Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА
Захворювання людини та свійських тварин, що спричиняються паразитичними одноклітинними тваринами
До класу Джгутикових відносять близько 900 видів паразитичних форм, серед яких чимало дуже небезпечних для людини і тварин.
До них належать численні види роду Трипаносома. Вони мають загострене з обох боків тіло з одним джгутиком, що починається від особливого тільця — блефаропласта, утворюючи хвилеподібну перетинку — ундулюючу мембрану. Трипаносоми — паразити людини і тварин, що добре пристосовані до плавання в крові. У більшості видів трипаносом виявлено зміну хазяїв, причому переносниками є різні кровосисні безхребетні. Найнебезпечнішим представником цього роду є трипаносома гамбійська, що спричиняє в тропічній Африці сонну хворобу. За останні 30 років в екваторіальній Африці від цієї хвороби загинуло понад мільйон людей. Ліки проти цієї хвороби відкрили недавно. Природним резервуаром (резервуарним хазяїном) для цього паразита є антилопи, які не хворіють від наявності в їх організмі трипаносом. Від антилоп на людину і від хворої людини на здорову цей вид найпростіших переносить поширена в екваторіальній Африці кровосисна муха цеце, яка передає зараження під час укусу.
Найдрібніші серед джгутикових — лейшманії — завдовжки 2-4 мк. Як і трипаносоми, вони мають блефаропласт, але, на відміну від усіх інших джгутикових, більшу частину свого життя позбавлені джгутиків. Паразитують лейшманії в клітинах тканин тіла людини, де мають вигляд маленьких округлих або овальних тілець. Лейшманія Донована спричиняє небезпечну хворобу людини — кала-азар, під час якої збільшується печінка і селезінка, з’являється гостре недокрів’я та виснаження. Ця хвороба поширена в країнах Середземномор’я, Індії, східній частині Китаю. Смертність від цієї хвороби висока. Резервуаром збудників хвороби є собаки, а переносниками — москіти з роду Флеботомус.
Інший вид — лейшманія тропічна — збудник хвороби шкіри, відомої під назвою східної пендинської виразки, або хвороби Боровського. Вона дуже спотворює людину. Поширена в Північній Африці, на півдні Європи й Азії, у деяких районах Закавказзя та Середньої Азії; її збудників переносять москіти з роду Флеботомус. Збудника пендинської виразки вперше відкрив у 1882 р. в Ташкенті російський військовий лікар П. Ф. Боровський.
Як довели радянські вчені, зокрема М. І. Латишев, москіти передають лейшманії не тільки від хворих людей, але й від гризунів — піщанок і тонкопалих ховрахів, в організмі яких паразитують лейшманії. Розвиваються москіти в норах цих гризунів.
Паразитами людини і тварин є найпростіші з ряду Багатоджгутикових. Вони мають понад чотири, а деякі представники — по кілька десятків джгутиків, з яких один — рульовий, напрямлений назад. Характерним для цих найпростіших є те, що в них є особлива осьова паличка — аксостиль. Це опорний елемент. У людини паразитують представники роду Трихомонас — трихомонади: у товстій кишці — кишечна трихомонада, що може спричинити розлад кишечника, у тонких кишках і жовчних протоках печінки — лямблії. Вони схожі на трихомонаду, ніби подвоєну в поздовжньому напрямі: мають два ядра, два аксостилі й чотири пари джгутиків. Цього паразита відкрив і описав у 1859 р. чеський вчений Д. Ф. Лямбль, який довго працював у Росії.
Клас Споровики. До цього класу належать виключно паразитичні форми, що живуть в організмі безхребетних і хребетних тварин. Деякі види, наприклад малярійні плазмодії, паразитують у людині. Споровики, порівняно з іншими представниками цього типу, сильно змінились під впливом пристосування до паразитичного способу життя. Назва класу вказує на характерну особливість цих тварин. Чимало видів споровиків виходять з організму хазяїна у вигляді спор. Це видозмінені цисти з міцними захисними оболонками. Дорослі споровики не мають органоїдів руху. Лише гамети багатьох видів, зокрема малярійного плазмодія, мають джгутики. Травних і скоротливих вакуолей вони не мають, живляться осмотично. Паразити руйнують тканини хазяїв і отруюють їхній організм продуктами обміну речовин. Унаслідок паразитизму в споровиків дуже ускладнився життєвий цикл. Вони дуже інтенсивно розмножуються. У більшості видів безстатеве розмноження виявлене у формі шизогонії, яка чергується зі статевим процесом — копуляцією. У багатьох видів відбувається зміна хазяїв.
Дуже небезпечними паразитами є кров’яні споровики, або гемоспоридії. Особливо велику шкоду людині завдають малярійні плазмодії (4 види). Вони найбільше поширені в тропічній і субтропічній смугах. На всій земній кулі щорічно на малярію хворіє близько 300 млн людей.
На відміну від інших споровиків, малярійний плазмодій не утворює спор. Це пояснюється тим, що у нього немає вільноживучої стадії, як, наприклад, у кокцидій. Він має двох хазяїв — людину (проміжний хазяїн) і малярійного комара анофелеса (остаточний хазяїн). До кінця XIX ст. причини малярії були невідомими. Розвиток її пояснювали впливом поганого повітря, звідси й назва «малярія» (італійського походження), що означає «погане повітря».
Велику шкоду тваринництву завдають піроплазмози. Причиною цих захворювань є різні види піроплазм — споровиків, яких раніше відносили до гемоспоридій, а тепер виділяють в окрему групу. Остаточними хазяями цих найпростіших є кровосисні пасовищні кліщі, а проміжними — ссавці. У нашій країні від піроплазмозів найбільше страждають коні, велика рогата худоба, собаки, вівці.
Клас Інфузорії. В. О. Догель і його учні, Ю. І. Полянський і О. О. Стрелков, детально дослідили дуже цікавих інфузорій з ряду Ентодинієвих, що живуть у кишечнику копитних. У рубці й сітці жуйних їх буває величезна кількість (до мільйона й більше в 1 см3 вмісту рубця). Вага їх в усьому рубці може сягати 3 кг. Корисні вони чи шкідливі для хазяїв? Це питання остаточно не з’ясовагге. Ці інфузорії вважають корисними тим, що вони сприяють перетравлюванню клітковини. Проте деякі дослідники, зокрема Ю. І. Полянський, вважають це недоведеним і, навпаки, припускають, що інфузорії завдають деяку шкоду хазяїнові, поглинаючи чималу кількість його їжі. Безперечну шкоду здоров’ю людини завдає паразитична інфузорія балантидій, що живе в товстому кишечнику і спричиняє тяжке (часом смертельне) захворювання. Інший вид цього роду — небезпечний паразит свиней.
