Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА
Мікориза
Натуралісти тривалий час не могли пояснити, чому грибниця, якій властива виняткова живучість, позбавлена сусідства з певною деревною або чагарниковою рослинністю, не плодоносить. Взаємозв’язок грибів з вищими рослинами вперше (1871 р.) відкрив П. Пфефер. Пізніше А. Франк, що вивчав симбіотичні зв’язки грибів з вищими рослинами, назвав їх мікоризними.
Для утворення плодових тіл багатьом шапинковим грибам необхідно, щоб грибниця розвивалася в тісному взаємозв’язку з коренями вищих рослин. Залежно від того як здійснюється цей контакт, розрізняють два типи мікоризи: ендотрофну та ектотрофну.
Якщо мікориза ендотрофна, яка характерна в основному для трав’янистих рослин, гіфи гриба поширюються всередині тканин коренів і мало виходять назовні. Корені рослин при цьому мають нормально розвинені кореневі волоски. Для деяких рослин така мікориза є облігатною, тобто їх насіння не може проростати й розвиватися за відсутності гриба. Для інших видів наявність гриба не є настільки обов’язковою. Для вищих рослин велике значення мають біологічно активні речовини типу вітамінів, які синтезують гриби (Горленко М. В. та ін.). Частково гриби постачають вищим рослинам і нітрогеновмісні речовини, бо частину гіфів, що містяться в тканинах кореня, засвоюють рослини. Гриб, у свою чергу, отримує від рослини вуглеводи.
Якщо мікориза ектотрофна, на коренях рослин утворюються чохлики, від яких у ґрунт поширюються гіфи. У цьому випадку власних волосків корінь не має. Такий тип мікоризи характерний в основному для деревної рослинності.
Перехідним типом мікориз є ендоектотрофна мікориза, яка, на думку дослідників, більш поширена, ніж ектотрофна (Горленко М. В. та ін.). У цьому разі гіфи густо обплітають корені рослин ззовні і проникають у них. При цьому гриб отримує від кореня вуглеводи, які сам не спроможний синтезувати з неорганічних речовин. Його зовнішні гіфи проникають далеко в ґрунт від кореня, замінюючи йому кореневі волоски. Ці гіфи поглинають із ґрунту воду, мінеральні солі, а також деякі інші речовини.
Симбіоз деяких грибів з певними деревами та чагарниками характеризується постійністю, про що свідчать назви грибів: підберезник, підосичник тощо. Для мікоризних грибів такий симбіоз обов’язковий. Якщо грибниця і зможе розвиватися без участі коренів дерев, то плодові тіла у цьому разі не утворюються. Саме із цим пов’язані невдалі спроби штучного вирощування найбільш цінних грибів, наприклад білого гриба.
Для більшості деревних порід властиві мікоризні зв’язки з базидіальними грибами. Ґрунт у лісі, поблизу дерев, часто пронизаний міцелієм, а на поверхні розвиваються плодові тіла підберезника, підосичника, хрящів-молочників, сироїжок тощо.
