Загальна біологія. Збірник задач
Відповіді
1. Ген: його властивості, дія. Генотип. Фенотип
1.1.
а) Неповна.
б) Неправильна.
в) Правильна.
г, д) Неправильна.
1.2.
а) Правильна. Різні види мінливості пов’язані, з одного боку, зі змінами в спадковому матеріалі організму (мутації, перекомбінації в генетичній системі), а з іншого боку — зі змінами умов середовища, у якому здійснюється реалізація спадкової інформації.
б, в) Неповна.
г, д) Неправильна.
1.3.
а, б) Неповна.
в) Правильна. У випадку плейотропної дії ген може визначати можливість розвитку не однієї, а групи ознак.
г, д) Неправильна.
1.4.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна. Інформація зберігається в молекулі ДНК. Функціонуючою інформацією є кодони — певна послідовність із трьох нуклеотидів у молекулі РНК.
1.5.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна. Наприклад: АУГ — амінокислота метионін, УГГ — амінокислота триптофан.
1.6.
а) Неповна.
б) Правильна. В усіх живих організмів одна і та ж амінокислота кодується одними і тими ж триплетами нуклеотидів.
в, г, д) Неправильна.
1.7.
а) Неправильна. Амінокислоти метионін і триптофан кодуються лише одним триплетом (метионін — АУГ, триптофан — УГГ).
б) Правильна. Генетичний код є виродженим, тобто одній амінокислоті, як правило, відповідає більше ніж один триплет (кодон). У кодонах дія генетичного коду має важливе біологічне значення, оскільки часто мутації спричинені заміною однієї азотистої основи іншою. Вони не виявляються фенотипно, бо новий триплет кодує ту ж амінокислоту.
в, г, д) Неправильна.
1.8.
а) Правильна. Нуклеотидна послідовність зчитується підряд, триплет за триплетом. Кодони не перекриваються.
б, в, г, д) Неправильна.
1.9.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна. Завдяки точному відтворенню структури гена в ході редуплікації нове покоління організмів (клітин) одержує таку ж інформацію про можливості розвитку певного варіанту ознаки.
1.10.
а, б, в, д) Неправильна.
г) Правильна. Мутації гена — раптові стійкі зміни структури гена, які відтворюються в ході редуплікації (конваріантна редуплікація) і передаються з покоління в покоління.
1.11.
а) Неправильна. Це можуть бути неалельні полімерні гени. Якщо вони розміщуються в гомологічних локусах, то називаються алельними генами.
б) Неправильна, бо це теж можуть бути полімерні неалельні гени.
в) Правильна, оскільки алель — це конкретний стан гена, який визначає можливість розвитку конкретного варіанту ознаки.
г, д) Неправильна.
1.12.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна. Наприклад, у кроликів відомі чотири алелі гена забарвлення шерсті:
- С — суцільне чорне забарвлення.
- Cch — шиншилове забарвлення.
- Ch — гімалайське забарвлення.
- с — альбінізм (біле забарвлення).
1.13.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна. Багатократні мутації призводять до появи в генофонді популяції багатьох алелей цього гена, що виявляються в існуванні різних варіантів ознаки. Наприклад, у людини ген групи крові за системою АВО існує у вигляді алелей IO, IA, IB.
1.14.
а) Неповна.
б) Прийнятна для аналізу спадкування окремих ознак.
в) Правильна. У нормі генотип — це збалансована система взаємодіючих генів у соматичних клітинах організмів.
г, д) Неправильна.
1.15.
а, в) Неповна.
б) Правильна.
г, д) Неправильна.
1.16.
а) Правильна.
б, г, д) Неправильна.
в) Неповна, бо спадкові ознаки, які визначаються рецесивними алелями, не завжди передаються від батьків до дітей.
1.17.
а, г) Неповна.
б) Прийнятна для аналізу окремих ознак організму.
в) Правильна.
д) Неправильна.
1.18.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна. Алельні гени в генотипі диплоїдного організму приходять з батьківськими гаметами. Вони можуть бути представлені однаковими алелями гена (гомозиготність) або двома різними алелями цього гена (гетерозиготність).
1.19.
а) Правильна. Це положення лежить в основі правила чистоти гамет. Оскільки гамета несе гаплоїдний набір хромосом, то й гени представлені у ній в однині.
б, в, г, д) Неправильна.
1.20.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна. Генотип такого організму за цим геном позначається як АА, або А1А1, або аа.
1.21.
а) Правильна. Генотип такого організму за цим геном прийнято позначати AA1 або Аа.
б, в, г, д) Неправильна.
1.22.
а, в) Неправильна (хоча цей чинник теж впливає на фенотипний ефект).
б) Правильна.
г, д) Неправильна.
1.23.
а) Правильна.
б, в, г, д) Неправильна.
1.24.
а) Неповна.
б) Правильна.
в, г, д) Неправильна.
1.25.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна. Наприклад, у кукурудзи вміст вітаміну А і його активність в ендоспермі залежить від наявності гена У. Ендосперм триплоїдний:
- ууу — вітамін А — 0,05 од. активності;
- Yyy — вітамін А — 2,25 од. активності;
- YYy — вітамін А — 5,00 од. активності;
- YYY — вітамін А — 7,50 од. активності.
1.26.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна. У випадку плейотропної дії мутація цього гена в новий алельний стан призводить до зміни групи ознак (корелятивна мінливість).
1.27.
а, в) Неправильна.
б, г, д) Правильна.
1.28.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна. Наприклад, у гетерозиготного гороху Аа виявляється фенотипно алель жовтого кольору (А), алель зеленого кольору насіння (а) у фенотипі не виявляється.
1.29.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна. Наприклад, визначення IV групи крові в людини (ІАIВ).
1.30.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна. Наприклад, у нічної красуні:
- АА — червоне забарвлення квіток;
- Аа — рожеве забарвлення квіток;
- аа — біле забарвлення квіток.
1.31.
а) Неправильна. Існують неалельні гени, які визначають можливість розвитку однієї і тієї ж ознаки (полімерні гени).
б) Правильна.
в) Неповна, оскільки неалельні гени можуть бути розміщені і в гомологічних хромосомах, але в різних локусах.
Наприклад, А і В — неалельні гени.
г, д) Неправильна.
1.32.
а) Правильна.
б) Неправильна.
в, г, д) Правильна.
1.33.
а) Правильна. У процесі комплементарної взаємодії неалельні гени, знаходячись у домінантному стані (А і В), визначають такий розвиток ознаки, якого кожний з них окремо (A-bb або ааВ-) не забезпечує. Наприклад, у курей:
- ген А — визначає розвиток горохоподібного гребеня;
- ген а — листкоподібного гребеня;
- ген В — трояндоподібного;
- ген b — листкоподібного;
- гени А-В- — горіхоподібного.
б, в, г, д) Неправильна.
1.34.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна. У процесі епістазу один з генів визначає розвиток ознаки: (1) — гіпостатичний ген. Інший ген (2) — епістатичний, пригнічує вияв гена (1). Епістаз може бути домінантним або рецесивним, залежно від того, яка алель епістатичного гена здатна пригнічувати вияв неалельного гена. Наприклад, у гарбуза:
- ген А — зумовлює жовтий колір плодів;
- ген а — зумовлює зелений колір плодів;
- ген В (епістатичний) — пригнічує вияв ознаки;
- ген b — не здатний пригнічувати розвиток ознаки.
Генотипи:
- А-В- — білі плоди;
- ааВ — білі плоди;
- A-bb — жовті плоди;
- aabb — зелені плоди.
1.35.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна. Полімерні гени (полігени) — це неалельні гени, які визначають можливість розвитку однієї і тієї ж ознаки. Вони позначаються однією і тією ж буквою, але з різними символами (А1, А2, А3, А4). Їх взаємодія зводиться до того, що ступінь виявлення ознаки обумовлюється кількістю відповідних алелей в усіх парах полімерних генів. Наприклад, у людини ступінь пігментування шкіри контролюють чотири пари полігенів. Їх домінантні алелі обумовлюють пігментацію:
А1А1А2А2А3А3А4А4 — максимальна пігментація;
а1а1а2а2а3а3а4а4 — мінімальна пігментація.
1.36.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна. Більшість генів мають плейотропну дію, у той же час будь-яка спадкова ознака визначається багатьма генами. Однією з ефективних дій окремого гена є його модифікуюча дія. Гени-модифікатори часто самі не визначають якісну реакцію або ознаку, а лише посилюють або послаблюють вияв дії інших генів.
1.37.
а, б, в) Неповна, бо не враховуються всі чинники.
г) Правильна. Під генотипним середовищем розуміють всю систему генів у їх взаємодії між собою, у якій функціонує ця алель.
д) Неправильна.
1.38.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна. Експресивність гена — це показник, який характеризує ступінь вияву гена в фенотипі. Експресивність гена обумовлена взаємодією генів у генотипі (модифікуюча дія неалельних генів, дозованість дії алелей) і різною реакцією генотипу на чинники зовнішнього середовища. Характеризуючи фенотипний вияв гена, експресивність відображає реакцію подібних генотипів на середовище.
1.39.
а) Правильна. Пенетрантність — це показник, який характеризує фенотипний вияв гена і визначається часткою особин, які мають мутантний фенотип до всіх особин, що мають цю мутантну алель. Пенетрантність обумовлюється взаємодією генів у генотипі (невиявлення дії гена під час епістазу) і різною реакцією генотипу на чинники зовнішнього середовища (зміна характеру домінування внаслідок зміни умов). Пенетрантність відображає гетерогенність популяції не за основним геном, який визначає ознаку, а за генами-модифікаторами, які створюють генотипне середовище для виявлення гена.
б, в, г, д) Неправильна.
1.40.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна. У ряді випадків зчеплені гени можуть взаємодіяти між собою на рівні хромосоми, у якій вони знаходяться. Фенотипний ефект при цьому може бути різним, залежно від того, які алелі розміщені в одній хромосомі, незважаючи на те, що набори алелей в організмі загалом можуть бути однаковими, як у цьому випадку. Це явище називають «ефектом положення».
1.41.
а) Правильна. Зміна спадкових властивостей одного штаму бактерій під дією ДНК іншого штаму.
б, г) Неправильна.
в) Правильна. Зміна спадкових властивостей бактерій під дією ДНК, перенесеної фагом від іншого штаму.
д) Правильна. Зміна спадкових властивостей одного штаму бактерій під дією ДНК, яка перейшла від іншого штаму в процесі кон’югації.
1.42.
а) Правильна. Реплікація ДНК — це подвоєння ДНК, яке відбувається за принципом комплементарного синтезу напівконсервативним способом (на старих півланцюгах ДНК шляхом складання нових півланцюгів). У результаті на базі старої молекули ДНК утворюються дві абсолютно точні нові молекули ДНК.
б) Правильна. Якщо під час реплікації в новому півланцюгу виникають зміни, то часто вони виправляються завдяки механізму репаративного синтезу, який полягає у вирізанні зміненої ділянки молекули з наступним відновленням вихідної структури.
в, г, д) Неправильна.
1.43.
а, г, д) Неправильна. Цим забезпечується стабільність гена.
б) Правильна. У процесі комплементарного синтезу можливі помилки, які призводять до зміни структури гена — його мутації. У результаті з’являється нова алель гена.
в) Правильна. Доволі часто в процесі редуплікації виникають зміни в структурі ДНК, а під час наступного репаративного синтезу вирізується ділянка зі старого (вихідного) ланцюга з наступним синтезом ділянки, комплементарної до зміненої ділянки ДНК.
2. Цитологічні механізми передавання спадкових ознак
2.1.
а, б) Неправильна.
в, д) Правильна. Обумовлює цитоплазматичну спадковість.
г) Правильна. Обумовлює ядерну спадковість.
2.2.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна. Каріотип — це сукупність хромосом у соматичних клітинах даного організму. Він характеризується видовою специфікою, яка виявляється в постійності кількості й форми хромосом, диплоїдністю (як правило) і генетичною індивідуальністю окремих хромосом.
2.3.
а) Неправильна. Але є винятки. Наприклад, у перетинчатокрилих дві статі відрізняються плоїдністю: у бджоли-самки — 2n; трутня — n.
б) Неправильна.
в) Правильна. Для видів, у яких гомогаметна стать має 2АХХ, гетерогаметна стать має 2АХО.
г) Правильна. Для видів, у яких гомогаметна стать має 2АХХ, гетерогаметна — 2ΑΧΥ.
д) Правильна. Наприклад, у дрозофіли співвідношення аутосом і X-хромосом становить 3 : 1 і менше. Співвідношення 2 : 1 визначає розвиток жіночої статі, а збільшення співвідношення до 6 : 1 призводить до розвитку чоловічої статі.
2.4.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна.
2.5.
а, д) Неправильна.
б, в) Неповна.
г) Правильна.
2.6.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна.
2.7.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна.
2.8.
а) Неповна.
б) Правильна.
в, г, д) Неправильна.
2.9.
а, в, д) Неправильна.
б) Правильна. Оскільки основна маса генів зосереджена в хромосомах, то і характер передавання їх потомству залежить від поведінки хромосом у процесі дозрівання статевих клітин, тобто в мейозі.
г) Правильна, тільки стосовно передавання цитоплазматичних генів, які передаються потомству від матері через цитоплазму яйцеклітини.
2.10.
2.11.
а) Неправильна. Таке явище спостерігається під час аномалій мейозу. Нерозходження хромосом призводить до того, що після запліднення аномальних гамет з’являється потомство з порушенням кількості хромосом у каріотипі (анеуплоїдія).
б) Правильна (це цитологічне обґрунтуванням закону чистоти гамет).
в) Неправильна. Це спостерігається під час мітозу.
г, д) Неправильна.
2.12.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна. Утворення в ході кон’югації бівалентів призводить до того, що кількість структур, які шикуються в площині екватора в метафазі; зменшується вдвічі (з 2n хромосом утворюється n бівалентів). Тоді в анафазі розходяться не 2n хромосом (як у мітозі), а n бівалентів, і біля кожного полюсу збирається n хромосом.
2.13.
2.14.
а) Неповна (це справедливо тільки при повному зчепленні генів, що буває досить рідко).
б, г, д) Неправильна.
в) Правильна. Частота порушення сумісного спадкування пояснюється кросинговером між гомологічними хромосомами в профазі І мейозу і залежить від відстані між генами (чим більша відстань, тим більша вірогідність кросинговера).
2.15.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна.
2.16.
а, г, д) Неправильна.
б) Правильна. Гени негомологічної ділянки Х-хромосоми, представлені в гомогаметної статі (XX) в подвійній кількості (ХАХа), на відміну від гетерогаметної (XaY). Такий стан генотипу називають гемізиготністю (Хау). У гетерогаметної статі спостерігається гемізиготність за XA та ХB.
в) Правильна щодо Υ-зчеплених генів. Ym, YN — гемізиготність за цими генами.
2.17.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна. Кросинговер забезпечує генетичну рекомбінацію зчеплених генів, а незалежне розходження гомологічних хромосом — незалежне спадкування груп зчеплення. Ці процеси відбуваються в першому мейотичному поділі.
3. Основні закономірності спадкування генів
3.1.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна. Цей метод розроблений Г. Менделем, який поклав в основу генетичного аналізу вивчення спадкування окремих пар ознак у ряді наступних поколінь.
3.2.
а) Неправильна (такі можливості дає близнюковий метод).
б) Правильна.
в) Неправильна (це можливості біохімічного методу).
г, д) Неправильна.
3.3.
а) Неправильна (це визначення алелей).
б) Правильна. Термін «алельні гени» застосовують щодо генотипу, який містить дві алелі, і в процесі їх взаємодії формується певна ознака організму.
в, г, д) Неправильна.
3.4.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна.
3.5.
а) Неправильна. Фенотипно схожі організми можуть мати різний генотип. Наприклад, за повного домінування генотипи АА і Аа фенотипно подібні.
б) Неправильна (гібриди Аа — генотипно ідентичні, але не є чистою лінією).
в) Неправильна (ААВb і АаВВ — це фенотипно подібні гомозиготні за різними парами алелей організми з різним генотипом).
г) Правильна. Організми чистих ліній не дають розщеплення в ряді поколінь, оскільки генотипно вони є ідентичними і гомозиготними за аналізованими генами. Наприклад, АА, аа або ААbb.
д) Неправильна.
3.6.
а, б, д) Неправильна.
в) Правильна. Гібриди F1 — гетерозиготи (Аа).
г) Правильна: АА х аа → Аа.
3.7.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна. Якщо в генотипі організму за розвиток ознаки відповідають дві різні алелі гена, то в разі домінування одного гена він позначається великою літерою (А), а рецесивний — малою (а).
Наприклад, у гороху:
- А — жовтий колір насіння;
- а — зелений колір насіння;
- В — гладеньке насіння;
- b — зморшкувате насіння.
3.8.
а) Правильна.
б, в, г, д) Неправильна.
3.9.
а) Неповна.
б) Правильна. Наприклад, схрещування рослин, які відрізняються за кольором пелюсток: рослину із червоними пелюстками схрестили з білопелюстковою. Далі простежується спадкування різних варіантів кольору пелюсток, які визначаються різними алелями відповідного гена.
в, г, д) Неправильна.
3.10.
а) Неправильна. Одноманітність гібридів F1 спостерігається не тільки за повного домінування, але й в інших видах взаємодії алельних генів.
б) Правильна.
в, г, д) Неправильна.
3.11.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна. Відсутність ознаки одного з батьків (рецесивного) у фенотипі гібридів F1 може свідчити про знищення або зміну (нейтралізацію) інформації про цей варіант ознаки у F1. Проте вияв рецесивної ознаки в частини потомків F2 свідчить, що інформація про розвиток цієї ознаки не зникла і не змінилась, а просто не виявилась фенотипно. Таким чином, за розвиток кожної ознаки в генотипі повинні відповідати два спадкових чинники, які приходять від обох батьків. Ці спадкові чинники є дискретними; з них складається весь спадковий матеріал, одержаний з гаметами від батьків.
3.12.
а) Неправильна. Гамета має гаплоїдний набір хромосом, а отже, і генів, і не може бути гомозиготною.
б, г, д) Неправильна.
в) Правильна.
3.13.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна. Оскільки алелі одного гена знаходяться у відповідних ділянках гомологічних хромосом, то обґрунтуванням закону чистоти гамет є поведінка гомологів у процесі дозрівання гамет. У мейозі гомологічні хромосоми спочатку кон’югують, утворюючи біваленти, які в анафазі І руйнуються, і гомологи розходяться до різних полюсів, несучи алельні гени до різних гамет. До кожної гамети потрапляє одна алель.
3.14.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна. Відповідно до закону чистоти гамет до кожної гамети потрапляє по одному з пари алельних генів.
3.15.
а) Неточна. Тільки за повного домінування у F2 дійсно спостерігається розщеплення за фенотипом у співвідношенні 3 : 1. Проте в інших видах взаємодії алельних генів розщеплення за фенотипом буде співпадати з розщепленням за генотипом і відповідати співвідношенню 1 : 2 : 1.
б) Правильна. Поява рецесивного потомства у гібридів F1 дає можливість сформулювати не тільки закон розщеплення, але й висунути припущення про дискретність спадкового матеріалу та гіпотезу чистоти гамет.
в, г, д) Неправильна.
3.16.
а) Правильна.
Розщеплення за генотипом 1 : 2 : 1.
Розщеплення за фенотипом за повного домінування 3 : 1.
б, в, г, д) Неправильна.
3.17.
а) Неправильна. Фенотипно подібні організми можуть мати різні генотипи (АА і Аа) за повного домінування, що в наступних поколіннях приведе до появи рецесивних особин.
б) Неправильна. Такі організми (АА х Аа) не дадуть розщеплення у F1 (АА х Аа → Аа). Воно відбудеться у F2.
в) Правильна. Це організми однієї і тієї ж лінії. Вони не дадуть розщеплення в ряді поколінь.
АА х АА → АА або аа х аа → аа.
г) Неправильна. Організми можуть бути гетерозиготними (Аа). Тоді в потомстві отримаємо розщеплення.
д) Неправильна.
3.18.
а) Неправильна. Співвідношення 3 : 1 у F2, одержане Менделем у результаті застосування статистичного методу для аналізу отриманих результатів, носить вірогідний характер. Результати дослідів тим ближчі до цього співвідношення, чим більша вибірка аналізованих об’єктів. Проте суть закону розщеплення не стільки у виявленні співвідношення 3 : 1, скільки в появі рецесивних особин, які можуть з’явитись і в невеликому потомстві.
б) Правильна.
в, г, д) Неправильна.
3.19.
а) Неправильна. Це аутосомний тип спадкування.
б) Правильна. Розрізняють спадкування за Х-зчепленим типом (гени розміщені в ділянці Х-хромосоми, яка не має гомолога в Υ-хромосомі, наприклад, гемофілія і дальтонізм у людини) і за Υ-зчепленим типом (так спадкуються голандричні гени, розміщені тільки в Υ-хромосомі, наприклад, волохатість вушної раковини, перетинчасті пальці тощо).
ХH, ХD — Х-зчеплені гени.
YM, ΥΝ — Υ-зчеплені гени.
в) Неправильна. Гени АВСЕ містяться в гетерохромосомах, але спадкуються за аутосомним типом, оскільки є в подвійній кількості в обох статей.
г, д) Неправильна.
3.20.
а) Правильна. Усі гамета, утворені організмом гомогаметної статі, нестимуть гаплоїдний набір аутосом і одну Х-хромосому.
б, в, г, д) Неправильна.
3.21.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна. Гамети відрізнятимуться за кількістю (у статі ААХО) або за якістю (у статі ΑΑΧY) гетерохромосом.
3.22.
а) Неправильна. За аутосомного типу спадкування завжди виявляється закон одноманітності гібридів F1.
б) Неправильна. Усе потомство отримує Х-хромосому від матері, а в ній знаходиться домінантна алель гена. Усе потомство буде одноманітним.
в) Правильна. У F1 відбудеться розподіл за ознакою, яка точно відповідатиме розщепленню за статтю.
г) Правильна. Y-зчеплені ознаки будуть виявлятися тільки в гетерогаметної статі (ХYМ).
д) Неправильна.
3.23.
а) Правильна. ХАХА; ХАХа; ХаХа, як і у випадку аутосомних генів, фенотип, у першу чергу, залежить від взаємодії алельних генів.
б) Неправильна (у цьому контексті).
в, г, д) Неправильна.
3.24.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна.
3.25.
а) Неправильна. Гетерогаметна стать завжди гемізиготна за Х-зчепленими й Υ-зчепленими генами, оскільки ці гени представлені в генотипі однією алеллю і знаходяться в негомологічних ділянках гетерохромосом.
б) Неправильна (у цьому контексті).
в) Правильна. У гемізиготного організму за розвиток ознаки відповідає лише одна алель, що й визначає варіант розвитку ознаки.
г, д) Неправильна.
3.26.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна:
3.27.
а, б, в, д) Неправильна.
г) Правильна. Оскільки Υ-хромосома є тільки в гетерогаметної статі, то й гени, які є в Υ-хромосомі, передаються лише гетерогаметній статі з покоління в покоління.
3.28.
а) Неправильна. Наприклад, від батька домінантна X-зчеплена ознака ніколи не передається синам.
б) Правильна. Оскільки в яйцеклітині в нормі завжди присутня X-хромосома, то і гени, розміщені в ній, потраплять від матері до всіх потомків.
в, д) Неправильна.
г) Правильна. Х-зчеплене спадкування характеризується тим, що ознака передається гетерогаметній статі від гомогаметної:
Далі гетерогаметна стать віддає відповідний ген тільки гомогаметній статі, яка стає носієм цього гена.
3.29.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна.
3.30.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна.
3.31.
а) Правильна. У разі розміщення неалельних генів в одній хромосомі.
3.32.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна. У F2 одержали співвідношення за фенотипом 9 : 3 : 3 : 1. Аналізуючи кожну ознаку окремо, виявимо, що розщеплення за кольором і за формою становить 12 : 4, або 3 : 1. Таким чином, кожна ознака спадкується незалежно від іншої і підлягає закону розщеплення (за повного домінування відбувається розщеплення у співвідношенні 3 : 1).
3.34.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна.
Негомологічні хромосоми, утворюючи різні біваленти в профазі І мейозу, поводять себе незалежно, розміщуючись у площині екватора в метафазі І, а потім розходяться до різних полюсів в анафазі І. У результаті розходження бівалентів біля полюсів збираються найрізноманітніші комбінації хромосом у гаплоїдному наборі.
3.40.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна. Що більша відстань між генами, то більша вірогідність кросинговеру між ними.
3.41.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна.
3.44.
а, б, в, д) Неправильна.
г) Правильна.
3.47.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна.
3.50.
а) Неправильна. Кросинговер призводить до перекомбінації зчеплених генів, які не підкоряються закону незалежного комбінування.
б) Правильна. За незалежного спадкування двох генів, які взаємодіють своїми алелями за типом повного домінування, закон незалежного спадкування виражається формулою (3 + 1)2. В інших випадках взаємодії алельних генів він буде виражатись формулою (1 + 2 + 1)2.
в) Правильна. При вільному комбінуванні неалельних генів між їх алелями можуть виникати різні види взаємодії, що змінює характер їх розщеплення у F2.
г, д) Неправильна.
351.
а) Правильна. Наприклад, визначення форми гребеня в курей: А — горохоподібний; а — листкоподібний; В — трояндоподібний; b — листкоподібний; А-В — горіхоподібний.
9 горіхоподібні : 3 горохоподібні : 3 трояндоподібні : 1 листкоподібні.
б) Правильна. Спостерігається у випадку криптомерії як різновидність комплементарної взаємодії. Наприклад, у пахучого горошку:
- А — пропігмент;
- а — не має пропігменту;
- В — фермент;
- b — не має ферменту;
- А-В — пігмент.
- 9А-В : 3А-bb : 3ааВ- : 1aabb.
- 9 пурпурних : 7 білих
в, г, д, е) Неправильна.
3.52.
а, е) Неправильна.
б) Правильна. Спостерігається дуже рідко (див. пункт д).
в) Правильна. Спостерігається під час домінантного епістазу. Якщо ген А — епістатичний, то дві фенотипні групи об’єднують в одну, яка складається із 12 частин потомства.
г) Правильна. Як і в попередньому випадку. Але якщо фенотип гомозигот aabb схожий з фенотипом особин, які мають у генотипі ген А, то розщеплення станеться у співвідношенні 13 : 3.
д) Правильна. Під час рецесивного епістазу гени аа спричиняють епістатичний ефект. Розщеплення відбувається у співвідношенні 9 : 3 : 4, або 9 : 7, якщо фенотип організмів з bb схожий з фенотипом організмів з аа.
3.53.
а, б, в, г, д) Неправильна.
е) Правильна. Під час полімерної взаємодії ступінь вияву ознаки залежить від кількості відповідних алелей в усіх взаємодіючих парах. У разі дигібридного схрещування лише в 1/16 потомства нема домінантних алелей а1а1а2a2, тому розщеплення відбудеться у співвідношенні 15 : 1.
3.54.
а) Неправильна. Оскільки епістаз передбачає подавления прояву одного гена іншим, а не зміну ступеня прояву.
б) Неправильна. Проте, якщо обидва гени (А і В) однаково впливають на ознаку, що розвивається, то вони повинні бути позначені однаковими буквами з різними індексами: А і А1. У цьому разі відповідь правильна.
в) Правильна. У цьому випадку ген В має модифікуючу дію, а його рецесивана алель b — ні. Тому ступінь вияву ознаки А буде різною.
г, д) Неправильна.
3.57.
а) Правильна. Оскільки зіставлення хромосомних аберацій з порушенням ознак у фенотипі підтверджує зв’язок певного гена з певною хромосомою.
б, в, д) Неправильна.
г) Правильна. Можливості гібридологічного методу дають можливість за характером спадкування ознак встановити не тільки алельний склад генотипу, але й локалізувати ген у певному місці певної групи зчеплення.
4. Мінливість
4.1.
а) Неповна. Зміни у фенотипі організмів не завжди пов’язані зі змінами в спадковому матеріалі.
б) Правильна.
в) Неправильна. В основі відмінностей між організмами різних видів лежать їх генотипні відмінності.
г, д) Неправильна.
4.2.
а, г, д) Неправильна.
б) Правильна. В основі фенотипних змін лежать зміни поєднань генів у генотипі, що призводить до виникнення нових видів взаємодії генів всередині генотипу.
в) Правильна. Зміни у спадковому матеріалі, що виникають раптово, призводять до виникнення нових варіантів ознаки.
4.3.
а) Неправильна. Це модифікаційна мінливість.
б) Неправильна. Це комбінативна мінливість.
в) Правильна.
г, д) Неправильна.
4.4.
а) Неправильна. Соматичні мутації виникають у соматичних клітинах організму. Вони передаються новому поколінню організмів тільки під час вегетативного розмноження, якщо мутації виникають в органах вегетативного розмноження.
б) Правильна. Генеративні мутації виникають у генеративних клітинах (гаметах і їхніх попередниках). Тому під час статевого розмноження вони передаються новим поколінням.
в, г, д) Неправильна.
4.5.
а, в, д, е) Неправильна.
б) Правильна. Спадковий матеріал змінюється на молекулярно-генетичному рівні його організації.
г) Правильна. Спадковий матеріал змінюється на хромосомному рівні його організації.
є) Правильна. Спадковий матеріал змінюється на геномному (каріотипному) рівні його організації.
4.6.
а, г, д) Неправильна.
б) Правильна. Заміна одного нуклеотиду іншим тощо.
в) Правильна. Репаративний синтез ДНК пов’язаний з вирізуванням зміненої ділянки новосинтезованого в ході редуплікації півланцюга ДНК і синтезом на старому півланцюгу нормальної ділянки. Проте іноді під час репарації вирізується нормальна ділянка старого півланцюга і на новому півланцюгу за принципом комплементарності редуплікується змінена інформація.
4.7.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна. Наприклад, нормальний гемоглобін і гемоглобін серповидноклітинності.
4.8.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна. Під дією мутагенних чинників, переважно іонізуючого випромінювання, спостерігається розрив хромосом. Фрагмент, який відділився, може зникнути в ході ділення клітини (делеція, дефішенсі) або прикріпитися до гомологічної хромосоми (дуплікація) або негомологічної хромосоми (транслокація). Можливо, розвернувшись на 180°, фрагмент знову вбудується у свою ж хромосому (інверсія).
4.9.
а, г, д) Неправильна.
б, в) Правильна.
4.10.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна. Наприклад, триплоїдія — 3n, тетраплоїдія — 4n, гексаплоїдія — 6n тощо.
4.11.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна. Наприклад, у людини трисомія по 21-й хромосомі обумовлює синдром Дауна; трисомія X, моносомія X — синдром Шерешевського-Тернера. Зміна кількості і співвідношення гетерохромосом ΧΧΥ, ΧΧΧΥ, ΧΥΥ — синдром Клайнфельтера.
4.12.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна. У результаті міцного зчеплення гомологічних хромосом вони разом відходять до одного полюса. Тому до одної гамети потрапляють дві гомологічні хромосоми, до іншої — жодної. Наступне злиття цих гамет з нормальними гаметами дає організми з моносомією і трисомією за цією хромосомою. Порушення розходження хроматид у мітозі теж призводить до виникнення геномних мутацій.
4.13.
а) Правильна.
б, г, д) Неправильна.
в) Правильна. Це одна з форм летальних мутацій — рецесивна летальна мутація.
4.14.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна. Під частотою мутації розуміють співвідношення гамет з цією мутацією до загальної кількості гамет цього покоління. Частота спонтанних генних мутацій при інших рівних умовах постійна для кожної алелі і коливається від 10-5 до 10-7. Лабільні гени характеризуються частотою мутацій 10-2.
4.15.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна. При цьому в новій системі генотипу виникають нові взаємодії між алельними і неалельними генами, що визначає формування нового фенотипу організму.
4.16.
а) Правильна. Запліднення призводить до появи різних комбінацій гаплоїдних наборів хромосом у каріотипі зиготи.,
б, г) Неправильна.
в) Правильна. Кросинговер призводить до перекомбінації генетичного матеріалу між гомологічними хромосомами.
д) Правильна. Це призводить до виникнення різноманітних поєднань батьківських і материнських хромосом у гаплоїдному наборі гамети.
4.17.
а) Правильна. Зміна ознак організму, викликана дією чинників середовища в онтогенезі, зникає зі смертю організму і не передається спадково.
б, в, г, д) Неправильна.
4.18.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна. Норма реакції генотипу на умови середовища, в якому він перебуває, може бути різною для різних ознак. Для одних межі модифікаційної мінливості широкі, для інших — вузькі. Вони визначаються генотипом. Конкретне виявлення ознаки залежить від умов, у яких реалізується генотип.
4.19.
а, в, г, д) Неправильна.
б) Правильна.
4.20.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна. Ця закономірність описана Кетле і відображається графічно таким чином:
5. Методи генетичних досліджень людини
5.1.
а) Неправильна.
б, в, г, д, е) Правильна.
5.2.
а, г) Правильна.
б, в, д) Неправильна.
5.3.
а, в, г) Правильна.
б) Неправильна.
д) Неправильна.
5.4.
а, б) Правильна.
в, г) Неправильна.
д) Правильна.
5.5.
а, в, д) Неправильна.
б) Правильна.
г) Правильна.
5.6.
а, в) Правильна.
б, д) Неправильна.
г) Неправильна.
5.7.
а, г, д) Неправильна.
б) Правильна.
в) Неправильна.
5.8.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна.
5.9.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна. Оскільки монозиготні близнята генотипно однорідні, а дизиготні — різнорідні, співпадання конкордантності в кожній з пар свідчить про провідну роль чинників середовища, а не генотипу у визначенні аналізованої ознаки.
5.10.
а) Правильна. Оскільки монозиготні (генотипно однорідні) близнята характеризуються високим (близьким до 100%) ступенем конкордантності за аналізованою ознакою, чого не спостерігається у генотипно різнорідних дизиготних близнят, то це свідчить про спадкову обумовленість ознаки.
б, в, г, д) Неправильна.
5.11.
а) Неправильна. Оскільки висока конкордантність спостерігається не тільки у генетично однорідних, але й генетично різнорідних близнят, то очевидно, що аналізована ознака обумовлена не тільки генотипно, але й чинниками середовища.
б) Правильна. Виражені відмінності в конкордантності не дають підстав вважати, що ознака цілком залежить від чинників середовища. Очевидна також роль спадкових чинників.
в, г, д) Неправильна.
5.12.
а, в, д) Неправильна.
б) Правильна.
г) Неправильна. За допомогою цього методу вивчають продукти генетичної активності.
5.13.
а, г, д) Неправильна.
б, в) Правильна.
5.14.
а) Правильна. 47 і більше хромосом зі зміною кількості гетерохромосом XXY, XXYY, ХХХУ, XYY.
б) Неправильна.
в) Правильна. 47 хромосом — це трисомія за 21 хромосомою.
г) Правильна. Делеція короткого плеча 5-ї хромосоми.
д) Правильна. 45 хромосом — ХО.
5.15.
а) Правильна. При моносомії Х-статевий хроматин у жінок визначатися не буде.
б) Неправильна. Оскільки статевий хроматин (тільце Барра) утворюється Х-хромосомою, то у разі трисомії за 21 хромосомою не відбудеться змін у вмісті статевого хроматину порівняно з нормою.
в) Правильна. У жінок буде виявлятися 2-е тільце Барра.
г) Неправильна. Оскільки ці синдроми спостерігаються у разі трисомії за аутосомами.
д) Правильна. Проте у випадку ΧΥΥ тілець Барра не буде, а у випадку збільшення кількості Х-хромосом кількість тілець теж буде збільшуватись: ΧΧΥ — 1; ΧΧΧΥ — 2; ΧΧΧΧΥ — 3.
5.16.
а) Правильна. Цей метод дає можливість встановити, за моногенним типом спадкується ознака чи ні. Якщо за моногенним, то він має підкорятися закону Харді — Вайнберга.
б, д) Неправильна.
в) Правильна. р2АА + 2pgAa + g2aa, 2pg — частота, з якою трапляються гетерозиготи Аа.
г) Правильна. У родинних популяціях співвідношення неадаптивних алелей генів подібні.
5.17.
а, б, г, д) Неправильна.
в) Правильна. Ідеальною популяцією вважається достатньо велика популяція, у якій відбувається вільне схрещування особин (панміксія), відсутній мутаційний тиск, міграція і добір, тобто відсутні елементарні еволюційні чинники.
5.18.
а) Правильна. Оскільки на ідеальну популяцію не діють елементарні еволюційні чинники, це виключає можливість еволюції.
б, в, г, д) Неправильна.
5.19.
а) Правильна. Співвідношення алелей певного гена в ідеальній популяції залишається постійним з покоління в покоління. Це суть закону Харді — Вайнберга.
б, в, г, д) Неправильна.
5.20.
а, д) Неправильна.
б) Неправильна. Оскільки в малих популяціях відбуваються генетико-автоматичні процеси, які призводять до випадкової зміни співвідношень алелей гена, тобто зміщення генетичної рівноваги.
в) Правильна. У природі на популяцію обов’язково діють елементарні еволюційні чинники, проте всі вони, крім добору, не мають спрямованого характеру і не можуть призвести до стійкої зміни співвідношення алелей у генофонді популяції. Добір здатний призвести до спрямованого зміщення, проте для цього необхідний тривалий час.
г) Неправильна. Не тільки мутації є елементарними еволюційними чинниками.
5.21.
а) Неправильна. Різнонаправлений добір не може спричинити різке розходження у споріднених популяціях частот алелей за порівняно невеликий строк. Якщо це спостерігається, то популяції давно розійшлись у своєму розвитку і ступінь їх спорідненості невеликий.
б) Правильна.
в) Неправильна. Тільки мутаційний процес без спрямованого добору не може істотно змінити частоту будь-якої алелі.
г, д) Неправильна.
