Географія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

16. Північна Америка

Фізико-географічне положення материка

Площа суходолу — 24,2 млн км². Населення — 508 млн осіб. Найвища точка над рівнем моря — г. Мак-Кінлі, 6 194 м. Найнижча точка від рівня моря — Долина Смерті, -86 м. Найдовша річка — Міссісіпі з Міссурі, 6 420 км. Найбільше озеро — Верхнє. Найбільший острів — Гренландія.

За площею Північна Америка є третім материком у світі. Він розташований повністю у північній та західній півкулях.

Північну Америку омивають три океани: із заходу — води Тихого океану, зі сходу — Атлантичного, а з півночі — Північного Льодовитого. Істотний вплив на природу материка мають теплі й холодні морські течії, що проходять біля його берегів: Гольфстрім, Лабрадорська та Каліфорнійська течії.

Вузьким Панамським перешийком Північна Америка зв’язана з Південною Америкою, а від Євразії материк відокремлений Беринговою протокою.

Крайніми точками материка є:

• північна — мис Мерчісон (73° пн. ш., 95° зх. д.);
• південна — мис Мар’ято (7° пн. ш., 81° зх. д.);
• західна — мис Принца Уельського (66° пн. ш., 168° зх. д.);
• східна — мис Сент-Чарльз (53° пн. ш., 56° зх. д.).

Берегова лінія сильно порізана.

Великі моря, що омивають береги Північної Америки, — це Карибське, Берингове, Бофорта, Баффіна. Найбільшими затоками є: Гудзонова, Мексиканська, Каліфорнійська, Аляска. Найбільші півострови: Лабрадор, Флорида, Юкатан, Каліфорнія, Аляска. Найвідоміші острови біля берегів материка: Гренландія (найбільший у світі), Канадський Арктичний архіпелаг, Ньюфаундленд, Великі та Малі Антильські, Алеутські.

Історія відкриття та освоєння Північної Америки

Задовго до офіційного її відкриття Христофором Колумбом у 1492 р., тут побували вікінги, можливо й фінікійці, китайці, африканські мандрівники. Після плавань Колумба почалася колонізація материка іспанцями, а згодом англійцями та французами. У 1519 р. військова експедиція конкістадора Ернандо Кортеса завоювала стародавню державу ацтеків на території сучасної Мексики. У 1539-1541 рр. іспанський конкістадор Ернандо де Сото з півострова Флорида почав рухатися на захід, відкривши береги Міссісіпі та дійшов до прерій Північної Америки. Північні частини материка були відкриті лише у XVIII ст. після плавань Вітуса Беринга та Олексія Чірікова. Великий внесок у їх вивчення зробили Генрі Гудзон, Олександр Маккензі, Руал Амундсен.

Геологічна будова та основні форми рельєфу материка

Залежно від геологічної будови у Північній Америці виділяють північну та центральну рівнинні частини, що лежать на давній Північноамериканській платформі. На півночі Північноамериканської платформи кристалічний фундамент виходить на земну поверхню, утворюючи найбільший у світі за площею Канадський щит. Весь захід Північної Америки займає середній за віком пояс складчастості, що сформувався в мезозойську еру внаслідок зустрічного руху Тихоокеанської та Північноамериканської плит. На східному узбережжі материка сформувався пояс давньої складчастості, який виник у палеозойську еру.

Рівнини материка є різними за абсолютною висотою. Вони сформовані на давній Північноамериканській платформі. На півночі, на Канадському щиті, сформувалася Лаврентійська височина, яка має абсолютні висоти 500-700 м. Насуваючись з півночі, льодовик згладив виступи твердих скельних порід, а після танення льодовика залишив льодовикові відклади — морени, що складаються з нагромаджень валунів, гальки, піску. Тут поширені корисні копалини магматичного походження: залізні, мідні, нікелеві, уранові руди. У центрі, на плиті платформи, простяглися Центральні (200-500 м) та Великі (1 200-1 700 м) рівнини. В осадовому чохлі платформи відомі поклади кам’яного та бурого вугілля, нафти, природного газу.

Південно-східне узбережжя займають низовини з абсолютною висотою до 200 м. Найбільшою з них є Примексиканська. Ці території утворилися на молодій платформі з потужним осадовим чохлом, тому тут залягають великі запаси нафти, природного газу, фосфоритів.

На заході Північної Америки розташований великий пояс складчастості, який відповідає у рельєфі другій за довжиною гірській системі світу — Кордильєрам. Це високі гори, які сформувалися у мезозойську та альпійську епохи горотворення. Найвища точка — г. Мак-Кінлі (6 194 м). Гори є сейсмічно активними, в них є багато діючих вулканів. Кордильєри — це кілька паралельних хребтів, між якими високо підняті плато, серед яких найбільшим за площею є Великий Басейн. У зв’язку з активним вулканізмом, Кордильєри відомі великими покладами магматичних порід: мідних, поліметалевих, уранових руд, самородної сірки, срібла, золота.

На сході материка тягнуться низькі гори Аппалачі. Їх найвища точка ледь перевищує 2 000 м. Аппалачі — давні гори: вони сформувалися у палеозойську еру.

Корисні копалини, закономірності їх поширення

Корисні копалини в Північній Америці знайдено на всій її території. На півночі є великі родовища залізних, мідних, нікелевих, поліметалічних та уранових руд. Всі вони приурочені до магматичних порід Канадського кристалічного щита.

В осадових породах платформи залягають поклади вугілля, нафти, природного газу, різних солей. Великі нафтоносні райони розташовані на Великих рівнинах, Алясці, шельфі Мексиканської затоки. Найбільші поклади вугілля зосереджені у передгір’ях Аппалачів і Скелястих гір.

Кордильєри багаті як на осадові, так і магматичні копалини. В Каліфорнії та на Алясці розташовані відомі на весь світ родовища золота.

Кліматичні пояси і типи клімату

Велика протяжність Північної Америки з півночі на південь визначає різноманітність її клімату, який сформувався внаслідок дії кліматотвірних чинників.

Північний тропік перетинає материк у південній частині, тому Сонце на його території буває у зеніті лише на півдні. Північне полярне коло торкається Північної Америки на півночі. За ним спостерігають полярний день та полярну ніч. Кількість сонячної радіації збільшується з півночі на південь, тому в такому ж напрямку збільшується і температура повітря.

На клімат материка впливають постійні вітри — північно-східні пасати, що дмуть з тропіків до помірних широт. Вони приходять з Атлантичного океану, тому несуть вологу погоду у південну частину континенту. На клімат середньої частини материка впливає інший постійний вітер — західне перенесення. Цей вітер приходить з Тихого океану, тому несе вологі повітряні маси. Але Кордильєри затримують західне перенесення, що впливає на перерозподіл опадів: багато опадів одержують прибережні райони до гір, а за горами опадів випадає значно менше. На сході материка, на межі суходолу й океану, формуються малопотужні сезонні вітри — мусони.

У центральній частині Північної Америки між двома гірськими системами Кордильєр та Аппалачів виникає «алея торнадо». Торнадо — атмосферні вихори з величезною швидкістю руху повітря.

Вони викликають великі руйнування. Торнадо формуються на рівнинах при зустрічі холодних та теплих повітряних мас, що легко проникають сюди у зв’язку з відсутністю перешкод.

На клімат узбереж впливають морські течії: холодні течії викликають суху погоду, теплі — вологу. Тому малозволоженим є південно-західне узбережжя (через холодну Каліфорнійську течію). Навпаки добре зволоженими є північно-східні береги через теплу Аляскинську течію.

Північна Америка лежить в межах усіх кліматичних поясів північної півкулі, крім екваторіального. Найбільш різноманітні кліматичні умови формуються у субтропічному та помірному поясах. У них зволоження та річні амплітуди коливань температур змінюються від узбережжя вглиб материка.

В арктичному кліматичному поясі впродовж року панує холодне й сухе арктичне повітря. Для території властиві сувора зима (-32 °С) і дуже холодне літо (0 °С). Річна кількість опадів не перевищує 100 мм.

У субарктичному поясі зима під впливом арктичного повітря довга, холодна й малосніжна. Літо прохолодне й дощове, що пов’язано з проходом помірних повітряних мас. Зимові температури можуть знижуватись до -28 °С, а літні піднімаються лише до +10 °С.

Помірний кліматичний пояс є досить широкий, позаяк тут виділяють три кліматичні області. На тихоокеанському узбережжі Північної Америки сформувався морський клімат. Середня температура січня — 0 °С, липня — +10 °С ... +12 °С. Упродовж року випадає понад 2 000 мм опадів. У центрі материка сформувалась континентальна кліматична область. Літо помірно тепле (+18 °С), зима холодна (-16 °С). Опадів випадає небагато — 200-400 мм. На сході під впливом сезонних вітрів виникла мусонна кліматична область з вологим прохолодним літом (+16 °С) та сухою й холодною зимою (-12°С). Через холодну Лабрадорську течію часто бувають густі тумани.

Субтропічний кліматичний пояс також має три області. У західній частині поясу сформувалася середземноморська область з вологою й теплою зимою (+8 °С) та сухим і спекотним літом (+24 °С). На сході розташована мусонна область з максимумом опадів влітку (до 1 000 мм) та високими температурами впродовж року (середня температура липня +24 °С, січня — +12 °С). У центрі материка — континентальна область з незначною кількістю опадів (300-500 мм) і значною амплітудою температур — січневі — -4 °С, липневі — +22 °С.

У тропічному поясі вирізняють дві області. На сході під впливом вологого північно-східного пасату виникла морська область з рівномірно великим зволоженням впродовж року. Температура повітря тримається біля позначки +20 °С. Річна кількість опадів перевищує 1 500 мм. На півострові Каліфорнія під впливом холодної течії сформувалась континентальна кліматична область. Опадів тут буває мало — до 400 мм. Річні та добові перепади температур незначні — літні — +24 °С, зимові — +12 °С.

Субекваторіальний пояс займає невелику площу на крайньому півдні материка. Опади випадають переважно влітку (до 1 200 мм) з незначними коливаннями температур упродовж року (+16 °С ... +24 °С).

Води суходолу

Північна Америка багата на внутрішні води. Тут протікає третя за довжиною річка земної кулі — Міссісіпі (місцеві індіанці називають її Велика ріка) з притокою Міссурі, розташоване найбільше прісноводне озеро Землі — Верхнє. Північноамериканські льодовики поступаються за площею лише льодовикам Антарктиди. У Північній Америці є великі райони боліт та значні запаси підземних вод.

Річки

Поверхневі води на території материка розподілені дуже нерівномірно. На заході річкова система розвинута слабо, в деяких регіонах відсутня зовсім. На південному сході річкова сітка густа. Більшість річок належить до басейнів Атлантичного та Північного Льодовитого океанів. Переважно це рівнинні річки, які мають широкі та глибокі долини, їх живлення — дощове або снігове.

До річок басейну Атлантичного океану належать Міссісіпі та річка Святого Лаврентія.

Маккензі — найбільша річка басейну Північного Льодовитого океану, вона бере початок з Великого Невільничого озера. Живлення річки снігове та ґрунтове. Маккензі замерзає більш, ніж на півроку.

Річки Колумбія та Колорадо належать до басейну Тихого океану. Вони мають льодовикове живлення і повноводні влітку. Річка Колорадо створює найбільший в світі каньйон, що є результатом глибинної річкової ерозії. Його максимальна глибина — близько 2 тис. м.

Озера

Великі озера Північної Америки є найбільшою прісноводною озерною системою світу. Походження улоговин озер остаточно не з’ясоване. Припускають, що це — тектонічні западини, розширені давнім льодовиком.

П’ять значних за розмірами озер (Верхнє, Мічиган, Гурон, Ері, Онтаріо) зв’язані між собою, а через річку Святого Лаврентія з’єднані з Атлантичним океаном. У цих озерах зосереджено 20 % прісної води планети.

Велике Солоне озеро реліктового походження відносять до безстічних. Озера Ері та Онтаріо сполучаються річкою Ніагара (з індіанської перекладається як гримуча вода) із всесвітньо відомим Ніагарським водоспадом, води якого падають з висоти 51 м. Озера льодовикового походження — Велике Невільниче, Велике Ведмеже, Вінніпег розташовані у межах Лаврентійської височини.

Особливості розміщення природних зон. Ґрунти, рослинний покрив і тваринний світ

У Північній Америці є гірські та покривні льодовики. Гірські льодовики вкривають вершини Кордильєр (тут розташований льодовик Беринга, який вирізняється найдовшим у світі язиком — 170 км), покривні розташовані в Гренландії (12 % криги світу) та островах Канадського Арктичного архіпелагу.

На рівнинах природні зони змінюються за законом широтної зональності, тобто від екватора до полюсів. У Північній Америці можна чітко помітити таку закономірність лише на півночі материка. У центральній частині природні зони змінюються від узбережжя вглиб материка, причина цьому — зміна клімату від морського до континентального у цьому ж напрямі. Така закономірність має назву природна секторність.

На півночі сформувалися арктичні пустелі в умовах арктичного (тобто холодного та сухого) клімату. Ґрунти відсутні. Тут ростуть мохи, лишайники, водорості. Тварини живуть переважно у воді чи біля неї: білий ведмідь, тюлені, моржі. На узбережжях є «пташині базари», де селяться птахи, які живляться рибою: чайки, крячки, поморники, гагарки, кайри.

В умовах субарктичного клімату сформувалася зона тундри — заболочених безлісих просторів. Ґрунти — тундрово-глеєві й торфово-болотні. Серед рослин переважають мохи, лишайники, карликові дерева (полярна верба, карликова береза, низькоросла вільха), ягідні чагарники (чорниця, журавлина, морошка). Тваринами тундри є: вівцебик, олень карібу, песець, вовк, лемінг, біла куріпка, біла сова, вівцебик, заєць-біляк.

На південь тундра переходить у лісотундру й тайгу. Тайгою називають зону хвойних лісів. У Північній Америці вона сформувалася двома смугами: на Лаврентійській височині та на тихоокеанському узбережжі. Клімат помірний. Ґрунти підзолисті. Ростуть: чорна й біла ялини, американська модрина, сосна, ялиця, туя, дугласія, секвойя або мамонтове дерево. Серед тварин тайги виділяються: канадська рись, вовк, лисиця, лось, олені вапіті, ведмідь грізлі, чорний ведмідь барибал, росомаха, білка, бурундук, бобер, ондатра. Серед хижих птахів — сови, пугачі, яструби.

На східному узбережжі материка в умовах мусонного помірного клімату виникла зона мішаних і широколистяних лісів. Ґрунти тут сірі та бурі лісові. Рослини: хвойні та листяні породи. Серед листяних поширені цукровий, червоний і сріблястий клени, бук, дуб, липа, дикі яблуні, груші, вишні. Тварини: ведмідь барибал, олень, дикобраз, бурундук, скунс, єнот-полоскун.

На південь від мішаних лісів тягнуться перемінно-вологі ліси. Клімат тут субтропічний мусонний. Ґрунти — червоноземи та жовтоземи. Ростуть карликові пальми, магнолії, вічнозелені види дубів. Живуть черепахи, алігатори, дикі індички, папуги, колібрі.

Центральні та Великі рівнини займає зона степів, яка має місцеву назву прерії. Вона сформувалася в умовах континентального помірного та субтропічного клімату. На чорноземах ростуть ковила, бізонова трава, полин, тонконіг. Живуть гризуни (ховрах, хом як, миша, тушканчик, байбак), змії, ящірки, лисиця, степовий вовк койот, бізон.

Пустелі у Північній Америці лежать на високогірних плато в тропічному поясі. Ґрунти тут сіро-бурі. Головними рослинами є кактуси, солянки, полин, агави, юки, кактуси. В тваринному світі переважають змії, ящірки, черепахи.

У Кордильєрах та Аппалачах спостерігають висотну поясність зміни природних комплексів.

Природоохоронні території. Найвідоміші національні парки

У країнах Північної Америки прийняті закони, спрямовані на охорону природи, відновлюються ліси, очищуються від забруднення озера. На материку створені численні заповідники і національні парки. У найбільшому в Америці національному парку Вуд-Баффоло, що розміщується на півночі материка, охороняється найбільше стадо бізонів. У найстарішому Йосемітському національному парку, створеному у 1864 р., під охороною перебувають ліси з гігантських тисячолітніх секвой, водоспади та різноманітний тваринний світ. Єллоустонський національний парк діє з 1872 р., відомий численними гейзерами та іншими геотермічними об’єктами, багатою живою природою та мальовничими ландшафтами.

Особливості заселення Північної Америки. Населення, його расовий і етнічний склад

Населення Північної Америки (508 млн осіб) становить 7 % населення світу. Середня щільність населення — близько 22 осіб/км², розміщення його вкрай нерівномірне через природні умови. Майже незаселеними є північна (внаслідок суворих кліматичних умов) та західна (Кордильєри) частини материка. Найбільша густота населення (130 осіб/км²) спостерігають на східному узбережжі та на Антильських островах.

За історичними ознаками населення материка можна поділити на корінне та прибуле. Корінними мешканцями Північної Америки є представники монголоїдної раси — ескімоси, алеути, індіанці. Серед прибулого населення найбільше нащадків англійців, французів, іспанців (європеоїдна раса) та нащадки рабів з Африки (негроїдна раса). Для расового складу материка є типовим наявність мішаних рас, а саме метисів (монголоїди з негроїдами), мулатів (європеоїди з негроїдами), самбо (монголоїди та негроїди).

Тестові завдання

16. ПІВНІЧНА АМЕРИКА

16.1. За площею серед інших континентів Північна Америка посідає

• А друге місце
• Б третє місце
• В четверте місце
• Г п’яте місце

16.2. Північна Америка розташована у

• А Південній і Східній півкулях
• Б Північній і Східній півкулях
• В Північній і Західній півкулях
• Г Північній і Південній півкулях

16.3. Найпівнічніша частина материка Північна Америка розташована в

• А антарктичному поясі
• Б арктичному поясі
• В субарктичному поясі
• Г помірному поясі

16.4. Крайня південна точка Північної Америки

• А м. Мар’ято
• Б м. Мерчісон
• В м. Сент-Чарльз
• Г м. Принца Уельського

16.5. Крайня західна точка Північної Америки

• А м. Принца Уельського
• Б м. Байрон
• В Сент-Чарльз
• Г м. Мар’ято

16.6. Основна частина материка розташована в межах

• А арктичних і помірних широт
• Б помірних і тропічних широт
• В помірних широт
• Г арктичних широт

16.7. Укажіть нелогічний ряд

• А Мексиканська затока, Гудзонова затока, затока Аляска
• Б п-ів Флорида, п-ів Юкатан, п-ів Каліфорнія
• В м. Мерчісон, м. Принца Уельського, п-ів Лабрадор
• Г о. Куба, о. Ямайка, о. Гаїті

16.8. Найдовша в світі карстова печера розташована

• А у Кордильєрах
• Б у Скелястих горах
• В в Аппалачах
• Г на Центральних рівнинах

16.9. Найвища вершина Північної Америки розташована

• А у Скелястих горах
• Б в Аппалачах
• В у Кордильєрах
• Г на Мексиканському нагір’ї

16.10. Острів Ньюфаундленд відкрив

• А Христофор Колумб
• Б Генрі Гудзон
• В Вільям Баффін
• Г Джон Кабот

16.11. Найвища вершина Північної Америки

• А влк. Орісаба
• Б г. Мак-Кінлі
• В г. Мітчелл
• Г влк. Попокатепетль

16.12. Місце розташування Великого каньйону Колорадо на контурній карті позначено цифрою

• А 1
• Б 2
• В 3
• Г 4

16.13. Великий кам’яновугільний басейн в Північній Америці розташований у межах

• А Великих рівнин
• Б плато Колорадо
• В Аппалачів
• Г Мексиканського нагір’я

16.14. Абсолютний максимум температур у Північній Америці зареєстровано

• А на п-ві Каліфорнія
• Б на Мексиканському нагір’ї
• В у Долині Смерті
• Г на п-ві Флорида

16.15. Чинник, що обмежує західне перенесення повітряних мас у Північній Америці

• А обмеження холодними течіями доступу повітряних мас з Тихого океану
• Б відсутність суттєвої різниці тиску між повітряними масами над Тихим океаном та Північною Америкою
• В бар’єрна роль гірської системи Кордильєр
• Г переважання пасатної циркуляції атмосфери

16.16. На значну кількість опадів на Тихоокеанському узбережжі помірного поясу впливає

• А пасатна циркуляція
• Б Аляскинська течія
• В Лабрадорська течія
• Г мусонна циркуляція

16.17. Традиційно торнадо в Північній Америці приурочені до

• А долини р. Маккензі
• Б долини р. Міссісіпі
• В долини р. Св. Лаврентія
• Г долини р. Колумбія

16.18. Укажіть кліматичну область Північної Америки, якій відповідає така кліматодіаграма

• А область морського клімату помірних широт
• Б область мусонного клімату помірного поясу
• В область вологого субтропічного клімату
• Г область середземноморського субтропічного клімату

16.19. Півострів Каліфорнія на контурній карті позначений цифрою

• А 1
• Б 2
• В 3
• Г 4

16.20. Річка, яку в перекладі з індіанської називають «Велика ріка»

• А Міссурі
• Б Міссісіпі
• В Маккензі
• Г Юкон

16.21. Найповноводніша притока річки Міссісіпі

• А Арканзас
• Б Міссурі
• В Огайо
• Г Ред-Рівер

16.22. «Вода, що гуркоче» — так індіанці Північної Америки називають

• А річку Колумбія
• Б водоспад Ніагара
• В водоспад Ігуасу
• Г водоспад Анхель

16.23. Укажіть зображення типового ландшафту Мексиканського нагір’я

16.24. Увідповідніть гідрологічні об’єкти Північної Америки та басейни, до яких вони належать

• 1 р. Міссісіпі
• 2 р. Маккензі
• 3 р. Юкон
• 4 Велике Солоне озеро
• А басейн внутрішнього стоку
• Б басейн Тихого океану
• В басейн Атлантичного океану
• Г басейн Північного Льодовитого океану
• Д басейн Індійського океану

16.25. Увідповідніть райони Північної Америки та середньорічні норми опадів у них

• 1 тихоокеанське узбережжя Канади
• 2 долина Смерті
• 3 п-ів Каліфорнія
• 4 північ Канади
• А 2 000-3 000 мм
• Б 50-100 мм
• В 100-200 мм
• Г 400-450 мм
• Д 800-1 000 мм

16.26. Увідповідніть стислі характеристики географічних об’єктів та їх позначення на контурній карті Північної Америки

• 1 найменша річна кількість опадів
• 2 найбільша висота над рівнем моря
• 3 найбільша за площею система озер
• 4 затока за назвою «Льодовий мішок»

16.27. Укажіть три півострови Північної Америки, які омиває Атлантичний океан

• 1 п-ів Аляска
• 2 п-ів Лабрадор
• 3 п-ів Юкатан
• 4 п-ів Каліфорнія
• 5 п-ів Мелвіл
• 6 п-ів Флорида
• 7 п-ів Ванкувер

16.28. Укажіть три озера, які належать до системи Великих Американських озер

• 1 Велике Невільниче озеро
• 2 о. Вініпег
• 3 о. Гурон
• 4 о. Верхнє
• 5 Велике Ведмеже озеро
• 6 о. Ері
• 7 Оленяче озеро

16.29. Запишіть відсоток прісних вод суходолу, які зосереджені в системі Великих озер.

16.30. Запишіть кількість півкуль, у яких розташована Північна Америка.