Географія. Міні-довідник. ЗНО

Північна Америка

Площа суходолу — 24,2 млн км². Населення — 508 млн осіб. Найвища точка над рівнем моря — г. Мак-Кінлі, 6 194 м. Найнижча точка від рівня моря — Долина Смерті, -86 м. Найдовша річка — Міссісіпі з Міссурі, 6 420 км. Найбільше озеро — Верхнє. Найбільший острів — Гренландія.

За площею Північна Америка є третім материком у світі. Він розташований повністю у північній та західній півкулях.

Північну Америку омивають три океани: із заходу — води Тихого океану, зі сходу — Атлантичного, а з півночі — Північного Льодовитого. Істотний вплив на природу материка мають теплі й холодні морські течії, що проходять біля його берегів: Гольфстрім, Лабрадорська та Каліфорнійська течії.

Крайніми точками материка є:

• північна — мис Мерчісон (73° пн. ш., 95° зх. д.);
• південна — мис Мар’ято (7° пн. ш., 81° зх. д.);
• західна — мис Принца Уельського (66° пн. ш., 168° зх. д.);
• східна — мис Сент-Чарльз (53° пн. ш., 56° зх. д.).

Берегова лінія дуже порізана.

Великі моря, що омивають береги Північної Америки,— це Карибське, Берингове, Бофорта, Баффіна. Найбільшими затоками є: Гудзонова, Мексиканська, Каліфорнійська, Аляска. Найбільші півострови: Лабрадор, Флорида, Юкатан, Каліфорнія, Аляска. Найвідоміші острови біля берегів материка: Гренландія (найбільший у світі), Канадський Арктичний архіпелаг, Ньюфаундленд, Великі та Малі Антильські, Алеутські.

Історія відкриття

Задовго до офіційного її відкриття Христофором Колумбом у 1492 р. У 1519 р. військова експедиція конкістадора Ернандо Кортеса завоювала стародавню державу ацтеків на території сучасної Мексики. У 1539-1541 рр. іспанський конкістадор Ернандо де Сото з півострова Флорида почав рухатися на захід, відкривши береги Міссісіпі та дійшов до прерій Північної Америки. Північні частини материка були відкриті лише у XVIII ст. після плавань Вітуса Беринга та Олексія Чірікова. Великий внесок у їх вивчення зробили Генрі Гудзон, Олександр Маккензі, Руал Амундсен.

Геологічна будова

В основі Північної Америки є Північноамериканська платформа. На півночі Північноамериканської платформи кристалічний фундамент виходить на земну поверхню, утворюючи найбільший у світі за площею Канадський щит. Весь захід Північної Америки займає середній за віком пояс складчастості.

Рельєф

На півночі материка, на Канадському щиті, сформувалася Лаврентійська височина, яка має абсолютні висоти 500-700 м. Насуваючись з півночі, льодовик згладив виступи твердих скельних порід, а після танення льодовика залишив льодовикові відклади — морени, що складаються з нагромаджень валунів, гальки, піску. У центрі, на плиті платформи, простяглися Центральні (200-500 м) та Великі (1 200—1 700 м) рівнини.

Південно-східне узбережжя займають низовини з абсолютною висотою до 200 м. Найбільшою з них є Примексиканська. Ці території утворилися на молодій платформі з потужним осадовим чохлом, тому тут залягають великі запаси нафти, природного газу, фосфоритів.

На заході Північної Америки розташований великий пояс складчастості, який відповідає у рельєфі другій за довжиною гірській системі світу — Кордильєрам. Це високі гори, які сформувалися у мезозойську та альпійську епохи горотворення. Найвища точка — г. Мак-Кінлі (6 194 м). Гори є сейсмічно активними, в них є багато діючих вулканів.

На сході материка тягнуться низькі давні гори Аппалачі. Їх найвища точка ледь перевищує 2 000 м.

Клімат

Клімат Північної Америки визначається її протяжністю з півночі на південь.

Північний тропік перетинає материк у південній частині, тому Сонце на його території буває у зеніті лише на півдні. Північне полярне коло торкається Північної Америки на півночі. За ним спостерігають полярний день та полярну ніч. Кількість сонячної радіації збільшується з півночі на південь, тому в такому ж напрямку збільшується і температура повітря.

На клімат материка впливають постійні вітри — північно-східні пасати, що дмуть з тропіків до помірних широт та приходять з Атлантичного океану, тому несуть вологу погоду у південну частину континенту. На клімат середньої частини материка впливає інший постійний вітер — західне перенесення. Цей вітер приходить з Тихого океану, тому несе вологі повітряні маси. На сході материка, на межі суходолу й океану, формуються малопотужні сезонні вітри — мусони.

У центральній частині Північної Америки між двома гірськими системами Кордильєр та Аппалачів виникає «алея торнадо». Торнадо — атмосферні вихори з величезною швидкістю руху повітря.

На клімат узбереж впливають морські течії: холодні течії викликають суху погоду, теплі — вологу. Тому малозволоженим є південно-західне узбережжя (через холодну Каліфорнійську течію). Навпаки добре зволоженими є північно-східні береги через теплу Аляскинську течію.

Північна Америка лежить в межах усіх кліматичних поясів північної півкулі, крім екваторіального.

В арктичному кліматичному поясі впродовж року панує холодне й сухе арктичне повітря. Для території властиві сувора зима (-32 °С) і дуже холодне літо (0 °С). Річна кількість опадів не перевищує 100 мм.

У субарктичному поясі зима під впливом арктичного повітря довга, холодна й малосніжна. Літо прохолодне й дощове, що пов’язано з проходом помірних повітряних мас.

Помірний кліматичний пояс є досить широкий, позаяк тут виділяють три кліматичні області. На тихоокеанському узбережжі Північної Америки сформувався морський клімат. У центрі материка сформувалась континентальна кліматична область. На сході під впливом сезонних вітрів виникла мусонна кліматична область з вологим прохолодним літом та сухою й холодною зимою. Через холодну Лабрадорську течію часто бувають густі тумани.

Субтропічний кліматичний пояс також має три області. У західній частині поясу сформувалася середземноморська область з вологою й теплою зимою. На сході розташована мусонна область з максимумом опадів влітку (до 1 000 мм) та високими температурами впродовж року (середня температура липня +24 °С, січня — +12 °С). У центрі материка — континентальна область з незначною кількістю опадів і значною амплітудою температур.

У тропічному поясі виділяють дві області. На сході під впливом вологого північно-східного пасату виникла морська область з рівномірно великим зволоженням впродовж року. На півострові Каліфорнія під впливом холодної течії сформувалась континентальна кліматична область. Опадів тут буває мало — до 400 мм.

Субекваторіальний Пояс займає невелику площу на крайньому півдні материка. Опади випадають переважно влітку (до 1 200 мм) з незначними коливаннями температур упродовж року (+16 °С ... +24 °С).

Води суходолу

Річки

Більшість річок континенту належить до басейнів Атлантичного та Північного Льодовитого океанів. Переважно це рівнинні річки, які мають широкі та глибокі долини, їх живлення — дощове або снігове.

До річок басейну Атлантичного океану належать Міссісіпі (третя за довжиною річка земної кулі) та річка Святого Лаврентія.

Маккензі — найбільша річка басейну Північного Льодовитого океану, вона бере початок з Великого Невільничого озера. Живлення річки снігове та ґрунтове. Маккензі замерзає більш, ніж на півроку.

Річки Колумбія та Колорадо належать до басейну Тихого океану. Вони мають льодовикове живлення і повноводні влітку. Річка Колорадо створює найбільший в світі каньйон, що є результатом глибинної річкової ерозії. Його максимальна глибина — близько 2 тис. м.

Озера

Великі озера Північної Америки є найбільшою прісноводною озерною системою світу. Походження улоговин озер остаточно не з’ясоване. Припускають, що це — тектонічні западини, розширені давнім льодовиком.

П’ять значних за розмірами озер (Верхнє, Мічиган, Гурон, Ері, Онтаріо) зв’язані між собою, а через річку Святого Лаврентія — з Атлантичним океаном. У цих озерах зосереджено 20 % прісної води планети. Велике Солоне озеро реліктового походження відносять до безстічних. Озера Ері та Онтаріо сполучаються річкою Ніагара (з індіанської перекладається як гримуча вода), на якій знаходиться всесвітньо відомий Ніагарський водоспад, води якого падають з висоти 51 м. Озера льодовикового походження — Велике Невільниче, Велике Ведмеже, Вінніпег розташовані у межах Лаврентійської височини.

Природні зони. Рослинний і тваринний світ

У Північній Америці є гірські та покривні льодовики. Гірські льодовики вкривають вершини Кордильєр (тут розташований льодовик Беринга, який вирізняється найдовшим у світі язиком — 170 км), покривні розташовані у Гренландії (12 % криги світу) та островах Канадського Арктичного архіпелагу.

На рівнинах природні зони змінюються за законом широтної зональності, тобто від екватора до полюсів. У Північній Америці можна чітко помітити таку закономірність лише на півночі материка. В центральній частині природні зони змінюються від узбережжя вглиб материка, причина цьому — зміна клімату від морського до континентального у цьому ж напрямку. Така закономірність має назву природна секторність.

На півночі сформувалися арктичні пустелі в умовах арктичного (тобто холодного та сухого) клімату.

В умовах субарктичного клімату сформувалася зона тундри — заболочених безлісих просторів.

На південь тундра переходить у лісотундру і тайгу.

На східному узбережжі материка в умовах мусонного помірного клімату виникла зона мішаних і широколистяних лісів.

На південь від мішаних лісів тягнуться перемінно-вологі ліси.

Центральні та Великі рівнини займає зона степів, яка має місцеву назву прерії.

Пустелі у Північній Америці лежать на високогірних плато в тропічному поясі.

У Кордильєрах та Аппалачах спостерігається висотна поясність зміни природних комплексів.

Населення

Населення Північної Америки (508 млн осіб) становить 7 % населення світу. Середня щільність населення — близько 22 осіб/км², розміщення його вкрай нерівномірне через природні умови. Майже незаселеними є північна (внаслідок суворих кліматичних умов) та західна (Кордильєри) частини материка. Найбільша густота населення (130 осіб/км²) спостерігають на східному узбережжі та на Антильських островах.

За історичними ознаками населення материка можна поділити на корінне та прибуле. Корінними жителями Північної Америки є представники монголоїдної раси — ескімоси, алеути, індіанці. Серед прибулого населення найбільше нащадків англійців, французів, іспанців (європеоїдна раса) та нащадки рабів з Африки (негроїдна раса). Для расового складу материка є типовим наявність мішаних рас, а саме метисів (монголоїди з негроїдами), мулатів (європеоїди з негроїдами), самбо (монголоїди та негроїди).

Сучасна політична карта

На сучасній політичній карті Північної Америки є 38 країн, 23 з них є суверенними державами. Найбільшими за площею є Канада (столиця Оттава), США (столиця Вашингтон), Мексика (столиця Мехіко). Переважна більшість держав Північної Америки — це країни, що розвиваються. США та Канада є високорозвиненими країнами «великої сімки».