Українська література. 5 клас. Заболотний

Міфи та легенди

Людську уяву особливо хвилюють таємниці. А їх більше, ніж самих людей. Із чого складається Всесвіт? Як з’явилися люди? Чому йде дощ? На ці та інші запитання наші пращури намагалися дати відповіді у міфах.

У міфах, як і в казках, предмети і явища природи можуть мислити й розмовляти, їх наділено властивостями людей. Але якщо казку наші предки сприймали як результат людської фантазії, то до міфів ставилися як до реального, імовірного. Вони вважали, що рослини й тварини спілкуються між собою, причому одні допомагають людям, а інші - шкодять. Найраніше у предків сформувалися уявлення про походження і розвиток небесних тіл, виникло поклоніння світилам в образах богів. Особливо прославляли Сонце, Місяць і зірки.

Міфи виникли через відчуття людиною своєї беззахисності перед стихійними силами природи. Найдавніші міфологічні зразки донесли до нас імена богів, яким поклонялися праукраїнці: Сварога (бога вогню), Дажбога (бога світла, Сонця), Дани (покровительки води і річок), Стрибога (бога вітрів), Перуна (бога блискавки і грому), Велеса (покровителя тварин), Ярила (покровителя сили весняного сонця), Берегині (хранительки людського роду) тощо. Первісна людина вірила також у добрих і лихих чарівних істот (земних духів): русалок, мавок, лісовиків, водяників, домовиків, відьом.

У легендах здебільшого йдеться про походження народу, міста чи села, про важливі історичні події та улюблених народних героїв. Найпопулярніші легенди розповідають про Івана Сірка, Богдана Хмельницького, Олексу Довбуша, Устима Кармелюка, Семена Палія. Цих персонажів наділено богатирською силою, хоробрістю, відвагою. Наприклад, Олекса Довбуш, за легендою, у трирічному віці піднімав через пліт теля, а Устим Кармелюк умів ставати невидимим, щоб утекти із в’язниці.

Наші предки вірили в те, що всі події, розказані в легендах, відбувалися насправді. У народних легендах можуть бути фантастичні, казкові елементи. Але оповідач легенди не може довільно поводитися з фактами, переставляти події в часі, вигадувати географічні назви або імена героїв. Цим легенда і відрізняється від казки.

Легенди мали і досі зберігають виховне й навчальне значення. Навіть у давні часи, коли ще не було й бути не могло екологічних проблем, легенди під страхом неминучого покарання забороняли нищити живу природу, без крайньої потреби вбивати звірів і птахів, виховували в молоді повагу до старших. Злі й несправедливі у легендах зазнавали поразки, їх ганьбили і засуджували.

Різновиди легенд

міфологічні

(уявлення давніх людей про Всесвіт, тваринний і рослинний світ, погоду)

біблійні

(оповіді про життя святих, перших християн)

героїчні

(оповіді про минулі події та реальних історичних осіб)

Народні міфи та легенди - неоціненний скарб нашої національної культури. На їхній основі письменники і письменниці написали чимало цікавих історичних і пригодницьких книжок.

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ

Міф (від грецького «переказ», «вигадка») - це розповідь, яка передає уявлення наших далеких предків про походження Всесвіту, його будову, явища природи, про богів і духів, різних фантастичних істот.

Легенда - це розповідь казкового чи фантастичного характеру про незвичайну подію або окремих людей.

ПЕРЕВІРЯЄМО

  • 1. Що таке міф?
  • 2. Що таке легенда? На які різновиди поділено легенди?
  • 3. Назвіть героїв найвідоміших легенд.

АНАЛІЗУЄМО

  • 4. Поясніть, чим легенда відрізняється від міфу.
  • 5. Чим легенда подібна до казки, а чим різниться від неї?
  • 6. Яких міфологічних богів витворили своєю уявою праукраїнці? Що спонукало створити їх саме такими?

МІРКУЄМО

  • 7. Чому міфи виникли раніше, ніж легенди?
  • 8. Чому героїв легенд, хоча це були реальні люди, народ наділяв богатирською силою та надлюдськими можливостями?

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ

  • 9. Пригадайте легенду про походження назви вашого міста (села), річки чи озера, які є у вашій місцевості. Перекажіть її усно. Чи вся інформація, на вашу думку, у цій легенді є правдивою?

ПРО ЗОРЯНИЙ ВІЗ

МІФ

Колись дуже давно, а де саме - не відомо, та сталася велика посуха. І така, що не тільки в річках та озерах, а й у колодязях повисихала геть-чисто вся вода, і люди від спраги почали хворіти та вмирати.

У краю, де трапилася посуха, жила вдова, у тієї вдови була єдина дочка. Удова без води захворіла, і донька, щоб урятувати маму, узяла глечика й пішла шукати воду. Де вона її шукала, хто її знає, а тільки десь-то знайшла. Набрала води в глечик і понесла додому.

Сузір’я Віз

Дорогою дівчина зустріла чоловіка, який помирав без води; дала йому напитись і тим урятувала його від смерті. Далі вона зустріла другого, такого самого; потім - третього, четвертого й, нарешті, сьомого. Усім давала пити і рятувала від смерті. Води залишилось у глечику тільки на самому дні.

Ішла дівчина, ішла й біля шляху сіла відпочити, а глечик поставила коло себе на землі. Тим часом де й узявся собака. Мабуть, теж хотів напитися і зачепив глечика. Коли глечик перекинувся, то з нього вилетіло сім великих зірок і восьма - маленька, та й поставали вони на небі.

Ото ті зірки і є Віз, або душі людей, яким дівчина давала напитися, а восьма, маленька, - то душа собаки, що перекинув глечика. Бог на те їх і поставив у небі, щоб усі люди бачили, яка щира була дівчина, і за її щирість Бог послав тій країні дощ (За С. Плачиндою).

ПЕРЕВІРЯЄМО

  • 1. Чому дівчинка пішла шукати воду?
  • 2. Скільки і яких зірок вилетіло з глечика, коли він перекинувся? Чому саме така кількість?

АНАЛІЗУЄМО

  • 3. Які вчинки дівчини вам імпонують? Чому саме?
  • 4. Доведіть, що тяжкі випробування для багатьох людей завершилися щасливо.
  • 5. Як у тексті пояснено появу на небі сузір’я Віз?
  • 6. Яка подія у творі є фантастичною? Знайдіть у тексті та зачитайте відповідний уривок.

МІРКУЄМО

  • 7. З якою метою у творі, крім людей, змальовано ще й собаку?
  • 8. За яку рису характеру дівчини Бог послав дощ? Що він символізує?
  • 9. Чого нас навчає цей твір?

ЦІКАВО ЗНАТИ

До зірок українці завжди ставилися з великою пошаною, називали їх божими оченьками, божими бджілками. Наші далекі пращури вважали, що небо - то океан або річка, яким мандрує ясне Сонце. У колядках і народних піснях Сонце, Місяць, зорі уявляються однією родиною, де Сонце - жінка, Місяць - чоловік, зорі - їхні діти. В українців існує навіть богиня Зоря - молода панна, що приносить росу.

Особлива роль в українському світогляді належить і «великому сімейству» зірок - Чумацькому Шляху. Наприклад, випікаючи весільний коровай, усе ще примовляють: «Хороший коровай убгали, в середину місяць клали, а довкола - зіроньками з райськими пташечками».

БЕРЕГИНЯ

МІФ

(Скорочено)

Ішли й ішли люди до Сварога та Берегині з ранку і до вечора: подивитися на хату, на піч та жорна, скуштувати того дива, що хлібом зветься й схоже на Сонце. І нічого не таїв од людей Сварог, усе показував і пригощав хлібом. Їли вони той хліб і казали: «Хочемо й ми піч мати та хліб пекти».

І казав їм Сварог: «Спочатку хати будуйте, виходьте з печер та землянок. Годі скніти в темряві та холоді. Час жити у світлій хаті...».

Тоді просили його люди: «Навчи ставити ті хати».

І сказав їм Сварог: «Ось піду я від коша1 до коша показувати, як ставити хату, як піч мурувати, як жорна тесати».

1 Кіш - легке переносне житло кочовика.

«Коли ж се буде?» - нетерпляче допитувалися люди.

«Ось тільки закінчу ткацький верстат будувати».

«А що воно таке?»

«Се таке, що на ньому ткатимете полотно так, як навчить вас Берегиня».

Тоді промовляла до людей Берегиня:

«Ось годі вам, люди, ходити в диких шкурах. Треба ткати біле м’яке полотно та ходити в білому одязі, як личить дітям Білобога. Я навчу вас, люди, як з конопель куделю робити, як нитку сукати, полотно ткати, як його вибілювати та вишивати».

Люди слухали й раділи. Та надходила ніч, і страх виповзав на Землю з усіх шпарин. Бо починала Земля трястись і гойдатися. То лютував Чорнобог. Він шаленів, метався у своєму похмурому Підземному Царстві, несамовито гупав усім тулубом своїм у Землю, намагаючись її розвалити чи перевернути. Та - дарма.

Тоді гримів його трубний1 голос:

«Он Сварог уже навчає людей хати білі ставити, печі мурувати... А Берегиня хоче вдягати людей у біле полотно, аби відлякувати моє чорне військо, що боїться всього світлого. Тож мушу якнайскоріше знищити і Сварога, і Берегиню, і творіння їхнє...».

1 Трубний - дуже голосний, як звук труби.

Здригнулася й загупотіла Земля, коли по ній важко полізли чорні ящери. Вони нестримно - тупою панцирною лавою - сунули на білу хату Сварога й Берегині.

І вихопилися назустріч потворам хоробрі Сварожичі, але їхні двогострі мечі відскакували від зроговілого панцира ящерів, тому сини Сварога мусили відступити геть. Не зміг зупинити Чорнобогове військо і бог Сварог - він кидав у плазунів палаючі смолоскипи, проте їхній панцир не горів і не пікся.

І коли загрозливо наблизились ящери й мали ось-ось розчавити першу на Землі хатину, з неї вийшла Берегиня. Уся в яскраво-білому вбранні, з червоними, вишитими на білому полотні «стрілами Перуна» та «соколами». Богиня здійняла догори руки - і... чорне військо враз зупинилося, ніби заворожене білою красою.

Тоді Берегиня сміливо рушила з піднятими руками на ящерів, і вони стали понуро відповзати...

Олег Шупляк. Берегиня (2016)

Загнала Берегиня чорних ящерів у річку Рось. І закишіла вода від них, і почорніла, і загнила вмить. І сморід дійшов до Вирію, і в гніві великому Білобог - творець Росі - змахнув чарівною рукою своєю - і тої ж самої миті панцирні потвори перетворилися на скелі, що обрамили береги цієї річки.

І Краса засяяла довкруж, і Берегиня стала богинею Краси та захисницею її. І пішла по

Землі слава про Берегиню як захисницю Білої Хати. І стали люди її віншувати й молитись їй, захисниці дому людського від чорних сил.

І, навчившись робити полотно, стали роси, і гукри, і кияни2 вишивати не тільки «стріли Перуна» та «соколів», а й Берегиню з піднятими в захисному пориві руками, і почали вони вирізьблювати образ Великої Охоронниці на дверях, на вікнах, вишивати її постать на рушниках, на сорочках, аби Берегиня захищала їх від усього злого завжди й повсюдно (За С. Плачиндою).

2 Роси, і гукри, і кияни - народності, які жили на території сучасної України.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Берегиня в дохристиянських віруваннях - головна богиня життя, добра й захисту людини від усякого зла, покровителька врожаїв; захисниця оселі, малих дітей від лиха, хвороб, смерті. Її зображували на білих рушниках (оберегах), які вивішували на вікнах, дверях і які мали захищати людину від чорних сил.

ПЕРЕВІРЯЄМО

  • 1. Як Берегиня зупинила ящерів і не дала їм зруйнувати своє родинне гніздо - Білу Хату?
  • 2. Як саме, за народним міфом, утворилися скелі на берегах мальовничої річки Рось?
  • 3. Випишіть у зошит імена героїв міфу «Берегиня» у дві колонки: 1) ті, які належать до світу добра; 2) ті, які належать до світу зла.

АНАЛІЗУЄМО

  • 4. Від якого дієслова утворилося ім’я міфологічної богині Берегині?
  • 5. Які знання передавав первісним людям Сварог? Для чого, на вашу думку, він це робив?
  • 6. Чого навчала людей Берегиня? Знайдіть відповідні рядки й зачитайте. Чому люди слухали її слова й раділи?
  • 7. Який момент у міфі «Берегиня» найбільш напружений? Поясніть свою відповідь.

Зображення Берегині на вишитому рушнику

МІРКУЄМО

8. Чому Чорнобог розлютився на безкорисливих помічників людей і хотів знищити Сварога й Берегиню?

9. У чому була сила Берегині? Як сучасні українці вшановують її образ?

10. Мистецька хвилинка. Червоні «стріли Перуна», «соколи», які, за міфом, були вишиті на одязі Берегині, й досі можна побачити на вишитих рушниках, сорочках, скатертинах. Про що це свідчить?

11. Мистецька хвилинка. Розгляньте зображення Марії-Оранти, яке є центральним у соборі Софії Київської. Які спільні риси з образом міфологічної богині Берегині ви помітили?

ЧОМУ ПЕС ЖИВЕ КОЛО ЛЮДИНИ

ЛЕГЕНДА

Давно, дуже давно жив самітний пес. Надокучило йому самому блукати в лісі, і він вирішив знайти собі друга-товариша, з котрим би жив. Але хотів, аби цей товариш був найсильнішим з усіх тварин. Лісові звірята радили йому піти до вовка. Пішов пес до нього й каже:

- Вовче, брате, живімо разом.

Вовк відповів:

- Чом би й ні!

Почали жити разом. Раз, як ночували в лісі, почув пес якийсь шелест і почав трястися-боятися. Збудив вовка, а той йому каже:

- Будь тихо, бо прийде ведмідь і з’їсть нас!

Здогадався тоді пес, що ведмідь сильніший за вовка. Пішов до ведмедя й каже:

- Ведмедю, братику, живімо разом!

- Коли разом, то разом, - відповів ведмідь.

Минула коротка доба. Одного разу зранку почув пес якийсь шелест і злякався. Пробудився ведмідь та й сказав:

- Ховаймося в корч, бо ще надійде лев та роздере нас обох!

Подумав пес, що лев має бути сильніший. Залишив ведмедя й пішов до двору короля лева.

- Леве, леве, королю звірів, живімо разом!

- Хіба що за слугу прийму тебе, - відповів лев.

Пес зостався з ним. Одного разу ввечері пес злякався й почав вити та гавкати. Вибіг лев зі своїх царських палат і каже йому:

- Мовчи, бо ще надійде людина й застрелить нас обох!

Пес замовк, але здогадався, що людина має бути сильніша, коли її лев боїться. Пішов пес до людини й пристав на службу до неї. Від того часу й живе пес із людиною (За С. Плачиндою).

ПЕРЕВІРЯЄМО

1. Розгляньте уважно ілюстрацію («хмару слів») на цій сторінці. Виберіть назви тварин, що згадані в міфі «Чому пес живе коло людини».

2. Розташуйте в правильній послідовності істот, з якими пес хотів товаришувати.

Лев Вовк Людина Ведмідь

3. Перекажіть легенду «Чому пес живе коло людини» від імені собаки. Розпочати можна такими словами: «Колись ніхто не хотів мене захистити...».

АНАЛІЗУЄМО

  • 4. Чи безкорисливо пес намагався знайти собі приятеля? А за якими критеріями вибираєте приятеля ви?
  • 5. Висловіть своє ставлення до головного героя цієї легенди. Що в характері пса вам подобається, а що - ні?
  • 6. Які фантастичні елементи притаманні легенді «Чому пес живе коло людини». Як ви сприймаєте той факт, що звірі розмовляють, мислять, роблять власний вибір?

МІРКУЄМО

  • 7. Чому пса влаштовувала роль слуги в могутнього лева, але не влаштовувало те, що цар звірів виявився боягузом?
  • 8. Про що свідчить той факт, що пес залишився жити з людиною? Як про це сказано в тексті?
  • 9. У легенді йдеться про те, що людина сильніша від лева. А чим вона сильніша: фізичною силою чи чимось іншим? Відповідь поясніть.

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ

  • 10. Легенда пояснює, чому пес живе коло людини. Але у творі не сказано, за що людина цінує собак. Придумайте короткий фанфік (5-7 речень) як логічне продовження народної легенди про те, для чого людина привчила собаку.

ЦІКАВО ЗНАТИ

В українському фольклорі багато прислів'їв і приказок про собак.

• Бійся пса не того, що гавкає, а того, що лащиться.

• Вивченого пса нічим не підкупиш.

• Де свої собаки кусаються, там хай чужі не пхаються.

• Із собакою дружи, а палицю в руках держи.

• І собака на того не гавкає, чий хліб їсть.

• І собака чує, хто його годує.

• Кожний пес перед своїм порогом сміливий.

• Не дражни собаку, то й гавкать не буде.

• Не клади псові пальця в зуби, бо вкусить.

• Пес тримається людини, а кіт - хати.

• Собака від хліба не втече.

А які ще прислів’я та приказки про собак ви знаєте?

НЕОПАЛИМА КУПИНА

ЛЕГЕНДА

Було це дуже давно. Два королі - польський та угорський - об’єднали свої війська й підступили до стін славного міста Дорогобужа. Захисникам града зайди1 передали листа. Пропонували без битви відчинити міські брами, вийти в поле без зброї і здатися в полон. За це королі обіцяли всім зберегти життя. В іншому разі - місто буде спалено й на ласку переможців сподіватися нічого.

1 Зайда - людина, яка прибула, прийшла звідки-небудь, не тутешня; чужоземний загарбник.

Коли минув відведений час на роздуми, із Дорогобужа вийшов посланець. Зайди-воїни зустріли його й провели на узвишшя, де на золочених стільчиках сиділи королі.

- Я приніс відповідь на ваш лист, - сказав посланець і передав угорському та польському владарям бадилину з листям, подібним до ясенового, з блідо-рожевим суцвіттям на верхівці.

- Як?! - здивувалися владарі. - Оце й усе?

Посланець поклонився:

- Мені старійшини доручили передати тільки це. А ще веліли сказати, якщо вам цього зілля замало, то ось довкола вас на пагорбі його цвіте скільки завгодно.

Зібрали королі своїх радників і наймудріших мужів. Думали, думали - ніяк не зрозуміють, що саме захисники міста сказали їм цим зелом. Коли знайшовся один:

- Я знаю це зілля. Воно горить і не згоряє.

Він узяв із багаття гілку, що палала, і підніс її до квітучого куща. У ту ж мить увесь кущ спалахнув голубувато-зеленкуватим полум’ям. Та ще через мить полум’я згасло. І всі побачили, що кущ стоїть неушкоджений - так само рожевоквітний, усміхнений.

І всі зрозуміли, що саме відповіли захисники Дорогобужа на ультиматум2.

2 Ультиматум - категорична вимога, яку супроводжує погроза.

Ікона Божої Матері «Неопалима Купина» (середина 19 ст.)

І мовив угорський король польському:

- Ми ніколи не завоюємо цієї країни. Тому я повертаю своїх воїнів додому. І тобі раджу зробити те ж саме.

Давно це було...

Відтоді сотні разів вороги хотіли завойовувати наш край, але кожного разу залишалися з облизнем. А край зеленіє під синім небом та ясним сонцем. І щоліта тут рожево квітують кущі неопалимого зела, утверджуючи незнищенність української землі та її народу.

Неопалима купина. Так називають це зело. Здавна так називають (За Є. Шморгуном).

ПЕРЕВІРЯЄМО

1. Чужоземним володарям посланець передав

  • А гроші
  • Б грамоту
  • В бадилину
  • Г шаблю

2. Коли полум’я згасло, усі побачили, що

  • А від куща залишився попіл
  • Б кущ зник із пагорба
  • В на кущі з’явилися нові квітки
  • Г кущ залишився неушкоджений

АНАЛІЗУЄМО

  • 3. Що пропонували чужинці захисникам міста? Яку відповідь отримали від містян?
  • 4. Що змусило ворогів відступити від міста без бою?
  • 5. Який учинок угорського короля свідчить про те, що він - розважлива людина? На підставі чого він сказав такі слова: «Ми ніколи не завоюємо цієї країни»?

МІРКУЄМО

6. Назва якої легендарної рослини зашифрована в ребусі? Що вона символізує?

7. Яку основну думку передано в легенді «Неопалима купина»?

8. Чому український народ неможливо знищити?

9. Ікона Божої Матері із Сином на руках має назву «Неопалима Купина». Як ви думаєте, від чого ця ікона захищає?

ЦІКАВО ЗНАТИ

Ясенець білий

Неопалимою купиною в народі називають ясенець. Ясенці - дуже гарні рослини, 50-120 см заввишки. Мають привабливі білі або рожеві квіти з п’яти пелюсток. Поширені на всій території України, крім високогір’я Карпат. Зустрівши ясенець у природі, будьте обережні. Речовини, які він виділяє, можуть викликати ураження шкіри, отруєння організму. Крім того, це рідкісна рослина, що має лікувальні властивості. Її занесено до Червоної книги України.

СИЛА РІДНОЇ ЗЕМЛІ

ЛЕГЕНДА

(Скорочено)

Батьки маленької Соломії Крушельницької понад рік мешкали в передгір’ї Карпат, у селі Тисове коло Болехова. Одного літа там спалахнула пошесть1 холери. Люди мерли сім’ями, пустіли хати, сумно вили собаки. Палили люди вогні, якими очищали зле повітря. Проте все одно невидимо занеслася пошесть у хату Крушельницьких. Маленька п’ятирічна Соломія захворіла.

1 Пошесть - масове захворювання, епідемія.

- Що нам діяти? - голосила в розпуці мати й просила свого чоловіка. - Піди-но до старенької Марини, що живе під лісом, може, вона дасть пораду.

Застав Амвросій Марину, а вона сказала:

- Отак просто йдіть дорогою із села на полудень. Лісом, лісом, аж побачите хату лісника, а потім підете направо до високого дуба й знайдете під скалою чисте джерело. Та вода є цілюща.

Соломія Крушельницька

Сів Амвросій на коня і поїхав у гори, але джерела не знаходив. Уже збирався ні з чим повертатися додому, аж побачив у лісі оленя. Майнула думка: олень іде до води, до лісового джерела! Дуже втомлений довгим блуканням у лісі, Амвросій припав до води - і наче свіжі сили ввійшли в його єство. Тут і зозуля закувала.

- Зозуленько, пташечко! Закуй моїй Соломійці на щастя-долю.

- Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку! - полинуло лісом.

- Буде жити моя Соломійка, бо так весело й багато років їй зозуля накувала, - зрадів батько дівчинки.

Привіз Крушельницький цілющу водицю додому. Підняв ослаблену Соломійку й напоїв, потім іще й іще, другий, десятий раз, бо казала стара Марина пити багато і часто. Окріпла Соломійка від тієї води, перемогла жахливу хворобу.

Дивовижну силу проявила вода з карпатського джерела для Соломії. Розповідали в селі, що то рідна земля-матінка передала дівчині свою силу, стан стрункий, красу й чарівний голос. Зразу після одужання Соломія дивувала батьків своїм милим голосочком, що чистий був, як те карпатське джерело.

ПЕРЕВІРЯЄМО

  • 1. Де проживала родина Соломії Крушельницької?
  • 2. Хто, крім старенької Марини, допоміг Амвросію знайти цілюще джерело? Як саме?

АНАЛІЗУЄМО

  • 3. Як прості люди намагалися рятуватися від пошесті? Знайдіть у тексті й зачитайте відповідні рядки.
  • 4. Як природа допомогла маленькій Соломійці одужати?
  • 5. Який епізод легенди, на вашу думку, є найбільш напруженим? Зачитайте відповідні рядки.
  • 6. З якою метою в легенду введено образ зозулі? Що ви знаєте про цю віщу птаху? Чим, окрім здоров’я, обдарувала рідна земля Соломію? Доведіть це посиланням на текст.

МІРКУЄМО

  • 8. Як ви думаєте, чому саме про Соломію Крушельницьку народ створив легенду, адже на сьогодні є багато інших достовірних біографічних матеріалів про співачку?
  • 9. Поясніть, як ви розумієте назву легенди «Сила рідної землі».

ЦІКАВО ЗНАТИ

Соломію Крушельницьку досі вважають неперевершеною оперною співачкою, яка перетворювала кожну виставу на неповторне мистецьке явище, на те, що означали словом «тріумф». Про неї знав увесь світ. Свої концерти вона завжди закінчувала українськими народними піснями.

Крушельницька зачарувала своїм мистецтвом провідні оперні центри світу: Мілан, Рим і Неаполь, Париж і Ніцу, Санкт-Петербург, Краків і Варшаву, Нью-Йорк, Буенос-Айрес і Сантьяго, Одесу і рідний для неї Львів.

ЯК ВИНИКЛИ КАРПАТИ

ЛЕГЕНДА

Колись на нашій землі була величезна рівнина, кінця-краю якій не було видно, укрита шовковими травами, вічнозеленими смереками і ялинами, могутніми буками та яворами, берестами й тополями. Долиною текли потічки й річки, багаті на форель та іншу дрібну й велику рибу.

Володарем долини був велетень Силун. Коли він ішов, від його кроків земля здригалася. Розповідають, що Силун добре розумівся на господарстві, мав безліч усякої худоби. Череди корів і волів, отари овець, табуни коней, стада буйволів і свиней паслися на толоках, бродили лісами. А птиці!.. Тисячі качок і гусей плавали в ставках, багато курей кудкудакали на фермах.

Цей господар жив у прекрасному палаці з білого мармуру, з високими шпилями, які сягали аж до хмар. Палац був вибудуваний на пагорбі, насипаному людськими руками. Було там стільки кімнат, що легко можна було заблудитися. Уночі Силун спав у золотій колисці, вистеленій дорогими килимами. А вдень звик відпочивати у срібленому кріслі. Люди мучилися, від зорі до зорі трудилися, багатство примножували, та не собі, а Силунові. Слуги й служниці жили не в палаці, а далеко від нього, у дерев’яних зрубах та землянках. Не хотів господар, щоб у світлицях смерділо гноєм чи людським потом. Ні чоловіки, ні жінки, ні літні, ані молодь не сміли покидати маєток Силуна і йти шукати іншої роботи, мусили жити й умирати кріпаками.

Поміж цієї челяді1 служив у Силуна один хлопець, якого звали Карпом Дніпровським, що прийшов сюди від берегів Дніпра. Подався в мандри ще десятирічним хлопчиком: шукати щастя, бо батько помер, а мати жила бідно, і мусив їй чимось допомогти. Служив Карпо рік, другий, п’ятий. Як і всі, косив траву, орав і сіяв пшеницю й жито, ячмінь та овес, збирав хліб. Не тільки за себе працював, а й іншим допомагав, бо жалів слабких.

1 Челядь - слуги, прислужники.

Полюбили його всі слуги й служниці. За чесність, працьовитість, справедливість. Карпо ненавидів тих, хто панові дуже низько кланявся, до землі нагинався. Тяжко йому було дивитись, як Силун усе забирає, а народ голодує. Коли Карпові виповнилося двадцять літ, вирішив додому повертатись. Був певний, що за добру працю пан йому заплатить і він повернеться до матері не з порожніми руками. І тільки про це Карпо тепер і думав. Усе розмірковував, як з паном поговорити про розрахунок.

Одного разу вночі він вийшов надвір подихати свіжим повітрям. Проходив біля наймитських хатинок і раптом побачив якусь тінь. Упізнав Силуна. Той ішов подивитися, чи худоба ночує, чи все в порядку. Карпо подумав, що саме час поговорити з паном. Коли Силун наблизився, Карпо закашляв, щоб привернути до себе увагу.

- Чому ти тут, Карпе? - озвався Силун, упізнавши хлопця. - Чи не дівча виглядаєш?

- Не дівча, - відповів Карпо, - а вас, світлий пане. Служив я вам довго й чесно, та маю додому повертатися, аби матінку живою застати... Платню за службу хочу попросити.

- Нікуди не підеш! - розізлився пан. - То вже я знаю, коли й куди мої слуги повинні ходити.

- Я піду, пане, - стояв на своєму Карпо. - Лише ще раз вам мушу сказати, що я повинен одержати за свою роботу гроші.

Це вже була нечувана зухвалість, якої пан простити не міг.

- Туди, під землю, тебе відпущу! - лютився він, показуючи пальцем униз і приступаючи до парубка. - Там буде твоя платня.

Та хлопець не відступав ані на крок.

- За мою роботу, пане, доведеться заплатити, - ще раз нагадав, ніби й не чув панської погрози.

Від гніву Силун закипів так, що аж очі кров’ю налилися, а з рота вогонь пішов. Схопив він Карпа своїми дужими руками, підняв і вдарив об землю так, що аж яма зробилася. Але слузі нічого не сталося, підвівся на ноги й відчув у собі непереможну силу, то, мабуть, землиця подарувала її йому за те, що чесно працював на ній. Схопив Карпо Силуна, ударив ним об землю, потім ще раз і ще раз, не витримала матінка-землиця тих ударів, розкололася.

Андрій Ковалик. Сині гори Карпат (2020)

Й опинився Силун у підземній печері, у яку хотів загнати непокірного слугу. Даремно він намагався вибратися на поверхню: земля зімкнулася, і не можна було знайти жодної щілинки. Тоді вдався Силун до власної сили. Ударив ногою об земну кору - вона вигнулася, та не відкрилася, ударив другою - вигнулася ще більше, але не відкрилася. Спробував головою пробити землю, плечима витиснути - марно, кулаками гатив - теж не допомогло. Але від його ударів на землі виникли гори. І що дужче бив собою Силун-велетень, то вищі гори здіймалися навколо. А найдужче бив собою там, де Гуцульщина, і там з’явилися найвищі гори.

Уранці, коли прокинулися наймити й побачили, що трапилося, дуже здивувалися. Навколо - гори, а там, де був палац, нічого не залишилося, усе провалилося в прірву. Раптом з-під землі вдарила вода, заповнила ту глибочезну яму.

Озеро Синевир (2020). Фото

Чудувалися люди, а потім зібралися на велику раду: як далі бути, як жити. Вирішили в цьому краї залишатися. Озеро назвали Синевирським, бо було синє-синє, як небо. А горам на честь Карпа дали назву Карпати.

Люди зажили по-новому. Одні залишилися на рівнині, інші подалися в гори. Орали, сіяли, хліб вирощували, худобу доглядали. Навчилися ліси рубати, хати будувати.

Кажуть, що Силун іще й досі не затих під землею, пробує вирватися, але даремно, бо постарів, і гори більше не ростуть від його ударів. То вже не вирватися йому на поверхню ніколи!

ПЕРЕВІРЯЄМО

  • 1. Якою була місцевість у давнину? Знайдіть відповідні рядки в тексті.
  • 2. Чому Карпо мав прізвище Дніпровський?
  • 3. Чому, за легендою, гори Карпати отримали таку назву? Як назвали озеро біля них?

АНАЛІЗУЄМО

4. Порівняйте, як жив Силун і як жили його слуги. Наведіть цитати з тексту.

5. Яке ваше враження від вчинків Силуна? У яких епізодах твору його показано скупою, черствою, мстивою і недоброю людиною?

6. Кого найбільше ненавидів Карпо, а кому намагався допомогти? За що люди любили цього хлопця?

7. Чому Карпо вирішив повертатися додому? Чи заслужено він вимагав гроші за свою працю? Відповідь поясніть.

8. Робота в парах. Прочитайте виразно за особами розмову між Силуном і Карпом. Оберіть із запропонованого нижче переліку риси вдачі (характеру), які виявляє в цьому діалозі Карпо.

рішучість, зухвалість, брехливість, сміливість, наполегливість, самовпевненість, підлабузництво

МІРКУЄМО

  • 9. Що є незвичного в легенді «Як виникли Карпати»? Що могло відбуватися насправді, а що додано народною уявою?
  • 10. Чому матінка-земля додала сил у двобої Карпові, а Силуна кинула в підземну печеру? Від чого застерігає ця народна легенда?
  • 11. Поясніть, за якими ознаками твір «Як виникли Карпати» - легенда, а «Берегиня» - міф.
  • 12. Розгляньте картину і фото на с. 23 та на основі зображеного на них доведіть, що природа Карпатських гір - дивовижна.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Вид на гору Говерлу. Фото (2020)

Карпати - гірська система на Заході України. Найбільша вершина українських Карпат - гора Говерла (2061 м). У Карпатах росте значна частина всіх лісів України. Карпатські гори відносно молоді - їм понад 25 мільйонів років.

Для додаткового читання. Міфи та легенди: «Про створення землі», «Про вогонь», «Про вітер», «Про дощ», «Чому буває сумне сонце», «Сестра орлів», «Чому в морі є перли і мушлі», «Сокіл-Род», «Прадуб», «Лелека», «Ведмідь», «Ластівки», «Синьоока проліска».