§ 50. Міжнародні кодекси номенклатур

Поміркуйте

У чому перевага єдиної системи назв живих організмів?

Згадайте

Що таке природна система живого світу?
Якими принципами керується сучасна класифікація організмів?

Таксономія

Як відомо, розробкою правил групування живих організмів займається окремий розділ біологічної систематики — таксономія. Створення принципів виокремлення систематичних груп є дуже складною проблемою, бо часто не зовсім зрозуміло, на основі яких ознак слід об’єднувати організми в такі групи. Так, у давнину всіх червів об’єднували в один тип. Але сучасні дослідження показали, що різні групи червів мають різне походження і не є близькими родичами.

Після поширення еволюційної теорії Чарльза Дарвіна Ернст Геккель запропонував концепцію еволюційної таксономії. Згідно з цією концепцією, система класифікації повинна відображати хід еволюції живих організмів. Ця точка зору переважає в науці й зараз. Тому сучасні систематики під час створення класифікацій обов’язково враховують спорідненість різних груп організмів.

Систематичні групи живих організмів (таксони) за їхнім походженням поділяють на монофілетичні й поліфілетичні (від грец. mono — один, poli — багато). Монофілетичні таксони об’єднують нащадків одного предка, а поліфілетичні — різних, довільно обраних нащадків декількох предків. Наприклад, клас Однодольні є монофілетичним таксоном, а царство Рослини, яке було виділено Р. Уайттейкером, — поліфілетичним, бо воно об’єднує кілька неспоріднених груп (бурі водорості, червоні водорості, зелені рослини тощо).

У сучасній систематиці поліфілетичні таксони вважаються неприйнятними. Якщо вдається довести, що група є поліфілетичною, систематики її ліквідовують або ж змінюють її межі, щоб виключити з неї неспоріднені види.

Кодекси біологічної номенклатури

Назву новим відкритим видам живих організмів дають їхні автори — ті науковці та науковиці, які їх відкрили. Аби уникнути непорозумінь і помилок, ці назви даються за певними правилами та рекомендаціями, зібраними у спеціальних кодексах. Таких кодексів є кілька. Їх поява обумовлена особливостями історії досліджень та біологічними особливостями певних груп організмів.

На сьогодні правила та рекомендації щодо назв таксонів визначають Міжнародний кодекс ботанічної номенклатури, Міжнародний кодекс зоологічної номенклатури, Міжнародний кодекс номенклатури прокаріотів та Міжнародний комітет із таксономії вірусів. Загальною рисою всіх кодексів є використання біноміальної системи номенклатури, яку запропонував Карл Лінней (мал. 50.1).

Мал. 50.1. Карл Лінней

Міжнародний кодекс ботанічної номенклатури

Цей кодекс визначає правила й рекомендації для наукових назв зелених рослин, усіх груп еукаріотичних водоростей, грибів, грибоподібних організмів та деяких інших груп (зокрема, для ціанобактерій).

Основні принципи кодексу

Принцип незалежності номенклатур (ця номенклатура є незалежною від номенклатури тварин та прокаріотів).
Принцип типіфікації (таксономічні групи називаються за допомогою номенклатурних типів — зразків організмів, за якими їх було описано).
Принцип пріоритетності (номенклатура групи заснована на пріоритеті в оприлюдненні).
Принцип унікальності (таксономічна група може мати лише одну назву).
Принцип універсальності (наукові назви вважаються латинськими незалежно від походження).
Принцип зворотної сили (сучасні правила номенклатури поширюються на всі попередні постанови).
Принцип незалежності від таксономії (правила номенклатури не залежать від поглядів окремих учених на класифікацію певної групи).

Species plantarum («Види рослин») — наукова праця Карла Ліннея у двох томах. Уперше вона була опублікована у травні 1753 року. Дата публікації Species plantarum (1 травня 1753 року) уважається початком використання біноміальної системи ботанічної номенклатури.

Міжнародний кодекс зоологічної номенклатури

Цей кодекс визначає правила й рекомендації для наукових назв тварин. Як і інші кодекси, він має головні засади, яких треба дотримуватися. Основна мета кодексу — забезпечити максимальну універсальність та спадкоємність наукових назв тварин і їх таксонів.

Основні засади кодексу

Засада біноміальної номенклатури (назва виду повинна складатися з двох назв: родової та видової).
Засада пріоритету (чинною назвою таксону є найстаріша з наданих).
Засада невтручання в таксономічні судження (кодекс не визначає, які саме види або систематичні групи відносити до складу таксону).
Засада типіфікації (наявність екземпляра або серії екземплярів, за якими описано вид).

Ключова ідея

Аби уникнути непорозумінь і помилок, назви видів організмів та таксонів іншого рангу подаються за певними правилами та рекомендаціями, які зібрано у спеціальних кодексах. Нині правила та рекомендації щодо назв таксонів визначають Міжнародний кодекс ботанічної номенклатури, Міжнародний кодекс зоологічної номенклатури, Міжнародний кодекс номенклатури прокаріотів та Міжнародний комітет із таксономії вірусів.

Перевірте свої знання

1. Які кодекси використовують для надання назв живим організмам?. 2. Якими є основні положення Міжнародного кодексу ботанічної номенклатури? 3. Якими є основні засади Міжнародного кодексу зоологічної номенклатури?

Зміст