Українська мова. 7 клас. Ющук (2024)
§ 7. Неозначена форма дієслова (інфінітив)
Неозначена форма (інфінітив) — це початкова незмінна форма дієслова. Вона не вказує ні на час, ні на особу, ні на рід, ні на число, лише називає дію або стан і відповідає на питання що робити? або що зробити?
Неозначена форма має наприкінці суфікс -ти: допомагати, уміти, рости, знайти. Суфікс -ть допускається лише в розмовному та художньому стилях: уміть, жить, працювать.
Частину неозначеної форми без суфікса -ти називають основою інфінітива: говори-ти, мовча-ти, дія-ти, плив-ти, ми-ти.
45. Дослідіть, якими членами речення може виступати неозначена форма дієслова.
1. Першою думкою в Остапа було (хто? що?) тікати (М. Коцюбинський). 2. Згодом Богдан (що зробив?) почав прощатись (Леся Українка). 3. Хоча б скоріше (що робилося?) почало світати! (І. Вільде). 4. Гнат виніс теляті (кого? що?) їсти (М. Коцюбинський). 5. Стала наближатися година (яка?) рушати в дорогу (С. Васильченко). 6. Стомились хлопці, зупинилися (з якою метою?) спочити.
Неозначена форма дієслова може виступати будь-яким членом речення. Найчастіше вона входить до складу присудка.
46. Прочитайте уривок з народної історичної пісні, знайдіть дієслова в неозначеній формі.
“Ой не пу́гай, пугаченьку,
В зеленому байраченьку!” —
“Ой як мені не пугати,
Що хотять байрак вирубати,
А мені нігде прожити,
Нігде мені гнізда звити,
Малих діток виглядіти”.
Та й запу́гав пугаченько
В зеленому байраченьку...
47. І. Подані дієслова запишіть утри колонки з основою інфінітива на: 1) -а; 2) -и, -і; 3) приголосний.
Бриніти, ділити, змогти, осяяти, зволікати, вділити, розмовляти, понести, знітитися, з’єднати, звезти, з’їжджати, воліти, випливти, з’їздити.
II. З других букв складіть пропущені три слова у вислові німецького філософа XVIII ст. Йоганна Гердера: “Хто не любить..., не заслуговує на ім’я людини”.
48. І. Випишіть з уривка всі дієслівні форми й поряд допишіть неозначену. У дужках скорочено позначте вид, наприклад: веде — вести (Н.в.).
У напільне вікно видно дорогу, що веде з поля. Тиміш, малий коваленко, годинами не відводить від неї очей. Ген вдалині закуріло, завертіло, все ближче й ближче — котиться, пританцьовуючи, вихор, крутить пилюгу, солому, листя, виростає, ширшає, вже підступив до хати, вже затулив порохном усе поле і небо та й увігнався в село, ще поширшав, ще повищав — і лопнув, як булька, зоставивши всередині кілька тремтячих бадилин та гусяче перо. І заніміла дорога. Причаїлась, погасло на ній все. Там, де ховається в житі, блакитніє злегка.
— Не дивись на вихор, — каже мати (Є. Гуцало).
ІІ. Знайдіть в інтернаті або розпитайте в старших людей про повір’я, пов’язані з вихором, і запишіть їх.
49. І. Запишіть дієслова підряд у колонку й біля кожного з них допишіть синоніми з довідки, поданої нижче.
Ослабнути, хитатися, держати, куйовдити, обманути, юрмитися, спускатися, схуднути, вештатися, насмілитися, скиглити.
Синоніми: волочитися, зважитися, з’їжджати, змарніти, коливатися, кошлатити, нити, охлянути, ошукати, товпитися, тримати.
II. З других букв дописаних синонімів складіть два пропущені слова у реченні: “Одна з ознак ... — швидке, чітке читання”.
50. І. Прочитайте уривок. Придивіться, як автор по-різному будує речення зі словами неприємно і приємно. Чи завжди після цих слів вживають неозначену форму дієслова?
Який маленький лежу я в дідовому човні і стільки вже знаю приємних і прикрих речей. Як неприємно, коли баба кляне або коли йде дощ і не вщухає. Неприємно, коли п’явка впивається в жижку чи коли гавкають на тебе чужі пси або гуска сичить біля ніг і червоним дзьобом скубе за штани. А як неприємно в одній руці нести велике відро води чи полоть і пасинкувати тютюн. Неприємно, як батько приходить додому п’яний і б’ється з дідом, з матір’ю або б’є посуд. Неприємно ходити босому по стерні або сміятись у церкві, коли зробиться смішно. І їхати на возі з сіном неприємно, коли віз ось-ось перекинеться в річку. Неприємно дивитись на великий вогонь, а от на малий — приємно. І приємно обнімати лоша. Або прокинутись удосвіта і побачити в хаті теля, що найшлося вночі. Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками, скаламутивши воду, або дивитись, як тягнуть волока**. Приємно знайти в траві пташине кубло. Приємно їсти паску й крашанки. Приємно, коли весною вода заливає хату й сіни і всі бродять по воді. Приємно спати в човні, в житі, в просі, в ячмені, у всякому насінні на печі. І запах всякого насіння приємний. Приємно тягати копиці до стогу й ходити навколо стогів по насінню. Приємно, коли яблуко, про яке думали, що кисле, виявляється солодким. Приємно, коли позіхає дід і коли дзвонять до вечерні літом. І ще приємно і дуже любив я, коли дід розмовляв з конем і лошам, як з чоловіками (О. Довженко).
II. Проведіть дискусію на тему “Що приємно, а що неприємно”, хай кожен у класі висловить свої міркування.
51. Запам’ятайте фразеологізми та їхнє значення. З двома з них складіть речення.
Припасти до серця (сподобатися); кортить як меду лизнути (дуже хочеться); ждуть як свяченої паски (нетерпляче очікують); як би хто на сто коней висадив (дуже радий, щасливий); носиться як з писаною торбою (приділяє надмірну увагу), як у бога за пазухою (безтурботно, привільно жити); як вареник у сметані (дуже добре, заможно).
РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ
III. Елементи опису в розповіді
Щоб читач склав правильне уявлення про предмет розмови, у твір вводять, як правило, короткі описи тих речей або явищ, про які йде мова.
1. В описі стисло подається загальний вигляд предмета розмови, його найістотніші риси.
2. Оповідач ділиться враженнями, які викликає цей предмет, може вказувати на його подібність до інших, більш відомих предметів.
3. Опис подається в певній послідовності — за місцем розташування, за часом вияву, за причиново-наслідковою залежністю.
• Порівняйте дві розповіді про море. Знайдіть у них елементи опису й визначте, яку роль вони виконують. У свою розповідь про те, як ви провели літо, не забудьте принагідно ввести елементи опису того, що вам довелося побачити чи відчути.
52. І. Прочитайте уривок, знайдіть у ньому всі дієслівні форми й визначте їхній вид. Як вид дієслова залежить від змісту розповіді?
Каламутне море скаженіло. Вже не хвилі, а буруни вставали на морі, високі, сердиті, з білими гребенями, од яких з луском одривалися довгі китиці піни і злітали догори. Буруни йшли невпинно, підбирали під себе зворотні хвилі, перескакували через них і заливали берег, викидаючи на нього дрібний сірий пісок. Скрізь було мокро, поналивано, в берегових ямках лишалась вода.
Раптом татари почули тріск, і рівночасно вода полилась їм у капці. То сильна хвиля підхопила човен і кинула їм на палю. Грек підбіг до човна і ахнув: у човні була діра. Він кричав од горя, лаявся, плакав, та рев моря покривав його лемент. Довелось витягти човен та й прив’язати знов (М. Коцюбинський).
II. Перекажіть текст, запишіть переказ, підкресліть дієслова і зазначте над ними вид.
Альманах
Твір третій (Андрійків)
НА МОРІ
Улітку я з татом і мамою відпочивав на Чорному морі в Скадовську. Містечко невелике. Усе в садках. На базарі повно кавунів, динь і молодої картоплі. А сливи, груші, яблука продавці вивозять аж на пляж.
Але основне в Скадовську — це, звичайно, море. Воно тут мілке, тому вода в ньому добре прогрівається.
І пахне ка́мкою та кишить медузами. Медузи жалять, але не так сильно, як наша кропива́.
Далеко в морі видніється довга темна смужка. Виявляється, то острів з таємничою назвою Джарилгач. Раз по раз я вдивлявся в нього, намагаючись уявити, який він.
І ось одного вечора тато каже:
— Завтра вранці поїдемо на острів.
Накупили харчів, приготували води, щоб узяти з собою.
Уранці мене розбудили півні: ще сонце не сходило, а вони вже розкукурікалися. До світанку я так і не заснув. Ми нашвидкуруч поснідали й поспішили на причал, щоб устигнути на перший рейс.
Ранок видався тихий. Вода була рівна й блищала, як скло. Тільки за теплоходом тягнувся трикутник збуреної води, на якій мерехтіли дрібні гребінці, наче скалки скла.
Сам острів виявився піщаним, непоказним. Трава на ньому росла ріденька і якась тверда, колюча. І трава, і повітря були мовби просякнуті морською сіллю.
Ми пішки перетнули острів і вийшли на південний берег. Тато казав, що звідси до самої Туреччини ніякої землі нема, тільки сама вода. Хоч вітру не було, але на берег набігали хвиля за хвилею. На піску кожного разу з-під хвиль виринали омиті водою барвисті черепашки різної форми. Коли я збирав їх, мама раптом загукала:
— Дивіться, дивіться!
У відкритому морі гралися два дельфіни: вистрибували з води, розсипаючи іскри крапель, мчали наввипередки, робили круті повороти, ганялися один за одним...
Мені й тепер часто сниться море; я чую його шурхіт по набережному піску, бачу дельфінів, які вилискують чорними тілами, розсікаючи хвилі Чорного моря, відчуваю запах камки.
53. І. Прочитайте Андрійкове оповідання. Спробуйте й ви розповісти, як провели літо. Не треба перераховувати все підряд, достатньо змалювати те, що найглибше запало до пам’яті, найбільше вразило вас. Це може бути навіть один день чи лише одна якась пригода. У розповіді важливий не перелік подій, а опис окремих деталей.
II. Розгляньте фотоілюстрацію. Опишіть її, спираючись на текст.
