Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА
Диференціація клітин у губок, дотканинний тип організації
Губки не мають оформлених тканин і органів: їхнє тіло складається з безлічі клітин, що виконують різні функції та мають різну будову, і міжклітинної речовини — продукту виділення цих клітин. Отже, губки — тварини з поклітинним диференціюванням, або дотканинні організми. їхня зовнішня та внутрішня будова настільки незвичайні, що тривалий час учені не знали, до якого царства живих істот вони належать, і лише в 1825 р. їх було визначено як тварин.
Тіло губок побудоване із двох шарів клітин: пінакодерми, що вкриває тіло ззовні, та хоанодерми, яка вистилає парагастральну порожнину або джгутикові камери. Між цими двома шарами розташований мезохіл (паренхіма, мезенхіма), який складається з різноманітних клітин і продуктів їх виділення, він містить також скелетні елементи. Товща мезохіла пронизана каналами, що відкриваються на поверхні невеличкими отворами — порами. Для більшості губок характерний лейконоїдний тип будови: стінка тіла потовщується, хоаноцити концентруються в джгутикових камерах, які містяться в товщі паренхіми (мезохіла) й зв’язані із зовнішнім середовищем і атріальною порожниною системою розгалужених канальців.
У губок типів сикон та лейкон парагастральна порожнина та канали вистелені пінакодермою, як і зовнішня поверхня. Клітинний склад губок вивчений доволі добре, а останнім часом ці відомості доповнені електронно-мікроскопічними дослідженнями. До складу пінакодерми входять два типи клітин: пінакоцити та пороцити.
Пінакоцити мають сплющену або т-подібну форму з плоскою поверхневою частиною та цитоплазматичним відростком із ядром та іншими органоїдами, зануреними в товщу мезохіла. Пінакоцити, щільно прилягаючи один до одного, утворюють зовнішній покрив губок і вистилають їхні внутрішні порожнини (крім джгутикових камер). У деяких губок (рогових) поверхня тіла вкрита ще й захисною оболонкою — кутикулою, яка вкриває шар пінакоцитів.
Пороцити — це різновид пінакоцитів, клітини, пронизані поровим каналом. Пороцит здатний скорочуватись і може відкривати або закривати пору та регулювати діаметр каналу.
Хоанодерма складається з комірцевих клітин — хоаноцитів. Це циліндричні клітини з одним джгутиком.
Мезохіл, або паренхіма, складається з міжклітинної речовини, густо заселеної різними типами клітин і скелетними елементами. Серед клітин мезохіла найбільш поширеними є амебоцити (археоцити), які мають амебоподібну форму, рухаються за допомогою псевдоподій і характеризуються фагоцитарною активністю. Вони захоплюють і перетравлюють бактерії та інші харчові частки, одержані від хоаноцитів або захоплені крізь просвіти в хоано- або пінакодермі. Амебоцити поїдають також старі або відмираючі клітини в мезохілі. Завдяки своїй рухливості амебоцити також розносять поживні речовини по тілу губки. Амебоцити здатні перетворюватись на інші типи клітин (хоаноцити, пінакоцити, статеві клітини тощо).
Клітини губок
Міоцити — це спеціалізовані веретеноподібні клітини з довгими відростками, які розташовані навколо оскулюма та крупних каналів іригаційної системи. Але м’язовими ці клітини назвати не можна, бо в них немає справжніх м’язових волокон. Крім того, вони не зв’язані з нервовими клітинами, яких у губок немає.
Збудження через сітку міозитів проводиться в десятки разів повільніше, ніж через нервові клітини кишковопорожнинних.
Коленцити — нерухомі клітини зірчастої або веретеноподібної форми з довгими розгалуженими відростками. Основною функцією коленцитів є виділення колагенових волокон в мезохіл.
Лофоцити — великі рухливі клітини, локалізовані переважно в базальній частині губки. Вони характеризуються продукуванням значної кількості колагену, пучки якого тягнуться за клітиною, що рухається за допомогою псевдоподій. За функціями лофоцити подібні до коленцитів, але виділяють не поодинокі, а зібрані в пучки колагенові волокна. Коленцити та лофоцити здатні до фагоцитозу, у їх цитоплазмі трапляються фагосоми.
Спонгіоцити — спеціалізовані клітини, які продукують скелетний білок — спонгін.
Склероцити — клітини, що утворюють елементи мінерального скелета — спікули.
Майже всі клітини можуть перетворюватись на клітини інших типів. Археоцити здатні диференціюватися в усі інші клітинні типи. З пінакоцитів вапнякових губок розвиваються склероцити, а з їх хоаноцитів — статеві клітини, пінакоцити, амебоцити.
