Географія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

50. Глобальні проблеми людства

Виникнення і суть глобальних проблем людства

Політичні, економічні й соціальні проблеми, які стосуються інтересів усіх країн і народів, усього людства, називають глобальними.

Глобальні проблеми виникли на межі XIX і XX ст., коли в результаті колоніальних завоювань усі заселені території світу були поділені між провідними країнами і втягнуті у світове господарство. У цей час зародилася і перша глобальна політична криза, що перетворилася в Першу світову війну.

Саме світові війни, до яких були залучені людські й матеріальні ресурси більшості країн світу, показали, що світові проблеми, насамперед політичні, треба вирішувати мирним шляхом. Для цього після Першої світової війни була створена Ліга Націй, а після Другої світової — Організація Об’єднаних Націй.

Усі глобальні проблеми можна поділити на політичні, економічні, демографічні, соціальні та екологічні.

Найнебезпечнішими для людства є політичні проблеми: а) проблема війни і миру, тероризму у глобальному масштабі; б) економічне й політичне протистояння Сходу та Заходу, Півночі та Півдня; в) вирішення регіональних релігійних і військово-політичних конфліктів в Європі, Азії та Африці.

На друге місце вийшли екологічні проблеми: знищення природних ресурсів; забруднення довкілля, збіднення генофонду Землі.

Дуже різноманітними в різних регіонах світу є демографічні проблеми. Для країн третього світу характерний «демографічний вибух», а в розвинених країнах спостерігають постаріння і депопуляцію населення.

Численні соціальні проблеми (охорона здоров’я, освіта, наука і культура, соціальне забезпечення) вимагають для свого вирішення великої кількості коштів і підготовки кваліфікованих спеціалістів.

За останні два десятиріччя найбільших успіхів людство досягло у розв’язані глобальних економічних проблем — сировинної і енергетичної. Проте у багатьох регіонах світу ці проблеми поряд з продовольчою проблемою є доволі гострими.

Усе більшої актуальності набувають такі міжгалузеві проблеми, як освоєння Світового океану та мирного освоєння космосу.

Найважливіші проблеми сучасності. Політичні проблеми

Упродовж багатьох століть на політичний розвиток людського суспільства впливали дві протилежні тенденції — створення світових імперій національних держав. Тривалий час інтеграційні процеси, яких вимагає розвиток світового господарства, йшли шляхом створення велетенських наддержав — імперій, де можна було мобілізувати великі трудові й фінансові ресурси, створити місткий внутрішній ринок. Але поступово почала домінувати тенденція створення порівняно невеликих держав на національній основі, яка остаточно перемогла у XX ст. Боротьба цих двох напрямків світового політичного розвитку постійно призводить до виникнення спочатку міжплемінних, а потім міжнаціональних суперечностей, які доволі часто вирішувались за допомогою воєн.

Проблема війни сьогодні безпосередньо пов’язана з поширенням ядерної зброї. За останні роки до країн так званого «ядерного клубу» (США, Росія, Китай, Франція, Велика Британія) приєднались Індія, Пакистан, Ізраїль, КНДР. Ці ж країни є світовими лідерами за витратами на оборону. Існують також країни, які підійшли до виробництва ядерної зброї — Японія, Бразилія, Аргентина, Південна Америка. Про свій безядерний статус оголосила Україна, Казахстан і Білорусь.

Зараз більшість регіональних конфліктів виникає на національній та релігійній основах. Особливо небезпечною є широка смуга регіональних конфліктів, що виникла на південних межах колишньої світової соціалістичної системи. Вона простягнулась від Південної Європи (держави колишньої Югославії, Албанія) через Кавказ (Грузія, Вірменія, Азербайджан, південь Росії) і Малу Азію (проблема Курдистану) до Центральної та Південної Азії (Афганістан, Таджикистан, прикордонні райони Індії і Пакистану, Шрі-Ланка). У західній частині цієї зони існує протистояння між християнським та мусульманським світом. У багатьох мусульманських країнах посилюється ісламський фундаменталізм, який становить суттєву загрозу для міжнародної стабільності.

Потрібні докласти величезних зусиль, щоб ліквідувати вогнища релігійних конфліктів. Для цього залучають можливості ООН, багатьох миротворчих організацій та авторитетних політичних діячів, а в останні роки — військових структур НАТО. Частину конфліктів на Півдні Африки, Близькому Сході (проблема Палестини), в Індокитаї, у країнах колишньої Югославії вдалося ліквідувати або пригасити. Наслідком військово-політичних конфліктів є мільйонні потоки біженців, злидні й голод.

Регіональні конфлікти часто породжують ще одну важливу сучасну проблему — міжнародний тероризм. Щоб досягти своєї мети, ворогуючі сторони часто вдаються до терористичних актів: захоплення заручників, вибухів у літаках, потягах, супермаркетах та інших місцях масового скупчення людей.

Проблеми народонаселення

Переважна більшість населення живе в країнах, що розвиваються (тут сьогодні проживає 4,1 млрд осіб). До 2025 р. населення цих країн зросте ще на 3 млрд осіб, що становитиме 95 % приросту населення світу.

Кількість населення економічно розвинених регіонів світу знизилося з 33,1 % у середині XX ст., до 24,1 % в останній чверті століття; за прогнозними розрахунками ООН спад триватиме й далі.

Прогнозні розрахунки ООН свідчать, що при сучасних темпах приросту населення у країнах Південної Азії та Африки, їх частка в населенні світу до кінця XXI ст. перевищить 60 %.

В останній чверті XX ст. у розвинених країнах Європи, Північної Америки, Австралії, Японії природний приріст не перевищує 1 % на рік. Зниження показників народжуваності викликає зміну вікової структури населення (зменшення частки дітей і молоді, збільшення кількості людей похилого віку, тобто «постаріння населення»), зменшення його кількості в працездатному віці, депопуляції в майбутньому. Новий тип вікової структури викликає складні проблеми економічного, політичного й культурного характеру. У країнах Азії, Африки, Латинської Америки швидке зростання кількості населення (подвоєння через кожних 20-30 років) призводить до загострення важливих соціально-економічних проблем в цих регіонах: значного переважання темпів приросту населення над темпами економічного росту і до ще більшого відставання від аналогічних показників розвинених країн; швидкі темпи урбанізації, збільшення числа безробітних та осіб, що не знаходять застосування своєї праці (30 % працездатного населення світу), зростання чисельності неграмотних (950 млн осіб за даними ЮНЕСКО) поряд з ростом частки грамотного населення в світі (85 % наприкінці століття).

У групі країн нової індустріалізації (Східна Азія, окремі країни Латинської Америки) показники природного приросту становлять від 0,7 % до 1,5 % у результаті втілення у життя програми планування сім’ї.

У великій групі країн тропічної Африки, Південної Азії, деяких країн Центральної і Південної Америки, а також країн мусульманського Сходу зберігаються традиції високої народжуваності й природний приріст перевищує 2,5-3 %.

У найбільш чисельній групі країн, що розвиваються (Індія, Індонезія, країни Індокитаю, Мексика, Колумбія, Венесуела, Чилі, Єгипет, Туніс та ін.), де діють державні програми планування сім’ї, показники природного приросту населення коливаються від 1,5 % до 2,5 %.

Глобальність проблеми народонаселення в тому, що вона не може бути локалізована в якомусь певному регіоні, а нерівномірне зростання чисельності населення в окремих країнах може викликати помітні зміни на геополітичній карті світу.

Екологічні проблеми

За останні десятиріччя суспільство все більше турбує стан навколишнього середовища, бо людина як біологічна істота не може існувати без чистого довкілля. Основною причиною виникнення глобальних екологічних проблем є нераціональне природокористування.

Проблема виснаження природних ресурсів посилюється тим, що слаборозвинені країни намагаються подолати свою економічну відсталість за рахунок посиленої експлуатації природних ресурсів, що призводить до погіршення стану довкілля (більшість «промислових революцій» у світі відбувалось саме завдяки нещадному використанню мінеральних, лісових, водних та інших ресурсів).

Забруднення атмосфери

У зв’язку з неперервністю повітряного простору та швидким кругообігом речовин в атмосфері тут спостерігають велике розсіювання забруднювачів. Якщо людство не застосує кардинальних заходів, то глобальні зміни в цій оболонці можливі вже у найближчі десятиріччя. Для атмосфери найбільш гострими є проблеми «парникового ефекту», «озонових дір», кислотних дощів, пилового забруднення.

«Парниковий ефект», тобто потепління клімату на земній кулі, спричинений зростанням у повітрі вмісту газів (зокрема вуглекислого газу, що утворюється внаслідок згоряння органічного палива, що є результатом діяльності теплової електроенергетики).

Згідно з оцінками, подвоєння вмісту СО₂в повітрі може привести до підвищення середньої температури повітря на планеті на 2-4 °С.

Кардинально проблема «парникового ефекту» може бути вирішена лише за переходу людства до альтернативних джерел енергії та водневої енергетики. Варто більшої уваги приділяти використанню енергії вітру, Сонця та силі падаючої води.

Сьогодні учені все частіше стали фіксувати зменшення концентрації озону (О₃) у стратосфері, особливо над полярними й приполярними районами. Це явище отримало назву озонові діри. Воно небезпечне тим, що зменшення вмісту О₃ дає змогу вільно проникати на поверхню Землі ультрафіолетовим променям, які є шкідливими для живих організмів. Зменшення вмісту озону спричинене викидами різних речовин, насамперед фреонів (їх використовують у холодильниках і морозильниках, розпилювачах).

Для тих регіонів світу, де електроенергетика базується на спалюванні великої кількості вугілля, актуальною є проблема кислотних дощів. Уперше з цією проблемою зіткнулися на Північному Сході США, у Великобританії та Німеччині. Зараз кислотні дощі завдають значної шкоди екосистемам Центральної і Східної Європи, скандинавських країн, багатьох районів Росії, Китаю та Індії.

Негативно впливають кислотні дощі на органічний світ водойм, на матеріали й споруди. Посилюється корозія чорних і кольорових металів, мармур та вапняки внаслідок хімічних реакцій перетворюються у гіпс. Це особливо несприятливо позначається на стані архітектурно-історичних пам’яток європейських країн, які, простоявши століття або навіть тисячоліття, можуть бути зруйновані за декілька десятків років (Парфенон в Афінах, будівлі в імператорському Римі, середньовічні статуї і храми багатьох міст Італії, Франції і Німеччини).

Антропогенне забруднення повітря пилом значно поступається природному надходженню пилу в атмосферу та має переважно локальний характер. На окремих промислових територіях щільність пилу у повітрі настільки значна, що впливає на зміну мікроклімату й сприяє формуванню смогів. З пилюкою в атмосфері розсіюється велика кількість шкідливих важких металів — свинцю, кадмію, арсену, цинку та ін.

Забруднення гідросфери

Вода є надзвичайно цінною сировиною та важливим для життя елементом лише в тому випадку, коли вона не містить великої кількості розчинених речовин. Практично непридатною є вода, в якій навіть у невеликих кількостях розчинені отруйні або агресивні хімічні елементи.

Підземні води, завдяки природним фільтруючим властивостям гірських порід, забруднені значно менше. Масове проникання шкідливих речовин у горизонти міжпластових вод відбувається переважно при аваріях на нафтових свердловинах або при закачуванні забруднених стічних вод під землю. Проте можливе й природне погіршення якості підземної води за доволі активного її використання (коли забори води в кілька разів перевищують її поповнення внаслідок інфільтрації) через зміну геохімічних процесів. Крім того, посилене відкачування підземних вод призводить до просідання території, часом на кілька метрів (у Мехіко деякі райони в XX ст. опустились на 5-7 м).

Просторам Світового океану найбільшої шкоди завдає забруднення нафтопродуктами. Найбільшим джерелом надходження нафти є аварії танкерів та нафтових бурових установок. Нафтова плівка, яка надзвичайно швидко розтікається, може захопити площі у сотні й тисячі квадратних кілометрів. У районі утворення плівки припиняється обмін повітрям і водою між атмосферою та гідросферою, що призводить до загибелі морських організмів і різкого зменшення вологості повітря, а відповідно й клімату прилеглих територій.

Широке використання в господарстві та побуті виробів із пластичних синтетичних волокон, які легші за воду і майже не розчиняються в природних умовах, призвело до їх значного нагромадження у водах Світового океану. Особливо багато сміття плаває в Атлантичному океані, що неодноразово відзначали вчені-дослідники А. Бомбар, Ж.-І. Кусто, Тур Хейєрдал. Потрапляючи у стравохід і дихальні шляхи великих морських організмів пластикові вироби часто стають причиною їх загибелі.

Деградація земель

Кількість земельних ресурсів на земній кулі обмежена, до того ж їх не можна замінити жодними іншими ресурсами. Щороку з активного використання вилучають мільйони гектарів земель. Втрата кожного гектара родючої землі зменшує можливості людства вирішити продовольчу, сировинну, соціальну та інші глобальні проблеми.

Деградацію земель спричиняє багато факторів: 1) гірничі розробки; 2) посилення водної та вітрової ерозії внаслідок людської діяльності; 3) хімічне забруднення ґрунтів міндобривами та отрутохімікатами.

Відкритий видобуток корисних копалин і сильна ерозія ґрунтів призводять до повної втрати родючого шару землі та формування місячних ландшафтів або бедлендів (від англ. погана земля). Внесення мінеральних добрив, гербіцидів і пестицидів хоч і дає змогу підвищити урожайність сільськогосподарських культур і навіть тимчасово підвищити родючість земель, проте з часом у ґрунті нагромаджуються шкідливі хімічні сполуки. Потрапляючи в культурні рослини, тканини комах і тварин через харчові ланцюги, вони часто у доволі значних концентраціях досягають організму людини, збільшуючи захворюваність і смертність.

До основних шляхів розв’язання екологічних проблем належать такі:

перехід до матеріале- й енергозберігаючих технологій, а в перспективі — до замкнутих циклів використання ресурсів, що дасть змогу перейти до маловідходного виробництва;
використання нагромадженого за тисячоліття людської діяльності досвіду раціонального природокористування. Розробка регіональних схем використання ресурсів у залежності від природних, економічних та соціальних особливостей території;
розосередження екологічно шкідливих виробництв, які в даний час ще не можна закрити;
розширення природно-заповідних територій, особливо в районах з нестабільними екологічними системами (тундра, пустеля, вологі екваторіальні ліси);
екологічна освіта й виховання населення;
загальна гармонізація відносин людини й природи.

Економічні проблеми

До цієї групи проблем відносять переважно енергетичну, сировинну та продовольчу.

Сировинна та енергетична проблеми мають багато спільного. Викликані вони, передусім недостатньою кількістю розвіданих запасів корисних копалин і доволі нераціональним їх використанням. Сьогодні доводиться експлуатувати родовища, які знаходяться у гірших гірничо-геологічних умовах, у районах з екстремальними природними умовами (Сибір, Канадська Арктика, пустелі Африки і Австралії), з нижчим умістом корисних компонентів у рудах. Усе це призводить до подорожчання сировини та енергії, а як результат — усієї продукції згаданих галузей господарства. Тому основним шляхом вирішення сировинно-енергетичної кризи є перехід до матеріало- й енергозберігаючих технологій, комплексного використання сировини, створення маловідходного та безвідходного виробництв.

До зменшення використання сировини повинна привести й заміна багатьох видів природних матеріалів на штучні та синтетичні, які можуть створюватися з наперед заданими властивостями. Але більшість цих матеріалів є надзвичайно складними хімічними сполуками, нерідко вони мають токсичні й канцерогенні властивості. Тому в світі існує тенденція до ширшого використання екологічно безпечних матеріалів на основі відновних біологічних ресурсів (деревина, натуральні волокна, шкіра) та найбільш розповсюджених корисних копалин (будівельне каміння, пісок, глина).

Значної економії сировини досягають за рахунок використання вторинних матеріалів — металобрухту, макулатури, пластмас. Запаси їх у багатьох країнах настільки значні, що можуть значною мірою компенсувати дефіцит природних ресурсів. У старих промислових районах Західної і Східної Європи та США обсяги заготівлі вторинних ресурсів навіть перекривають місцеві потреби і їх частково експортують в інші країни.

Приклади високоефективного використання вторинної сировини показують «малі» високорозвинені країни Західної Європи. Тут використовують 80-90 % щорічного надходження металобрухту, 50-70 % макулатури та багатьох видів пластмас, до 75 % побутового сміття спалюють з метою виробництва енергії.

Розв’язання енергетичної проблеми, крім повсюдної економії енергії та вдосконалення існуючої теплової енергетики на принципово нових технологічних основах (спалювання вугілля у «киплячому шарі», МГД-генератори), передбачає широке використання альтернативних джерел енергії, передусім сонячної, вітрової, внутрішнього тепла Землі, припливної енергії хвиль.

Загальний вітроенергетичний потенціал Землі майже в 30 разів перевищує річне споживання електрики в усьому світі.

Перша у світі вітрова електростанція потужністю 100 кВт збудована в Криму в 1931 р. Струм надходив в електромережу Севастополя. Такі електростанції функціонують в ФРН, США, Росії, Казахстані, Туркменістані, Кубі, Швеції та інших країнах.

Припливні електростанції використовують енергію припливів (рух води під впливом магнітної сили Місяця та Сонця). Такі станції вже діють у Росії та Франції.

Продовольча проблема визначається спроможністю Землі прогодувати нинішнє та майбутні покоління планети. Згідно з даними ФАО (продовольчої та сільськогосподарської організації ООП), кількість людей, що голодують, у світі зросло від 460 млн осіб у 1970 р. до 550 млн осіб у 1990 р. і досягло 600-650 млн осіб у 2000 р., у 2016 р. — майже 800 млн людей та ще 2 млрд потерпають від дефіциту мікроелементів. Продовольча криза особливо актуальна для багатьох країн Африки, Азії, Латинської Америки та загрожує поширитися на інші території. Зонами критичної продовольчої ситуації у світі є країни Африки, розташовані на південь від Сахари (за винятком держави Південна Африка), країни Південної і Південно-Східної Азії. Найскладнішою є ситуація в межах «полюсу голоду» — території близько 20-ти країн тропічної Африки, у яких доволі високі темпи приросту населення і низькі темпи приросту виробництва продовольства. У деяких країнах голод спричинений масштабними збройними конфліктами (Сирія) чи витратою економічних ресурсів на військові, а не на нагальні людські потреби (КНДР, що посідає останнє місце в рейтингу країн за середньою калорійністю добового раціону людини).

Серед чинників, які мають особливе значення для вирішення продовольчої проблеми, є земля. Однак не вся земля є придатною для вирощування сільськогосподарських культур.

Лише 11,3 % суходолу придатні до обробітку, тобто є орними землями. Найвищою розораністю вирізняється Європа. Близько ще 1 800 млн га (12 % поверхні суходолу) можуть бути освоєні під орні землі та багаторічні насадження.

Чималі площі родючих земель у світі вилучають під забудову, особливо міську, яка в XXI ст. може значно зрости. Особливою проблемою є деградація (погіршення) землі. Це не лише виснаження ґрунтів, їх ерозія, а й забруднення різними хімічними сполуками, що вносяться при удобренні. За даними ООН, площа орних земель лише у країнах «третього світу» на початок XXI ст. скоротиться на 17,7 %, а їх потенційна продуктивність — на 28,9 %.

Компенсувати втрати можна за рахунок підвищення продуктивності оброблювальних земель, тобто збільшення збору врожаїв. Спеціалісти вважають, що цього можна досягнути, поєднавши апробовані форми землеробства із сучасними досягненнями біотехнології. Допускають, що таким шляхом можна збільшити врожайність, наприклад, кукурудзи й пшениці у країнах, що розвиваються, у 2-3 рази. Цього було б достатньо для задоволення потреб населення цих країн у зернових культурах.

Зонами критичної продовольчої ситуації у світі є територія у центральній Африці (Мавританія, Сенегал, Гамбія, Малі, Нігерія, Чад), де слабо розвинена промисловість, і у Північно-Східній та в південній Африці (за винятком ПАР). Найбільш критичне становище склалося у 20 країнах «зони голоду», що розташована в сухих саванах і напівпустелях. Тут темпи приросту населення у два рази перевищують виробництво продовольства.

Середньодобову забезпеченість їжею оцінюють у цих країнах на 80-85 % від норм, рекомендованих ФАО, що становить не менше 2 400 ккал на добу.

Причиною голоду є не відсутність запасів зерна, а неспроможність країн, що розвиваються, через власні низькі доходи закуповувати на світовому ринку продукти харчування. У структурі сімейного бюджету частка продовольчих затрат у них перевищує 60 %, тоді як у Німеччині 17 %, у США — 19 %, у країнах Дніпровсько-Чорноморського субрегіону, Російській Федерації через невисокі доходи населення цей показник наближається до 70 %, при цьому обмежується споживанням хліба, круп, картоплі.

Для продовольчого забезпечення людства суттєве значення мають біологічні ресурси Світового океану, адже в ньому видобувають близько 20 % харчових білків тваринного походження.

Можливості розширення сільськогосподарського виробництва в більшості країн світу обмежені, а інтенсифікація виробництва продовольства вимагає значних затрат, що викликає ріст цін. Це вимагає розширення нетрадиційного виробництва продуктів харчування, зокрема розробка технологій виробництва білків такої якості, які б використовувалися для виробництва нових харчових продуктів, особливо таких, що імітують тваринницькі.

На протилежному полюсі продовольчої проблеми — перевиробництво сільськогосподарської продукції, характерне для розвинених країн. У світових масштабах перевиробництво продуктів харчування становить близько 10 %, чого вистачило б, щоб прогодувати 600 млн осіб.

Соціальні проблеми

Численні глобальні проблеми існують в галузі взаємовідносин між людиною та суспільством. Це проблеми охорони здоров’я, освіти, культури, злочинності та ін. Можливості розв’язання цих проблем залежать від рівня соціально-економічного розвитку країн, тому особливої гостроти вони набирають у слаборозвинених регіонах світу.

Незважаючи на ліквідацію багатьох масових епідемій (віспа, чума, холера), стан охорони здоров'я у багатьох країнах викликає тривогу. Багато сучасних захворювань (серцево-судинні, легеневі, ракові) є наслідком погіршення екологічної ситуації, малорухомого способу життя, частих психологічних стресів. Замість уже подоланих, виникають нові епідемії, найбільш загрозливою серед яких є СНІД.

У країнах, що розвиваються, важливою причиною смертності залишаються інфекційні хвороби (шлунково-кишкові та гострі респіраторні захворювання, туберкульоз). У промислово розвинених країнах більшість людей помирає від серцево-судинних і ракових захворювань.

Умовами вирішення проблем охорони здоров’я є ведення здорового способу життя, забезпечення повноцінного харчування, поліпшення екологічних умов проживання і, звичайно, розвиток медицини.

Складна соціально-економічна ситуація в багатьох країнах світу, всесвітня криза духовної культури сприяла переростанню такого негативного явища у проблему глобального масштабу як злочинність. Особливо небезпечним стало явище злочинності після того, як вона набрала організованих форм, сформувала й постійно розширює світовий ринок наркотиків. Іншим доволі небезпечним проявом глобальної злочинності є тероризм.

Тестові завдання

50. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА

50.1. Найважливіша глобальна проблема людства

А збереження миру на Землі
Б хвороби та епідемії
В голод
Г використання ресурсів Світового океану

50.2. Галузь, яка робить найбільший внесок у потепління клімату на планеті

А машинобудування
Б енергетика
В чорна металургія
Г харчова промисловість

50.3. Країни, усі члени якої належать до «ядерного клубу»

А Росія, Китай, Північна Корея, Швейцарія, Австрія
Б Республіка Корея, США, Китай, Росія, Франція
В США, Росія, Велика Британія, Франція, Китай
Г Китай, Росія, США, Німеччина, Італія

50.4. Основні види альтернативних енергетичних ресурсів

А термальні води, енергія вітру, енергія Сонця
Б вугілля, нафта, газ, торф, дрова
В пісок, глина, вапняк, доломіт
Г мазут, сланець, уран

50.5. До країн з найменшою забезпеченістю водними ресурсами належить

А Україна
Б Росія
В Саудівська Аравія
Г Єгипет

50.6. Причина руйнування озонового шару

А збільшення кількості парникових газів
Б підвищення рівня Світового океану
В інтенсивне танення льодовиків
Г збільшення видобутку корисних копалин

50.7. Найвагоміший показник у виникненні глобальної демографічної проблеми

А абсолютний приріст населення на Землі
Б депопуляція населення Європейських країн
В зростаючі темпи від’ємного приросту населення світу
Г зниження народжуваності

50.8. Азійська країна, яка посідає перше місце за викидами вуглекислого газу

А Індія
Б Китай
В Японія
Г Непал

50.9. Країна Африки, яка вирізняється найбільшою кількістю неграмотних

А Нігер
Б Південна Африка
В Танзанія
Г Ефіопія

50.10. Міжнародна організація, яка активно займається подоланням продовольчої проблеми у світі

А СТО
Б ФАО
В ЮНЕСКО
Г АСЕАН

50.11. До головних шляхів розв’язання проблеми подолання відсталості країн, що розвиваються, НЕ належать

А проведення індустріалізації, удосконалення аграрних відносин
Б реформа освіти, поліпшення охорони здоров’я
В перехід до безвідходних і маловідходних виробництв
Г проведення раціональної демографічної політики, підвищення показників зайнятості населення

50.12. Країна, яка відмовилась від володіння ядерною зброєю