Крок до ВНЗ. Географія. Довідник
Океани
Тихий океан
|
Площа океану |
178,7 млн км2 |
|
Максимальна глибина |
11 022 м (Маріанська западина) |
|
Кількість морів |
25 |
|
Найбільші моря |
Філіпінське, Коралове, Тасманове, Південнокитайське, Берингове |
|
Найбільша затока |
Аляска |
|
Найбільші острови та групи островів |
Зондські, Нова Гвінея, Нова Зеландія, Японські |
|
Географічне положення |
• Займає 1/3 всієї земної поверхні й 1/2 площі Світового океану. • Майже посередині його розділяє екватор, через його акваторію проходить 180-й меридіан. • Омиває береги п’яти материків: Євразії на північному заході, Австралії на південному заході, Антарктиди на півдні, Південної та Північної Америки на сході. • На півночі через Берингову протоку океан сполучається з Північним Льодовитим океаном. • У південній частині умовні межі між трьома океанами — Тихим та Індійським, Тихим і Атлантичним — проводяться по меридіанах від крайньої південної материкової або острівної точки до антарктичних берегів. • Найбільше островів, різних за своїм походженням, зосереджено у західній частині океану |
|
Геологічна будова |
• Знаходиться в межах однієї літосферної плити — Тихоокеанської. • У місцях її взаємодії з іншими плитами виникли сейсмічно активні зони, які утворюють Тихоокеанський сейсмічний пояс («Вогняне кільце»). • По краях океану на межах літосферних плит знаходяться найглибші його частини — океанічні западини. • Однією з особливостей Тихого океану є хвилі цунамі, породжені підводними виверженнями вулканів і землетрусами |
|
Рельєф дна |
• Шельф добре простежується біля берегів Азії й Австралії. • На дні океану знаходяться великі улоговини, розділені океанічними підняттями. Найбільші підняття: Східнотихоокеанське та Південнотихоокеанське, які входять до світової системи системи серединно-океанічних хребтів. • У ложі океану знайдено найбільші поклади залізо-марганцевих руд |
|
Клімат |
• Зумовлений розміщенням океану в усіх кліматичних поясах, крім полярних. • Найбільше опадів буває поблизу екватора — до 2 000 мм. • Тихий океан захищений суходолом від впливу Північного Льодовитого океану, тому його північна частина тепліша від південної. • У центральній частині панують пасати. • У західній — мусонна циркуляція, яка відома своїми руйнівними тропічними ураганами — тайфунами. • У помірних широтах переважає західне перенесення повітряних мас. • На півночі й на півдні часто бувають шторми. • На півночі Тихого океану майже немає плаваючого льоду, оскільки вузька Берингова протока обмежує зв’язок з Північним Льодовитим океаном. Лише Охотське та Берингове моря взимку вкриваються кригою |
|
Течії |
• Океан дуже витягнутий із заходу на схід, тому в ньому переважають значні широтні рухи води. • Найбільші теплі течії: Північна та Південна Пасатна, Міжпасатна протитечія, Куросіо, Північнотихоокеанська. • Холодні течії: течія Західних Вітрів, Каліфорнійська та Перуанська |
|
Органічний світ |
• Характеризується надзвичайним багатством і різноманіттям видового складу. Лише в його поверхневому шарі виявлено понад тисячу видів мікроорганізмів, що входять до складу планктону. Одне з найбагатших за видовим складом організмів — Японське море. • Виділяються багатством форм життя коралові рифи тропічних і екваторіальних широт. Найбільшою кораловою будівлею є Великий Бар’єрний риф біля східного узбережжя Австралії. • Промислове значення мають лососеві риби (лосось, кета, горбуша). У центральній частині — тунець і оселедець. Біля західного узбережжя — анчоуси. • Тихоокеанське узбережжя Південної Америки подекуди вкрите численними колоніями птахів (бакланів, пеліканів, пінгвінів). • В океані водяться також ссавці: кити, дельфіни, морські котики, морські бобри (трапляються лише в Тихому океані). • Особливістю Тихого океану є наявність тварин-гігантів. Наприклад, молюск тридакна, камчатський краб, китова акула, синій кит |
|
Господарське значення |
• На Тихий океан припадає половина світового вилову риби. • Промислове значення мають також молюски, краби, креветки. • У країнах Східної Азії у штучних умовах вирощують різні види водоростей та молюсків. • В окремих частинах шельфу (біля США, Австралії) видобувають нафту, кам’яне вугілля, металеві руди. • Через Тихий океан проходять важливі морські шляхи. Вони є найдавнішими на Землі. • До берегів Тихого океану виходять території понад 50 країн, у яких проживає майже 1/2 населення Землі |
ЦЕ ЦІКАВО!
Освоєння європейцями Тихого океану започаткував Ф. Магеллан, який здійснив у 1519-1521 рр. навколосвітню подорож. Багато відомостей про природу океану було зібрано під час плавань А. Тасмана, В. Беринга та Дж. Кука.
З початку XVIII ст. до кінця XIX ст. вивчалися фізичні властивості океанічних вод та проводились глибоководні дослідження океану. Особливо важливі результати мали експедиції англійського судна «Челленджер». Провів значні дослідження в Тихому океані адмірал Степан Макаров, що був членом експедиції на кораблі «Витязь».
Період із кінця XIX ст. характеризується комплексними дослідженнями океану, що проводяться з морських суден та берегових станцій. У другій половині XX ст. цікаві і різнобічні дослідження в межах Тихого океану проводили норвежець Тур Хейєрдал та француз Жак-Ів Кусто. На сучасному етапі вивченням природи Тихого океану займаються спеціально створені міжнародні організації.
Океанія
|
Океанія |
Найбільше у світі скупчення островів, розміщених у західній та центральній частинах Тихого океану, між субтропічними широтами Північної й помірними Південної півкулі |
|
Площа островів |
1,26 млн км2 (разом з Австралією 8,52 млн км2) |
|
Населення |
10,7 млн чол. (разом з Австралією 32,6 млн чол.) |
|
Моря |
Тихого океану: Коралове, Тасманове, море Фіджі, Коро, Соломонове, Новогвінейське, Філіпінське. Індійського океану: Арафурське |
|
Геологічна будова |
Океанія не є материком. У минулому її острови були частиною гіпотетичного материка Гондвана, але з підняттям рівня Світового океану значна частина цієї поверхні опинилася під водою |
|
Рельєф островів |
Більшість островів мають гористий рельєф. Найвища точка — гора Джая (5 029 м) |
|
Види островів |
Вулканічного походження: частина з них є верхівками великих підводних вулканів, деякі й досі мають високий вулканізм (Гавайські острови). Коралового походження: сформувалися з коралів, які з’явилися на схилах вулканів, що занурилися в океан (острови Гілберта, Туамоту). Материкового походження: острови Нової Зеландії |
|
Органічний світ |
Подібний до материкового |
|
Рельєф дна Тихого океану |
Має складну структуру. Від Аляски до Нової Зеландії протяглася велика кількість котловин морів, глибоководних океанічних жолобів, які утворюють геосинклінальний пояс (для нього характерний активний вулканізм, сейсмічність, контрасний рельєф) |
|
Клімат |
Океанія простяглася через п’ять кліматичних поясів: екваторіальний, субекваторіальний, тропічний, субтропічний та помірний. Клімат островів визначається пасатами, тому на більшості з них випадають рясні опади |
Атлантичний океан
|
Площа океану |
91,7 млн км2 |
|
Максимальна глибина |
8 742 м (западина Пуерто-Ріко) |
|
Кількість морів |
16 |
|
Найбільші моря |
Саргасове, Карибське, Середземне |
|
Найбільша затока |
Мексиканська |
|
Найбільші острови та групи островів |
Великі Антильські, Велика Британія, Ньюфаундленд, Ісландія, Ірландія |
|
Географічне положення |
• Простягається від субарктичних широт до Антарктиди. • Межує з Тихим океаном на південному заході, Індійським — на південному сході та Північним Льодовитим — на півночі. • Берегова лінія материків, що омиваються водами Атлантичного океану, дуже розчленована тільки у Північній півкулі. • Багато внутрішніх морів, особливо на сході. • Більша частина островів розташована біля суходолу і має материкове походження. • Шельфова зона океану невелика — 7 % його площі |
|
Геологічна будова |
• Атлантичний океан є відносно молодим (згідно з теорією літосферних плит). • Майже меридіонально простягається Серединно-Атлантичний хребет, який розділяє ложе океану на дві приблизно рівні частини. • На півночі вершини хребта підносяться над водою й утворюють вулканічні острови, найбільшим з яких є Ісландія. • У Північному та Балтійському морях найширший шельф — 200-400 км |
|
Клімат |
• Атлантичний океан знаходиться в усіх кліматичних поясах, тому клімат його досить різноманітний. • Більша частина океану розташована у тропічних та помірних широтах. Кліматичні умови тут визначають пасати і західні вітри. • Найсильніші вітри дмуть у помірних широтах південної частини Атлантичного океану. • Поблизу о. Ісландія знаходиться центр зародження циклонів, які значною мірою впливають на природу всієї Північної півкулі. • Середні температури поверхневих вод в Атлантичному океані значно нижчі, ніж у Тихому (вплив холодних вод і льоду, що надходять з Північного Льодовитого океану та з Антарктики) |
|
Течії |
• Внаслідок значної протяжності океану з півночі на південь течії мають майже меридіональне спрямування. • Теплі течії — Гольфстрім, Бразильська, Північна і Південна Пасатні, холодні — течія Західних вітрів, Бенгальська, Лабрадорська, Канарська. • У північних широтах трапляється багато айсбергів та дрейфуючої криги (Гренландія, Антарктида) |
|
Органічний світ |
• За видовим складом бідніший, ніж Тихий. • Органічний світ багатший у помірних широтах. Найсприятливіші умови життя багатьох видів риб склалисьу північній та північно-західній частині океану, де змішуються потоки теплих і холодних течій. • Промислове значення мають: тріска, оселедець, морський окунь, скумбрія, мойва. • У північному субтропічному поясі знаходиться Саргасове море, відоме велетенськими саргасовими водоростями |
|
Господарське значення |
• Через Атлантичний океан пролягають найважливіші морські шляхи, що сполучають країни Європи й Африки з Новим Світом. • Інтенсивне рибальство, звіропромисел на китів, тюленів, моржів. Більша частина вилову риби припадає на північну частину океану. Крім риби, в океані добувають крабів, кальмарів, омарів, устриць, лангустів. • На узбережжі й островах Атлантичного океану знаходяться всесвітньовідомі райони відпочинку та туризму. Дно Атлантичного океану багате на корисні копалини: • Підводні родовища кам’яного вугілля розробляють Велика Британія і Канада. • З морського дна видобувають нафту в Мексиканській та Гвінейській затоках, Північному морі |
ЦЕ ЦІКАВО!
Атлантичний океан люди почали освоювати ще з прадавніх часів. Починаючи з XV ст. він стає головним водним шляхом людства і свого значення не втрачає й нині.
Перший період дослідження океану тривав до середини XVIII ст. Він характеризувався вивченням розподілу океанічних вод і встановленням меж океану. Пізніше проводились глибоководні дослідження і вивчались властивості водних мас. Комплексні дослідження природи Атлантики розпочались із кінця XIX ст.
У наш час понад 40 наукових кораблів із різних країн продовжують вивчати природу океану. Океанологи ретельно досліджують взаємодію океану й атмосфери, спостерігають за Гольфстримом та іншими течіями, за рухом айсбергів.
Індійський океан
|
Площа океану |
76,2 млн км2 |
|
Найбільша затока |
Бенгальська |
|
Максимальна глибина |
7729 м |
|
Найбільші острови |
Мадагаскар, Шрі-Ланка |
Продовження таблиці «Індійський океан»
|
Кількість морів |
11 |
|
Найпотужніші течії |
Південна Пасатна, Мусонна, Західних вітрів, Сомалійська |
|
Найбільші моря |
Аравійське, Червоне |
|
Географічне положення |
• Посідає третє місце за розмірами. • Більшою своєю частиною лежить у Південній півкулі. • На півночі омиває береги Євразії, на заході — Африки, на півдні — Антарктиди, а на сході Австралії. • Берегова лінія Індійського океану розчленована слабко. • Має незначну кількість морів та островів. • На півночі глибоко врізаються в суходіл Бенгальська і Перська затоки й Аравійське море |
|
Геологічна будова |
• Утворився в результаті розколу давнього материка Гондвана на окремі частини. • Знаходиться в межах трьох літосферних плит: Індо-Австралійської, Африканської й Антарктичної. • Серединно-океанічні хребти Аравійсько-Індійський, Західно-Індійський та Австрало-Антарктичний — є межами між цими плитами. Підводні хребти і підняття поділяють океанічне ложе на окремі улоговини. • Шельфова зона вузька. Більша частина океану розміщена у межах лож і має значні глибини (4000-6000 м). Найбільші глибини знаходяться поблизу Великої Зондської западини |
|
Клімат |
Зумовлений географічним положенням: • Індійський океан надійно захищений горами від проникнення холодних повітряних мас із півночі. Температура поверхневих вод у північній частині океану — +29 °С, а в Перській затоці влітку — +30 ... +35 °С. • Важливою особливістю природи Індійського океану є мусонні вітри та утворена ними Мусонна течія, яка змінює свій напрям за сезонами. • Частими є урагани, особливо біля острова Мадагаскар. • Найхолодніші води на півдні океану (вплив Антарктиди). Тут трапляються айсберги. • Солоність поверхневих вод вища, ніж середня у Світовому океані. Рекорд солоності зафіксовано в Червоному морі — 41 %о |
|
Течії |
• Найпотужніші теплі течії — Південна Пасатна та Мусонна. • Холодні — течія Західних Вітрів та Сомалійська |
|
Органічний світ |
• Тропічні водні маси багаті на планктон. • До найпоширеніших риб належать сардинела, скумбрія, летючі риби, тунець, макрель, камбала, акули. • Особливо насичені життям райони шельфу та коралові рифи. У теплих водах океану водяться велетенські морські черепахи, морські змії, кальмари, каракатиці, морські зірки. Ближче до Антарктиди — кити і тюлені |
|
Господарське значення |
• У північних районах набуває розвитку промислове рибальство, яке нині дає лише 5 % від світових виловів риби. • В Індійському океані, особливо у Перській затоці та навколо острова Шрі-Ланка добувають перлини. • На шельфі океану видобувають нафту, природний газ, руди металів. Найбільші світові родовища нафти знаходяться у Перській затоці. • Через Індійський океан, особливо північну його частину, проходять важливі судноплавні шляхи. • Теплі води і мальовничі коралові острови Індійського океану — традиційна зона відпочинку для туристів з різних країн світу |
ЦЕ ЦІКАВО!
Окремі знання про Індійський океан були отримані ще за 3 тис. років до нашої ери індійськими, єгипетськими та фінікійськими мореплавцями. Перші описи маршрутів плавання водами океану склали араби.
Після відкриття Індії Васко да Гамою в 1499 р. європейці почали освоювати Індійський океан. Перші заміри глибин океану були зроблені під час експедиції англійського мореплавця Джеймса Кука.
Комплексне вивчення природи Індійського океану починається з кінця XIX ст., але лише в наш час науково-дослідні експедиції з різних країн світу ретельно вивчають природу Індійського океану та його ресурси.
Північний Льодовитий океан
|
Площа океану |
14,1 млн км2 |
|
Найбільша затока |
Гудзонова |
|
Максимальна глибина |
5527 м |
|
Найбільші острови |
Гренландія, Канадський Арктичний архіпелаг, Шпіцберген, Нова Земля |
|
Кількість морів |
11 |
|
Найпотужніші течії |
Норвезька, Шпіцбергенська (теплі), Східно-Гренландська (холодна) |
|
Найбільші моря |
Гренландське, Норвезьке, Карське, Бофорта |
|
Географічне положення |
• Найменший з океанів. • Займає центральну частину Арктики і знаходиться на північ від материків Північна Америка та Євразія. • Береги дуже розчленовані. • Моря Північного Льодовитого океану переважно окраїнні. • Більшість островів зосереджена біля материків: Гренландія, Канадський Арктичний архіпелаг, Шпіцберген, Земля Франца-Йосифа, Нова Земля, Новосибірські острови та інші. • Північний Льодовитий океан сполучається широкими протоками з Атлантичним океаном. Зв’язок з Тихим океаном відбувається через вузьку Берингову протоку |
|
Геологічна будова |
Характерна особливість — великий шельф, який займає понад 1/3 його площі, великі глибини в центральній частині, що чергуються з підводними хребтами Гекеля, Ломоносова, Менделєєва |
|
Клімат |
• Визначається полярним положенням океану. • Протягом року над океаном панують арктичні повітряні маси. • Більша частина сонячної енергії відбивається льодом. Унаслідок цього середня температура повітря влітку наближається до 0 °С, а взимку коливається від -20 до -40 °С. • Крига вкриває взимку близько 9/10 поверхні океану. Вона утворилась унаслідок низької температури впродовж року і порівняно низької солоності поверхневих вод. У зв’язку з тим, що перенесення криги в інші океани досить обмежене, товща багаторічного льоду досягає від 2 до 5 м. • Під дією вітрів і течій відбувається повільний рух криги, що призводить до утворення торосів — скупчення льодових брил у місцях їх зіткнення |
|
Течії |
• Істотно впливає на формування клімату океану тепла Північно-Атлантична течія, яка несе водні маси з заходу на схід. • Від Берингової протоки до Гренландії відбувається рух води зі сходу на захід. • Надлишок вод океан повертає в Атлантику у вигляді Трансарктичної течії, яка починається в Чукотському і прямує до Гренландського моря |
Продовження таблиці «Північний Льодовитий океан»
|
Органічний світ |
• Бідний порівняно з іншими океанами. Основну масу живих організмів становлять водорості. • Для приатлантичних районів та шельфу характерні величезні скупчення північноатлантичної риби: тріски, оселедця, пікші, морського окуня, сайди тощо. • Переважають ссавці: моржі, тюлені, білі ведмеді, гренландські кити |
|
Господарське значення |
Через океан проходить Північний морський шлях, що з’єднує європейські порти з тихоокеанськими. На шельфі видобувають нафту та природний газ |
ЦЕ ЦІКАВО!
Дослідження Північного Льодовитого океану складні й небезпечні.
Наприкінці XVIII ст. за результатами плавання російської експедиції Вітуса Беринга була складена достовірна карта західної частини океану. Перші відомості про природу навколополярних областей були отримані лише наприкінці XIX ст. під час дрейфу судна норвезького дослідника Фрітьофа Нансена, пізніше — плавання російського полярного дослідника Георгія Сєдова.
У 1932 р. російський учений Отто Шмідт очолив експедицію на криголамі «Сибіряков», у ході якої були проведені заміри глибини, встановлено товщу льодового покриву в різних частинах океану, здійснювались спостереження за погодою.
Нині для дослідження океану використовують авіацію і космічні апарати, з яких надходить інформація про зміни стану атмосфери над Арктикою та про переміщення криги.
Дно Північного Льодовитого океану має досить складну будову: океанічні хребти тут чергуються з глибоким розломами.
Проблеми забруднення вод Світового океану
Активна господарська діяльність людини, у результаті якої відбувається:
• збіднення органічного світу Світового океану;
• забруднення твердими відходами (пляшки, банки тощо);
• радіоактивне забруднення (випробування ядерної зброї, захоронения радіоактивних відходів), забруднення органічними речовинами (нафта й нафтопродукти);
• втрата здатності океану до самоочищення внаслідок надмірного забруднення;
• підняття рівня вод Світового океану