Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Особливості життєдіяльності лишайників

Зона водоростей лишайника виконує функцію фотосинтезу та накопичення органічних речовин. Основна функція серцевини — проведення повітря до клітин водоростей, що містять хлорофіл. У деяких кущистих лишайників серцевина виконує також опорну функцію.

За органи газообміну правлять псевдоцифели (розриви кори, помітні неозброєним оком як білі плямки неправильної форми). На нижній поверхні листуватих лишайників є круглі білі заглиблення — цифели, також органи газообміну. Газообмін здійснюється й через перфорації (відмерлі ділянки корового шару), тріщини та розриви у коровому шарі.

Гіфи вбирають воду і розчинені в ній мінеральні солі. Воду лишайники можуть вбирати всією поверхнею тіла (використовують дощову воду, вологу туманів). Важливим компонентом у живленні лишайників є азот. Ті лишайники, у яких продуцентом (фікобіонтом) є зелені водорості, отримують сполуки Нітрогену з водних розчинів, коли їх слань насичується водою, частково прямо із субстрату. Лишайники, фікобіонтом яких є ціанобактерії (особливо ностоки), здатні фіксувати атмосферний азот.

Розмноження. Лишайники розмножуються спорами, що утворюють грибний компонент (мікобіонт), статевим чи нестатевим шляхом або вегетативно — фрагментами слані, соредіями та ізидіями.

У разі статевого розмноження на слані лишайників формуються статеві спороношення у вигляді плодових тіл. Серед плодових тіл у лишайників розрізняють апотеції (відкриті плодові тіла у вигляді дископодібних утворень); перитеції (закриті плодові тіла, що мають вигляд маленького глечика з отвором зверху); гастеротеції (вузькі плодові тіла видовженої форми). Більшість лишайників (понад 250 родів) формує апотеції. У цих плодових тілах спори розвиваються всередині сумок (мішкоподібні утворення) або екзогенно: на верхівці видовжено-булавоподібних гіфів — базидій. Розвиток і дозрівання плодового тіла триває 4-10 років, а потім упродовж ряду років плодове тіло здатне продукувати спори. Спор утворюється дуже багато: так, один апотецій може продукувати 124 тис. спор. Проростають вони не всі. Для проростання необхідні умови, перш за все певні температура та вологість.

Нестатеве спороношення лишайників — конідії, пікноконідії та стилоспори, що виникають екзогенно на поверхні конідієносців. Конідії утворюються на конідієносцях, що розвиваються безпосередньо на поверхні слані, а пікноконідії та стилоспори — у спеціальних вмістищах — пікнідіях.

Вегетативне розмноження здійснюється кущиками слані, а також особливими вегетативними утворами — соредіями (пиляки — мікроскопічні клубочки, що складаються з однієї або кількох клітин водоростей, оточених гіфами гриба, утворюють дрібнозернисту або порошкоподібну білувату, жовтувату масу) та ізидіями (дрібні різної форми вирости верхньої поверхні слані, одного з нею кольору, мають вигляд бородавочок, зерняток, булавоподібних виростів, іноді маленьких листочків).