку (ФНП), очолюваний І. Ілієску.

• 22 грудня — Чаушеску ввів надзвичайний стан. Перехід армії на бік повстанців, арешт подружжя Чаушеску.

• 23 грудня — перехід влади в країні до ФНП.

• 25 грудня — страта подружжя Чаушеску за вироком військового трибуналу

Результати

• У вуличних боях загинуло понад 1 тис., поранено понад 3 тис. чоловік.

• Формування багатопартійності, заборона діяльності РРП.

• 1990 р. — обрання президентом І. Ілієску

Внутрішня політика

• Президенти: І. Ілієску (1990-1996), Е. Константинеску (1996-2000), І. Ілієску (2000-2008), Т. Басеску (з 2008).

• Збереження високого рівня корупції.

• Внутрішньополітична нестабільність через міжпартійні конфлікти

Соціально-економічна політика

• Початок 90-х років — ринкові реформи, повільна приватизація, зростання виробництва.

• 1997 р. — «шокова терапія» призвела до економічного спаду та зростання тіньової економіки до 32 %.

• Значна роль видобувної промисловості для самозабезпечення сировиною

Зовнішня політика

• Курс на відновлення «Великої Румунії»: повернення Північної Буковини та Молдови.

• 2004 р. — вступ до НАТО.

• 2007 р. — вступ до ЄС.

• 2009 р. — Міжнародний суд провів делімітацію континентального шельфу між Румунією та Україною

Українці в Румунії

• Корінне населення у Південній Буковині та Марморощині; проживають у Банаті і Добруджі.

• Українські школи, клуби, бібліотеки були ліквідовані режимом Чаушеску.

• Відновлення класів з українською мовою навчання, двох журналів, книговидавництва

Політична ситуація

• 1944 р. — прихід до влади Вітчизняного фронту — об’єднання антифашистських сил.

• Оголошення війни Німеччині.

• Проведення демократичних реформ.

• 1946 р. — проголошення Народної Республіки Болгарія

Встановлення комуністичного режиму

• 1947 р. — підписання мирного договору.

• Тотальний терор комуністів проти потенційних політичних противників, розправа над опозицією.

• 1948 р. — заява про підтримку сталінського курсу, початок будівництва соціалізму

Сфера

Характеристика

Політичний режим

• Повне копіювання політики СРСР.

• Відсутність десталінізації.

• Надзвичайна бюрократизація.

• Широкі масштаби корупції.

• Болгаризація нацменшин, переслідування ісламу та тюркомовного населення, християнізація турків

Соціально-економічна політика

• Індустріалізація, створення нових галузей (атомна енергетика, електротехнічна, хімічна промисловість тощо).

• Створення аграрно-промислових комплексів (АПК), перетворення селян на сільгоспробітників.

• З середини 80-х років — економічна криза: падіння виробництва, зростання імпорту, інфляція

Особливості

Демократизація проходила з ініціативи керівництва держави та згоди СРСР

Події

• 1989 р. — зняття Т. Житкова з посади Генсека БКП.

• Скасовані закони, що обмежували громадянські права.

• Ліквідовані політичні органи в армії та міліції.

• Початок реабілітації жертв політичних репресій.

• Формування багатопартійної системи.

• 1990 р. — національний «круглий стіл»

Результати

• 1990 р. — обрання президентом Ж. Желева.

• 1991 р. — прийняття Конституції Республіки Болгарія

Внутрішня політика

• Декомунізація: чистка держапарату від комуністів, судові процеси над партійними босами.

• Середина 90-х років — гальмування реформ, процвітання корупції.

• 1997 р. — глибока політична криза, штурм парламенту антиурядовими демонстрантами.

• 2001 р. — посаду прем’єра посів останній болгарський цар Сімеон Сакс-Кобург-Готський, який проголосив пріоритетом євроінтеграцію та стабільне зростання країни

Соціально-економічна політика

• 1991 р. — початок «шокової терапії», зубожіння населення.

• 1996 р. — обвал економіки (скорочення ВВП на 10 %).

• 1997 р. — початок стабілізації, боротьба з корупцією

Зовнішня політика

• 2004 р. — вступ до НАТО.

• 2007 р. — вступ до ЄС

Втрати

• Загинув 1 млн чоловік, 700 тис. чоловік виїхали за кордон.

• Падіння виробництва більш, ніж на 50 %, загроза голоду.

• Громадянська війна між Народно-визвольним фронтом, сербськими четниками, хорватськими усташами, албанськими сепаратистами

Політична ситуація

• Значний авторитет комуністів як провідників руху Опору.

• Певна незалежність Й. Броз Тіто як керівника НВАЮ, що самотужки звільнила більшу частину країни

Встановлення комуністичного режиму

• 1945 р. — перемога комуністів на парламентських виборах, уряд очолив Й. Броз Тіто.

• Перетворення Народно-визвольного фронту на державну партію під контролем комуністів та особисто Й. Броз Тіто.

• Відставка лідерів демократичної опозиції на знак протесту проти репресій.

• Проголошення Федеративної Народної Республіки Югославія (від 1963 р. — Соціалістична Федеративна Республіка Югославія).

• 1948 р. — розірвання стосунків СРСР з Югославією через звинувачення Тіто у відході від марксизму та націоналізмі

Склад Югославії

Союзні республіки — Хорватія, Словенія, Македонія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Сербія (включає Автономний край Воєводина та Автономну область Косово)

Політична сфера

Соціально-економічна сфера

• Однопартійна система, абсолютний авторитет Й. Броз Тіто.

• Поділ повноважень державних і партійних органів.

• Принцип самоврядування в общинах, районах, розширені права республік.

• 1974 р. — Косово фактично прирівняне до союзних республік.

• Відкриті кордони для югославських громадян.

• Збереження національних суперечностей через нерівномірність соціально-економічного розвитку республік.

• З 1955 р. — нормалізація відносин з СРСР.

• Не входила до ОВД, РЕВ; лідер Руху неприєднання

• Самоврядування трудових колективів.

• Певна самостійність господарювання.

• Визнання дрібної приватної власності.

• Приватна власність на землю.

• Добровільність кооперації.

• Продаж та оренда землі.

• Використання найманої праці.

• Регульований ринок.

• Орієнтація виробництва на експорт, митні пільги в країнах ЄЕС

Причини розпаду

• Наростання економічної кризи, викликаної відсутністю повноцінного ринку.

• Відсутність загальнонаціонального лідера після смерті Тіто 1980 р.

• Прагнення самостійності національними республіканськими елітами.

• Національні суперечності: масові вбивства сербів хорватськими усташами під час війни, претензії албанців на Косово, великосербський шовінізм.

• Релігійні суперечності: словенці, хорвати, угорці — католики, серби, чорногорці, македонці — православні, боснійці, албанці — мусульмани

Дата

Подія

Результати

1990 р.

• Перемога на виборах опозиційних сил у Словенії, Хорватії, Боснії та Герцеговині.

• Перемога комуністів у Сербії та Чорногорії

• Вимога опозиції перетворити Югославію на конфедерацію.

• Намагання Сербії силовим шляхом зберегти федерацію

25 червня 1991 р.

Проголошення незалежності Словенії та Хорватії Проголошення незалежності Словенії та Хорваті

• «Десятиденна війна» за незалежність Словенії. Завершена за посередництва ЄС визнанням незалежності.

• Серпень 1991 — серпень 1995 р. — війна за незалежність Хорватії, що супроводжувалася взаємними «етнічними чистками» сербів та хорватів.

• 1992 р. — введення у Хорватію миротворчого контингенту ООН

14 жовтня 1991 р.

Проголошення незалежності Боснії та Герцеговини

• Квітень 1992 — грудень 1995 р. — громадянська війна в Боснії та Герцеговині.

• 1994 р. — Рада Безпеки ООН санкціонувала бомбардування сербських військових об’єктів.

• 1995 р. — Дейтонські угоди: територію країни поділено між Мусульмано-Хорватською Федерацією та Боснійською Сербською Республікою

Дата

Подія

Результати

17 листопада 1991 р.

Проголошення незалежності Македонії

• 2000-2001 рр. — громадянська війна в Македонії: македонські албанці вимагали приєднання до Косова.

• Роззброєння албанських бойовиків силами НАТО; закріплені права албанської меншини в Македонії

27 квітня 1992 р.

Сербія та Чорногорія утворили Союзну Республіка Югославія (СРЮ)

• Президент — С. Мілошевич, лідер соціалістичної партії Сербії.

• Економічні санкції щодо Югославії у зв’язку з війною Сербії проти Боснії та Герцеговини.

• 2002 р. — С. Мілошевича видано Міжнародному трибуналу як воєнного злочинця (помер 2003 р.)

2003 р.

Замість СРЮ — Сербія і Чорногорія

2006 р. — мирне «розлучення» Сербії та Чорногорії

Передумови

• Економічна відсталість краю, безробіття.

• Зростання чисельності албанського населення.

• Відсутність політичного вирішення проблеми югославською владою

Події

• 1988 р. — початок протистояння албанців і сербів.

• 1989 р. — скасування автономного статусу Косова.

• 1992 р. — самопроголошення албанцями Республіки Косово, створення «тіньової держави».

• 1996 р. — початок війни між Сербією та Косовом.

• Березень — червень 1999 р. — операція НАТО проти Сербії з метою змусити прийняти план мирного врегулювання косовської проблеми. Введення в Косово контингенту ООН.

• 2001 р. — на виборах у Косово перемогли самостійницькі сили.

• Лютий 2008 р. — Косово проголосило незалежність, визнану частиною країн — членів ЄС.

• Україна не визнала самопроголошену державу

Результати

• Відсутність політичної стабільності.

• Великі матеріальні втрати.

• Проблема біженців.

• Збереження миру завдяки миротворчому контингенту ООН

Загальна характеристика

• Тривалі громадянські війни 90-х років XX ст. підірвали економіку республік, поставили їх у залежність від зовнішньої підтримки.

• Діяльність міжнародного трибуналу з приводу розслідування військових злочинів під час міжетнічних конфліктів.

• Республіки не входять до ЄС, НАТО (крім Словенії).

• Залишається актуальною проблема статусу Косова

Українці у південнослов’янських країнах

• Проживають на Балканах з XVIII ст.

• Більшість українців розселена у Сербії, Хорватії, Боснії та Герцеговині.

• Створили власний мовний діалект.

• Існують українські школи, у вузах — підготовка українських спеціалістів.

• Замороження культурного життя у зв’язку зі збройними конфліктами 90-х років