Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Форма слані лишайників

Розрізняють лишайники накипні, або кіркові, листуваті та кущисті. У накипних талом має вигляд порошкуватої, горбкуватої або гладенької шкірочки, яка щільно зростається із субстратом; до них належать близько 80 % усіх лишайників. Залежно від субстрату, на якому зростають накипні лишайники, розрізняють: епілітні, що розвиваються на поверхні гірських порід; епіфлеодні — на корі дерев і чагарників; епігейні — на поверхні ґрунту; епіксильні — на гниючій деревині. Слань лишайника може розвиватись усередині субстрату (каменя, кори дерева). Є накипні лишайники з кулястою сланню (так звані кочові лишайники).

У листуватих лишайників талом має вигляд лусочок або доволі великих пластинок, що прикріплюються до субстрату в кількох місцях за допомогою пучків грибних гіфів. Найпростіша слань листуватих лишайників має вигляд однієї крупної округлої листоподібної пластинки, що сягає в діаметрі 10-20 см. Таку слань називають монофільною. Вона прикріплюється до субстрату товстою короткою ніжкою у своїй центральній частині; її називають гомфом.

Життєві форми лишайників: 1 — накипний; 2, 4, 5, 6 — кущисті;3 — листуватий

Якщо слань складається з кількох листоподібних пластинок, її називають поліфільною. Характерною особливістю листуватої слані є те, що її верхня поверхня відрізняється за будовою та забарвленням від нижньої. Серед листуватих лишайників також трапляються неприкріплені, кочові форми.

У кущистих лишайників талом складається з розгалужених ниток або стовбурців, які зростаються із субстратом лише основою: часто ростуть догори, убік або звисають донизу — «бородаті» лишайники. Слань кущистих лишайників має вигляд прямостоячого або звисаючого кущика, рідше нерозгалужених прямостоячих виростів. Це вищий етап розвитку слані. Висота найменших становить лише кілька міліметрів, найкрупніших — 30- 50 см (іноді 7-8 м — уснея довга, що звисає у вигляді бороди з гілок модрин і кедрових сосен у тайзі). Слані бувають із плоскими й округлими лопатями. Іноді в крупних кущистих лишайників в умовах тундри та високогір’я розвиваються додаткові прикріплювальні органи (гаптери), за допомогою яких вони приростають до листків осок, злаків, чагарників. Таким чином лишайники оберігають себе від відривання сильними вітрами та снігом.