Крок до ВНЗ. Географія. Довідник
Адміністративно-територіальний устрій України
28 червня 1996 р. була прийнята нова Конституція України, згідно з якою Україна є республікою. Главою держави є Президент, який виступає від її імені. Він обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років і не більше ніж на два строки поспіль. Єдиним органом законодавчої влади є парламент — Верховна Рада України. Вищий орган у системі органів виконавчої влади — Кабінет Міністрів України. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в державі є народ. Головне державне свято — День проголошення незалежності України 24 серпня.
Згідно з чинним законодавством і встановленою владною системою, до складу адміністративно-територіальних одиниць Першого порядку (регіонів) України входять: Автономна Республіка Крим, 24 області, більшість із яких мають назву, співзвучну із найменуванням обласного центру (винятки: обласний центр Волинської області — м. Луцьк, Закарпатської області — м. Ужгород), а також місто Київ та Севастополь.
Адміністративно-територіальний поділ України та характеристика населення
Адміністративна область — це певна частина державної території України, яка має чітко встановлені адміністративні межі та систему органів місцевого самоврядування й місцевих органів державної влади. У 1991 р. Верховна Рада України відновила для Криму статус автономії. Автономна республіка Крим має свою Верховну Раду, Конституцію, Міністерства, прапор. Татарське населення АР Крим має свій владний орган — Меджліс.
Розміри території регіонів України суттєво відрізняються. Так, якщо не враховувати Київ і Севастополь, 4 регіони (Одеська, Чернігівська, Харківська, Дніпропетровська області) мають площу, більшу 30 тис. км2, а ще 4 регіони (Чернівецька, Тернопільська, Івано-Франківська, Закарпатська області) мають площу території, меншу 20 тис. км2.
Кожний регіон поділяється на адміністративно-територіальні одиниці другого порядку: обласні центри, столиця АР Крим м. Сімферополь, адміністративні райони й міста обласного підпорядкування. До адміністративно-територіальних одиниць третього порядку належать адміністративні складові частини одиниць другого порядку: сільські ради, міста, селища міського типу.
Чисельність населення на 1 січня 2011 року
|
Населення, тис. осіб |
|||
|
усе населення |
міське |
сільське |
|
|
Україна |
45778,5 |
31441,6 |
14336,9 |
|
Автономна Республіка Крим |
1963,5 |
1234,0 |
729,5 |
|
Області |
|||
|
Вінницька |
1641,2 |
814,1 |
827,1 |
|
Волинська |
1037,2 |
537,0 |
500,2 |
|
Дніпропетровська |
3336,5 |
2785,4 |
551,1 |
|
Донецька |
4433,0 |
4013,1 |
419,9 |
|
Житомирська |
1279,0 |
741,2 |
537,8 |
|
Закарпатська |
1247,4 |
463,8 |
783,6 |
|
Запорізька |
1801,3 |
1385,2 |
416,1 |
|
Івано-Франківська |
1379,8 |
597,3 |
782,5 |
|
Київська |
1717,6 |
1053,5 |
664,1 |
|
Кіровоградська |
1010,0 |
625,4 |
384,6 |
|
Луганська |
2291,3 |
1986,4 |
304,9 |
|
Львівська |
2544,7 |
1546,5 |
998,2 |
|
Миколаївська |
1183,3 |
800,8 |
382,5 |
|
Одеська |
2388,7 |
1594,8 |
793,9 |
|
Полтавська |
1487,8 |
908,4 |
579,4 |
|
Рівненська |
1152,5 |
551,1 |
601,4 |
|
Сумська |
1161,5 |
783,0 |
378,5 |
|
Тернопільська |
1084,1 |
474,7 |
609,4 |
|
Харківська |
2755,1 |
2205,2 |
549,9 |
|
Херсонська |
1088,2 |
665,4 |
422,8 |
|
Населення, тис. осіб |
|||
|
усе населення |
міське |
сільське |
|
|
Хмельницька |
1326,9 |
727,6 |
599,3 |
|
Черкаська |
1285,4 |
720,8 |
564,6 |
|
Чернівецька |
904,3 |
381,1 |
523,2 |
|
Чернігівська |
1098,2 |
689,3 |
408,9 |
|
м. Київ |
2799,2 |
2799,2 |
х |
|
Севастополь (міськрада) |
380,8 |
357,3 |
23,5 |
(За даними Державного комітету статистики України)
Кількість адміністративно-територіальних одиниць в Україні
|
Райони |
Міста |
Селища міського типу |
Сільські населені пункти |
|
|
Україна |
490 |
459 |
885 |
28471 |
|
Автономна Республіка Крим |
14 |
16 |
56 |
949 |
|
Вінницька |
27 |
18 |
29 |
1466 |
|
Волинська |
16 |
11 |
22 |
1054 |
|
Дніпропетровська |
22 |
20 |
46 |
1435 |
|
Донецька |
18 |
52 |
131 |
1118 |
|
Житомирська |
23 |
11 |
43 |
1613 |
|
Закарпатська |
13 |
11 |
19 |
579 |
|
Запорізька |
20 |
14 |
22 |
915 |
|
Івано-Франківська |
14 |
15 |
24 |
765 |
|
Київська |
25 |
26 |
30 |
1127 |
|
Кіровоградська |
21 |
12 |
27 |
1003 |
|
Луганська |
18 |
37 |
109 |
783 |
|
Львівська |
20 |
44 |
34 |
1850 |
|
Миколаївська |
19 |
9 |
17 |
894 |
|
Одеська |
26 |
19 |
33 |
1127 |
|
Полтавська |
25 |
15 |
21 |
1815 |
|
Рівненська |
16 |
11 |
16 |
1000 |
|
Сумська |
18 |
15 |
20 |
1466 |
|
Тернопільська |
17 |
18 |
17 |
1023 |
|
Харківська |
27 |
17 |
61 |
1681 |
|
Херсонська |
18 |
9 |
31 |
658 |
|
Хмельницька |
20 |
13 |
24 |
1414 |
|
Черкаська |
20 |
16 |
15 |
824 |
|
Чернівецька |
11 |
11 |
8 |
398 |
|
Чернігівська |
22 |
16 |
29 |
1485 |
|
м. Київ |
— |
1 |
— |
— |
|
Севастополь (міськрада) |
— |
2 |
— |
— |
(За даними Державного комітету статистики України)
Динаміка чисельності населення
|
Кількість населення, тис. осіб |
|||
|
усього |
міське |
сільське |
|
|
1990 |
51838,5 |
34869,2 |
16969,3 |
|
1991 |
51944,4 |
35085,2 |
16859,2 |
|
1992 |
52056,6 |
35296,9 |
16759,7 |
|
1993 |
52244,1 |
35471,0 |
16773,1 |
|
1994 |
52114,4 |
35400,7 |
16713,7 |
|
1995 |
51728,4 |
35118,8 |
16609,6 |
|
1996 |
51297,1 |
34767,9 |
16529,2 |
|
1997 |
50818,4 |
34387,5 |
16430,9 |
|
1998 |
50370,8 |
34048,2 |
16322,6 |
|
1999 |
49918,1 |
33702,1 |
16216,0 |
|
2000 |
49429,8 |
33338,6 |
16091,2 |
|
2001 |
48923,2 |
32951,7 |
15971,5 |
|
2002* |
48457,1 |
32574,4 |
15882,7 |
|
2003 |
48003,5 |
32328,4 |
15675,1 |
|
2004 |
47622,4 |
32146,4 |
15476,0 |
|
2005 |
47280,8 |
32009,3 |
15271,5 |
|
2006 |
46929,5 |
31877,7 |
15051,8 |
|
2007 |
46646,0 |
31777,4 |
14868,6 |
|
2008 |
46372,7 |
31668,8 |
14703,9 |
|
2009 |
46143,7 |
31587,2 |
14556,5 |
|
2010 |
45962,9 |
31524,8 |
14438,1 |
(За даними Державного комітету статистики України)
Проте адміністративно-територіальний поділ України не завжди був таким, яким він є нині. Державна територія України змінювала свою конфігурацію і розміри протягом XX ст. Україну можна вважати цілісним державним формуванням у сучасних територіальних межах з 19 лютого 1954 р., коли до складу Української РСР зі складу Російської РФСР була передана Кримська область. Проте найбільш суттєві зміни відбувалися протягом і після світових воєн.
Так, після Першої світової війни, падіння царського режиму в Росії й утворення Радянського Союзу, практично 3/4 сучасної території України, крім західної і південно-західної її частини, увійшли до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР). З 1924 по 1940 рр. у складі Української РСР перебувала Молдавська Автономна РСР.
Восени 1939 р. внаслідок договору між фашистською Німеччиною і комуністичним СРСР була анексована (зайнята військами і передана під суверенітет загарбницької держави) територія Польщі, згідно з чим територія Західної України (нині території Волинської, Рівненської, Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської областей) відійшла до складу України. Улітку 1940 р. були анексовані в Румунії й передані до складу України територія Північної Буковини (нині Чернівецька область) і 4 повіти Бессарабії (нині південна частина Одеської області). Улітку 1945 р. після закінчення Другої світової війни в Європі, згідно з договором між СРСР і тодішньою Чехословаччиною, до складу України відійшла територія Закарпатської України (нині Закарпатська область). У той самий період СРСР передав Польщі частину Західної Галичини. До складу Російської РФСР відійшли ряд районів на південному сході України в Приазов’ї, а до України перейшли деякі райони на північному сході на Сіверщині.
На даний момент в Україні є проекти реформи її адміністративно-територіального устрою, спрямованої на адекватне врахування реального розподілу населення на території та визначення оптимальної владно-управлінської структури. Значну роль у даному контексті відіграє сучасна соціально-економічна географія, оскільки саме ця наука володіє тим необхідним теоретичним і методологічним апаратом, що дозволяє комплексно досліджувати територіальні соціально-економічні системи і обґрунтовувати найбільш раціональний розмір адміністративно-територіальних утворень низового рівня — адміністративних районів, селищних і міських рад.
Запитання для самоконтролю
1. Що вивчає соціальна та економічна географія України?
2. Дайте визначення понять економіко-географічного і політико-географічного положення. У чому полягає їхня суттєва відмінність?
3. Охарактеризуйте позитивні й негативні риси економіко-географічного положення України.
4. Охарактеризуйте позитивні й негативні риси політико-географічного положення України
5. Охарактеризуйте систему адміністративно-територіального поділу України.
6. Проаналізуйте розміри території й кількість населення регіонів України. Визначте середні показники значень площі території та кількості населення і співвіднесіть із реальними показниками.
7. Проаналізуйте формування державної території України протягом XX ст. Як цей процес відобразився в адміністративно-територіальному поділі.
8. Яке ви запропонували б удосконалення адміністративно-територіального устрою України? Відповідь обґрунтуйте із географічних позицій.
