Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Особливості будови та процесів життєдіяльності губок

Тіло губок складається із двох шарів клітин — зовнішнього, або покривного (ектодерми), та внутрішнього — ентодерми. В ектодермі, що складається із плоских клітин, є клітини, які оточують пори. їх називають пороцитами. Через них вода проходить у систему канальців, що відкриваються у порожнину тіла. У найпримітивніших губок, подібних до морської губки аскон, ентодерма складається з комірцевих клітин — хоаноцитів, які мають джгутики. Рухом джгутиків хоаноцита женуть воду через канальці у порожнину тіла, звідки вона крізь устя, або оскулюм, виводиться назовні. У складніших за будовою губок, типу морської губки сикон, хоаноцита скупчені лише в особливих випинах — джгутикових трубках. Найбільш високоорганізованими є губки типу лейкон, у яких хоаноцита утворюють невеликі джгутикові камери. Вони містяться всередині тіла губки і зв’язані системою канальців як із зовнішніми порами, так і з загальною порожниною тіла. Будова тіла бодяги подібна до будови тіла морських губок типу лейкон.

У губок між ектодермою та ентодермою міститься безструктурна драглиста речовина — мезоглея. У ній розкидані клітини різної будови та функції. Із клітин, що називають склеробластами, утворюється скелет губок. У найпримітивніших губок він вапняковий — із численних вапнякових голочок, або спікул. У більшості губок — кремінний (зі сполук Силіцію), кремінно-роговий, наприклад у бодяги, і роговий (з волокон рогоподібної речовини — спонгіну), як у грецької, або туалетної, губки.

Відповідно до будови скелета тип Губки поділяють на 2 класи: 1) Вапнякові губки; 2) Невапнякові губки.

Про примітивність губок свідчить також те, що в них немає справжніх м’язових і нервових клітин. На думку деяких учених, зачатками м’язових клітин у губок є особливі веретеноподібні клітини міоцити, що можуть скорочуватись. Вони розміщені переважно біля отворів, порожнин і канальців. Деякі вчені вважають, що в мезоглеї є примітивні нервові елементи — особливі зірчасті клітини, але роль цих утворів остаточно не з’ясована і потребує нових досліджень. Загалом, губки майже не реагують на зовнішні подразнення.

Живлення губок пасивне, вони не мають будь-яких пристосувань для захоплення їжі. Поживні рештки відмерлих тварин і рослин, а також дрібні одноклітинні організми з током води через пори і канальці потрапляють до джгутикових канальців і камер. Захоплені хоаноцитами, вони потрапляють до мезоглеї. Тут їх перетравлюють особливі, подібні до клітин амеб, клітини з псевдоподіями — амебоцити. Рухаючись, амебоцити розносять поживні речовини по тілу губок. Отже, для губок характерне внутрішньоклітинне перетравлювання їжі. Внутрішньоклітинне травлення в губок та інших нижчих багатоклітинних тварин відкрив І. і. Мечников. Дихають губки всією поверхнею тіла. Газообмін у них відбувається в кожній клітині або через мезоглею. Рештки неперетравленої їжі і продукти дисиміляції виводяться назовні через оскулюм. Розмножуються губки як безстатевим (брунькуванням), так і статевим способами. У колоніальних форм бруньки не відокремлюються від материнського організму й поступово колонія збільшується. В одиночних губок бруньки відриваються і дають початок новим особинам. У бодяги й інших прісноводних губок, а також у деяких морських губок, крім зовнішнього брунькування, виявлено також внутрішнє.

У другій половині літа все тіло бодяги наповнюється невеликими буруватими зернятками завбільшки з головку шпильки. Це внутрішні бруньки, або гемули. Вони утворюються з особливих клітин — археоцитів. Частина клітин губки утворює навколо таких груп щільну внутрішню спонгінову (рогову) оболонку (мембрану) і другу таку ж оболонку — зовнішню. Між цими оболонками залишається пухка тканина, так званий повітроносний шар із дрібними кремнієвими голочками. Лише в одному місці рогової мембрани залишається отвір, укритий ніжною плівкою. Через цей отвір навесні з настанням сприятливих умов виповзає жива тканина губки.

Утворення гемул має захисне значення. Пізно восени бодяги гинуть, гниють, а гемули падають на дно водойм і там зимують. Навесні з них розвиваються нові губки, які починають розмножуватись брунькуванням і статевим способом. Більшість видів губок — гермафродити. Але є чимало і роздільностатевих форм, як, наприклад, бодяги. У переважної більшості цих тварин із заплідненого яйця розвивається вкрита війками личинка, що плаває. Це сприяє розселенню губок. Згодом личинка падає на дно й перетворюється на дорослу форму.

У губок виявлена здатність до регенерації. Вони доволі легко й швидко відновлюють пошкоджені ділянки тіла. В умовах експерименту вчені спостерігали утворення через 6-7 днів маленьких губок з ізольованих клітин фільтрату, який добули, протираючи губки через сито.

Тривалість життя морських губок різних видів неоднакова: від кількох тижнів і місяців до багатьох років. Прісноводні губки живуть кілька місяців.